Електростатичний трафаретний друк
Процес відбувається без застосування ракеля. Перенесення порошкоподібної фарби відбувається під впливом дії сил електричного поля, створеного між негативно зарядженою трафаретною формою та позитивно зарядженою поверхнею стола, на якому розміщений ЗМ. Створене порошкове зображення закріплюється на ЗМ.
1.2.7. Цифровий трафаретний друк (різографія)
Це поєднання цифрової технології з перевагами традиційного трафаретного друку. Цифрові дуплікатори (різографи) відносяться до ротаційних машин трафаретного друку з одноразовою незнімною формою, яка виготовляється з допомогою спеціального лазерного пристрою, який пропалює отвори в місцях друкуючих елементів. В середину циліндра вводиться туба зі спеціальною фарбою, фарбоподаюча система автоматична.
Література:[10], С. 8-13,
[17], С. 82-83.
Запитання для самоконтролю
1. В чому полягає суть плоского трафаретного друку?
2. В якому виді трафаретного друку ракель нерухомий?
3. До якого виду трафаретного друку відноситься різографія?
4. Як відбувається друк на круглих та овальних предметах трафаретним способом?
Тема 1.3. Основні характеристики сіток
1. Технічні параметри сіток і вимоги до них.
2. Властивості ниток.
3. Види сіткових матеріалів.
4. Система нумерації сіток.
5. Колір сітки.
6. Асортимент сіток.
7. Вибір сітки для виготовлення форм.
У трафаретній друкарській формі сітка є основою, на якій закріплюється копіювальний шар, що утворює після проявлення пробільні ділянки форми, або вирізна захисна плівка. На друкувальних ділянках чарунки визначають здатність сітки пропускати крізь себе фарбу. Від виду та властивостей сітки залежать репродукційно-графічні та друкарсько-технічні властивості форм і товщина фарбового шару на відбитку. Вона сприймає всі розтягуючі зусилля ракеля. Тому до параметрів, структури та фізико-механічних властивостей сітки сучасне виробництво ставить дуже високі вимоги.
1.3.1. Технічні параметри
сіток
- будова (вид ниток, вид переплетення);
- вид матеріалу;
- роздільна здатність — кількість ниток на одиницю довжини n/см, або n/дюйм —номер сітки;
- товщина ниток d (мкм або дюйм);
- товщина сітки D;
- відкрита поверхня сітки F (%);
- ширина чарунки сітки W (мкм);
- теоретичний об’єм фарби, перенесений на підкладку V (см3/м2) (рис. 6).
Вимоги до сіток
1. Сітки мають бути міцними та еластичними, щоб не рватись в процесі друкування і водночас щільно охоплювати невеликі нерівності на поверхні задруковуваного матеріалу або виробу.
2. Сітки не повинні розтягуватись під дією ракеля, щоб не спотворювати розмірні параметри зображення.
3. Сітки повинні бути максимально пружними, щоб повертатись у вихідне положення після зняття розтягуючих зусиль ракеля.
4. Бути стійкими до релаксації напруження, щоб максимально довго зберігати задану пружність.
5. Бути стійкими до стирання.
6. Не набухати у воді та органічних розчинах, які містяться у фарбі або використовуються при проявленні та змиванні форми.
7. Добре пропускати крізь себе фарбу і добре від неї очищатися.
1.3.2. Види сіткових матеріалів та їх будова
Сітка складається з основи і утка. Нитки основи розміщені паралельно уздовж полотна з постійним кроком, а нитки утка —переплетені з основними впоперек них.
Сітки, які використовують для трафаретних форм, мають такі основні види переплетення ниток:
- гарнітурне (полотняне), в якому нитки утку й основи не скріплені одна з одною; тут створюється однаковість чарунок і регулярність структури сітки; відсутність вузлів створює краще проходження фарби;
- ажурне, в якому нитки основи і утку скріплені петлями;
- змішане, в якому чергується гарнітурне та ажурне переплетення;
- діагональне (саржеве), в якому уточна нитка переплетена не з кожною основною, а через одну.
Для сіток із синтетичних волокон використовують гарнітурне переплетення, для металевих — діагональне, для шовкових — ажурне або змішане.
Тканини для сіток виготовляють з одноволоконних (моноволокно) і багатоволоконних (скручених) ниток.
Сітки для трафаретних форм — одноволоконні. Вони характеризуються:
- високою стійкістю для тертя;
- добрим перенесенням фарби;
- добре змиваються та регенеруються.
Для сіток використовують різні матеріали: шовк, синтетичні волокна, метал, металізовані синтетичні волокна.
Шовкові нитки мають такі переваги: висока зносостійкість і міцність, висока еластичність, добра адгезія до копіювального шару; і такі недоліки: сильно розтягуються, недостатньо пружні, гігроскопічні (набрякання становить 40%), нестійкі до гарячої води і лугів, що унеможливлює регенерацію, висока вартість. Шовкові нитки можна застосовувати для різних робіт, але висока вартість обмежує їх використання.
Сітки із синтетичних волокон виготовлені з поліамідних та поліефірних монониток.
Поліамідні сітки (капрон, нейлон, перлон, силон) — характеризуються високою міцністю, еластичністю, стійкістю до стирання.
Поліефірні матеріали (поліетилентерифталатні) або лавсанові сітки мають меншу гігроскопічність, міцність, але більшу пружність, стійкість до підвищення температури (до 1500С), незначний ступінь набрякання (0,6 %) (шовкових — 40 %, поліамідних — 15 %), стійкість до дії кислот та розчинників, невисока адгезія до копіювального шару.
Синтетичні нитки дешеві та найповніше відповідають сучасним вимогам. Недолік — здатність заряджатися статичною електрикою, притягання пилу.
Сучасні сітки випускаються всесвітньо відомими фірмами «Züricher Beuteltuchfabrik», «Sefar» (SST-Thal) (Швейцарія), «Monile» (Італія), «Kissel und Wolf» (Німеччина). Асортимент сіток дуже широкий, наприклад фірма «Sefar» поставляє 120 поліамідних, 230 поліефірних та металізованих сіток шириною 100-370 см. Випускаються подібні сітки і на Рахманівському шовковому комбінаті в Росії, але асортимент їх менший.
Сітки виготовляється з ниток різної товщини:
SL (super light quality) - сітки дуже тонкі;
S (light) - сітки тонкі;
M (medium) - сітки середні;
T (thick) - сітки середні або товсті;
HD (heavy duty) - сітки дуже товсті;
2HD - сітки подвійно товсті.
Щільність ниток в 1 см становить 2-200. Нитки використовують білого кольору або забарвлені (червоні, оранжеві, жовті). Застосовування забарвлених ниток виключає процес підкопіювання. Світло, що падає на сітку, поглинається, не викликаючи явище розсіювання. Ці сітки поглинають промені в зоні λ = 390-450 нм, тому необхідно збільшувати час експонування копіювального шару на забарвлених сітках порівняно з білими на 75-100 %.
З метою зниження витрачання фарб випускаються сітки з однобічним каландруванням. Каландрована сторона блискуча, некаландрована — матова. У випадку роботи ракеля по каландрованій стороні витрати фарби зменшуються на 25 %, по некаландрованій — на 50 %. Каландровані сітки використовують для друку фарбами УФ-закріплення.
Металеві сітки виготовляють з хромонікелевої сталі, фосфористої бронзи або латуні. Нумерація сіток відрізняється, номер сітки позначає розмір чарунки в мм або мкм, наприклад, сітка 004 означає, що розмір чарунки 0,04 мм.
Переваги металевих сіток:
- висока роздільна здатність,
- механічна міцність,
- стійкість до стирання,
- стійкість до кислот та лугів,
- низький ступінь розтягу (5%),
- велика площа чарунок,
- значна товщина ниток,
- можливість використання термофарб.
Недоліки:
- легко пошкоджуються,
- низька еластичність,
- неможливість повторного використання,
- вища вартість від синтетичних.
Застосовують в радіо та електронній промисловості, а також при друкуванні термопластичними фарбами, коли відпадає необхідність в сушильних пристроях.
Поліефірні металізовані сітки — виготовляють шляхом гальванічного покриття шаром нікелю одноволоконної поліефірної сітки. Цим покращується розмірна стабільність і стійкість до стирання.
Переваги:
- краща адгезія до копіювального шару;
- підвищена міцність до розтягання і еластичність;
- висока точність проводки;
- не електризуються.
Використовують такі сітки для друкування грубодисперсними і термопластичними фарбами, на шорстких поверхнях, для друкування плат і друкування на пластмасах.
Недолік — відсутність стійкості до концентрованих лугів і гіпохлориту натрію.
Комбіновані сітки — поєднують переваги сталевих сіток і сіток із синтетичних волокон:
1.3.3. Вибір сітки для виготовлення форм
Вибираючи сітку, необхідно врахувати широкий діапазон показників:
· вид задруковуваного матеріалу (папір, картон, тканини, метал, скло, кераміка, дерево, пластмаси тощо) та конфігурацію його поверхні (плоска, нерегулярна, циліндрична);
· формат поверхні друку (малоформатні, великоформатні);
· характер відтворюваного зображення (штрихове, растрове, плашка);
· тип продукції та вимоги до її якості й вартості;
· вид використовуваних фарб, товщину фарбового шару;
· спосіб виготовлення друкарської форми;
· умови друкарського процесу, тип друкарського устаткування.
Вибираючи сітку, залежно від виду задруковуваної поверхні враховують наступне:
· для друкування на матеріалах неплоскої конфігурації та нерівномірної структури найчастіше використовують поліамідні сітки 34 T-120 T;
· для друкування на плоских матеріалах з нерівномірною структурою використовують поліефірні сітки 34 T-49 T;
· для задруковування великих поверхонь використовують сітки з високим показником відкритої поверхні (F0);
· для друкування на шорстких і вбираючих поверхнях вибирають сітки 49 T-77 T;
· для друкування плакатів, літер, написів на поверхнях з вираженою структурою використовують сітки 77 T-100 T;
· для більшості типового друку на папері та фользі, що само приклеюється, використовують сітки 100 T-120 T.
Залежно від виду друку:
· для растрового із застосуванням растра лініатури до 12 лін./см використовують сітки 68/2 HD, до 20 лін./см — сітки 100 T-120 T, більше 20 лін./см — сітки 130 T-180 T;
· при раструванні необхідно враховувати, що лініатура сітки повинна бути приблизно в 3-4 рази вища, ніж растроване зображення;
· для штрихового друку використовують сітки 77 T-100 T;
· для нанесення флоку — 32 S або 26 S;
· для нанесення клею — сітки 18 T-32 T.
Залежно від застосовуваної друкарської фарби:
· сітки з номерами менше 100 використовують для друкування великих візерунків фарбами для тканин, флюоресцентними фарбами, глянцевими, фарбами для скла й кераміки;
· сітки з номерами більше 100 використовують для друкування криючими фарбами, плакатними чи фарбами для друкування на пластмасових виробах;
· сітки номерів 120 T-180 T використовують для друкування фотополімеризаційноздатними фарбами, або для нанесення фотополімеризаційноздатних лаків;
· сітки номерів до 29 T використовують для нанесення клеїв.
· для растрового зображення — сітка № 140-180;
· для штрихового зображення з елементами 80-150 мкм —сітка № 100-140;
· для крупних деталей або плашки сітка № 50-90;
· для друку тонким шаром фарби растрового зображення —більш щільні сітки, тонкі, S чи M, або каландровані;
· для друку товстим шаром фарби — сітки більш низьких номерів з товстими нитками Т, НD;
· для матеріалів з великою мікронерівністю (грубий папір, тканина) — поліамідні сітки;
· для рівних виробів з гладкою поверхнею — поліефірні сітки;
· для друку високоточної продукції — металеві або металізовані сітки.
Література: [10], С. 45-70,
[15], С. 27-56,
[17], С 95-99,
[18], С. 7-14.
Запитання для самоконтролю
1. Які вимоги ставлять до трафаретних сіток?
2. Які види сіткових матеріалів Ви знаєте?
3. Переваги і недоліки сіток із синтетичних волокон.
4. В яких випадках застосовують металеві та металізовані сітки?
5. Як впливає колір сітки на час експонування при виготовленні форми?
6. Як поділяються трафаретні сітки по товщині і номеру?
7. Яку сітку слід вибрати для виготовлення форми при друкуванні растрових кольорових зображень?
8. Від чого залежить вибір сітки для виготовлення форм?