Вимоги до пластини

Пластина для ракеля повинна бути еластична, пружна, тверда, не набухати в розчинниках, які наявні у фарбах, не кришитись і не ламатись. Матеріал повинен бути гладким з обох боків, щоб утворювати рівну кромку.

Для ракельної пластини використовують мастило-бензостійку гуму, поліуретан 8-10 мм.

Уретановий ракель призначений для використаних в якості ракельного леза в процесі трафаретного друку. Його фізичні властивості були підібрані таким чином, щоб забезпечити його стійкість до дії різноманітних фарб, а також забезпечити його високу стійкість до стирання.

Уретанові ракелі, є як природного кольору, так і з колірним кодуванням, твердість (по дюрометру) від 50 до 90 ум. одиниць за Шором, завтовшки від 5 до 20 мм, і заввишки до 305 мм.

Пластинчасті ракелі можуть мати різний перетин або профіль.

Види заточування ракеля

Заточування під прямим кутом застосовується при необхідності одержати тонкий шар фарби та мінімальні графічні відхилення на відбитку.

Закруглена кромка та заточування під кутом забезпечують одержання товстого шару фарби, значні графічні спотворення.

Зменшення товщини ракеля біля кромки приводить до сильного вигину і більшого продавлювання фарби.

Ракель виконує такі чотири основні функції:

1. вдавлює фарбу в сітку;

2. притискає сітку до основи;

3. змушує сітку приймати форму основи;

4. видаляє надлишок фарби із сітки.

На всі з зазначених функцій більшою чи меншою мірою впливають параметри ракеля: покази дюрометра (твердість), висота (висота вільного кінця), профіль, кут, довжина, швидкість, тиск і стан краю.

Виходячи з необхідності одержання мінімальної товщини шару фарби на відбитку, мінімальних графічних спотворень та забезпечення максимальної накладостійкості форми, оптимальною твердістю ракеля слід вважати 70-75 ум. од. за Шором. Кромка ракеля при цьому має бути гостро заточеною.

Висота ракеля визначається в напрямку, перпендикулярному до напрямку, в якому визначається товщина ракеля і зазвичай перебуває в діапазоні від 19 мм (3/4 дюйма) до 127 мм (5 дюймів). Найчастіше використовуються ракелі з розміром 5 × 25 мм.

Висота вільного кінця леза — це висота тієї частини леза, що виступає з тримача ракеля і не затиснута в ньому. Висота вільного кінця леза — це найважливіший із розмірів ракеля, оскільки в основному він визначає ступінь вигину леза під дією тиску.. Якщо кут вигину ракеля досягне свого граничного значення, ракель не буде належним чином виконувати свої функції. Він буде погано підлаштовуватися під форму основи, буде видаляти з трафарету менше фарби, ніж необхідно, що призведе до нанесення більш товстого шару фарби.

Довжина ракеля є розміром, який відмірюється в напрямку, паралельному до трафарету Зазвичай рекомендують довжину ракеля вибирати таким чином, щоб вона приблизно на 25 мм із кожного боку перевищувала найбільшу ширину задруковуваного відбитка. З іншого боку, кожен із кінців леза не повинен підходити занадто близько до рами, оскільки це створить небажаний додатковий тиск на краї трафарету. Як правило, відстань у 50 мм між краєм леза і рамою виявляється достатньою. З тієї ж самої причини гострі кінці леза рекомендують закруглити.

Кут нахилу, тиск і швидкість ракеля

Оптимальне значення кута між лезом ракеля і трафаретом залежить від довжини вільного кінця леза, тиску друку, розміру комірки сітки, ступеня твердості ракеля за дюрометром, виду профілю леза, сили натягу трафарету, типу і в’язкості фарби, а також від характеристик основи. Потрібне значення кута визначається всіма перехованими параметрами. Якщо лезо з прямокутною кромкою буде утримуватися щодо трафарету точно під кутом 90 градусів, то ви не зможете забезпечити тиску достатнього для того, щоб притиснути фарбу крізь сітку. Якщо кут буде занадто малим, через сітку буде проходити занадто багато фарби. При виборі оптимального тиску утворюваного ракелем, потрібно пам’ятати загальне правило: краще вибирати менше з можливих значень тиску. Оптимальна швидкість ракеля залежить від в’язкості фарби і типу використовуваної сітки.

Ракелі з матеріалів із різними ступенями твердості

Останнім часом були запропоновані різноманітні види комбінованих (композитних) ракелів, що складаються з матеріалів з різними ступенями твердості.

Ракель першого виду, який одержав назву подвійного «ярусного» ракеля, складається з твердої верхньої частини і м’якого друкарського краю. Подвійний ракель зазвичай складається з білої верхньої поліуретанової частини твердістю по дюрометру 90 одиниць і наконечника твердістю 60-70 одиниць.

У ракелі іншого виду, твердість матеріалу змінюється в напрямку від передньої до задньої частини. Основним недоліком такого ракеля є те, що в процесі друку використовується тільки один його край. Крім того, м’який передній край ракеля має вищу в порівнянні з твердим заднім краєм тенденцією до набрякання під дією розчинників, що призводить до пороблення ракеля.

Третім і найпопулярнішим видом ракеля, який складається з матеріалів різного ступеня твердості, є тришаровий ракель, у якому два зовнішніх прошарки складаються з більш м’якого, а середній прошарок із більш твердого матеріалу. Внутрішній твердий шар запобігає надлишковому вигину ракеля, у той час як зовнішні краї згладжують нерівності поверхні. Залежно від призначення можуть використовуватися ракелі з комбінацією матеріалу 60/90/60, 75/90/75 тощо.

Зберігання ракеля

Основними правилами зберігання ракелів є такі:

- не зберігати ракель у скрученому вигляді, а покласти його на плоску поверхню;

- не дозволяти крайці леза торкатися іншої крайки або іншого предмета;

- зберігати ракель далі від джерел тепла й у приміщенні з постійною температурою;

- під час зберігання на ракель не повинні потрапляти прямі сонячні промені, а також ультрафіолетове випромінювання, використовуване для закріплення фарби;

- зберігати ракель у місцях або недалеко від місця збереження розчинників; випари розчинників за певний час можуть проникнути в матеріал ракеля;

- ніколи не залишати ракель змоченим у фарбу чи розчинник.