Проблематичний зріз предестинаційної есхатології Якова Армінія
Як ми зазначили вище, у богословів різне відношення до доктрини передвизначення – вибрання з погляду реалізації есхатологічних принципів спасіння. Найбільше критики вона визвала в арімініанізмі, засновником якого є датський богослов Яков Хармандзон (1560-1609), що взяв собі латинське ім’я Арміній. В основі вчення Армінія також лежить ідея предестинації (передвизначення), яка тлумачиться дещо по-іншому, ніж у Кальвіна, що відповідно породило альтернативну кальвінізму течію. У зв’язку з цим, армініанство можна вважати реакцією на кальвіністську доктрину передвизначення.
В своїй роботі „Об’явлення поглядів” (1608) Арміній відкидає позицію Августина/Кальвіна – ідею про безумовне вибрання, що Бог вибирає людей до спасіння, не дивлячись на їхні заслуги [192, с.185]. Щоправда, здатність зробити щось добре Арміній ставить в залежність від прийняття Бога – благодаті. При цьому Арміній наділяє людину свободою приймати чи не приймати благодать, як і відповідно – спасіння. Таким чином, Боже вибрання (передвизначення) людей у Армінія, засновано не на Божому суверенному виборі, а на передзнанні людського вибору [192, с.186]. Відкидаючи ультрапередестинаційні погляди, Арміній запропонував нове бачення есхато-сотеріологічних ідей Кальвіна, особливо підкреслюючи несумісність тверджень останнього про те, що Бог може бути ініціатором гріха, а також те, що людина повністю знаходиться в маніпулятивній владі Бога [228, с.69].
Слід зауважити, що лише через рік після смерті Армінія (1610) послідовники Армінія вивели своє вчення про предестинаційне богослов’я та експліційно висловили свої погляди в ряді праць, перш за все, в одному з ранніх документів – так званому „Ремонстранті” (лат. remonstro – відмовляюсь), який був наданий датському уряду (кальвінізм в цей час був державною релігією – авт.). Цей документ являв собою систематизовану відповідь на догми Кальвіна [228, с.69-70]. Тому існує думка, що армініанство, як рух, почало своє існування з Ремонстрації, тобто заяви від 14 січня 1610р., в якій було викладено п’ять пунктів, що вказували на незгоду з доктриною передвизначення. Ремонстрацію підписали 46 служителів голландської реформатської Церкви. Перша частина Ремонстрації включала протест проти супралапсаризму* та інфрасупралапсаризму**, а також проти теорії обмеженого викуплення і теорії вічної безпеки християнина, сутність якої полягала в тому, що передвибрані і спасенні уже ніколи і ні за яких умов не могли втратити спасіння. У другій частині заяви ремонстранти виклали своє розуміння доктрини вибрання: а) передвизначення обумовлюється вірою, осудження – невір’ям; б) Ісус Христос через смерть викупив всіх, але тільки віруючі отримають прощення; в) віра виходить не від людини, а від Бога; г) благодать діє незаперечно; д) вона допомагає перебувати у вірі до кінця і спастись [192, с.186].
Як бачимо, всі п’ять пунктів „Ремонстранту” чітко вказують на вільну волю людини і її участь в процесі спасіння. Арміній, як і Кальвін, вважав людину абсолютно гріховною, і не вірив, що вона може самостійно зробити вибір на користь Бога. Але якщо Кальвін йшов далі, запевняючи, що благодать невідворотна (тобто, що незалежно від особистої волі благодать спасає грішника), то Арміній стверджував, що благодать тільки врівноважує гріховне начало в людині так, що її воля стає дійсно вільною і вона може самостійно і з повною відповідальністю вирішувати: прийняти чи відкинути запропоноване спасіння. Зауважимо принагідно, що на жаль, більшість кальвіністів свідомо чи несвідомо звинувачували армініанство за те, що воно виправдовує людину власними заслугами чи добрими ділами [183, с.54-55]. Відповідно й армініани часто спотворювали вчення кальвіністів, стверджуючи, що останні дозволяють віруючому жити безвідповідально, адже йому гарантується спасіння.
Слід відзначити, що суперечка між армініанством і кальвінізмом продовжувалася протягом всієї історії християнства і досягла апогею наприкінці XX століття [297, с.301-302]. Арміній піддавав сумніву есхатологічне призначення принципу передвизначення, розробивши вчення про всезагальну благодать (у Кальвіна лише для вибраних) та свободу волі (у Кальвіна людина не володіє такою). На підставі цього Арміній відкидав і кальвіністське вчення про вічний осуд [183, с.54-55].
Армініанська позиція на захист волі людини, як противага вченню про передвизначення, була викладена в 1610 році в таких п’яти статтях в „Ремонстранті”:
1. Передвизначення не абсолютне, а умовне (спасіння залежить від волі людини).
2. Всезагальне викуплення (спасіння пропонується всім, але його отримають лише ті, хто прийме благодать по вірі).
3. Людина має право на свободу волі, але спасає лише віра (людина не здатна досягнути спасіння у вірі без відродження і оновлення Богом в Христі через Святого Духа).
4. Благодать подоланна (не всі приймають Святого Духа).
5. Невпевненість у невідступності (Писання не стверджує, що отриману благодать не можна втратити) [228, с.70-71; 183, с.499-500].
Якщо розглянути есхатологічну функціональність доктрини передвизначення в розіріз цих статей, то ми бачимо суттєву різницю у співставленні з кальвіністським підходом. По-перше, якщо Кальвін виводить передвизначення на спасіння із наперед визначеної волі Бога, то Арміній веде мову про Божий суверенітет. По-друге, Арміній, на відміну від Кальвіна, ставить питання про можливість спасіння всіх за умови прийняття благодаті. По-третє, Арміній, ставлячи спасіння в залежність від благодаті, все ж таки враховує свободу волі людини в її прийнятті, в той час, коли Кальвін взагалі відкидає її. По-четверте, якщо Кальвін ставить питання про невідворотність передвизначення вибраних на спасіння, то Арміній допускає можливість їх відпадання.
Звертаючись до тих же 5-ти суперечливих принципів з кальвінізмом щодо передвизначення, ми знаходимо різноманітність у підходах щодо їх тлумачення армініанами. Хоча вони, наприклад, не відкидають ідею Кальвіна про гріховність, сам Арміній розглядає гріх швидше як „необхідність”, ніж „втрату”. У нього воля людини також слабка, не схильна до добра і не варта нічого без благодаті.
Існує думка, що кальвіністи звинувачували Армінія в схильності до ідеї спасіння за ділами, чи здатністю самостійно вибирати Бога, адже згідно з вченням Армінія, людина не може обирати Бога без благодаті, але вона може протистояти їй, тобто чинити зло. При цьому армініани вірили, що всі люди, а не лише вибрані, мають здатність відповісти на заклик Євангелія (кардинальне розходження з кальвінізмом). Без благодаті Божої спасіння неможливе, кажуть армініани. Хоча незалежно від гріхопадіння, на їх думку, людина все таки здатна вибирати добро і зло, вибирати між зверненням до Господа і противленням Йому, вибирати чи відмовлятися від запропонованого їй спасіння. Бог в Своїй благодаті, за їх вченням, через смерть Христа відкрив для всіх людей можливість прийняти спасіння (Ів.3:16), але саме рішення про прийняття спасіння залишається в руках людини [228, с.74-75].
Друге – суперечливе положення „про безумовне викуплення”, армініанці не відкидають, але дають йому своє тлумачення: 1) Христос був передвизначений як Спаситель людства; 2) ті, хто вірять у Христа, передвизначені до спасіння, а ті, хто ні – до пекла; прийняття чи не прийняття Христа, не передвизначені Богом; 3) Бог управляє життям людини мудро і справедливо, пропонуючи їй засоби для каяття і віри; 4) постанова про спасіння чи прокляття конкретної особи базується на Божому передвизначенні того, ким Його благодать буде прийнята і збережена, а ким – відкинута і втрачена. Із цього робиться такий загальний висновок: ті, хто вірить у Христа, передвизначені до спасіння, але саме прийняття чи відмова від спасіння не передвизначені Богом. Армініани визнаючи, але не абсолютизуючи принцип Божого суверенітету, вірять у те, що Божа воля – відноситься вона до добра чи зла – знаходиться в межах Його характеру – святості, любові й справедливості.
Посилаючись на принцип справедливості, армініани, на відміну від кальвіністів, вірять, що всі люди, а не тільки вибрані, здатні прийняти дар спасіння, універсально запропонований Ісусом Христом [228, с.76-78].
В контексті розмови про викупну жертву Христа, арімініаністи із трьох точок зору на викуплення („необмежений універсалізм”, „несумісний універсалізм”, „обмежене викуплення”) перевагу віддають „несумісному універсалізму” (кальвіністи обмеженому викупленню), аргументуючи це тим, що Божа воля як засіб спасіння, спрямована на спасіння всіх, а спасіння ж отримають лише ті, хто прийняв Євангеліє. А така точка зору є прийняттям і теорії „обмеженого викуплення” [228, с.79-81].
Центральним моментом сотеріології Армінія, як і Кальвіна, є уявлення, що спасіння неможливе без благодаті Божої, адже із-за гріхопадіння людина нездатна себе спасти. Однак Арміній відкидає принцип невідворотної благодаті. Згідно його переконанням, людина може прийняти чи відкинути не тільки благу вістку про спасіння по вірі, але й саме спасіння (відносна свобода волі людини). Оскільки це дар, запропонований для вільного вибору, благодать даром у армініан означає - „доступна всім” (у кальвіністів волевиявлення) [228, с.82-83].
Розходяться армініани з кальвіністами і в тлумаченні принципу стійкості (наполегливості) святих. Якщо перші говорять, що всі вибрані вистоять до кінця, то армініани, не відкидаючи можливості святих вистояти і спастись, допускають, що віруючий у Христа може відпасти і втратити своє спасіння. Однак, допускаючи відпадання, армініани допускають можливість повторного каяття та прощення, називаючи його повторним наверненням, чи оновленням першого, початкового каяття. (див. наприклад, І Ів. 1:9) [228, с.84-85].
Підсумовуючи наші аналітичні розвідки ми можемо сказати, що есхатологічні погляди Армінія більш реалістичні і оптимістичні, ніж у Кальвіна. Предестинаційна есхатологія Армінія тяжіє до людиноцентризму, в той час, коли кальвіністська – абсолютно Христоцентрична. Якщо Кальвін пропонує людині лише віру в те, що вона може бути вибрана на спасіння, то Арміній все ставить в залежність від волі людини. Арміній, реалістично підходячи до феномену віри, відкидає кальвіністський принцип невідворотності передвизначення і допускає не тільки відпадання, але й можливість отримання права на вибрання через повторне каяття. Предистинаційна есхатологія Армінія не обмежує кількість вибраних на спасіння, вона передбачає можливість спасіння всіх при постійній дії віри і благодаті.