Інтерпретація, апробація та впровадження наукових результатів дослідження
Заключний етап дослідження пов'язаний із систематизацією його результатів, їх інтерпретацією й викладенням.
Систематизація результатів полягає в їхній репрезентації у вигляді впорядкованої взаємозалежної структури, елементи якої повинні відповідати поставленим у дослідженні завданням. Системно представлені результати повинні бути коректно інтерпретовані.
Інтерпретація(від лат. іnterpretatіo) – тлумачення, розкриття змісту, роз'яснення. По суті, інтерпретація повинна сприяти наближенню до істини, тобто до розкриття сутності досліджуваного процесу чи об'єкта.
В основі інтерпретації лежить процедура пояснення отриманих результатів на основі прийнятої в дослідженні концепції, причому в чомусь нового, нетривіального пояснення. Наприклад, факт різкого зниження навчальної успішності учнів при переході з початкової школи до середньої традиційно пояснюють зміною системи стосунків, зняттям опіки педагога, складнощами залучення до предметного (багатопредметного) навчання.
Первісна інтерпретація, здебільшого, пов'язана з поясненням результатів на основі робочої гіпотези, але наступне виведення наслідків, уявне програвання ситуацій залежить від зміни чинників, що впливають, а іноді й від зміни гіпотези, уточнення концептуальних установок.
У завдання інтерпретації входять: виявлення об'єктивного значення отриманих результатів для теорії та практики навчання й виховання, ступеня їх новизни й передбачуваної ефективності у використанні, а також змісту, тобто значення для самого дослідника чи кола осіб, зацікавлених у результатах дослідження.
Надійна апробація результатів дослідження – одна з умов його коректності, вагомості, істинності, один із реальних способів уникнути серйозних помилок, перекосів, подолати особисті уподобання дослідника, вчасно скорегувати й виправити допущені помилки й недоліки.
У сучасному розумінні апробація – це встановлення істинності, компетентна оцінка й конструктивна критика підстав, методики й результатів роботи. У ролі критиків, опонентів виступають окремі, компетентні в галузі дослідження вчені й практики, а також наукові й педагогічні колективи.
Апробація може проходити у формі прилюдних доповідей, обговорень, дискусій, а також у формі рецензування (усного чи письмового) представлених робіт. Офіційна апробація виконаних робіт часто пов'язана з їхнім прилюдним захистом (захист проекту, звіту, курсової, дипломної, магістерської роботи, дисертації).
Основні форми інформації про хід і підсумки наукового пошуку – виступу дослідника з лекціями, науковими повідомленнями. Безпосередній контакт із масовою аудиторією дозволяє надати висновкам доступнішої та переконливішої форми, показати їхню практичну цінність. Одночасно аналізують реакцію слухачів, перевіряють й уточнюють висунуті положення, зроблені висновки.
Більші можливості для апробації отриманих результатів дослідження представляють наукові практичні й методичні конференції, дискусії, творчі диспути й інші форми обговорення проблеми дослідження чи суміжних із нею тем. У процесі цих заходів демонструють й роз’яснюють матеріали, що розкривають суть пропонованих новинок, їхні переваги. У результаті дослідник прагне активніше продовжувати роботу, впроваджувати наукові результати в життя.
Вагому роль відіграє й неофіційна апробація: бесіди, дискусії з фахівцями й колегами.
Природно, що для апробації повинен бути представлений хоча б у першому варіанті оформлений текст доповіді, звіту, повідомлення, проекту, курсової, дипломної, магістерської роботи.
Апробація містить осмислення й облік питань, що виникають, позитивних і негативних оцінок, заперечень і порад. Вона стимулює доробку, глибше й аргументованіше обґрунтування чи перегляд низки положень дослідження й способів доказу, допомагає переконатися в істинності положень, що виносяться на захист, чи скорегувати чи переглянути їх. У цьому випадку мова йде про підсумкову апробацію дослідження, яка нерідко є просто необхідною.
Позитивні відгуки приносять задоволення, надають упевненості, допомагають розкрити перспективи подальших пошуків. Менш приємні, але дуже корисні критичні зауваження, поради й пропозиції. Корисним є глибокий аналіз питань, що виникають. Необхідно дуже уважно й доброзичливо схвалювати усі оцінки, поради, рекомендації, так само критичні, як від прихильників, так і опонентів. Але варто реалізувати ті з них, які допомагають поглибити дослідження, підвищити його коректність і доказовість.
Обов'язковим елементом розв'язання будь-якої наукової проблеми є впровадження розроблених положень та ідей у педагогічну практику. Це завершальний етап дослідження, і його необхідно відрізняти від впровадження результатів наукової роботи після її завершення. Перше уточнює, розбудовує, удосконалює психолого-педагогічну теорію й методику, друге запроваджує в життя вже перевірені, відпрацьовані висновки й рекомендації.
Результати науково-педагогічної праці можуть виконувати такі функції:
v уточнювати, конкретизувати окремі, здебільшого, несуттєві теоретичні й практичні положення;
v доповнювати, розширювати й поглиблювати відомі теоретичні положення й практичні рекомендації, відкриваючи тим самим нові аспекти, межі проблеми, виділяючи нові елементи, частини, які раніше не були відомі;
v перетворювати психолого-педагогічну дійсність, тобто розробляти принципово нові підходи, яких раніше в теорії й практиці не було та які докорінно відрізняються від традиційних у певній галузі науки й практики.
Успіх впровадження результатів дослідження в практику визначають, насамперед, готовністю до цього теоретичних і методичних положень, доведених до рівня конкретних нормативів, правил, приписань і рекомендацій. Вирішальну роль у цілеспрямованому впровадженні висновків і положень дослідження відіграє вихідна теоретична концепція. Якщо вона досягла високого ступеня спільності, добре систематизована, виражена у формі психологічних чи педагогічних принципів, правил і вимог, якщо відпрацьована методика її перетворення в життя й певні умови ефективності, то можна вважати, що теоретична основа дослідження цілком готова для впровадження в практику. Методичні рекомендації втілюються у педагогічну практику звичайно через розробку навчальних, навчально-методичних і методичних посібників, методик навчання й виховання.
Поширеністю, ґрунтовністю й обсягом впровадження результатів дослідження в практику визначають їхню наукову новизну, теоретичну й практичну цінність.
Процес впровадження результатів дослідження в практику можна розділити на такі етапи:
v ознайомлення споживачів із висновками й рекомендаціями дослідження;
v формування позитивного ставлення, інтересу до них;
v практичне навчання педагогів умінню використовувати, застосовувати нові ідеї, правила, методи й прийоми в освітню практику виховання й навчання;
v висунення педагогам вимог щодо активного впровадження результатів дослідження в освітній процес і контроль над виконанням цих вимог.
Усі ці ланки охоплюють інформацію щодо результатів дослідження, організації їх впровадження в масову практику.
Після того, як з'ясовано суть висновків і рекомендацій, необхідно навчити педагогічний колектив практичному використанню запропонованого, нового. Для цього використовують показові, пробні, відкриті заняття, виховні заходи тощо. Більшу допомогу в цьому надають школи передового досвіду, короткострокові курси підвищення кваліфікації, університети педагогічної майстерності.
Після засвоєння нових психолого-педагогічних рекомендацій до керівників освітнього процесу висувають вимоги активного застосування нововведень, впровадження їх у життя. Одночасно організовують дієву допомогу й контроль.