Гра на дитячих музичних інструментах як один із методів розвитку музичної творчості учнів
У сучасних умовах, коли зростають завдання естетичного виховання дітей дитячим музичним інструментам відводиться особлива роль. Вони викликають у дітей великий інтерес. Пригадаємо, що композитор К. Орф розробив цілу систему навчання дітей грі на «дитячих інструментах», створивши спеціальні ксилофони і блок-флейти, різні ударні інструменти, на яких можна грати без спеціального навчання. При цьому діти самі складають різні мелодії, придумують музичні рухи, розвиваючи свої творчі можливості.
Є багато можливостей використання таких інструментів. Це і індивідуальні заняття музикою у вільні години, і колективне виконання в дитячому оркестрі. Педагог прагне насамперед за допомогою інструментів залучити школярів до самостійних занять музикою. Вони вчаться грати знайомі поспівши, імпровізувати нескладні ритми та інтонації, підбирати знайомі мелодії. Але гра на музичних інструментах буде ефективною лише в тому випадку, коли вони вводяться в процес нявчання систематично і розуміються вчителем, як активно-пізнавальна практика. Мета введення інструментів - допомогти дітям в цікавій і доступній їм діяльності творчо збагатити свій музичний досвід, елементи якого вони здобувають на всіх етапах уроках музики.
Так поступово засвоюючи характерні ладові інтонації, учні повинні не тільки їх чути, чисто інтонувати, вокальне імпровізувати на ступенях, які утворюють цю інтонацію, але і музикувати на цих ступенях: створювати „поклики птахів", „крапання дощу" і т. д. При виконанні завдань такого типу учні можуть встановити зв'язок між художнім образом і засобом його втілення.
Користуватися інструментами потрібно обережно, тримати їх вільно, інакше вони будуть мати неприємний, різкий звук. Щоб інструменти мали м'який, красивий звук, потрібно знати як його видобувати. Вчитель знайомить дітей із тембром інструментів. Початкові уявлення про навики гри на них, особливості звучання інструментів закріплюються на першому занятті. Для цього обираються ігри „Луна", „Вгадай". Дітей попереджують про те, що вони часто будуть грати, але брати інструменти можна лише з дозволу.
Спочатку діти створюють ритмічні оркестри і супроводжують твори, які слухаються чи співаються. Вибір пісні обґрунтовується самими дітьми. Па початковому етапі художньо-творчого виховання особливо важливо використовувати один і той же музично-пізнавальний матеріал для формування у школярів елементарних вокально-технічних і виконавських уявлень, ладового, ритмічного чуття і чуття музичної форми, початкових навиків гри на дитячих музичних інструментах, понять про принципи створення шумового чи мелодичного вступу до пісні, чи п'єси, простого акомпанементу . про вибір інструменту. Тому одні і ті ж вокально-інструментальні мініатюри використовуються і як вправи для розспівування, і як інструментальні вправи, і як матеріал для засвоєння ритмічного рисунку, і як зразок для самостійної творчості.
Перші п'єси обмежені за діапазоном, ясні і прості за інтонацією. Вони будуються на чергуванні і повторах У - ІП, V - VI ступенів. Далі об'єднуються V -VI, V - ТІI, 1 - ГІГ; V - ПІ, Г - ІГГ; 1-11,1-111, V - VIII, V - І; VIII - V, VI -У,УШ - VII, УГП - V. Примінення інструментів допомагає формуванню ладових уявлень. Щоб активізувати і спрямувати увагу дітей на запам'ятовування інтонацій, побудованих на головних ступенях звукоряду, використовують тільки певні пластини металофонів, ксилофонів. Рухи рух при зміні звуків мелодії, яку діти слухають, співають і грають, створюють наочну картину зміни висоти звуку, формують звуковисотні поняття, відчуття ладу.
На початку музикування діти виконують інструментальні партії, які дублюють ритм мелодій дитячих пісень і поспівок. Згодом використовується супровід, побудований на їхньому пульсі. Далі вводяться прості остинатні фігури. Останній вид супроводу має зображальні функції („цокання годинника", „крапання дощу" і т.д.). При слуханні музично-ритмічної партитури активізуються спостереження учнів за розвитком характеру музики. Поступово можна вводити творчі завдання.
Інструментальне музикування це творчий процес сприйняття музики через гру на доступних музичних інструментах. Воно якнайтісніше пов'язане із слуханням музики,/ вокально-хоровим виконанням і імпровізацією. Завдання вчителя на цьому етапі: Допомогти учневі, настроїти його на сприймання музики і творче музикування; допомогти вибрати музичний інструмент, який буде відповідати стилю і музичному образу; допомогти знайти прийом виконання
Отже, організовуючи різноманітне заняття дітей, привчаючи їх самостійно користуватися музичними іграшками й інструментами, направляючи увагу на ритмічні й темброві особливості музичного твору, викладач створює сприятливі умови для освоєння дітьми музичної грамоти. Накопичення досвіду слухових відчуттів, постійно виникаючі задачі диференціювання різних властивостей звуків, необхідність діяти в змінних ситуаціях з різноманітними інструментами — все це створює атмосферу, яка сприяє музичному розвитку дітей.
Серед різних форм музичного навчання в загальноосвітніх школах нам хочеться зупинитися на заняттях ритмічного оркестру в початкових класах. Оркестр складається в основному з наступних музичних інструментів: трикутників, кастаньєт, брязкалець, музичних тріскачок, ударників, ксилофонів. В процесі занять діти періодично змінюють інструменти. Заняття в ритмічному оркестрі тісно повязані із співом, музичними рухами і слуханням. Причому слухають діти такі інструментальні твори і пісні, які за своїм характером і змістом є складнішими, ніж ті, які вони співають. В результаті систематичного прослуховування діти повинні уміти визначати характер творів (веселий, сумний), розуміти — марш це або танець, відгадувати їх темп (повільний, швидкий, помірний), силу звучання (голосно, тихо), відрізняти музичні твори за характером . Музичний матеріал, що прослуховується, повинен супроводжуватися коментарем педагога, що полегшує сприйняття дітьми художнього змісту музики. Під час гри в оркестрі діти ритмічно простежують мелодійну лінію, емоційно реагують на її характер, граючи то голосно, то тихо, відповідно до характеру твору.
Таким чином, заняття в оркестрі є ефективною формою навчання музиці, оскільки дитина, беручи активну участь в оркестрі, розвиває свої музичні здібності (ритмічний, музичний слух), а також відчуття колективізму. Окрім того, слід звернути увагу ще на один дуже важливий факт:
в процесі гри дітей в ритмічному оркестрі разом з іншими потребами суб'єкт має також потребу власної активності, тобто потреба приведення в дію тих сил, які з тих або інших причин залишилися у нього невикористаними. Створення відповідних умов, ситуацій сприяє активізації здібностей дитини.