Вставка виносок, символів та гіперпосилань
Виноски і кінцеві виноски застосовуються для пояснень, коментарів або організації посилань на першоджерела в документі. В одному й тому самому документі ви можете одночасно використати як виноски, так і кінцеві виноски (наприклад, виноски використання для докладних коментарів, а кінцеві виноски для посилань на першоджерела).
Звичайні виноски розташовуються в нижній частині сторінки під межею, що відділяє їх від основного тексту. Кінцеві виноски розташовуються в кінці документа.
6.30.1. Вставляння виносок
Виноска будь-якого вигляду складається з двох частин: маркера посилання на виноску та відповідного йому тексту виноски. Тому вставлення виносок виконується в два етапи:
1. Позначається місце, до якого відноситься виноска. У цьому місці встановлюється маркер виноски (як правило, це просто порядковий номер виноски).
2. Вводиться текст виноски.
Ви можете використати автоматичну нумерацію виносок або створювати свої власні маркери виносок. У режимі автоматичної нумерації маркери виносок змінюються завжди, коли вставляють, видаляють або переміщують текст виноски.
Вставляючи виноски, ви можете настроїти на свій розсуд маркери виносок, а також вибрати тип розділової лінії та формат нумерації виносок.
Під час роботи у звичайному режимі відкривається додаткове вікно в нижній частині сторінки чи в кінці документа. Якщо ви працюєте в режимі розмітки сторінки, додаткове вікно не відкривається. Замість цього ви просто переходите в нижню частину сторінки для виносок або в кінець документа для кінцевих виносок. Під час уведення тексту виносок об’єм тексту на сторінці і кількість сторінок в документі регулюються автоматично.
Приклад. Створення звичайної або кінцевої виноски.
Встановіть курсор у те місце документа, після якого має розміщуватися маркер виноски.
Виконайте команду Вставка/Сноска... На екрані з’явиться вікно діалогу Сноска... (рис. 6.30).
Рис. 6.30
У розділі Вставить сноску виберіть опцію Обычную або Концевую.
У розділі Нумерация вкажіть Автоматическая. Це означає, що нумерація виносок проводиться автоматично. За бажання ви можете задати власний символ для маркера виноски. Для цього виберіть перемикач Другая і введіть у полі необхідний маркер. Як альтернативний спосіб — натисніть кнопку Символ і виберіть символ, після чого натисніть кнопку ОК. Створені таким чином маркери виносок неможливо оновити або перенумерувати.
Натисніть кнопку ОК. Реакція МS Word залежить від того, в якому режимі ви працюєте (Обычный режим, Режим разметки страницы), а також який тип виноски (Обычную чи Концевую) ви вводите.
6.30.2. Звичайна виноска
В нижній частині сторінки відкривається додаткове вікно для введення тексту виноски. Курсор встановлюється в нижній частині сторінки під межею, що відділяє основний текст від виносок.
6.30.3. Кінцева виноска
В кінці документа відкривається додаткове вікно для введення тексту виноски Курсор встановлюється в кінці документа під межею, що відділяє основний текст від виносок.
Введіть текст звичайної чи кінцевої виноски.
Найпростіше повернутися до тексту основного документа, натиснувши мишею текст документа. Як альтернативний спосіб ви можете натиснути кнопку Закрыть або клавішу F6 (звичайний режим) або комбінацію клавіш Shift + F5 (режим розмітки сторінки).
Вставка виносок може здійснюватися за допомогою оперативних клавіш. У цьому разі виноски вводяться з поточними установками та автоматично нумеруються за замовчуванням. Для вставки звичайних виносок використовується комбінація клавіш Ctrl + Alt + F, для вставки кінцевих виносок — Ctrl + Alt + Е.
лавіатурі. Це, наприклад, такі символи, як голосні букви зі знаком наголосу, букви грецького алфавіту, знак авторського права і т. ін. Але хоча всіх цих символів немає на клавіатурі, Word може вставити їх у ваш документ.
6.25.2. Вставка символу
Для того щоб вставити символ у документ:
1. Виберіть команду Вставка/Символ для відкриття діалогового вікна Символ. Відкрийте вкладку Символы, якщо це ще не зроблено (рис. 6.25).
2. Зі списку Шрифт виберіть потрібну групу символів. Ось ті з них, що ви будете використовувати найчастіше:
· Symbol. Грецький алфавіт, математичні символи, усілякі стрілки, товарний знак, знак авторського права тощо;
· Звичайний текст. Голосні букви зі знаком наголосу й інші спеціальні знаки, символи валют, мітка абзацу т. ін.;
Рис. 6.25
· Wingdinds. Картинки із зображенням годинників, конвертів, телефонів тощо.
3. Переглянете таблицю символів у пошуках потрібного. Щоб побачити символ у збільшеному вигляді, просто клацніть на ньому.
4. Для вставки виділеного символу натисніть кнопку Вставить. Щоб вставити невиділений символ, двічі клацніть на ньому.
5. Натисніть кнопку Отмена, щоб закрити діалогове вікно, не вставляючи символ. Натисніть кнопку Закрыть для закриття вікна після вставки одного чи кількох символів.
6.25.3. Як вставити спеціальний символ
На перший погляд здається, що між символами та спеціальними символами немає жодної різниці, — а насправді вона є. Символи містять наголошені голосні та літери грецького й інших алфавітів, математичні символи (наприклад, ±). До спеціальних символів належать знак авторського права (©), три крапки (…) та різні друкарські символи (наприклад, довгий пробіл). Ви побачите, що в програмі Word набагато більше символів, ніж спеціальних символів. Щоб вставити спеціальний символ у документ:
1. Виберіть команду Вставка/Символ для відкриття діалогового вікна Символ.
2. Відкрийте вкладку Специальные символы (рис. 6.26), щоб побачити список.
Рис. 6.26
3. Знайдіть у списку потрібний вам символ.
4. Для того, щоб вставити виділений символ, натисніть кнопку Вставить. Для вставки будь-якого символу зі списку (необов’язково виділеного), клацніть на ньому двічі.
5. Натисніть кнопку Отмена, щоб закрити діалогове вікно Символ, не вставляючи спеціальний символ. Натисніть кнопку Закрыть для закриття діалогового вікна після вставки символу.
6.25.4. Присвоєння символам комбінацій клавіш
Ви можете присвоїти комбінації клавіш символам, що часто використовуєте, і тим самим вставляти їх набагато швидше. Більшості спеціальних символів уже призначені комбінації клавіш, і вони стоять у списку поруч з відповідними спеціальними символами в діалоговому вікні Символ.
Щоб присвоїти символу комбінацію клавіш:
1. Виберіть команду Вставка/Символ і відкрийте вкладку Символы.
2. Клацніть на потрібному символі. Якщо потрібно, спочатку виберіть відповідний шрифт зі списку Шрифт.
3. Якщо символу вже призначена комбінація клавіш, їх опис з’явиться в правому нижньому куті діалогового вікна.
4. Натисніть кнопку Клавиша..., щоб відкрити діалогове вікно Настройка клавиатуры.
5. Натисніть клавіші Alt + N, щоб встановити курсор у текстове поле Новое сочетание клавиш (чи просто клацніть у цьому полі).
6. Натисніть комбінацію клавіш, яку ви хочете присвоїти символу. Опис комбінації з’явиться в текстовому полі Новое сочетание клавиш.
7. Якщо ваша комбінація клавіш ще не присвоєна жодній команді, то під текстовим полем Новое сочетание клавиш з’явиться повідомлення Текущее назначение: [нет]. Якщо ж ця комбінація уже використовується, Word виведе символ, ім’я чи макрос команди, якому відповідає ця комбінація.
8. Якщо комбінація клавіш не присвоєна, натисніть кнопку Назначить. Якщо вона вже призначена, натисніть клавішу Backspace для видалення запису з текстового поля та поверніться у пункт 6 для введення іншої комбінації.
9. Присвоївши символу комбінацію клавіш, натисніть кнопку Закрыть для повернення в діалогове вікно Символ. У цьому вікні клацніть на кнопці Закрыть, щоб повернутися до свого документа.
Комбінація клавіш — це сполучення звичайних клавіш. Комбінації можна створювати за зразками, які описані нижче (тут клавіша позначає клавішу-букву, клавішу-цифру, функціональну клавішу чи клавішу пробілу).
Приклади: Shift + Клавіша, Ctrl + Клавіша, Alt + Клавіша, Alt + Ctrl + Клавіша, Alt + Shift + Клавіша, Ctrl + Shift + Клавіша, Ctrl + Shift + Alt + Клавіша.
6.25.5. Призначення деяких спеціальних символів
Деякі спеціальні символи, пропоновані програмою Word, можливо, незнайомі вам, але вони будуть корисні під час створення деяких документів. Нижче подано їх короткий опис.
· Коротке тире — як правило, використовується в різних комбінаціях цифр і/чи букв, наприклад: див. вправа 1–А.
· Довге тире. Воно трохи довше короткого і застосовується для різних цілей, наприклад, для відділення прямої мови від слів автора.
· Короткий пробіл. Пробіл трохи довший за стандартний.
· Довгий пробіл. Трохи довший за короткий.
· Нерозривний пробіл. Пробіл, що не розривається наприкінці рядка. Слова, розділені нерозривним пробілом, завжди залишаються в одному рядку.
· Нерозривний дефіс. Схожий на нерозривний пробіл тим, що два слова, між якими стоїть нерозривний дефіс, завжди знаходитимуться в одному рядку.
· М’який перенос. З’являється на екрані лише тоді, коли слово переходить у праве поле документа і його потрібно перенести в наступний рядок.
Формат символів
Для зміни формату фрагмента тексту його спочатку необхідно виділити, а потім виконати команди Шрифт і у відповідному діалоговому вікні змінити за вибором користувача:
• у полі Шрифт - тип шрифту;
• у полі Начертание - накреслення шрифту:
- обычный - звичайне накреслення;
- курсив - курсивне накреслення;
- полужирный - напівжирне накреслення;
- полужирный курсив - напіжирне курсивне накреслення;
• у полі Размер - розмір шрифту в пунктах (1 пункт ≈ 0,375мм);
• у полі Подчеркивание - тип лінії підкреслення;
• у полі Цвет текста — колір символів;
• у рамці Видоизменение можна вибрати спеціальні ефекти відображення символів, накинувши відповідні прапорці:
- зачеркнутый - закреслення тексту одинарною лінією;
- двойное зачеркивание - закреслення тексту подвійної лінією;
- надстрочный - розмір символів зменшується, текст розташовується вище базовх)! лінії;
- подстрочный - розмір символів зменшується, текст розташовується нижче базової лінії;
- с тенью - поруч із символами з'являється тінь;
- контур - відображається лише контур символів;
- приподнятый — символи зображуються піднесеними над поверхнею аркуша;
- утопленный - символи зображуються утопленими до поверхні аркуша;
- малые прописные - малі літери стають великими, але меншого розміру;
- все прописные - малі літери стають великими;
- скрытый - текст стає прихованим;
• у полі Образец можна переглянути фрагмент тексту з обраними параметрами.
Для зміни інтервалу між символами та їх розташування використовується опція Интервал діалогового вікна Шрифт:
• у полі списку Масштаб, що розкривається, обирається режим розтягування символів;
• у полі Интервал визначається інтервал між символами:
- Обычный - звичайний інтервал; |
- Разреженный - відстань між символами збільшується до значення, зазначеного в полі на;
- Уплотненный - відстань між символами зменшується до значення, зазначеного в полі на;
- у полі Смещение визначається вертикальне розташування символів:
- Нет - звичайне положення;
- Вверх — символи розташовуються вище базової лінії на розмір, зазначений у полі на;
- Вниз - символи розташовуються нижче базової лінії на розмір, зазначений у полі на.
У програмі є можливість визначення через опцію Анимация спеціальних анімаційних ефектів під час перегляду тексту на екрані.
Формат абзаців
Для визначення параметрів абзацу використовуються команди Абзац. Після вибору цієї команди з'являється діалогове вікно Абзац.
Для визначення абзацних відступів та інтервалів необхідно вибрати опцію Отступы и интервалы. У діалоговому вікні Абзац, що з'явиться:
• У полі Выравнивание визначається спосіб вирівнювання абзацу:
- По левому краю - абзац вирівнюється за лівим краєм сторінки;
- По центру - абзац вирівнюється за центром сторінки;
- По правому краю - абзац вирівнюється за правим краєм сторінки;
- По ширине - абзац вирівнюється за правим і лівим краєм;
• У полях слева і справа визначається відстань від лівого й правого поля до меж абзацу. У полі первая строка - вигляд відступу першого рядка абзацу:
- (нет) - відступ відсутній;
- отступ - новий рядок, відстань вказується в полі на;
- выступ - відступ з від'ємним значенням, відстань вказується в полі на;
• У полях перед і после - відстані відповідно перед першим рядком абзацу й після останнього рядку абзацу;
• У полі междустрочный - інтервал між рядками всередині абзацу:
- одинарный - інтервал, стандартний для певного типу шрифта;
- полуторный — інтервал у 1,5 рази більше за стандартний;
- двойной — інтервал у 2 рази більше за стандартний;
- минимум — інтервал не менше, ніж у полі значение;
- точно - інтервал, рівний значенню у полі значение;
- множитель - інтервал, рівний стандартному, помноженому на значення у полі значение.
Для зміни параметрів розташування абзаців на сторінці текстового документа використовують опцію Положение на странице діалогового вікна Абзац. За допомогою команд цієї опції можна заборонити розрив абзацу під час перенесення на іншу сторінку, починати нову сторінку з наступного абзацу, не проводити нумерацію рядків та не розставляти знаки перенесення у виділеному абзаці тощо.
Якщо автоматичне форматування гіперпосилань не вимкнено, Microsoft Word автоматично створює гіперпосилання під час вводу адрес існуючих веб-
сторінок, таких як www.microsoft.com. Можна також створювати налаштовані гіперпосилання.
Налаштовані гіперпосилання можна створювати на нижченаведені об'єкти.
Вставка гіперпосилання на наявний або новий документ, файл або веб-сторінку
Вставка гіперпосилання на адресу електронної пошти
Вставка гіперпосилання на елемент іншого документа або веб-сторінки
Вставка гіперпосилання на елемент поточного документа або веб-сторінки
Створення гіперпосилань у документах Microsoft Word за допомогою перетягування
Гіперпосиланням – це виокремлений фрагмент (в рамках даного розділу ключове слово), при натиску на якому документ пересувається до потрібного місця в документі (зазвичай, для отримання більш детальної інформації). У Web-сторінках гіперпосилання є поширеною функцією і це пов’язано, перш за все, з можливістю пошуку у величезній бібліотеці WWW потрібної інформації. Вперше для роботи з текстовими документами, ця функція втілена процесорі Word 2000 і довела свою ефективність. Гіперпосилання можна встановити, як для переходу по відкритому документу, так і для переходу в інші файли та Web-сторінки. Для встановлення гіперпосилання треба виокремити текстовий або графічний фрагмент і виконати команду Insert/Вставка и Hyperlink/Гиперссылка або натиснути на кнопку . В діалоговому вікні Insert Hyperlink/Добавление гиперссылки у віконці Text to Display/Текст потрібно ввести назву гіперпосилання або залишити текст виокремленого фрагменту та зафіксувати ліворуч одну з категорії, до якої посилається гіперпосилання: Exicting File or Web Page/Имеющимся файлом, Web-страницей - посилання на існуючий файл або Web-сторінку; Place in This Document/Местом в этом документе – посилання у відкритому документі; Create New Document/Новым документом – посилання на новий документ; E-mail Address/Электронной почтой – посилання на адресу електронної пошти. У випадку посилання на інший файл його треба вибрати, натиснувши на відповідні кнопки File/Файл або Web-page/Web-страница для пошуку їх розташування. У випадку створення нового файлу слід встановити шлях до директорії, де буде розміщено новий файл та ввести назву нового файлу. Посилання на електронну адресу полегшує зв’язок з автором документа або Web-сторінки. Якщо гіперпосилання розраховано на інформацію у тому ж самому документі, потрібно вибрати місце в документі. Це можуть бути заголовки розділів, заздалегідь оформлені належним стилем або електронні позначки. Знак “+” вказує на низхідний список, який потрібно розкрити і вибрати потрібне. Гіперпосилання має вигляд кольорового підкресленого текстового фрагмента. При наведенні на нього, курсор набуває вигляду руки з піднятим пальцем. Текст гіперпосилання можна форматувати та редагувати, як звичайний текст, зокрема вилучати, вирізати, копіювати, уставляти, а також змінювати шрифт, розмір та накреслення тексту.