Поняття національна безпека

На сучасному етапі людство стоїть перед можливістю самознищення. Для відвер­нення катастрофи необхідна розробка і ре­алізація загальнопланетної стратегії збереження досягнень цивілізації і входження суспільства в нову епоху роз­витку - в епоху ноосфери, коли людство дістане можливість розум­но розпоряджатися своєю могутністю з метою гармонійного розвитку всіх соціальних формацій. Мабуть, це буде болісний і нешвидкий про­цес формування нових принципів погодження дій і поведінки людей, іншої моральності, докорінної перебудови всього буття людини, зміни стандартів та ідеалів. Позитивне завершення процесу можливо лише за умови надійного забезпечення безпеки існування і розвитку люд­ства та його соціальних структур.

Створити і реалізувати в сучасних умовах ефективну стратегію безпеки, що забезпечує захист суспільства від різноманітних загроз, без глибокої наукової розробки фундаментальних проб­лем організації розвитку людського суспільства, вивчення природи його інтересів і суперечностей, механізмів їх вирішення, раціональ­ного комплексного використання ресурсів практично неможливо. Спроби емпіричного вирішення сучасних проблем, багато з яких за змістом і масштабам не мають аналогів в історії, не дають бажаних результатів, а інколи навіть посилюють негативні наслідки.

Пояснюється це, по-перше, тим, що всі види діяльності по забез­печенню безпеки суспільства мають багатоплановий характер. Ство­рення загальної теорії безпеки допускає тісну інтеграцію різномані­тних наук. Об'єктивний процес диференціації знань і вузька спеціалізація практично перешкоджають формуванню визначення поняття безпеки. Вирішити проблему можливо на шляхах викорис­тання системних засобів дослідження проблем забезпечення безпе­ки особи, суспільства і держави.

По-друге, випадковість і невизначеність пронизують всі рівні організації матеріального світу. Це приводить до неоднозначного відображення процесів, що відбуваються в свідомості людей, і, отже, до невизначеності і навіть ірраціональності їх реакції на вплив на­вколишнього світу. З урахуванням наявності у кожного суб'єкту сус­пільства власної мети та інтересів (що далеко не завжди співпада­ють з інтересами і метою інших суб'єктів) їх активні практичні дії породжують численні конфлікти аж до збройних. Розробка загаль­ної теорії національної та міжнародної безпеки не може здійснюва­тись на основі використання традиційних підходів до пізнання і те­оретичного узагальнення практичної діяльності людей, їх взаємовідносин між собою і природою.

По-третє, організація соціальної системи і її розвиток не підкоря­ються досить точним законам і закономірностям, тому що умови і за­соби забезпечення соціальної стабільності здебільшого визначаються суб'єктивними факторами і виступають прерогативою індивідуаль­ного і колективного інтелекту. Дальший розвиток суспільних фор­мацій важко передбачити і може здійснюватися за одних і тих же початкових умов різноманітними шляхами (в тому числі і тими, що приводять до загибелі). Істотно обмежуються можливості використан­ня при вирішенні фундаментальних проблем національної і міжна­родної безпеки.

Національна безпека держави - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Життєво важливі інтереси - сукупність по­треб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави. Основні об'єкти безпеки: особа - її права і свободи; суспільство - матері­альні і духовні цінності; держава - конституційний лад, суверені­тет і територіальна цілісність.