Шляхи вдосконалення методики та організації контролю коштів спеціального фонду у бюджетній установі

Інтеграція в Євросоюз і перехід України на нові стандарти державних фінансів змінили напрями контролю за бюджетними коштами. Саме підвищення ефективності фінансового контролю має забезпечувати зміцнення в державі фінансово-бюджетної дисципліни. Констатація фактів порушень, як це було раніше при здійснені контролю бюджетних установ, не сприяє їх усуненню, необхідно аналізувати і виявляти обставини та причини, які є наслідком їх вчинення. Таким чином, виникла пряма необхідність щодо впровадження нових видів і методів контролю використання коштів бюджету.

На відміну від перевірок та ревізій зараз застосовують такі види контролю, як аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, аудит ефективності, аудит ефективності діяльності, перевірка державних закупівель та ін. Великих перетворень зазнала і законодавчо-нормативна база регламентації державного фінансового контролю.

Основними напрямками вдосконалення бюджетного контролю в сучасних умовах економіки України повинні стати: створення єдиного правового поля розвитку системи бюджетного контролю та законодавчого закріплення за його суб’єктами контрольних функцій, формування нових та вдосконалення чинних процедур бюджетного контролю, удосконалення методів, оптимізація організаційних структур, створення адекватної сучасним умовам інформаційно-комунікаційної інфраструктури та ін.

Ми вважаємо за необхідне обов’язкове застосування усіма бюджетними установами Міжнародних стандартів аудиту. Стандарти розрізняють: аудит законності та правильності (фінансовий аудит) та аудит ефективності (результативності). У процесі здійснення фінансового аудиту перевіряються й оцінюються: 1) бухгалтерська документація та фінансова звітність; 2) стан дотримання чинних законів і нормативних актів; 3) стан системи внутрішнього управління та доцільності адміністративних рішень [58, с.341].

Аудит результативності передбачає визначення: 1) обсягів економічності, досягнутої в управлінні; 2) ефективності використання людських, фінансових та інших ресурсів; 3) результативності діяльності щодо виконання намічених цілей об’єкта аудиту; 4) фактичних наслідків діяльності порівняно із запланованими. Результати фінансового звіту аудитор висвітлює у „висновках”, після аудиту результатів діяльності складається „звіт”. Саме у звіті визначається рівень економії та результативності набутих і використаних ресурсів, а також уточнюється, чи у повному обсязі були досягнуті заплановані цілі. Усі вище перелічені форми аудиту повинні знайти своє місце при перевірці бюджетних установ [92, с.73].

Для підвищення дієвості державного фінансового контролю бюджетних установ необхідно в першу чергу на законодавчому рівні об’єднати у єдину систему фінансовий аудит, перевірку державних закупівель та інспектування бюджетних установ. Розробити й упровадити методику визначення й оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності бюджетних установ відповідно до сфер діяльності.

Вирішення цих питань дозволить зменшити порушення у фінансово-бюджетній сфері, поліпшити управління фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами бюджетних установ, а також виконання ними свої функцій і завдань для досягнення соціально значущих для суспільства цілей.

У кожній бюджетній установі доцільно проводити безперервний внутрішній контроль. У будь-якому випадку необхідно чітко сформулювати коло повноважень такого контролера та зафіксувати його у посадовій інструкції. Упровадження ефективної системи внутрішнього контролю дозволить максимально зменшити ризик помилок і порушень. Саме за цим принципом побудована система державного фінансового контролю у країнах Європейського Союзу [7].

Все ж внутрішній контроль не може існувати без зовнішнього. Саме зовнішній фінансовий контроль ми вважаємо найефективнішою формою перевірки. Ми пропонуємо замінити існуючу систему перевірок бюджетних установ у вигляді ревізій на фінансовий аудит та аудит ефективності. Методику проведення фінансового аудиту необхідно розробити, спираючись на кращі європейські практики та Міжнародні стандарти аудиту. Це дасть змогу не лише констатувати порушення бюджетного законодавства, а й виявляти шляхи їх усунення та подальшого недопущення у майбутньому[14].

Переваги аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та інспектування очевидні, але для подальшого зниження рівня правопорушень у бюджетній сфері й ощадливого управління бюджетними коштами необхідно [106, с.64-65]:

- здійснювати поступовий перехід від ревізій фінансово-господарської діяльності до аудиту ефективності діяльності бюджетних установ;

- підвищити рівень обґрунтованості складання програм аудиту;

- активізувати діяльність щодо формування дієвої системи державного внутрішнього контролю, яка б сприяла вирішенню проблем ефективного управління та використання обмежених фінансових ресурсів;

- розробити рекомендації щодо пріоритетності використання методів контролю при здійсненні аудиту й інспектування фінансово-господарської діяльності бюджетних установ;

- розробити методику визначення та обґрунтування можливого рівня ризиків при здійсненні аудиту фінансово-господарських операцій;

- розробити та запровадити механізм управління ризиками фінансово-господарських операцій;

- на законодавчому рівні прийняти рекомендації та вимоги до здійснення внутрішньогосподарського контролю з боку керівників бюджетних установ;

- сформувати базу даних, що містить інформацію про структуру, функції та фінансово-господарські операції бюджетних установ, що дасть можливість органам фінансового контролю бути постійно проінформованими щодо важливих ділянок діяльності, на яких можна поліпшити управління; запровадити методику оцінки роботи державних аудиторів та відповідальність аудиторів за якість аудиторських процедур;

- для підвищення професійного рівня державних аудиторів сформувати банк даних навчальних матеріалів, розглянути можливості дистанційного навчання;

- забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації результатів контрольних заходів, що проводяться органами Державної фінансової інспекції, і рішень, прийнятих щодо осіб, винних у порушенні фінансово-бюджетного законодавства.

Зовнішній аудит повинен проводитись органами Державної фінансової інспекції, Рахунковою палатою, їх територіальними органами, а також приватними аудиторськими фірмами за ініціативою замовника послуг. При цьому періодичність проведення аудиту повинна визначатися обсягами діяльності та особливостями бюджетної установи, але не рідше, ніж один раз у рік.

На нашу думку, особливої уваги стосується контроль за благодійними та спонсорськими внесками як складової частини спеціального фонду. Як показує практика багатьох бюджетних установ, не завжди такі кошти витрачаються на конкретно визначену благодійниками ціль. Тому ми пропонуємо посилити фінансовий контроль за надходженням та витрачанням благодійних, спонсорських внесків, гуманітарної допомоги. Такий контроль доцільно починати з моменту надходження коштів та складати звіт з витрачених коштів, який буде підтверджений фактологічним матеріалом та наданий у доступ усім благодійникам. За нецільове витрачання благодійних коштів, несвоєчасне витрачання, витрачання в неповному обсязі, відсутність звітування необхідно посилити відповідальність. Потрібно використовувати фінансові санкції, а також у особливо важких випадках, - кримінальну відповідальність.

Отже, на сьогоднішній день в Україні використовуються такі види державного фінансового контролю бюджетних установ, як фінансовий аудит, аудит ефективності, аудит ефективності діяльності, перевірка державних закупівель та інспектування. Уведення цих видів фінансового контролю з урахуванням Стандартів з аудиту державних фінансів сприяло підвищенню ефективності використання бюджетних коштів. Однак проведений аналіз дозволив виявити основні проблеми у сфері державного фінансового контролю бюджетних установ, які є причиною достатньо високого рівня порушень законодавства.

Для підвищення дієвості державного фінансового контролю бюджетних установ необхідно в першу чергу на законодавчому рівні об’єднати у єдину систему фінансовий аудит, перевірку державних закупівель та інспектування бюджетних установ; розробити методику щодо порядку здійснення вищевказаних контрольних заходів; розробити й упровадити методику визначення й оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності бюджетних установ відповідно до сфер діяльності.

Упровадження ефективної системи внутрішнього контролю дозволить максимально зменшити ризик помилок і порушень. Саме за цим принципом побудована система державного фінансового контролю у країнах Європейського Союзу.

Вирішення цих питань дозволить зменшити порушення у фінансово-бюджетній сфері, поліпшити управління фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами бюджетних установ, а також виконання ними своїх функцій і завдань для досягнення соціально значущих для суспільства цілей.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження теоретичних і практичних аспектів обліку, аналізу та контролю коштів спеціального фонду сформульовано наступні висновки та надано можливі пропозиції стосовно удосконалення методики та організації обліку, аналізу, контролю коштів спеціального фонду бюджетної установи:

1. Спеціальний фонд був створений з метою забезпечення прозорості формування та використання коштів, які установа отримувала самостійно. Проте, законодавчо закріпивши існування спеціального фонду, надходження та витрачання коштів спеціального фонду відбувались хаотично та всупереч іншим законодавчо-нормативним актам. Позитивними виявились зміни останніх років у законодавстві України та реформуванні органів державної влади, які привели більшість суперечностей у відповідність. Проте законодавча база потребує подальшого удосконалення відповідно до міжнародних вимог і стандартів.

2. Спеціальний фонд бюджетної установи складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду. Видатки спеціального фонду можуть бути здійснені лише за цільовим призначенням. Необхідно внести зміни у бюджетне законодавство України, тому що практика формування доходної частини спеціального фонду не відповідає принципам єдності, обґрунтованості і справедливості, на яких ґрунтується бюджетна система України, та розширити напрямки видатків загального та спеціального фонду, а також при плануванні брати до уваги залишки коштів на спеціальних рахунках на кінець звітного року.

3. Облік коштів спеціального фонду чітко регламентований Бюджетним кодексом України, Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у бюджетному секторі, Законами України, наказами Міністерства фінансів України, Постановами Кабінету Міністрів України, Інструкціями Державної казначейської служби України та ін. Основним нормативним документом, що регулює облік коштів спеціального фонду бюджетних установ, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Особливістю обліку в державному секторі, у тому числі щодо коштів спеціального фонду, є строга регламентація та звітність. Оскільки правове поле є основою для діяльності бюджетних установ, необхідно внести зміни до законів, які були зазначені вище.

4. Для обліку надходження коштів спеціального фонду призначений рахунок 71 «Доходи спеціального фонду», а для обліку видатків - рахунок 81 «Видатки спеціального фонду». Усі видатки поділяються на касові та фактичні, поточні та капітальні. По закінченні року сума фактичних доходів та витрат списується на рахунок 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом». Для зберігання та обліку грошових коштів спеціального фонду в органах державної казначейської служби відкриваються спеціальні реєстраційні рахунки, а в установах банку відкриваються спеціальні бюджетні рахунки. Аналітичний облік коштів ведеться за кожним відкритим у відділенні державної казначейської служби (банку) рахунку. Синтетичний облік ведеться в розрізі субрахунків бухгалтерського обліку. За результати дослідження встановлено, що методика обліку коштів спеціального фонду відповідає сучасним ринковим вимогам та не потребує удосконалення.

5. Організація обліку коштів спеціального фонду бюджетних установ є досить громіздкою. Часто функції, які виконуються, є непотрібними та некорисними. Тому необхідно максимально спростити документальне оформлення та звітність бюджетних установ, використовуючи сучасні комп’ютерні технології та програми. Також потрібно відкрити доступ громадськості до звітності бюджетних установ, за винятком тієї, що становить державну таємницю.

6. Ринок програмного забезпечення в Україні недостатньо наповнений програмами, що спрямовані на забезпечення системи управління бюджетними установами й ведення обліку в них. Встановлення та адаптування програмного забезпечення в бюджетну установу є фінансово затратним, але економить витрати на людські ресурси. Враховуючи, що в сучасних умовах ефективне функціонування системи управління доходами і видатками спеціального фонду в бюджетних установах неможливе без застосування сучасних автоматизованих систем і новітніх комп’ютерних технологій, у ході проведення дослідження запропоновано провести комплексну автоматизацію облікових робіт щодо обліку доходів та видатків у бюджетних установах.

7. Аналіз спеціального фонду бюджетних установ - це дослідження дохідної та видаткової частини спеціального фонду, причин відхилень, яке включає в себе аналіз виконання кошторису та аналіз фінансового стану. Завдяки аналізу коштів спеціального фонду здійснюється кількісна та якісна характеристика тих змін і відхилень від планових показників, які відбуваються в установах, а також з'ясовуються їх причини, виявляються резерви та розробляються заходи по усунення виявлених негативних тенденцій на майбутнє. Аналіз є необхідною складовою для установ та організацій будь-якої форми власності, в тому числі і бюджетної. Тому ми рекомендуємо здійснювати аналіз показників бюджетних установ на усіх етапах діяльності, починаючи з планування, за поданою методикою.

8. Проведений аналіз дає підстави для того, щоб вважати методику управління коштами спеціального фонду неефективною. Значні помилки допущені уже на першій стадії – планування, що призводить до нераціонального розподілу коштів, хибних прогнозів та упущених можливостей. Необхідно планувати доходи та витрати, використовуючи методи економічного аналізу та враховуючи можливі зміни протягом планового періоду.

9. Реформа бюджетної сфери, що сьогодні проводиться органами державної влади, повинна докорінно змінити не лише організаційну структуру бюджетних установ, а й сам механізм їх функціонування. У кожній бюджетній установі необхідно проводити аудит ефективності діяльності. Доцільним було б також запровадження аналітичного відділу чи посади аналітика, на якого були б покладені функції пошуків шляхів для ефективного використання коштів.

10. Фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання коштів на утримання бюджетних установ здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. Фінансовий контроль за використанням коштів спеціального фонду державними установами здійснює система державних органів. Основним органом державного фінансового контролю по лінії виконавчої влади є Міністерство фінансів України. Потребує удосконалення регламентація та розподіл повноважень органів державного контролю, оскільки не визначено чіткий порядок взаємодії цих органів. А тому деякі завдання дублюються, а деякі залишаються без уваги.

11. Фінансовий контроль за коштами спеціального фонду проводиься у вигляді ревізій, аудиту фінансово-господарської діяльності, аудиту ефективності та аудиту ефективності діяльності. Згідно з Лімською декларацією зовнішній контроль неможливий без внутрішнього. Тому у кожній бюджетній організації та установі доцільно створювати відділ контролю, який буде здійснювати перевірки у вигляді постійного моніторингу діяльності та аудиту. Крім функції безпосередньо контролю, такий відділ повинен пропонувати вирішення виявлених проблем, а також нести відповідальність за ці управлінські рішення або неприйняття своєчасних мір.

12. Інтеграція в Євросоюз і перехід України на нові стандарти державних фінансів змінили напрями контролю за бюджетними коштами.Основними напрямками вдосконалення бюджетного контролю в сучасних умовах економіки України повинні стати: створення єдиного правового поля розвитку системи бюджетного контролю та законодавчого закріплення за його суб’єктами контрольних функцій, формування нових та вдосконалення чинних процедур бюджетного контролю, удосконалення методів, оптимізація організаційних структур, створення адекватної сучасним умовам інформаційно-комунікаційної інфраструктури та ін.