Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка)
Новий етап кодифікації екологічного законодавства України пов’язаний не тільки зі змістом відповідного процесу, а й із формою майбутнього системоутворюючого акта. На мою думку, ним має стати Екологічний кодекс України. Це відповідає сучасним європейським тенденціям. Підготовка проектів таких кодексів здійснюється нині в Росії, Німеччині, Республіці Білорусь та ряді інших країн. Міжпарламентська Асамблея СНД прийняла Модельний екологічний кодекс, рекомендований для використання у відповідних країнах. Вже діє Екологічний кодекс у Франції, Республіці Казахстан тощо.
Необхідність прийняття кодексу зумовлена потребою у подальшій екологізації господарської діяльності, посиленні впливу державних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки в країні, у тому числі законодавчих, які мають надати екологічній політиці в Україні системного характеру, активізувати діяльність у цій сфері суспільних відносин усіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також відповідних громадських об’єднань.
Кодексом має бути врегульовано увесь спектр питань, пов’язаних з охороною навколишнього середовища як єдиного цілого, забезпечення екологічної безпеки в контексті сталого розвитку у сферах, де виникають екологічні проблеми. Йдеться, фактично, про закріплення державної системи охорони навколишнього середовища, яка включає науково обґрунтовану організацію обліку природних ресурсів, прогнозування, планування, матеріально-технічне забезпечення та нейтралізацію шкідливих впливів на довкілля, ліквідацію їх наслідків тощо.
В юридичній літературі проблему кодифікації екологічного законодавства іноді зводять до того, щоб увібрати в Екологічний кодекс усе природоресурсне законодавство — земельний, водний, лісовий кодекси, Кодекс законів про надра, закони про охорону атмосферного повітря і тваринного світу тощо. Ми не поділяємо цієї точки зору, бо це буде не кодифікація, а систематизація відповідного законодавства. Природоресурсне законодавство у нас у цілому кодифіковане на прийнятному рівні. Що ж стосується Екологічного кодексу, то він має бути наповнений нормами системоутворюючого характеру. Його співвідношення з природоресурсним законодавством можна визначити у вигляді формули взаємозв’язку інтегрованої та диференційованої складових у регулюванні екологічних відносин.
У сфері міжнародного права автор пропонує прийняти Екологічну конституцію Землі. Екологічна Конституція Землі має не тільки зафіксувати право людини на безпечне навколишнє середовище, а й визначитися з міжнародним органом, на який буде покладено спостереження і контроль за реалізацією цієї Конституції. Навряд чи ці функції може успішно виконувати ЮНЕП. її діяльність останнім часом критикувалася на різноманітних екологічних форумах, у тому числі з трибуни ООН.
Таким органом могла б стати Рада екологічної безпеки ООН. Цю Раду можна було б утворити шляхом реформування ЮНЕП. Цій Раді слід було б надати статус міжнародної спеціалізованої організації та наділити її широкими повноваженнями щодо забезпечення безпечного навколишнього середовища.
Таким чином, Екологічна Конституція Землі спрямована на встановлення і забезпечення нового глобального екологічного правопорядку на засадах міжнародного екологічного співробітництва. Вона буде стимулювати кодифікацію національного екологічного співробітництва. Також Екологічна Конституція Землі стимулюватиме кодифікацію національного екологічного законодавства, його гармонізацію з міжнародним екологічним правом.
Здобутки наукової школи «Земельне, екологічне право та право екологічної безпеки» юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за Літописом кафедри та публікаціями доц. Т.Г.Ковальчук, доц. Т.О. Коваленко та ін. вчених).
Лише за останні п'ять років у відповідь на нагальні вимоги практики на кафедрі захищені наступні кандидатські дисертації: Єлісєєва О.В. «Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України»; Бахуринська М.М. «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України»; Ільїна Н.Л. «Організаційно-правові засади забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України»; Медведєва Н.П. «Правові засади гірничої концесії»; Оверковська Т.К. «Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні». Прийнято до захисту, а також готуються до прийняття і захисту не менш актуальні дисертаційні дослідження: Євстігнєєв А.С. «Правове забезпечення вимог екологічної безпеки в процесі приватизації земель в Україні»; Суярко М.О. «Об'єкти правовідносин в сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні»; Шомпол О.А. «Вдосконалення законодавства про екологічну безпеку в контексті міжнародно-правових зобов'язань України»; Власенко Ю.Л. «Оптимізація законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки»; Сушик О.В. «Правове регулювання забезпечення радіаційної безпеки за законодавством України»; Шараєвська Т.А. «Правове регулювання захисту територій і громадян за надзвичайних екологічних ситуацій в Україні»; Семенець О.С. «Правове регулювання використання в Україні природних ресурсів у сфері туризму» та ряд інших.
Поліпшенню юридичної освіти студентів юридичного факультету сприяють монографії, підручники, навчальні посібники, науково-практичні коментарі: Прокопенко В.І. Трудове право (К., 1996); Андрейцев В.І. Екологічне право (К., 1996); Екологічне право. Особлива частина. Підручник. Повний академічний курс / За ред. В.І. Андрейцева (К., 2001), Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Ковальчук Т.Г., Краснова М.В. та ін.; Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України. Актуальні проблеми практичної теорії. Монографія (К., 2005); Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні. Монографія (К., 1997); Балюк Г.І. Екологічне право. Навчальний посібник в схемах (К., 2005); Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія (К., 2006); Гринько С.В. Державна реєстрація прав на землю (К., 2005); Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні (К., 2006); Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навчальний посібник (К., 2007); Мірошниченко А.М. Збірник нормативно-правових актів та матеріалів судової практики (К., 2006); Краснова М.В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): Монографія (К., 2008); Носік В.В., Коваленко Т.О., Марченко С.І. Науково-практичний коментар до Закону України “Про особисте селянське господарство” (К., 2004); Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України (К., 2009) та інші праці.
Члени кафедри беруть участь у виконанні бюджетної теми, що виконується на юридичному факультеті за напрямом: «Механізм адаптації законодавства в сфері забезпечення реалізації екологічних прав громадян України за законодавством ЄС», у роботі конференцій, «круглих столів», семінарах в Україні та за кордоном. Колектив кафедри бере участь у підготовці проектів нормативних актів, висновків на запити Конституційного Суду України, комітетів Верховної Ради, Генеральної прокуратури та інших інституцій; були підготовлені проекти законів «Про охорону
навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», «Про екологічну (природно-техногенну) безпеку», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про оренду землі», «Про планування і забудову територій», «Про приватизацію землі», «Про примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності», «Про державну землевпорядну експертизу», проекти Кодексу законів про землю, Лісового кодексу, розділів Кодексу України про надра, Водного кодексу України, Аграрного кодексу України.