Рольова структура особистості й рольові конфлікти

"Так, світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори. Тут кожному приписаний свій вихід, і не одну з них кожен грає роль", — ці відомі слова Вільяма Шекспіра начебто спеціально пристосовані до теорії соціальних ролей. Представник айовської соціологічної школи М. Кун запропонував цікавий тест "двад­цяти висловлювань" для відповіді на запитання "Хто я?", залу­чивши до нього кількасот студентів. Кожна з відповідей нале­жала до об'єктивного чи суб'єктивного типу. До першого нале­жали такі відповіді, як "студент", "одружений", "спортсмен" та ін.; до другого — "добрий", "втомлений", "допитливий" та ін. Вияви­лося, що в переважній більшості передусім наводилися об'єктивні характеристики. Отже, на думку М. Куна, саме вони посідають головне місце в структурному зображенні особистості.

Людина входить до складу багатьох соціальних груп і, отже, є носієм різних соціальних ролей. Вони можуть бути постійними — професійні, сімейні та ін. (наприклад, роль студента, сина, чолові­ка, спортсмена, члена громадського руху, власника собаки та ін.) та ситуативними (роль покупця магазину, клієнта ательє, паса­жира та ін.).

Входження індивідів до різноманітних соціальних угруповань, які характеризуються різною системою очікувань, множинність соціальних ролей, виконуваних індивідом, спричиняють виникнен­ня рольових конфліктів. Загалом їх можна звести до двох типів.

Перший можна назвати міжособистісним рольовим конфлік­том, який виникає на ґрунті незбігу очікувань щодо змісту однієї й тієї самої соціальної ролі. Точне дотримання рольових правил досить легко здійснити у разі "писаних" правил, скажімо, у військо­вій організації, де всі обов'язки точно й однозначно розписані уставом. І набагато складніша справа з ролями "неписаними", які визначаються традицією, культурою, особливостями окремих груп, де виховувався чи перебував індивід. Це особливо очевидно, коли зустрічаються люди, які належать до різних культур. Проте в сучасному суспільстві, яке характеризується значною варіабельністю соціальних норм, у різних групах можуть форму­ватися різні уявлення про одну й ту саму соціальну роль. Найтиповішим прикладом тут є конфлікти молодожонів, які вихо­вувалися, звичайно, в різних сім'ях і мають різне уявлення щодо соціальних ролей дружини і чоловіка. Якщо, на думку чоловіка, головним призначенням дружини є створення побутових вигод та забезпечення регулярного харчування, а дружина вважає, що шлюб призначений для того, аби її вдома чекали спочинок і ду­ховне розуміння, очевидно, що конфлікт тут невідворотний і, як правило, закінчується або зміною рольових очікувань, або розри­вом і пошуком більш відповідного до очікувань партнера.

Рольовий конфлікт може бути не лише міжособистісним, а й внутрішньоособистісним. Кожна особа "не одну грає роль", і вимоги цих ролей, зумовлені нормами соціальних груп, де структуруються ролі, можуть не збігатися або навіть суперечити одна одній. Наприклад, на думку дружини, добрий чоловік не пови­нен вживати спиртних напоїв, а компанія приятелів завжди ро­бить це при своїх зустрічах. І та, й інша групи є значущими для людини, яка перебуває в них і не хоче втрачати жодну з них.

Дуже важливою, хоча й повсякденною, є ситуація, коли вико­нувані людиною ролі об'єктивно, за змістом, не суперечать одна одній, більше того, без їхнього повного набору структура особи­стості не є повноцінною. Проте за умов обмеженості ресурсів сил і часу ці ролі вступають у справжнє протиборство. Типовий при­клад — намагання жінки повноцінно виконувати ролі кваліфі­кованого працівника, дружини, матері та привабливої жінки.

У такій ситуації постає дилема: або знизити рівень домагань і ви­конувати всі ролі абияк, або ж зосередитися на кількох з них, відкинувши решту чи розглядаючи їх як другорядні. Такий вибір завжди болісний, бо всі ролі однаково значущі. Однак його дово­диться робити, інакше індивіда може спіткати доля Бузикіна з фільму Георгія Данелія "Осінній марафон". Цей герой ущент висотаний прагненням поєднати непоєднуване і в кожній ролі бути "відмінником": турботливим чоловіком і батьком, любля­чим коханцем, уважним до студентів викладачем, творчим пра­цівником, надійним другом, що завжди готовий прийти на допо­могу, добрим сусідом тощо. І от біжить він свій нескінченний марафон, зазнаючи краху в усіх численних іпостасях.