Unit 1. SCOPE OF PSYCHOLOGY 2 страница

90. Параметри естетичного клімату та їх визначення.


ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Навчальна дисципліна "Цивільний захист" вивчається з метою формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також досягнень науково–технічного прогресу.

Основними завданнями вивчення дисципліни є: засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування надзвичайних ситуацій, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення надзвичайних ситуацій, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- методи та інструментарії моніторингу надзвичайних ситуацій, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально–економічних наслідків;

- порядок проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на об'єкті господарювання відповідно до своїх професійних обов'язків;

- порядок розробки і впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту;

- інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у надзвичайних ситуаціях;

- порядок забезпечення якісного навчання працівників об'єкта господарювання з питань цивільного захисту, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у надзвичайних ситуаціях;

- порядок оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій за встановленими критеріями та показниками;

уміти:

- визначити коло своїх обов'язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з цивільного захисту;

- приймати рішення з питань цивільного захисту в межах своїх повноважень;

- обрати і застосовувати методики з прогнозування та оцінки обстановки в зоні надзвичайної ситуації;

- проводити розрахунки параметрів ураження небезпечними чинниками джерел надзвичайних ситуацій, що контролюються і використовуються для прогнозування;

- визначати склад сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків надзвичайних ситуацій.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем Кількість годин
Лекції Семі- нари Прак-тичні заняття
Тема 1. Організація та планування заходів з питань цивільного захисту
Тема 2. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту
Тема 3. Протипожежний захист, методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж на об'єктах господарювання
Тема 4. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження
Всього годин:

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Аварійно–рятувальні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, із залученням працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.

Безпека – збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, при якому з певною вірогідністю виключена можливість нанесення шкоди її здоров’'ю.

Евакуація – комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Небезпека – сукупність факторів, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події і певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтів.

Цивільна оборона України – державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цивільний захист – система організаційних, інженерно–технічних, санітарно–гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Кодекс цивільного захисту України: прийнятий Верховною радою України 02.10.2012.

2. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 14.06.2000 № 107 // Урядовий кур'єр. – 2000.

3. Указ Президента України "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" від 16.01.2013 № 20/2013.

4. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001
№ 2245–III // Урядовий кур'єр. – 2001.

5. Закон України "Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки" // Відомості Верховної Ради. – 2014. –
№ 10. – Ст. 112.

6. Наказ Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 15.05.2013
№ 226 "Про забезпечення готовності та організацію роботи Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації".

7. Наказ Державної служби з надзвичайних ситуацій України /Держтехногенбезпеки України від 21.02.2013 № 32/63 "Про організацію державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки".

8. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.2012 № 1198 "Про підготовку цивільного захисту МВС України у 2013 році".

9. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н.,
Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та ін. Основи цивільного захисту: Навч. посіб. – К., 2008. – 223 с.

10. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посіб. – Львів, 2010. – 384 с.

11. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій: Посіб. – Т. 1: Техногенна та природна небезпека. – Т. 3:"Інженерно–технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування". – К.: КІМ, 2007, 2008. – 636 с. – 152 с.

12. Осипенко С.І., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту: Навч. посіб. – К., 2008. – 286 с.

13. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. посіб. / За наук. ред. О.І. Запорожця. – К.: АМУ, 2008. – 250 с.

14. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник – К: Знання–Прес, 2007. – 487 с.

15. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посіб. / За ред. проф. М.О. Біляковича. – К.: Арістей, 2007. – 386 с.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Організація та планування заходів з питань цивільного захисту

Лекція – 2 години

1. Цивільний захист, сутність і принципи.

2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

3. Сили та засоби цивільного захисту України.

 

Тема 2. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

Лекція – 2 години

1. Заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій, їх характеристика.

2. Заходи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

3. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Організація та планування заходів з питань цивільного захисту

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій:

- сутність цивільного захисту;

- принципи та завдання цивільного захисту.

2. Розкрити структуру та функціонування єдиної системи цивільного захисту:

- керівництво єдиною системою цивільного захисту;

- територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту;

- функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

3. Проаналізувати сили цивільного захисту України.

Література

2, 3, 6–15

 

Тема 2. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Розкрити заходи захисту населення від надзвичайних ситуацій:

- оповіщення та інформування;

- спостереження і лабораторний контроль;

- укриття у захисних спорудах;

- евакуація;

- інженерний захист територій;

- медичний, психологічний захист;

- біологічний, екологічний захист;

- радіаційний та хімічний захист;

- навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

2. Визначити заходи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій:

- моніторинг надзвичайних ситуацій;

- державний нагляд за додержанням та виконанням вимог законодавства.

Література

1, 2, 4, 10, 11, 13

 

Тема 3. Протипожежний захист, методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж на об'єктах господарювання

Практичне заняття – 1 година

Завдання

1. Охарактеризувати законодавчу і нормативно–правову базу з пожежної безпеки.

2. Розкрити складові та загальну схему забезпечення пожежної безпеки.

3. Визначити системи заходів та засобів пожежної безпеки.

Література

2, 4, 6, 8, 11, 15

 

Тема 4. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження

Практичне заняття – 1 година

Завдання

1. Охарактеризувати державний нагляд та контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки у процесі поводження з небезпечними, радіоактивними і токсичними речовинами.

2. Прогнозування можливої обстановки у разі забруднення території небезпечними хімічними речовинами (НХР).

3. Визначити потужності рівня радіації, доз опромінення людей.

Література

1, 2, 4, 9–15

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Цивільний захист: сутність, принципи, історія створення.

2. Нормативно–правові засади цивільного захисту.

3. Завдання та система Цивільного захисту України.

4. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування.

5. Керівництво Цивільним захистом України: структура та повноваження.

6. Функціональна підсистема цивільного захисту, її складові.

7. Територіальна підсистема цивільного захисту, її складові.

8. Органи державного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту.

9. Сили цивільного захисту, їх склад та призначення.

10. Загальна характеристика основних заходів у державній системі цивільного захисту.

11. Оповіщення та інформування: сутність та порядок здійснення.

12. Спостереження і лабораторний контроль: суб'єкти та порядок проведення.

13. Укриття у захисних спорудах: класифікація та порядок використання.

14. Евакуація: організація, методи, органи.

15. Сутність інженерного захисту територій.

16. Медичний захист та його особливості.

17. Психологічний захист та його особливості.

18. Біологічний захист та його особливості.

19. Екологічний захист та його особливості.

20. Радіаційний захист та його особливості.

21. Хімічний захист та його особливості.

22. Режими функціонування системи цивільного захисту.

23. Режим повсякденної діяльності системи цивільного захисту.

24. Режим підвищеної готовності системи цивільного захисту.

25. Режим надзвичайної ситуації у системі цивільного захисту.

26. Організація цивільного захисту на об'єкті господарювання.

27. Заходи захисту населення, які проводяться завчасно (інженерно–технічні, організаційні).

28. Заходи захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайної ситуації.

29. Сутність аварійно–рятувальних та інших невідкладних робіт.

30. Заходи, які вживаються для локалізації надзвичайної ситуації.

31. Призначення та класифікація сховищ.

32. Організація укриття населення в захисних спорудах.

33. Сутність понять: загальна та часткова евакуація.

34. Суб'єкти, які мають право примати рішення про евакуацію.

35. Евакуаційні органи, їх функції та завдання.

36. Завдання органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при проведенні евакуації.

37. Планування та проведення евакуації.

38. Загальні принципи превентивного та аварійного планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайної ситуації.

39. Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій.

40. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на потенційно–небезпечних об'єктах.

41. Види потенційно–небезпечних об'єктів.

42. Класифікація та сутність принципів захисту населення і територій.

43. Основні засоби протирадіаційного, протихімічного, протибактеріологічного захисту населення.

44. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, впливом на організм людини.

45. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

46. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами.

47. Ознаки радіаційного ураження.

48. Основні поняття та визначення пожежної безпеки.

49. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки.

50. Законодавча і нормативно–правові база з пожежної безпеки.

51. Основні причини пожеж.

52. Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

53. Сутність процесу горіння. Повне і неповне згоряння.

54. Негорючі, важкогорючі, горючі матеріали та речовини, їх характеристика.

55. Класифікація речовин, що горять.

56. Самозаймання, його види.

57. Система попередження пожеж.

58. Вражаючі фактори, що діють на людину у зоні пожежі.

59. Правила поведінки в зоні пожежі.

60. Класифікація приміщень за небезпекою пожеж.


ВИЩА ОСВІТА ТА БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

 

Навчальна дисципліна "Вища освіта та Болонський процес" була запроваджена в якості нормативної для студентів магістратури, аспірантів (ад'юнктів) наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2004 № 414. Це пов'язано з комплексом заходів, спрямованих на євроінтеграцію України.

Базовими знаннями в процесі вивчення навчальної дисципліни є курс "Педагогіка вищої школи", а також існують міждисциплінарні зв'язки з навчальними дисциплінами "Методика викладання та педагогічна майстерність" та "Правове регулювання вищої освіти в Україні".

Навчально–методичне і науково–методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій, рекомендовані нормативно–правові документи, навчальні посібники, наукові статті.

Мета навчальної дисципліни: інформування про основні нормативно–правові акти, документи, принципи Болонського процесу, особливості їх впровадження в Україні, новітні технології навчання в умовах кредитно–модульної системи організації навчального процесу.

У результаті вивчення даної навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

- сучасні євроінтеграційні процеси;

- основні етапи формування європейського освітнього простору, цілей (завдань), принципів та положень Болонського процесу як засобу інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи та їхній вплив на розвиток вищої освіти України;

- основні завдання Болонського процесу;

- основні структурні елементи та функції Європейської кредитно–трансферної системи (ECTS – ЄКТС);

- основні положення Національної рамки кваліфікацій України;

уміти:

- аналізувати основні тенденції формування національної системи, структуру кваліфікацій та їх адаптацію до європейського простору вищої освіти;

- розуміти підходи, методи оцінки якості вищої освіти, діагностику рівня професійної компетентності фахівців;

- володіти здатністю мати незалежне судження про пов'язані між собою проблеми запровадження в Україні елементів Болонського процесу.


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем Кількість годин
Лекції Семі- нари Прак-тичні заняття
Тема 1. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи
Тема 2. Європейська кредитно–трансферна система (ECTS – ЄКТС): сутність, функції. шляхи запровадження у ВНЗ України
Тема 3. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України
Всього годин:

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Академічна мобільність – система заходів, що забезпечують право учасників навчально–виховного процесу на викладання, навчання чи стажування в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами для опанування освітньої програми або її частини та/або здійснення наукової діяльності тощо.

Кредит – відповідно до додатку 1 Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання кваліфікації з вищою освітою – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання "вартості" будь–якої із складових навчальної програми (навчального навантаження), виконаної студентом.

Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо–професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.

Нормативні змістові модулі – обов'язкові для вивчення елементи, необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо–кваліфікаційної характеристики. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну складову індивідуального навчального плану студента.

Вибіркові змістові модулі – змістові модулі варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, які надають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності, сприяють академічній мобільності і поглибленій підготовці за напрямами, визначеними характером майбутньої професійної діяльності.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП)- це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Трансфер кредитів - "перенесення кредитів", тобто їх визнання за період навчання в інших ВНЗ, де було задокументовано ці кредити.

Інформаційний пакет - загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, спеціалізацій, анотації (змістові модулі) із зазначенням обов'язкових і вибіркових курсів, методики і технологій викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо.

Індивідуальний навчальний план студента - обліковий документ, що формується студентом з переліку нормативних та вибіркових змістових модулів, визначених освітньо-професійною програмою підготовки фахівців.

Distance learning - програми заочного (дистанційного навчання).

Doctor (Phd) - найвищий освітній рівень і науковий ступінь доктора філософії.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти (www.mon.gov.ua)

1. Конституція України. Основний закон. – К., 1996.

2. Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556–VII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 19.09.2014. – № 37–38. – С. 2716. – Ст. 2004. – Режим доступу до сайту Верховної Ради України: Законодавство України: http://zakon1.rada.gov.ua/.

3. Указ Президента України від 12.03.2013 № 128/2013 "Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". – Режим доступу до сайту Верховної Ради України: Законодавство України: http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Указ Президента України від 25.04.2013 № 240/2013 "Питання Міністерства освіти і науки України". – Режим доступу до сайту Верховної Ради України: Законодавство України: http://zakon1.rada.gov.ua.

5. Указ Президента України від 25.06.2013 № 344/2013 "Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року". – Режим доступу до сайту Верховної Ради України: Законодавство України: http://zakon1.rada.gov.ua.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 787 "Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра".

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1341 "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій України". - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1326289476970265/page5.

8. Додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 23.01.2004
№ 48 "Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців".

9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.05.2004 № 414 "Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни "Вища освіта і Болонський процес".

10. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.01.2004 № 49 "Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки".

11. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.10.2004 № 812 "Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу".

12. Наказ Міністерства освти і науки України від 30.12.2005 № 774 "Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу".

13. Національний звіт України про впровадження положень Болонського процесу від 14.12.2006.

14. Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.07.2007 № 612 "Про затвердженняПлану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року".

15. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальна програма. - К.-Тернопіль , 2007. - 18 с.

16. Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.09.2009 № 943 "Про запровадження у вищих навчальних закладах Європейської кредитно-трансферної системи".

17. Лист Міністерства освіти і науки України від 26.02.2010 №1/9-119 "Про методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної системи та її ключових документів у ВНЗ.

18. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2010 № 1258 "Щодо Плану реалізації завдань, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 1728 "Про затвердження плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року".

19. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України від 20.04.2012 № 488/225 "Про затвердження Плану заходів щодо впровадження Національної рамки кваліфікацій".

20. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11.05.2012 № 566 "Про впровадження новітніх стандартів вищої і професійно-технічної освіти".

21. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 28.05.2012
№ 632 "Деякі питання визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав".

22. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.06.2012 № 755 "Щодо направлення на навчання та стажування у провідні закордонні вищі навчальні заклади".

23. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.06.2012 № 1/9-427 "Щодо видачі Додатка до диплома про вищу освіту європейського зразка (DIPLOMA SUPPLEMENT)".

24. Сорбоннська декларація. Узгодження структури системи вищої освіти в Європі (Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 року).

25. Текст Болонської декларації та список країн, міністри освіти яких її підписали. Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья,
9 червня 1999 року).

26. Створюючи Зону вищої освіти Європи. Комюніке конференції міністрів вищої освіти (Берлін, 19 вересня 2003 року).

27. На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації // Комюніке Конференції Міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти (м. Лондон, 16-19 травня 2007 року).

28. Болонський процес 2020 – Європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі // Комюніке конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Льовен /Лувен-лаєНьов (Бельгія), 28-29 квітня 2009 року)

29. Декларація Болонського стратегічного Форуму 2009.

30. Будапештсько-Віденська Декларація про створення Європейського простору вищої освіти 11-12 березня 2010 року.

31. Бухарестське коммюніке "Максимальна реалізація потенціалу: зміцнення Європейського простору вищої освіти" (26-27 квітня 2012 року).

32. Прес-брифінг Міністра Сергія Квіта на тему "Новий Закон України "Про вищу освіту" (04.07.2014). - Режим доступу до сайту: http://www.mon.gov.ua/ua/multimedia/26954.

33. Прес-конференція за участю першого заступника Міністра освіти і науки Інни Совсун; народного депутату України, голови Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілії Гриневич; ректора Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут", голови робочої групи з розроблення Закону України «Про вищу освіту» Михайла Згуровського на тему "Новий Закон "Про вищу освіту": європейський вибір України" від 07.08.2014. - Режим доступу до сайту: http://www.youtube.com/watch?v=DiUdGKHDrdk#t=4578.

Монографіі

34. Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу / Південний науковий центр АПН України. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. – 302 с.

35. Корсак К.В. Освіта і суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз: Монографія. – К.: Вид-во НДПУ
ім. М. Гоголя, 2004.– 224 с.