Тема 10* Вибрані проблеми теорії виховання
1. Планування роботи класного керівника.
2. Виховання учнівського колективу:
а) ознаки колективу, його структура і типи;
б) динаміка і етапи розвитку колективу;
в) органи колективу, їх функції, умови ефективної діяльності.
3. Спільна виховна робота школи, сім'ї та громадськості. Церква.
4. Дитячі та молодіжні організації.
1. Функції класного керівника: діагностична, організаторська, виховна, координаційна, стимулююча.
У Положенні про середню загальноосвітню школу України (1991 р.) зазначається: "Повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснюється класним керівником, який призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у даному класі.
Класний керівник:
* здійснює виховання в учнів культури поведінки, формує в них високі
моральні якості;
* забезпечує єдність педагогічних вимог з боку сім'ї і школи;
* організує в разі необхідності допомогу учням (навчальну, матеріальну,
моральну);
* проводить заходи, які передбачають зміцнення здоров'я учнів;
* організує суспільне корисну працю учнів, веде документацію класу;
* будує свої взаємини з учнями і їх батьками на демократичних началах,
співробітництві, сприяє розвитку самоврядування учнів.
План роботи класного керівника — це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема. Складання плану вимагає:
а) врахування актуальних питань в галузі народної освіти і виховання плану
роботи школи;
б) цілеспрямованості, конкретності, розумної насиченості, опори на
інтереси учнів;
в) поєднання словесних, наочних і практичних форм і методів
виховання;
г) відповідності форм і методів виховання віковим особливостям школярів і
рівню їх вихованості;
д) врахування ювілейних і суспільно-політичних дат, подій в житті
України;
е) єдність педагогічного керівництва і самостійності учнів.
Зміст плану роботи класного керівника визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю: а) формування основ наукового світогляду; б) виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, формування умінь і навичок розумової праці; в) виховання національної свідомості і розвиток громадської активності; г) формування сумлінного ставлення до праці, підготовка до вибору професії; д) виховання основ загальнолюдської моралі, свідомої дисципліни і культури поведінки; е) формування правосвідомості, дотримання вимог законів, норм, правил поведінки; є) виховання основ естетичної культури, залучення до художньої самодіяльності; ж) фізичне виховання, виховання санітарно-гігієнічних навичок; з) робота з батьками і громадськістю.
План роботи вихователя групи продовженого дня включає розділи: а) участь у комплектуванні групи; б) піклування про здоров'я, фізичний розвиток і режим школяра; в) керівництво самопідготовкою учнів; г) керівництво їх суспільне корисною працею; д) організація відпочинку учнів.
Вихователю рекомендують складати і план на тиждень, де по днях передбачається робота з вихованцями до і після самопідготовки.
2. Колектив — це організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Колективів є дуже багато: колектив робітників, колектив службовців, армійський колектив, дитячий колектив та інші.
Ознаки колективу — це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать: а) наявність суспільне значимої мети; б) щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; в) наявність органів самоврядування; г) встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу.
Дитячий колектив відрізняється від інших типів колективів віковим діапазоном, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, що вимагає педагогічного керівництва.
У школі є такі типи колективів: а) навчальні колективи: класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;
б) самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі,
гуртки); в) товариства: спортивне, книголюбів та інші; г) різновікові загони,
об'єднання за інтересами; д) тимчасові об'єднання для виконання певних видів
роботи.
Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури. Функції колективу: а) організаторська — сам керує своєю суспільне корисною діяльністю; б) виховна — стає носієм моральних переконань;
в) стимулювання — сприяє формуванню морально цінних стимулів усіх
суспільне корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх
взаємовідносини.
Закони життя дитячого колективу: у А.С.Макаренка стиль і тон взаємовідносин в колективі виражався: а) мажор — постійна бадьорість, готовність вихованців до дії; б) почуття власної гідності, що витікає з уявлення про цінність свого колективу, гордість за нього; г) активність, що проявляється в готовності до впорядкованої ділової і ігрової дії; е) звичка до стриманості в рухах, слові, в проявах емоцій.
Основним законом життя колективу є рух — форма його життя, зупинка
форма його смерті. Більшість дослідників виділяють (як і А.С.Макаренко) три стадії (етапи) розвитку дитячого колективу, відповідно до характеру вимог, які ставляться до вихованців.
На першій стадії важлива постановка до вихованців педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання.
На цій стадії слід інтенсивно впливати на учнів, навчати і виховувати ядро активу, До ядра активу підбирають учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правил для учнів, вимогливі до себе і до інших, мають організаторські здібності.
Досвід переконує, що цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго перебувають тільки в залежності від педагогічного колективу, вони звикають до такого становища, і тоді їх важко ввести в рамки підкорення органам учнівського самоврядування.
Цілком зрозуміло, що перша стадія розвитку колективу має місце тоді, коли його тільки організаційно оформили: сформували четвертий, десятий класи з учнів, які прибули з інших початкових чи дев'ятирічних шкіл; комплектують всі класи нової школи і т.п.
На другій стадії вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самих себе.
Друга стадія розвитку колективу починається з появою органів його самоврядування. В колективі проходить подальше взаємне вивчення учнями один одного, виявлення життєвих позицій, пошуки товаришів і друзів.
Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги продовжують ставити учням категоричні вимоги, але опираються при цьому на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму слід тепер розглядати як свідому протидію, обговорювати на засіданнях активу і вживати певних заходів впливу.
На даній стадії особливу увагу приділяють вивченню членами органів самоврядування своїх прав і обов'язків, навчанню їх методам роботи. Здійснюється також робота по розширенню активу, залученню до нього учнів, які зарекомендували себе з позитивного боку. Виконання ними доручень учителів сприяє формуванню у них почуття відповідальності, самостійності і ініціативи.
Іноді на цій стадії може виникнути і негативна неофіційна група, яка
протиставить себе активу. Але наявність здорової громадської думки допомагає вчителю справлятися з нею.
На третій стадії розвитку вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців в єдиній діяльності.
На цій стадії педагог працює з активом, створює йому авторитет серед учнів, здійснює контроль за його діяльністю. Разом з цим проводиться робота по залученню якомога більше учнів до активу. Чим більше вихованців складають актив колективу, тим краще, тим здоровіший колектив, сильніша його громадська думка, її виховні можливості.
Шляхи згуртування учнівського колективу: а) наявність системи перспективних ліній; б) дотримання макаренківського принципу паралельної дії; в) зміцнення позитивних традицій; г) формування громадської думки; д) використання учнівського самоврядування у згуртуванні; е) організація змагання; є) спільні справи; ж) взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.
Система перспективних ліній — це ряд послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття — обов'язку.
Громадська думка колективу — наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.
Органи колективу— це виборні або уповноважені особи, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координувати і об'єднувати роботу всіх первинних осередків. Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною.
Постійним органом учнівського колективу у багатьох школах зберігся учнівський комітет. Під керівництвом учкому в системі самоврядування діють комісії із представників класів:
а)навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);
б) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ тощо);
в)господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);
г) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск
"Блискавок", боротьба за виконання учнями правил поведінки);
д) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, турбота про зовнішній вигляд
учнів, боротьба за додержання санітарно-гігієнічних вимог тощо).
У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури тощо.
Умови підвищення ефективності учнівського самоврядування:
а) подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і в
педагогічному керівництві ним;
б) надання самоврядуванню якомога більшої самостійності;
в) включення членів самоврядування у процес оновлення школи, в
боротьбу з негативними явищами у навколишньому середовищі;
г) надання самоврядуванню учнів реальних прав і реальних обов'язків;
д) повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його
органів;
е) відбір до самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського
колективу, відмова педагогів від нав'язування учням своєї волі у цій справі;
є) кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу) навчання складної справи керівництва;
ж) часта зміна функцій керівника і підлеглого;
з) систематичне звітування членів самоврядування перед колективом; й)
постійне навчання членів самоврядування.
Функції органів самоврядування: організаторська, виховна, контролююча і стимулююча.
Перед кожним класним керівником постає важливе питання — підібрати надійний актив, який став би його помічником в усіх справах класу, проявив би належну активність в роботі, був би зразком для інших у навчанні, праці і поведінці.
Активом колективу вважають, передусім, членів органів самоврядування (ядро активу), а також рядових членів колективу, які поводяться бездоганно і вимагають цього від інших членів колективу.
Можливі кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе і до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. При підборі активу враховують наявність таких якостей, як імпульсивність, легка збудливість, які проявляються в учнів у формі неврівноваженості, невмінні володіти собою. Тому інколи активісти намагаються розв'язати конфлікти або впливом на вихованців не силою переконання, а криком, погрозами. Все це призводить до нових конфліктів між рядовими членами колективу і активістами, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування.
В роботі з активом необхідно домагатися, щоб його члени усвідомили, що вони не користуються особливими правами і привілеями у порівнянні з іншими учнями, що на них тільки покладено додаткові обов'язки і цим самим їм виявлено довір'я. Які б функції не виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати і оцінювати конкретну ситуацію з громадських позицій, приймати розумне рішення. З цією метою під час обговорення тих чи інших питань допускаються дискусії, прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування проводити в життя не тільки свої поради, а й пропозиції активу.
Особливу увагу в роботі з активом звертають на вміння ним аналізувати поведінку і вчинки тих, хто часто порушує дисципліну і вимоги шкільного режиму, їм доручають спостерігати за такими учнями, вдумуватись в причини їх пасивного ставлення до навчання і праці. В той же час підкреслюється, що завдання кожного активіста допомагати таким учням, спираючись на їх позитивні якості залучати їх до громадського життя колективу.
В учнівському колективі реалізуються такі види спільної діяльності: навчання, громадське корисна робота, продуктивна праця, діяльність з художньої творчості, спорту і т.д.
Вчителю потрібно вміло користуватися і таким важливим органом учнівського самоврядування, як збори колективу класу. Вміла організація учнівських зборів є могутнім фактором зміцнення учнівського колективу і важливим засобом виховання в учнів високих моральних якостей: почуття честі і обов'язку, сміливості і мужності, принциповості і відповідальності за свої вчинки, вміння самостійно розібратися в
питаннях, підпорядковувати особисті інтереси суспільним, сказати правду у вічі і вислухати справедливу критику товариша.
Учнівські збори класу можуть носити найрізноманітніший характер, стосуватися різних аспектів життя класного колективу. Найчастіше вони присвячуються питанням повсякденного життя класного колективу: організації допомоги кому-небудь із школярів, обговоренню заходів по поліпшенню успішності і зміцненню дисципліни, підготовці до якого-небудь культурно-масового заходу, випуску журналу, підсумкам навчальних занять за чверть або рік і т.п. Особливе значення мають ті збори, які присвячуються хвилюючим питанням сучасності, визначним історичним подіям, важливим досягненням в галузі державотворення, питанням морального виховання.
У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв'язки і взаємини. В згуртованому колективі вони мають гуманний характер. Інші зв'язки мають характер співпраці, кооперації, коли кілька первинних колективів вступають у безпосередні контакти при реалізації спільного практичного завдання; треті — зв'язки шефства, коли колектив, який досягнув високих результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.
Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом: а) особистість підкоряється колективу (конформізм); б) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); в) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). У кожній з цих моделей виділяється багато ліній взаємовідносин, як наприклад: колектив відштовхує особистість; особистість відкидає колектив; співіснування за принципом невмішування і т.п. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.
Виховна роль колективу на його членів підвищується за таких умов: а) розумне поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для прояву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності; б) колектив вступає у відносини співпраці з вихованцями; в) контроль за діяльністю членів колективу переходить у самоконтроль; г) колектив навчився терпеливого ставлення до недоліків його членів, прощати нерозумні дії, нанесені образи; д) адекватність виконання членами колективу ролей своїм реальним можливостям; е) своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу; є) створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі; ж) зміна характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів до нових стосунків.
Педагогічний колектив щодо учнівського колективу повинен допомогти: а) виробити єдині установки, що виражалися б у правилах, законах життя навчального закладу; б) створити систему єдиних вимог; в) вплинути на весь тон і стиль взаємовідносин у колективі; г) у підборі, навчанні і координації діяльності органів самоврядування; д) в плануванні, підготовці і проведенні запланованих заходів; е) в координуванні міжособових і ділових стосунків у колективі.
Основним принципом, на якому будуються стосунки в колективі, А.С.Макаренко розглядав принцип відповідальної залежності. В.О.Сухомлинський важливе значення надавав питанню гуманізації стосунків у колективі. І.П.Іванов вважає, що саме в різновіковому загоні виникає товариське піклування старших про молодших, прагнення вдосконалювати себе і оточуючу дійсність. Місце педагога він
бачить при цьому "Не за них і без них, а разом з ними і попереду них". І.П.Щетинін вважає, що в учня необхідно викликати потребу в активному створенні своєї особи у відповідності з уявленням про неї колективу.
Розглядаючи колектив як засіб виховання, на думку М.Красовицького, треба відкинути такі погляди радянської педагогіки: а) політичне втручання у життя шкільного колективу, у зміст його діяльності; б) абсолютизація кожного положення або елементів досвіду Макаренка без врахування особливостей часу і критичного аналізу нашої виховної практики; в) нереальні та безперспективні спроби втілювати у практику всю систему Макаренка: г) положення про те, що колектив є єдиним інструментом виховання; д) колективна відповідальність за вчинки окремої особистості; е) беззастережне підкорення інтересів особистості інтересам колективу, доведення особистості у разі конфлікту з колективом до морального знищення; є) про перевагу колективної думки над думкою особистості при вирішенні тих чи інших питань життя колективу; ж) обмеження свободи дитини у таких сферах, як участь у певних виховних заходах, форми і об'єкти спілкування, політичні погляди, світоглядні та релігійні цінності, хобі тощо; з) заорганізованість життя дітей у школі, намагання обплутати учнів такою системою виховних заходів, щоб вони перебували під постійним педагогічним впливом упродовж усіх навчальних та вихідних днів; й) обговорювати в колективі будь-який вчинок особистості.
Рішуче відкидаючи ідеологічні перекручення принципу виховання "в колективі і через колектив" М.Красовицький вважає, що важливо все ж таки зберегти усе краще, що виправдало себе у виховній практиці кращих педагогів-гуманістів. Це такі положення і підходи: а) головною метою формування та діяльності дитячого колективу є особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу; б) необхідно зберегти і розширити реальні права дитини у шкільному колективі, права, за які завжди боролися прогресивні педагоги, в) важливо забезпечити свободу вибору дитиною світоглядницьких, політичних, релігійних поглядів, її незалежність від офіційних шкільних орієнтирів у цій сфері; г) фундаментальною основою колективістського виховання залишається створення у дитячому колективі системи гуманних людяних взаємин, які забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот; д) забезпечення свободи кожній особистості в колективі передбачає і певні обмеження, які вкрай необхідні для її нормального функціонування; е)важливою ознакою і умовою успішного розвитку колективу, безумовно, є визнання спільної творчої діяльності, спільного творення добра, турбота про оточуючий світ, про іншу людину; є) важливий принцип виховання, який неодмінно залишається у демократичній школі, чітко сформулював Макаренко: "Якщо хто-небудь запитає, як би я міг у короткій формулі визначити сутність мого педагогічного досвіду, я відповів би: якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї".
3. Сім'я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління.
Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання. Реалізуючи ці напрямки змісту, особливу увагу слід приділити вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання
свого родоводу, Історії народу.
Умови успішного сімейного виховання: а) сім'я — міцний і дружний колектив;
б) інтереси членів сім'ї перебувають у гармонійній єдності з інтересами суспільства;
в) повна сім'я — важлива умова успішного виховання дітей; г) єдність вимог з боку
батька і матері; д)наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;
е)дотримання батьками норм і правил співжиття; є) атмосфера взаємного довір'я,
дружби, доброзичливості; ж) використання порад А. С. Макаренка, В. О.
Сухомлинського у сімейному вихованні.
Засоби сімейного виховання: а) вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин; б) використання трудових традицій сім'ї; в) організація життя дитини в сім'ї: режим, обов'язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про навчальну діяльність школяра; г) організація дозвілля дітей.
Труднощі і недоліки виховання дітей у сім'ї: а) неповна сім'я; б) погані житлові умови; в) недостатнє матеріальне становище; г) невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання; д) неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.
В усіх вікових групах з 20 до 50 років смертність чоловіків більш ніж у тричі перевищує жіночий аналог, а у віковій групі 30-34 роки — в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, де мати сама виховує дітей. Нині різниця між середньою тривалістю життя чоловіків і жінок сягає 10 років.
За даними спеціального обстеження 1992 року більше половини молодих сімей не має окремого житла навіть через 10 років шлюбного життя, і майже половина сімей проживала з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах.
Згідно з даними тижневого обстеження домогосподарств, серед сімей з дітьми частка тих, хто отримував доходи нижчі офіційно встановленого рівня, що дає право на отримання допомоги на дітей віком до 16 років, становила 31%, у тому числі серед неповних сімей — 44%, серед сімей з однією дитиною — 53%, з двома — 64%, з трьома дітьми — 86%.
Піклування школи про виховання дітей в сім'ї здійснюється в таких напрямках: а) педагогічна освіта батьків: читання лекцій, проведення бесід; відвідування батьків вдома; консультації батькам; проведення вечорів запитань і відповідей; запрошення батьків до школи, відкриті уроки для батьків; конференції по обміну досвідом родинного виховання; диспути батьків; усні журнали; прес-конференції "Ми і наші діти"; зустрічі "за круглим столом"; батьківські університети; виконання батьками практичних завдань; ознайомлення батьків з педагогічною літературою; перегляд фільмів на педагогічні теми; дні відкритих дверей; вечори "На сімейний вогник", сімейних традицій, "Портрет сім'ї"; виставки "Світ захоплень нашої сім'ї", прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій; випуск тематичних газет: "Дозвілляродини", "Говорять професії батьків"; конкурси "Ну-мо, тати", "Ну-мо, мами", "Що, де, коли?" , "Тато, мама і я — бережлива сім'я", їх можуть доповнити нетрадиційні форми роботи: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звертання до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів,
організація відпочинку, ігри, вистави і т.п. (альбом-естафета "Як ми відпочиваємо" — досвід організації відпочинку в родині); дискусійний клуб; клуб послідовників сім'ї Нікітіних; клуб "Сімейних традицій"; сімейна скринька (з досвіду сімейного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені і т.п.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довір'я (консультації батькам різних спеціалістів); сімейні свята в класі (спільні проведення днів народження дітей, календарних, народних свят); б) залучення батьків до виховної роботи з дітьми: рада батьків; батьківські збори; батьківський комітет (включає комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового виховання і професійної орієнтації, з педагогічної пропаганди); залучення батьків до керівництва гуртками.
Напрямки діяльності громадськості по наданню допомоги школі і сім'ї у вихованні дітей: а) виділення матеріальної допомоги школярам; б) надання допомоги школі в обладнанні навчальних кабінетів, транспорту для здійснення екскурсій і участі у проведенні виховних заходів у школі; в) організація допомоги учням у навчанні і т.д.
Школа має бути провідною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. Вона покликана координувати діяльність сім'ї і громадськості з виховання учнів, педагогізувати всіх учасників виховного процесу.
Церква є педагогічною установою — колективною інстанцією, метою якої є виховання, удосконалення людського життя (Семен Франк). На думку С.Франка, Церква повинна "відстоювати гідність людини, робити все, що допомагає людині стати людянішою", "Знову і знову нагадувати суспільству, що без Бога найвищий смисл людського існування ніколи не може бути відкритий".
Видатні люди про роль релігії для розвитку людства:
"Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними"
(Сократ).
"Невизнання Бога є для держави найбільше з лих, і хто підриває релігію, той підриває разом з тим і основи суспільства".
(Платан).
"Віра, релігія і моральність — це необхідні підпори усякого добробуту і ладу".
(Вашингтон).
Засоби впливу релігії: обстановка в церкві, богослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпущення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються і засоби покарання: позбавлення благословення, спокутування гріхів, прокляття, піддання анафемі.
Методикою релігійного самовпливу і самовиховання е молитва, дотримання посту, покаяння, обітниця. Велике значення має загальна організація релігійної діяльності: обов'язкові регулярні відвідування церкви, щоденні молитви, суворе дотримання постів, церковні свята. Не слід забувати й про виховний вплив релігійної музики, живопису, архітектури.
У релігії є чого повчитися, що перейняти педагогам:
* ідеал Людини-Легенд й — безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої.
Вона любить народ, і народ любить її. Вона приймає смерть в ім'я життя цих людей,
в ім'я спасіння їх. Ідеал цієї Бога-Людини пережив віки й тисячоліття;
* програма морального самоочищення, самовдосконалення людини " наука
життя", яка протягом століть формувала істинну людяність, і допоможе нам сформувати певний тип людини, стиль стосунків її з навколишнім світом, здоровий духовний стан, інтимних почуттів і роздумів, моральних вчинків і справ;
* професійно-педагогічна майстерність релігійних діячів, їх уміння щоразу
знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав'язливе та делікатно
"лікувати" духовність;
* релігійна культура як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї,
бажання допомогти не лише словом, а й конкретною справою: Біблія не тільки цінна
історична пам'ятка, а й підручник життя;
* релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури.1
її ідеали — могутня сила, яка дає духовне живлення масам.
Народна педагогіка про виховання в сім'ї: "Удома й стіни допомагають", "Скрізь добре, але вдома найкраще", "Нащо клад, коли в сім'ї лад" (родинне тепло); "Хоч і по кістки в воду, аби до свого роду", "Нема в світі, як родина" (рід і родина), "Оженитися — не дощ переждати", "З ким вінчатися, з тим і кінчатися" (шлюб); "Штанці по коліна, а попав у сильце", "Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися надумав" (непродуманість шлюбу); "Оженився, сатано, заробляй на пшоно" (обов'язки), "З краси не пити роси", "Не шукай красоти, а шукай доброти" (вибір), "Лучггге цнота в болоті, чим не цнота в золоті", "Як не дівка, йди до дідька" (цнотливість); "Чоловік та жінка — найкраща спілка", "Де чоловік, там і дружина" (спільність), "Жінка за три угли хату держить, а чоловік — за один", "Де чорт не зможе, там баба поможе" (опора — жінка), "Коли ти мені муж, то будь мені дуж", "Я за мужа затулюся, та нікого не боюся" (охоронець), "Як батьки дружненькі, то й діти чемненькі", "Хороші діти — це честь батька й матері" (вихователь).
4. "Пласт". Пластовий клич — СКОБ (Сильно! Красно! Обережно! Бистро!).
Завдання Пласту: проводити всебічне патріотичне самовиховання української молоді; розвивати моральні, духовні й фізичні прикмети української молоді; вишколювати молодь на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян за допомогою виховних методів і на ідейних основах Пласту, опертих на пластову присягу, пластовий закон і Три Головні Обов'язки пластуна; плекати серед цієї молоді традиції предків і передавати їм знання і розуміння їх історії, культури, змагань за ідеї.
Пластова присяга: "Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб:
Бути вірним Богові й Україні,
Помагати іншим,
Жити за пластовим законом,
Слухатись пластового проводу".
Правила пластового закону:
1. Пластун славний. 2. Пластун сумлінний. 3. Пластун точний. 4. Пластун ощадний. 5. Пластун справедливий. 6. Пластун увічливий. 7. Пластун братерський і доброзичливий. 8. Пластун зрівноважений. 9. Пластун корисний. 10. Пластун слухняний. II. Пластун пильний. 12. Пластун дбає про своє здоров'я. ІЗ. Пластун любить красу і дбає про неї. 14. Пластун завжди доброї гадки.
Члени Пласту: новаки і новачки (7-11 p.); юнаки і юначки (11-17 p.); старші
1 Анісімова P.P. Релігія і педагогіка: Точки зіткнення//Радянська школа. —1991. №8 —с.47.
пластуни і пластунки (17-30 p.); приятелі Пласту (батьки і друзі).
Згідно з постановою колегій управління освіти і комітету у справах молоді Тернопільського облвиконкому (26.1У.95 р.) у навчально-виховних закладах області засновуються національно-патріотичні освітньо-молодіжні товариства "Сокільський доріст". Первинним осередком "Сокільського доросту" є соколине гніздо, яке створюється за місцем навчання (проживання). До складу гнізда входить не менше 5 членів. Гнізда об'єднуються в чоти (рої). До складу чот входить 3-5 гнізд. Керує гніздом — гніздовий, роєм — ройовий (чотовий). Чоти, окремі гнізда в межах села (міста) об'єднуються в станиці. Станичний може мати ранг соколиного сотника (чотового, гніздового) в залежності від кількості членів. Він формує свою канцелярію, писаря та інше. "Сокільський доріст" має триступеневу структуру: "Соколята" — 6-11 років, "Молоді Соколи" — 12-14 років, "Соколи"—15-18 років.
Основні напрями діяльності товариства: вивчення і відродження кращих традицій "Сокола", українських націонал ьно-патріотичних, молодіжних, дитячих товариств та організацій. Розвиток та урізноманітнення форм їх діяльності; виховання члена товариства на ідеях свободи, рівності, доброти, національної і особистої гідності, шанування родинних зв'язків, працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни; виховання національної самосвідомості членів товариства на основі християнських чеснот: честі, доброти, шанування батька й матері, милосердя; глибоке вивчення історії України та історії Українського війська; прищеплення членам товариства любові до рідної мови, віри, звичаїв, до національних ідеалів предків, їх моральних, релігійних, політичних, економічних і соціальних переконань, залучення членів товариства до корисних громадських справ; залучення членів товариства до клубних, спортивних, туристсько-краєзнавчих гуртків та об'єднань; налагодження різних форм спілкування з українською молоддю за межами України, співпраця із спорідненими товариствами як в Україні, так і за її межами; формування у членів товариства бережливого ставлення до суспільного і державного багатства України, її природи, пам'ятників культури, старовини, виховання із членів товариства цивілізованих господарів і господарників на своїй землі.
Форми роботи товариства: національно-історична діяльність (вивчення історії України, вікторини, уроки пам'яті, тематичні вечори, зустрічі, "круглі столи" з відповідної тематики, догляд за могилами, допомога борцям за волю України тощо); спортивно-оздоровча діяльність (змагання, сокільські забави, козацькі забави, спортивні випробування тощо); туристсько-краєзнавча діяльність (походи, мандрівки, табори, змагання та ін.); культурно-просвітницька діяльність (конкурси, фестивалі, ігри): інтелектуально-пошукова діяльність (інтелектуальні ігри, конкурси, організації олімпіад, клубів за інтересами); діяльність у сфері милосердя (відвідини, допомога, вітання, збір коштів та речей з передачею їх тим, хто цього потребує); господарська діяльність (створення умов для самостійної праці; гуртки, майстерні, кіоски для реалізації власної продукції, шкільні кооперативи, школи бізнесу, заснування кредитових спілок).
Запитання і завдання
1. Проаналізуйте спостереження і враження власних шкільних років і зробіть
висновок: що створювало авторитет учителям, які користувалися повагою і
навіть любов'ю учнів школи, де ви навчались ?
2. Чи можна вважати допустимим участь учителя в якійсь грі разом із
учнями (футбол, волейбол, КВКі ін.)?
3. Ознайомтесь з планом одного з класних керівників і зробіть
висновки, наскільки повно охоплює він різні сфери (життя учнів, наскільки він
конкретний, чи дає простір для творчості дітей, чи дозволяє колективу учнів грати
активну роль в організації роботи.
4. Виділіть найістотніші фактори, що впливають на створення колективу:
а) робота з батьками, традиції, зустрічі з членами трудових колективів;
б) традиції, громадська думка, змагання, спільні справи, перспектива;
в)заохочення і покарання, навчальні заняття, шефство старших над
молодшими;
г) бесіди з учнями, навчальні заняття, перспектива, гра;
д) громадська думка, навчальні заняття, шефство старших над молодшими.
5. Ознайомтесь в одній із шкіл з роботою учнівського самоврядування: яка
структура органів самоврядування, на який термін, ким і як обирається, який обсяг
їх роботи, їх права та обов'язки, план роботи окремих секторів і як вони
виконується. Поговоріть з учнями і тактовно виясніть, наскільки авторитетні
серед них органи самоврядування. Взнайте відгуки вчителів про роботу
самоврядування, зробіть висновки про позитивне в їх діяльності. Які пропозиції
внесли б ви про поліпшення їх роботи.
6. Поговоріть з класним керівником однієї з шкіл про його роботу з батьками.
Дізнайтеся про систему його роботи з батьківським активом, з групами батьків —
батьками, рідними невстигаючих або недисциплінованих учнів, з тими, хто є
вітчимом або мачухою. Розпитайте про індивідуальну роботу з батьками:
відвідування їх вдома, виклик до школи, з якою метою влаштовуються зустрічі з
батьками, який характер бесід, результати. Як проводяться класні батьківські
збори, їх тематика, методика роботи з батьками на зборах. Запишіть
найцінніше з досвіду роботи класного керівника.
7. Проведіть серед учнів класу анкету такого змісту:
1. Які хороші традиції є у вашій сім'ї?
2. Чи поділяється праця у вашій сім'ї на "чоловічу" і "жіночу"?
3. Як ставляться до речей і грошей у вашій сім'ї?
4. Чи завжди і в усьому ви радитесь з батьками?
5. Чого вам не вистачає у взаємовідносинах з батьками?
6. Що є причиною конфлікту між вами і батьками, якщо вони мають місце?
Опрацюйте результати анкетування, підготуйте і проведіть з батьками учнів
класу по цих матеріалах бесіду.
S. Проведіть серед батьків учнів класу анкету такого змісту:
1. З ким дружить ваша дитина?
2. Які інтереси у товаришів вашої дитини?
3. Де, коли і як проводить час з друзями ваша дитина після занять у школі?
4. Який вплив мають товариші на вашу дитину?
5. Чи знайомі ви з сім'ями друзів вашої дитини?
Опрацюйте результати анкетування і підготуйте по них виступ на батьківських зборах класу або школи.
9. Поговоріть з директором школи або його заступником про участь громадськості у вихованні дітей. Ознайомтесь з діяльністю громадських організацій на допомогу школі. Сформулюйте пропозиції про поліпшення цієї роботи.
10. В.О.Сухомлинський вважав, що не треба робити предметом обговорення в колективі:
* поведінку дитини (підлітка, юнака), причиною якої є явні або приховані
ненормальності в сім "і, зокрема антигромадські вчинки батьків, сварки, скандали,
незгода між батьком і матір'ю; діти розуміють взаємозв'язок між своєю
поведінкою і (життям сім "і, тому оголення тіньових сторін цього (життя їх
пригнічує;
* поведінку або окремі вчинки, що об'єктивно є протестом проти грубості
сваволі старших, тому що підліток в такому разі вважає осуд несправедливістю
щодо себе;
* вчинки підлітків, які є результатом допущеної педагогом помилки;
* вчинок, зумовлений тим, що вчитель допустив необ'єктивність в оцінюванні
знань учнів;
* неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко
особисті, дружні стосунки учня із своїми ровесниками чи із старшим або
молодшим другом, тому що нагшповхування на відвертість в такому разу учень
переживає як спонукання до зради, виказування друга;
* поганий вчинок, мотиви якого пов'язані з особливостями відносин у сім "і,
про які дітям рано знати і які не можна їм роз'яснювати.
Продумайте і поясність кожен з розглянутих випадків, чому саме недоцільно обговорювати їх на зборах.
11.Проведіть анкету серед активістів класу за такими питаннями:
1. Чи добре ти знаєш учнів класу?
2. Чи можеш ти самостійно приймати рішення?
3. Чи користуєшся авторитетом в учнів класу?
4. Чи вмієш володіти собою?
5. Чи завжди готовий діяти, коли цього вимагає обстановка?
6. Чи вмієш підкорятися іншим?
7. Чи вважаєш себе принциповим?
Проаналізуйте результати анкетування і проведіть по них бесіду з класом. Консультації. 4. Правильна відповідь 6. Рекомендована література: 19; 22; 23;28; 41; 42; 46; 47.
РОЗДІЛ III
ДИДАКТИКА
Процес навчання, його структура, методологія
Зміст освіти в національній школі
Методи і засоби навчання
Форми організації навчання
Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності
учнів
Вибрані проблеми дидактики