Основні ідеї педагогів-новаторів
Деякі гуманістичні поради-заповіді В.О.Сухомлинського педагогам практикам: що найважливіше у вчительській праці ? - Знати дитину; легше любити весь світ, ніж одну дитину; виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно ґрунтується на вірі в дитину; діти повинні приносити зі школи радість; жодна дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона нездібна; без здійснення надій не можна уявити собі правильного виховання дітей; без заохочення неможливе просування вперед; покарання - не сила, а слабкість вихователя! Сила в свідомості, а не в страху! Не допускайте окрик: "Сильні" засоби свідчать про ваше безсилля; їм, важким дітям, не вистачає головного - турботи, ласки, доброти. Дайте їм це - і вони перестануть бути важкими; якщо хочеш, щоб дитина була чесною, не закривай від неї на замок те, що для неї є привабливим; чим би не вабив дітей вогник, яким є для них учитель, у цій приваблюючій силі завжди є найголовніше - єдність духовного життя вчителів і учнів; у сто разів більше потрібно знати ніж ви сповіщаєте учням; поганий вчитель підносить істину, хороший вчить її знаходити; чим більше знатимуть учні про те, що не передбачено програмою, тим цікавішою стане для них ця наука; творча праця, захоплення улюбленою справою - це найвірніший шлях до серця дитини; школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги і культ рідного слова.
В.Ф. Шаталов - учитель математики. Він висуває такі педагогічні ідеї: всі діти талановиті, всі діти - без винятку! - здатні успішно оволодіти шкільною програмою; позиція вчителя: вчитель повинен допомагати учневі усвідомити себе особистістю, пробудити потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховати в ньому почуття людської гідності, складова якого - усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед
собою, товаришами, школою, суспільством; попереду - теорія; уроки відкритих думок -повідомлення; щадна педагогіка: Веренчук, Губенко, Євтушенко ... до побачення (решта залишаються на консультацію, але ніхто про це не знає і їм не доведеться червоніти); незвичайне краще запам'ятовується; зорова пам'ять механізм надійності; письмове і магнітофонне опитування; опорні сигнали; без страху й докору; принцип відкритих перспектив; оцінювати по заслузі щодня; батькам теж потрібна перспектива; навчання - процес колективний; поважайте акселератів!; метод ланцюжка (перевірка розв'язання задач); учень повинен вчитися переможно.
Характерною особливістю досвіду В..Ф. Шаталова є: виділення таких доз навчального матеріалу, які охоплюють головне, істотне в ньому, навчання школярів алгоритмів виконання навчальних завдань, широке залучення школярів до самостійного виконання навчальних завдань у школі і вдома, оперативний контроль за засвоєнням навчального матеріалу всіма учнями класу. Позитивним у цьому досвіді є намагання виділити в навчальному матеріалі найістотніші елементи. Проте слід мати на увазі, що прагнення до скорочення термінів вивчення навчального предмета за рахунок концентрування уваги тільки на головних моментах змісту, без певного співставлення їх з допоміжними елементами знань, без здійснення учнями самої операції виділення істотного в матеріалі, може призвести до зниження розвиваючого впливу навчання, якщо не прийняти спеціальних засобів. Саме таким засобом є система самостійної роботи по розв'язуванню задач. Але надто великий обсяг задач з математики і фізики може знизити інтерес учнів до інших предметів.
Є. М. Ільїн - учитель-філолог висуває такі педагогічні ідеї: пошук опори (зв'язок з життям); побудова уроку на основі "яскравої конструктивної деталі", складного "морального питання", творчого прийому; скупа подробиця і не тільки спостерігати; мистецтво запитання; пробудити відвагу висловитися; запитуйте - відповідаю; здивувались - побачили!; завоювати увагу; про все і при всіх; навчити співпрацювати.
І.П. Іванов: діти самі вибирають предмет праці і намічають систему заходів; намагаються надати суспільну значимість справі; самі розподіляють між собою обов'язки і виконують їх; самоаналіз діяльності і самооцінка виконаних справ; організація дитячого самоврядування на демократичних засадах.
Ідеї педагогіки співпраці: використання багатства стосунків у колективі у виховних цілях; продумування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувались; навчання учнів аналізувати свою діяльність і стосунки, єдність педагогів і учнів у навчально-виховному процесі; учіння без примусу; оптимістичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об'єктивної самооцінки і ставлення до оточуючої дійсності.
3. Плануючи втілення в практику досягнень педагогічної науки, передбачають: а) підготовку науково-методичних рекомендацій і розробку необхідної документації для працівників школи; б) проведення інструктивно-методичних нарад з керівництвом школи і активом учителів; в) розподіл функцій між всіма учасниками втілення; г) надання оперативної допомоги керівництву школи у плануванні і проведенні методичного навчання і самоосвіти вчителів з втілюваної проблеми; д) чітке виділення основних етапів втілення і пов'язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для вчителів; е) проектування системи заходів морально-психологічного стимулювання працівників школи, які беруть участь у втіленні; є) оперативний контроль за ходом втілення, виявлення типових труднощів і недоліків, внесення коректив до методичних матеріалів, до змісту методичного навчання, до
темпу і етапів втілення; ж) аналіз результатів втілення в кінці навчального року і визначення нових перспектив роботи над цією темою.
Щоб переконати педагогів у користі від втілення педагогічних ідей, необхідно показати: а) зумовленість цих ідей суспільними потребами, вимогами, які ставляться перед школою; б) які результати у навчанні і вихованні будуть досягнуті; в) як втілення позначиться на вирішенні інших навчально-виховних завдань; г) вплив втілення на вдосконалення і раціоналізацію праці учителів і учнів; д) спадкоємність нових ідей з вже наявними у шкільній практиці, особливо в передовому досвіді вчителів, що доведе можливість застосування їх у даній школі; е) результати досвіду інших шкіл, що успішно втілюють цю наукову ідею; є) порівняльні діаграми, схеми, таблиці, що доводять ефективність нових прийомів роботи.
На нинішньому етапі розвитку педагогічної науки можуть бути і втілені в практику навчально-виховної роботи школи такі педагогічні новації: шляхи оптимізації навчально-виховної роботи; диференційоване навчання в школі; методика попередження і подолання педагогічної занедбаності учнів та інші.
4. Наукова організація педагогічної праці (НОШІ) - це система здійснення науково обґрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення педагогічної праці і її умов, тобто на забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання учнів при раціональному використанні часу, сил, засобів як педагога, так і учнів.
НОПП включає в себе такі важливі вміння: а) працювати, безперервно вдосконалюючи прийоми і методи праці; б) вчитися тому, як треба працювати, і вчити тому вмінню інших; в) безперервно вдосконалювати і раціонально використовувати умови праці.
У загальному комплексі проблем НОПП слід виділити три проблеми, що складають її основу:
1. Економія, раціональне використання часу.
2. Створення і раціональне використання сприятливих умов праці та
відпочинку.
3. Максимальне піклування про здоров'я і всебічний розвиток всіх учасників
трудового процесу.
Загальний зміст НОПП включає в себе: а) НОП педагога; б) НОП учня; в) наукову організацію педагогічного процесу як певного виду праці; г) НОП в адміністративній роботі; д) розробку основ систематичного вдосконалення організації всієї педагогічної роботи, щоб прискорити і поліпшити оволодіння учнями необхідними в тій чи іншій галузі знаннями та вміннями шляхом раціонального підбору необхідного матеріалу, ефективної його подачі, максимальної активності учнів у процесі навчання і виховання; е) розробку застосування цих основ для конкретних видів педагогічної практики; є) навчання учнів основ НОП шляхом: викладання НОП як особливого предмета, особистого прикладу педагога (систематичне вдосконалення ним організації своєї праці, усієї діяльності, навчання елементів НОП у процесі вивчення основ наук), організацію всієї діяльності учнів на основі принципів НОП; ж) вдосконалення управління і самоуправління; з) оптимізацію умов праці і відпочинку. Запитання і завдання
1. Вивчити і описати досвід роботи з фаху (або класного керівника) одного з вчителів школи. З результатами дослідження виступити на семінарському занятті.
2. Вивчити систему роботи з проблем втілення в навчально-виховний процес
результатів дослідження психолога-педагогічног науки. З результатами
дослідження виступити на семінарському занятті.
3. Дайте самостійну оцінку "педагогіці співпраці". Покажіть, з чим Ви
погоджуєтесь, а що вважаєте неправильним.
Рекомендована література: 4; 11: 38; 43.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі. - К., 1973.
2. Бабанский Ю.К. Оптимизацияучебно-воспитательного процесса. - М., 1982.
3. Бабанский Ю.К., Победоносцев Г.П. Комплексний подход к воспитанию
школьников. -М., 1980.
4. Бабанский Ю.К. Проблеми повьішения зффективности педагогического
исследованя. -М., 1988.
5. Бегей В.М Управління загальноосвітньою школою на демократичних засадах.
-Львів, 1995.
6. Безпалько В.П. Программированное обучение. - М., 1970.
7. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1992.
8. ГалузинскийВ.М. Индивидуальньїй подход в воспитании учащегося. - К.,
1982.
9. Гласс Дж., Стонен Дж. Статистические методьі в педагогике й психологии. -
М.,1976.
10. Голомшток А.Е. Вьібор профессии й воспитание личности школьника. - М.,
1979.
11. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). - К.,
1994.
12. Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. - К., 1997.
13. Дидактика современной школьї. - К, 1987.
14. Журавлев В.Й. Педагогика в системе наук о человеке. - М., 1990.
15. ЗагвязинскийВ.И. Учитель как исследователь. - М., 1980.
16. Закон України "Про мови". -К., 1991.
17. Закон України "Про освіту". - К, 1991.
18. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума й сердца. - М., 1989.
19. Ковалев С.В. Психология семейньїх отношений. - М., 1987.
20. Концепція середньої загальноосвітньої школи України. - К, 1990.
21. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. -К, 1991.
22. Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.
23. Концепція школи нової генерації - української національної школи-родини.
-К, 1994.
24. Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. - М.,
1983.
25. КоротяєвБ.І. Методи навчально-пізнавальної діяльності учнів, К., 1991.
26. Красовицкий М.Ю. От педагогической науки к практике. - К., 1990.
27. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук 3.0. Основи національного виховання. -
Умань, 1993.
28. Кравець В.П. Психологія сімейного життя. - Тернопіль, 1995.
29. Маркова А.К. Формирование мотивации учення в школьном возрасте. -
M.,1983.
30. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. - К., 1995.
31. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. -
К., 1995.
32. Махмутов М.И. Теория й практика проблемного обучения. - М, 1972.
ЗЗ.Москалець В.П. Психологічне обгрунтування української національної
школи. -К, 1994.
34. Натанзон З.Ш. Трудньїй ученик й педагогический коллектив. - М., 1984. 35.НеменскийП.М. Мудрость красотьі. - М., 1981.
36. Онищук В.О. Структура і методика уроку в школі. - К., 1973.
37. Педагогіка/За ред. М.Д.Ярмаченка. -К., 1986.
38. Педагогічний пошук. - К, 1989.
39. Писарчук Е.А., Кухта A.M. Екологічне виховання учнів. - К., 1985.
40. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. - К., 1989.
41. Постовий В.Г. Сучасна сім'я та її педагогіка. - К., 1994.
42. Приходько Н.И. Педагогические основьі ученического самоуправления. -
М., 1990.
43. Раченко И.П. НОТ в школе. - М., 1982.
44. Рувинськи Л. Й. Воспитание й самовоспитание школьников. - М., 1969.
45.Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К, 1985.
46. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного
виховання. -Івано-Франківськ, 1996.
47. СухомлинскийВ.А. Мудраявласть коллектива. - М., 1983.
48.Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. - К, 1976.
49. СухомлинськийВ.О. Народження громадянина. -К., 1977.
50. Сухорський С.Ф. Система обліку успішності в школі. - К, 1968.
51. Тестова перевірка знань. - К, 1973.
52. Традиції української етнопедагогіки та її використання в навчально-
виховній роботі школи. - К., 1993.
53. Українська національна система виховання. - К, 1991.
54. Українська душа. - К., 1992.
55. Фіцула М.М. Антиалкогольна виховна робота в школі. - К, 1984.
56. Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. - К, 1981.
57. Фіцула М. М. Правове виховання учнів. - К., 1997.
58.Цетлин B.C. Неуспеваемость школьников й ее предупреждение. -М., 1977.
59. Чудновский В.З., Юркевич B.C. Одаренность: дар или испьітание. - М.,
1990.
60. Шилова М.П. Изучение воспитанности школьников. - М., 1982.
61. Шпак О.Т. Економічне виховання учнів. - К, 1985.
62. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. - Мюнхен - Тернопіль, 1992.
63. Яремчук В.Д. Національні проблеми загальноосвітньої школи України:
історія і сучасність. - К, 1993.
ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА