ЛЮДИНА ЯК ПРЕДМЕТ ВИХОВАННЯ
У будь-якої людини буває два виховання: одне, яке ій дають інші, друге, більш важливе, яке вона дає собі сама.
(П. Буаст)
План
1. Виховання як процес.
2. Методи педагогічного і психологічного впливу на особистість з виховною метою.
3. Виховання дітей в сім’ї: завдання і принципи.
4. Основні типи неправильного виховання в сім’ї і їх причини.
Виховання як процес
1.Виховання є основною категорією педагогіки. Ще Платон писав: “Ніхто не стає хорошою людиною випадково”. Сьогодні виховання розуміють як:
• передачу соціального досвіду і світової культури;
• виховний вплив на людину, групу людей чи колектив (прямий, непрямий, опосередкований);
• організацію способу життя і діяльності вихованця;
• виховну взаємодію вихователя і вихованця;
•створення умов для розвитку особистості вихованця, тобто надання йому допомоги і підтримки у випадку сімейних проблем, труднощів у навчанні, спілкуванні чи професійній діяльності.
У сучасному розумінні виховний процес - це ефективна взаємодія (співробітництво) вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої мети. Структура виховного процесу передбачає взаємозв’язок основних елементів: мети і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.
Виховний процес має ряд особливостей:
1. Цілеспрямованість. Наявність певного зразка, соціально-культурного орієнтира, ідеалу.
2. Багатофакторність. На виховний процес мають вплив природне середовище, життєвий світ та ієрархія суспільних цінностей, сім’я, загальноосвітня школа і ВНЗ, дитячі і молодіжні організації, повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби інформації.
3. Виховний процес відрізняється тривалістю. Складність виховного процесу в тому, що його результати не так яскраво відчутні і не так швидко помітні, як, наприклад, в процесі навчання. До того ж складність обумовлена тим, що він дуже динамічний, рухливий і мінливий.
4. Одна з особливостей виховного процесу - його безперервність. Помиляються ті вихователі, які вважають, що один яскравий “захід” здатний змінити поведінку учня.
5. Процес виховання - процес комплексний, який передбачає єдність мети, завдань, змісту, форм і методів виховного процесу. Формування особистісних якостей відбувається не почергово, а одночасно, в комплексі, тому і педагогічний вплив повинен мати комплексний характер.
6. Виховному процесу властива значна варіативність (неоднозначність) і невизначеність результатів. В одних і тих же умовах останні можуть суттєво різнитися. Це обумовлено суб’єктивними факторами.
7. Процес виховання має двосторонній характер. Управління процесом базується, головним чином, на зворотних зв’язках, тобто на тій інформації, яка йде від вихованця.
Що є критеріями вихованості людини? Міра вихованості людини визначається ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем набутих на їх основі особистісних якостей.
Про вихованість людини можна судити за численними показниками: за зовнішнім виглядом, мовою, манерами поведінки в цілому і характерними окремими вчинками, за ціннісними орієнтаціями, за ставленням до діяльності і стилем спілкування.
Професор І.П. Підласий застерігає від помилок в оцінці вихованості: “Відомо, що іноді навіть гуманні вчинки, що свідчать нібито про вихованість людини, насправді бувають обумовлені далеко не кращими спонуканнями. В інших умовах, за інших обставин поведінка могла б змінитися”.
Добре організоване виховання приводить до формування здатності людини до самовиховання.
Історична і світова практика показує, що головна мета виховання визначається як формування всебічно і гармонійно розвинутої людини, підготовленої до самостійного життя і діяльності в сучасному суспільстві, здатної поділяти і примножувати його цінності в майбутньому.
З метою гармонійного і всебічного розвитку людини здійснюють:
• розумове виховання, спрямоване на розвиток інтелектуальних здібностей людини, інтересу до пізнання навколишнього світу;
• моральне виховання передбачає формування свідомості, моральних почуттів і навичок моральної поведінки;
• фізичне виховання має на меті удосконалення організму людини, знання учнів у питаннях фізичної культури і особистої гігієни, різнобічний розвиток конкретних спортивних умінь;
• трудове і професійне виховання забезпечує формування загальнотрудових знань, умінь, навичок, свідомого і творчого ставлення до праці, професійно орієнтує молодь;
• естетичне виховання сприяє розвитку естетичного ставлення до прекрасного, тобто здатності до емоційного сприйняття краси в навколишньому житті, природі, мистецтві, стосунках;
• громадянське виховання передбачає формування у людини відповідального ставлення до сім’ї, інших людей, до свого народу і Батьківщини;
• економічне виховання спрямоване на розвиток економічного мислення сучасної людини в масштабах своєї сім¢ї, виробництва, всієї країни;
• екологічне виховання орієнтує людину на бережне ставлення до природи, її ресурсів і корисних копалин, флори і фауни;
• статеве виховання спрямоване на прищеплення культури міжстатевих відносин, соціалізацію сексуальності людини;
• правове виховання передбачає знання своїх прав і обов’язків та відповідальність за їх недотримання.
2. Методи педагогічного і психологічного впливу
на особистість з виховною метою
Методи виховання – це способи впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку людини з метою вироблення у неї заданих метою якостей.
Методичний прийом – це конкретний прояв певного методу виховання на практиці, це частина методу. Методи і прийоми виховання можуть замінювати один одного і не завжди простежуються їх супідрядні відношення. Знання методів і прийомів виховання, вміння правильно їх застосовувати – це одна з найважливіших характеристик рівня педагогічної майстерності.
Методи виховання проявляють свій зміст через:
• безпосередній вплив вихователя на вихованця (переконання, вимога, наказ, погроза, покарання, заохочення, особистий приклад, авторитет, прохання, порада);
• створення спеціальних умов, ситуацій і обставин, які змушують вихованця змінити власне ставлення, виразити свою позицію, здійснити вчинок, проявити характер;
• громадська думка референтної групи, наприклад, колективу (шкільного, студентського, професійного), особистісно значущого для вихованця, а також завдяки авторитетній для неї людини – батька, вченого, художника, державного діяча, діяча мистецтв і засобів масової інформації (телебачення, друковані видання, радіо);
• спільну діяльність вихователя з вихованцем, спілкування, гру;
• процеси навчання, самоосвіти і передачі інформації, соціального досвіду в колі сім¢ї, в процесі дружнього і професійного спілкування;
• заглиблення в світ народних традицій, фольклорної творчості, читання художньої літератури.
Немає методів хороших чи поганих, жодний шлях виховання не може бути названий ефективним чи не ефективним без врахування тих умов, в яких він застосовується.
У сучасній педагогіці відомі десятки класифікацій методів виховного впливу. Найбільш об’єктивною можна вважати класифікацію Г. І. Шукіної, яка виділяє три групи методів виховання: формування свідомості особистості, організації діяльності і формування досвіду поведінки, стимулювання.
Методи формування свідомості особистості
Важко виховати, виробити яку-небудь якість, не добившись перш за все ясного розуміння значення цієї якості. Для формування поглядів, понять, переконань використовуються методи, що отримали загальну назву методів формування свідомості особистості або методи переконання:
• розповідь;
• пояснення;
• лекція;
• навіювання;
• інструктаж;
• диспут;
• доповідь;
• приклад.
Методи організації діяльності і формування
досвіду поведінки
Виховання має формувати необхідний тип поведінки. Не поняття, переконання, а конкретні справи, вчинки, характеризують вихованість особистості. Всі методи цієї групи засновані на практичній діяльності вихованців. Завдання педагога – мудро керувати цією діяльністю:
• вправи;
• приучення;
• педагогічна вимога;
• доручення;
• виховуючі ситуації.
Методи стимулювання
Пряме і безпосереднє призначення стимулів – прискорювати або, навпаки, гальмувати певні дії:
• змагання;
• заохочення;
• осуд;
• покарання.
Виховні методи і прийоми застосовують не тільки для вирішення проблем підростаючого покоління. Вони також використовуються з метою надання допомоги дорослим людям у процесах соціалізації, адаптації до нових життєвих умов, корекції стилю поведінки чи характеру взаємовідносин із навколишніми.
3. Виховання дітей у сім’ї: завдання і принципи
Сім’я - важливий інститут соціалізації особистості. Саме в сім’ї людина отримує перший досвід соціальної взаємодії. Сім’ю можна розглядати як модель і форму базового життєвого тренінгу особистості.
Сімейне виховання - це система виховання і освіти, що складається в умовах конкретної сім’ї силами батьків і родичів.
Сімейне виховання - складна система. На неї впливає спадковість і біологічне (природне) здоров’я дітей і батьків, матеріально-економічна забезпеченість, соціальний стан, спосіб життя, кількість членів сім’ї, місце проживання сім’ї (місце будинку), ставлення до дитини.
Завдання сім’ї:
• створити максимальні умови для зростання і розвитку дитини;
• забезпечити соціально-економічний і психологічний захист дитини;
• передати досвід створення і збереження сім’ї, виховання в ній дітей і ставлення до старших;
• навчити дітей корисних прикладних навичок і вмінь, спрямованих на самообслуговування і допомогу близьким;
• виховувати почуття власної гідності, цінності власного “Я”.
Принципи сімейного виховання:
• гуманність і милосердя до підростаючої людини;
• залучення дітей до життєдіяльності сім’ї як її рівноправних учасників;
• відкритість і довірливість стосунків із дітьми;
• оптимістичність стосунків у сім’ї;
• послідовність у своїх вимогах (не вимагати неможливого);
•надання посильної допомоги своїй дитині, готовність відповідати на її запитання.
Окрім цих принципів, є ще ряд дрібних, але не менш значущих для сімейного виховання правил: заборона фізичних покарань, заборона читати чужі листи і щоденники, не моралізувати, не говорити занадто багато, не вимагати негайного підкорення, не потурати і т. ін. Всі принципи, однак, зводяться до однієї думки: дітям раді не тому, що діти хороші, з ними легко, а діти хороші і з ними легко від того, що їм раді.
Зміст сімейного виховання охоплює всі напрями (фізичне, моральне, розумове, трудове). В міру сил батьки і близькі в сім’ї дають дітям знання про природу, суспільство, виробництво, професії, формують досвід творчої діяльності, виробляють деякі інтелектуальні навички, виховують ставлення до світу, людей, професії, життя.
Сучасні сім’ї переживають не кращі часи. Більшість із них основні сили і час спрямовують на матеріальне забезпечення, а не на духовне формування і розвиток дітей. Спілкування батьків і дітей зводиться, в основному, до контролю за навчанням у школі, а сам контроль - до з`ясування того, які оцінки отримані.
Будь-яка деформація сім’ї призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини. Можна виділити два типи деформації сім’ї: структурну і психологічну. Структурна деформація - це порушення її структурної цілісності, тобто відсутність одного з батьків. Психологічна деформація сім’ї пов’язана з порушенням системи міжособистих стосунків в ній, а також з прийняттям і реалізацією в сім’ї системи негативних цінностей, асоціальних установок і т. ін.
Якщо сім’я так сильно впливає на процеси і результати становлення особистості, то, природно, саме їй мають приділяти першочергову увагу суспільство і держава в організації правильного виховного впливу.
4. Основні типи неправильного виховання
в сім’ї і їх причини
Сьогодні все більше уваги приділяють фактору психологічної деформації сім’ї. Численні дослідження переконливо свідчать, що психологічна деформація сім’ї, порушення системи міжособистих стосунків і цінностей в ній мають могутній вплив на негативний розвиток особистості дитини, підлітка, призводять до різних особистісних деформацій від соціального інфантилізму до асоціальної і делінквентної (злочинної) поведінки.
Негармонійний розвиток деяких рис дитини може залежати від особливостей сімейних стосунків. Виділяють кілька типів неправильного виховання.
1. Безнаглядність (безконтрольність) зустрічається, коли батьки занадто зайняті своїми справами і не приділяють належної уваги дітям. Як наслідок, діти проводять час, шукаючи розваги, потрапляють під вплив “вуличних” компаній.
2. Гіперопіка. Життя дитини знаходиться під постійним наглядом, вона чує весь час строгі вказівки, численні заборони. У результаті дитина стає нерішучою, безініціативною, боязкою, невпевненою в своїх силах, не вміє постояти за себе, за свої інтереси. Поступово наростає образа за те, що іншим “дозволено”. У підлітків все це може перетворити в бунт проти батьківського “насилля”: вони принципово порушують заборони, втікають з дому. Друга різновидність гіперопіки - виховання за типом “кумира” сім’ї. Дитина звикає бути в центрі уваги, її бажання, прохання беззаперечно виконуються, нею захоплюються, а в результаті, подорослішавши, вона не може правильно оцінити свої можливості, подолати свій егоцентризм. У колективі її не розуміють. Глибоко переживаючи це, вона звинувачує всіх, тільки не себе, виникає істероїдна акцентуація характеру, що примушує людину переживати протягом подальшого життя.
3. Емоційне відторгнення (за типом Попелюшки). Дитина відчуває, що вона обтяжує близьких. Обстановка байдужості, холодності спричиняє душевний біль. Стороннім може здаватися, що батьки досить уважні і добрі до дитини. “Немає нічого гіршого удаваної доброти, - писав Л. Толстой, - удавана доброта відштовхує більше, ніж щира злоба”. Дитина переживає дуже сильно, якщо когось іншого в сім’ї люблять більше. Така ситуація сприяє появі невротиків, надмірної чутливості до незгод чи озлобленості дітей.
4. Виховання в культі хвороб. Це ситуація, при якій хвороба дитини, навіть незначне слабування, надає їй особливих прав і ставить у центрі уваги сім’ї. Таким чином, культивується егоцентризм.
5. Суворе виховання. Такий тип виховання виявляється у зганянні зла на підлітку і душевній строгості батьків. За найменшу провину дитину строго карають, і вона зростає в постійному страху. Таке “виховання” сприяє розвитку у дітей жорстокості, озлобленості, пристосування, конформності.
6. Виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності. У таких сім’ях на дитину покладають недитячі турботи і підвищені вимоги. З ранніх років дитині навіюють думку, що вона обов’язково повинна виправдовувати численні надії батьків. Як наслідок, у дітей з’являються нав’язливі страхи, постійна тривога за благополуччя своє і близьких. Таке “виховання” спричиняє нервові зриви, складні стосунки з оточуючими.
7. Відсутність єдності виховання. Це суперечливі виховні підходи різних членів сім’ї. Дитина звикає до маніпуляцій, у неї сповільнюється формування вмінь, навичок, ставлення до навколишнього світу.
Причини неправильного виховання в сім’ї різні. Серед них виділимо основні:
1. Порушення особистості самих батьків (Є.Г. Ейдеміллер):
а) відхилення у характерах самих батьків (педантичність, дистимічність, істероїдність, емотивність і т. ін.). Неусвідомлення батьками взаємозв’язку між особливостями свого характеру, стилем виховання і порушеннями в поведінці підлітка ще більше загострює ситуацію;
б) особистісні проблеми батьків, які розв’язуються за рахунок підлітка. В цьому випадку в основі порушення виховання лежить якась, частіше неусвідомлена, потреба (бути значущим, владним). Її-то батьки і намагаються задовольнити за рахунок виховання підлітків.
2. Порушення подружніх стосунків батьків.
Нерідко при цьому мати (рідше батько), самі того не усвідомлюючи, хочуть, щоб дитина, а потім і підліток стали для них чимось більшим, ніж просто дитиною.
3. Надання дитячих рис підлітку.
Для таких батьків підліток все ще “маленький”.
4. Виховна невпевненість батьків.
Дитина (підліток) знаходить “слабке місце” батьків і використовує це, щоб досягнути ситуації “мінімум вимог –максимум прав”:
а) фобія втратити дитину. “Слабке місце” - підвищена невпевненість батьків, страх помилитися, перебільшене уявлення про хворобливість дитини - все це могло розвинутися у зв’язку з історією народження дитини (її довге чекання, народилася ослабленою, кволою і хворобливою, насилу вдалося виходити). Друге джерело - перенесені важкі захворювання дитини. Стосунки батьків з підлітком формуються під впливом накопиченого страху втратити дитину (тривожно прислухаються до кожного бажання, поспішають із виконанням, опікують);
б) нерозвиненість батьківських почуттів. Зовнішньо такі стосунки проявляються в небажанні мати справу з підлітком, у незадоволенні через його присутність, в поверховому інтересі до його справ. Причиною нерозвиненості батьківських почуттів може бути “відторгнення” самих батьків у дитинстві їх батьками, те, що вони недоотримали в свій час батьківського тепла. Другою причиною може бути особливість характеру батьків, наприклад, шизоїдність. Типові вислови таких батьків містять скарги на втомлюваність батьківськими обов’язками, жалкування, що ці обов’язки відривають від чогось більш важливого і цікавого;
в) проекція на підлітка власних небажаних якостей. Причиною такого виховання підлітка нерідко є те, що в підлітку батько (мати) бачить риси, які відчуває, але не визнає в собі. Це може бути агресивність, схильність до лінощів, тяга до спиртного, ті чи інші сексуальні нахили, надмірна тяга до опору, протесту, нестриманість. Ведучи боротьбу з такими ж істинними чи надуманими якостями у підлітка, батьки (частіше батько) має з цього емоційну вигоду для себе (вірить, що у нього самого такої якості немає);
г) внесення конфлікту між подружжям у сферу виховання. У таких сім’ях виховання нерідко перетворюється в “поле битви” конфліктуючих батьків. Один із батьків наполягає на достатньо строгому вихованні, другий - схильний жаліти підлітка. При цьому легко спостерігається, що кожного цікавить не стільки те, як виховувати підлітка, скільки те, хто правий у виховних суперечках.
Питання і завдання для самоконтролю
1. Що таке виховання? Дайте визначення і розкрийте смисл цього явища.
2. Що таке виховний процес?
3. Що обумовлює складність виховного процесу?
4. Перелічіть напрями виховання людини і уточніть призначення кожного з них в сучасній соціокультурній ситуації.
5. Що є результатом виховання?
6. Наведіть приклади виховних методів та прийомів і проаналізуйте їх специфічні ознаки.
7. У чому причини кризи сучасної сім’ї?
8. Охарактеризуйте основні принципи сімейного виховання.
9. Які помилки у вихованні дітей найчастіше допускають батьки?
Теми рефератів
1. Народна педагогіка про виховання дітей у сім`ї.
2. Роль сім`ї в соціалізації особистості.
3. Основні помилки сімейного виховання.
4. Керівник як педагог і вихователь.
Література для самоосвіти
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. для студ. вузов. – 3-е изд. – М.: Академический Проект, 2001. – 704 с.
2. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: Навч. посібник. – К.: Український фінансовий інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.
3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. – К., 2000.
4. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студентов вузов: В 2 кн. – М., 2001.
5. Реан А.А., Коломинский Н.Л. Социальная педагогическая психология: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
6. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом. – СПб.: Питер, 2001.
7. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебник. – 5-е изд. перераб. и доп. – Минск: “Універсітэцкае”, 1998. – 560 с.
8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1997. – 192 с.
9. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – К., 2003.
10. Бех І.Д. Виховання особистості. Сходження до духовності: Наук. видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.
11. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зазюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зазюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.
12. Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології. – К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 616 с.
13. Реан А.А., Коломинский Н.Л. Социальная педагогическая психология: Учеб. пособие. – СПб.: ЗАО “Издательство “Питер”, 1999. – 416 с.
14. Серьожникова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковецька Л.С. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 243 с.
15. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.
РОЗДІЛ ІІ
ПРАКТИКУМ
ТЕСТИ ДОСЯГНЕНЬ
(КОНТРОЛЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ)
ТЕСТ № 1
Психіка - це:
а) функція високоорганізованої матерії мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності;
б) процес вникнення суб'єкта у внутрішній психічний досвід, обдумування і запам'ятання його, оцінювання його значення для свого життя;
в) процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів;
г) один із компонентів структури особистості, система моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень, що висуваються до “Я” (его) суб'єкта;
д) cукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну й емоційну сторони поведінки.
ТЕСТ № 2
Австрійський психіатр і психолог 3. Фрейд ввів у психологію ряд важливих тем. Які із зазначених належать саме йому:
а) несвідома мотивація;
б) колективне несвідоме (архетипи);
в) вплив сопіоекономічної структури суспільства на поведінку.
г) захисні механізми психіки і роль сексуальності в поведінці;
д) вплив дитячих психічних травм на поведінку в зрілому віці.
ТЕСТ № 3
Несвідоме в психіці -це:
а) зв'язок між психічними явищами, при якому наявність одного з них зумовлює появу іншого;
б) вид психічного захисту, коли неприйнятні для індивіда думки, переживання витісняються зі свідомості у сферу несвідомого;
в) індивідуальна здатність до світо- і самопізнання, орієнтованість особистості діяти "для інших", пошук нею моральних абсолютів, сукупність психічних процесів, неконтрольованих суб'єктом;
д) сукупність способів вияву особливостей переживання і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами.
ТЕСТ № 4
Даний тип психологічного спостереження часто використовується у процесі дослідження соціально-психологічних явищ та професійної діяльності людини. Психолог-дослідник, безпосередньо залучений у досліджуваний процес, контактує, діє разом з учасниками дослідження. Отже, це:
а) інтроспекція;
б) побутове спостереження;
в) наукове спостереження;
г) включене спостереження;
д) лабораторна форма спостереження.
ТЕСТ № 5
Яка із методик психологічної діагностики, що виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями, з'ясовує те, що було засвоєно піддослідними у процесі виконання конкретної діяльності:
а) тести інтелекту;
б) тести особистісні;
в) тести досягнень;
г) тести креативності;
д) експресивні тести.
ТЕСТ № 6
Головний метод психологічного дослідження, що передбачає активне втручання дослідника в діяльність піддослідного з метою створення умов, в яких виявляється психологічний факт, - це:
а) тести;
б) спостереження;
в) експеримент;
г) інтерв'ю;
д) бесіда.
ТЕСТ № 7
Галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому з них, показуючи становлення психологічних знань, відшукуючи зв'язок із духовною і матеріальною культурою народів світу, - це:
а) історія психології;
б) історична психологія;
в) диференціальна психологія;
г) психологія культури;
д) етнопсихологія.
ТЕСТ № 8
Галузь психології, що вивчає процес надання психологічної допомоги населенню, організаціям, окремим людям, - це:
а) психологія соціальної роботи;
б) психодіагностика і прогнозування;
в) психологія реабілітації;
г) консультативна психологія;
д) психологія аномального розвитку.
ТЕСТ № 9
Особистість - це:
а) неповторне поєднання психологічних особливостей людини;
б) індивід як суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності;
в) істота, що є представником роду людського;
г) соціальна істота, що включена в суспільні відносини і є діячем суспільного розвитку;
д) суб'єкт пізнання і активного перетворення дійсності.
ТЕСТ № 10
Сприймання часу змінюється залежно від:
а) темпераменту;
б) уяви;
в сили волі;
г) емоційного стану;
д) уваги.
ТЕСТ № 11
Яке тлумачення є неправильним:
а) ригідність мислення проявляється у неможливості відмовитися від звичних способів діяльності;
б) критичність розуму характеризується вмінням людини висувати нові завдання і знаходити потрібні рішення і відповіді без допомоги інших;
в) діяльність мислення людини відбувається за допомогою порівняння, аналізу, синтезу, абстракції і конкретизації, узагальнення;
г) мислення людини нерозривно пов'язане з мовою;
д) практичні завдання найчастіше вирішуються за допомогою абстрактного мислення.
ТЕСТ № 12
Індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, спілкуванні і легкість оволодіння ними, - це:
а) вміння;
б) задатки;
в) нахили;
г) здібності;
д) талант.
ТЕСТ № 1З
Обдарованість - це:
а) висока здатність до конкретних видів діяльності чи спілкування, в яких людина досягає значних творчих результатів;
б) здатність успішно засвоювати знання, вміння, навички;
в) сукупність; кількох здібностей, що зумовлюють успішну активність людини у широких діапазонах діяльності і спілкування;
г) унікальні здібності, наявність яких дає змогу отримувати результати, що стають здобутками епохи.
ТЕСТ № 14
Генетично первинною вважають пам'ять:
а) образну;
б) рухову;
в) емоційну;
г) вербальну;
д) ейдетичну.
ТЕСТ № 15
Від яких факторів не залежить стійкість уваги:
а) темпераменту;
б) новизни;
в) особистих інтересів;
г) зовнішніх умов діяльності людини;
д) статі.
ТЕСТ№ 16
Вербальні ілюзії проявляються у:
а) помилковому сприйнятті предметів через страх чи тривожний пригнічений настрій;
б) неправильному сприйнятті змісту розмов навколишніх, що відбуваються реально. Людині здається, що у розмовах натякається на якісь її негарні вчинки, мають місце знущання та приховані погрози на її адресу;
в) сприйнятті того, чого в реальності немає (марева, привиду, надуманих звуків, голосів, запахів);
г) підвищеному сприйнятті зовнішніх подразників (денне світло осліплює, брязкіт посуду стає нестерпним, запахи сприймаються гостро);
д) пониженому сприйнятті зовнішніх стимулів, що пов'язано з розумовою перевтомою.
ТЕСТ № 17
Який мотив лежить в основі прагнення людини налагодити добрі, емоційно позитивні взаємини з іншими. Любов до людей - найвищий духовний вияв мотиву:
а) самоствердження:
б) служіння іншому;
в) афіліації;
г) слави;
д) ”корпоративного духу”.
ТЕСТ № 18
Рівень домагань особистості визначається:
а) неусвідомленим станом готовності до певної діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та чи інша потреба;
б) конкретною формою прагнень людини, що спонукає її не тільки споглядати, але й створювати, будувати щось нове і невідоме;
в) прагненням людини переживати успіх чи уникати невдачі;
г) тим, як вона себе оцінює, яке її самопочуття, чи задоволена вона собою;
д)системою усвідомлених потреб, що спонукають чинити відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.
ТЕСТ№ 19
Інтелект - це:
а) специфічний метод пізнання;
б) сукупність усіх розумових здібностей, що дають людині можливість вирішувати різноманітні завдання;
в) вищий пізнавальний психічний процес;
г) чуття, здогад, проникливість, що грунтуються на попередньому досвіді людини;
д) нестандартне мислення.
ТЕСТ № 20
Яке твердження про темперамент є неправильним:
а) сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки людини, її діяльність;
б) темперамент тісно пов'язаний з характером, і у дорослої людини легко розрізнити прояви темпераменту і характеру;
г) темперамент дитини не впливає на розвиток ії здібностей;
д) немає ні хороших, ні поганих темпераментів.
ТЕСТ № 21
Вкажіть неправильне тлумачення переваги конкретного типу темпераменту:
а) перевага холерика у можливості зосередження значних зусиль за короткий проміжок часу,
б) сангвінік, наділений швидкою реакцією і підвищеною працездатністю в початковий період роботи, до її завершення знижує працездатність, зберігаючи при цьому інтерес до неї;
в) перевага флегматика у здатності довго і наполегливо працювати;
г) меланхолік відрізняється вмінням відчувати внутрішній стан інших.
ТЕСТ № 22
Конституційні теорії характеру пов'язують його особливості з:
а) зовнішнім виглядом людини;
б) надзвичайним загостренням окремих рис характеру;
в) конституцією людини:
г) ставленням людини до життя, суспільства, моральних цінностей;
д) особливістю темпераменту.
ТЕСТ № 23
Визначте тип акцентуації характеру людини, для якої притаманні добросовісність, охайність, надійність у справах, але в той же час вона здатна надокучати оточуючим надзвичайним формалізмом і занудливістю:
а) циклоїдний;
б) педантичний;
в) демонстративний;
г) дистимний;
д) застряваючий.
ТЕСТ № 24
Яке тлумачення є неправильним:
а) воля - свідоме регулювання людиною своєї поведінки;
б) воля - здатність людини до саморегуляції своєї поведінки і психічних явищ;
в) воля - здатність людини долати внутрішні і зовнішні перешкоди;
г) воля - це спонукання до здійснення поведінкового акту, зумовлене системою потреб людини;
д) воля - здатність отримувати перемогу над обставинами і над самим собою.
ТЕСТ № 25
Конформістський тип характеру притаманний людям:
а) у яких часто змінюється настрій;
б) артистичним, з вишуканими манерами, але егоїстичним, лицемірним, які будь-якою ціною прагнуть до першості;
в) у яких майже ніколи не буває ні власної думки, ні власної соціальної позиції;
г) які довіряють тому, що продумано, логічно зумовлено, здатні залишатися спокійними тоді, коли оточуючі втрачають самовладання;
д) які орієнтовані на свій внутрішній світ, малоконтактні не терплять втручання у їх особисте життя.
ТЕСТ № 26
Стан надзвичайної веселості, що найчастіше не має об'єктивних передумов, - це:
а) оптимізм;
б) афект;
в) ейфорія;
г) дисфорія;
д) медитація.
ТЕСТ № 27
До емоційної сфери особистості можна віднести:
а) настрої;
б) афекти;
в) емоції і почуття;
г) уяву;
д) стрес.
ТЕСТ № 28
Це важлива сторона психічних процесів, що полягає в суб'єктивних переживаннях людиною об'єктивної реальності. Дане психічне явище робить життя насиченим, цікавим, повнокровним, але під його впливом людина здатна втрачати самоконтроль при прийнятті рішень:
а) інтереси;
б) здібності;
в) свідомість;
г) емоції;
д) почуття гумору.
ТЕСТ № 29
Цей стиль вирішення конфлікту є найважливішим, бо він допомагає знайти рішення, яке найповніше задовольняє обидві сторони у складних і важливих ситуаціях:
а) співробітництво;
б) компроміс:
в) ухилення;
г) пристосування;
д) конкуренція.
ТЕСТ № 30
Емпатійне слухання співрозмовника полягає у:
а) повторенні думок співрозмовника своїми словами;
б) зверненні до співрозмовника за уточненнями;
в) уважному мовчанні, мінімумі відповідей (невтручанні): "Так-так";
г) підсумовуванні основних думок співрозмовника;
д) відображенні глибокого розуміння внутрішнього світу співрозмовника, що не випливає прямо з його слів.
ТЕСТ № 31
Про який виховний метод йдеться у наведених фразах: "Важко привести до добра моралізуванням, легко..." (Сенека); Я.А. Коменський зазначав, що діти вчаться раніше "наслідувати, ніж пізнавати", прислів'я "з ким поведешся, від того і наберешся":
а) бесіда;
б) навіювання;
в) показ;
г) пояснення;
д) приклад.
ТЕСТ № 32
До методів формування свідомості особистості відносимо:
а) диспути;
б) покарання;
в) змагання;
г) лекції;
д) виконання вправ.
ТЕСТ № 33
Яка функція навчання передбачає застосування таких методів і прийомів керування навчальною діяльністю учнів, що сприяли б успішному здобуттю знань, навичок, умінь, наукового світогляду і переконань:
а) розвиваюча;
б) виховна;
в) освітня.
ТЕСТ № 34
Який напрям навчально-виховного процесу має допомогти учням вирішувати гострі питання, які ставить життя? Далеко не кожний педагог уміє розумно і авторитетно говорити про дані проблеми з молоддю, деякі педагоги категорично заперечують проти такого виховання, вважаючи, що діти і самі розберуться:
а) естетичне виховання;
б) правове виховання;
в) морально-статеве виховання;
г) економічне виховання;
д) виховання політичної культури.
ТЕСТ № 35
Цей метод навчання передбачає алгоритмічний характер діяльності учнів, тобто виконання завдань за інструкціями, вказівками, правилами в аналогічних до показаного зразка ситуаціях:
а) частково-пошуковий (евристичний);
б) репродуктивний;
в) дослідний;
г) пояснювально-ілюстративний.
ТЕСТ № 36
До методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності відносимо:
а) створення ситуацій, що викликають інтерес при викладанні того чи іншого матеріалу;
б) пізнавальні ігри;
в) педагогічний гумор;
г) навчальні дискусії;
д) машинний контроль.
ТЕСТ № 37
Які з наведених якостей передаються від батьків дітям:
а) тип нервової системи, темперамент;
б) риси характеру,
в) способи мислення, особливості інтелектуальної діяльності;
г) соціальний досвід;
д) задатки, що є основою для розвитку індивідуальних здібностей людини.
ТЕСТ № 38
Виберіть правильну відповідь, довівши помилковість інших. Сучасна дидактика стверджує, що процес навчання розвивається за такою схемою:
а) якість, асоціація, система, метод:
б) відчуття труднощів, формування проблем, висування гіпотези, логічна перевірка гіпотези, діяльність відповідно до гіпотези;
в) підготовка до вивчення знань, вирішення пізнавального завдання, узагальнення і систематизація здобутих знань, застосування на практиці;
г) підготовка, виклад, узгодження з раніше здобутими знаннями, узагальнення, застосування;
д) якість, виклад, узагальнення, система, метод.
ТЕСТ № 39
Семінарське заняття з теоретичної дисципліни виконує такі функції:
а) поглиблення матеріалу, який вивчався на лекції;
б) основна форма організації навчального процесу, де студентам передається 60-70 % всієї навчальної інформації;
в) контроль викладача за знаннями групи;
г) з'ясування рівня навчальної діяльності студента;
д) формування у студента навичок виступу перед аудиторією.
ТЕСТ № 40
Основними педагогічними категоріями є:
а) виховання;
б) освіта;
в) навчання;
г) акселерація;
д) реабілітація.
пЗАДАЧІ З ПСИХОЛОГІЇ
Становлення психології
Задача 1. Науковий етап історії психології характеризується співіснуванням значної кількості напрямів психології. Фактично вона перебуває в стані “багатьох психологій”, кожна з яких являє собою окрему галузь знань зі своєю проблематикою, методами дослідження, власною психологічною практикою.
Про що свідчить це явище? Чи буде колись “єдина психологія”?
Задача 2. Видатний психолог, виступаючи з лекцією, проілюстрував свою теорію таким прикладом: “Припустимо, що в цій залі присутній індивідуум, який порушує тишу і відвертає мою увагу від завдання, що стоїть переді мною, своїм сміхом, балачками, тупотінням. Я оголошую, що я не можу за таких умов читати далі лекцію, і ось серед вас знаходиться кілька сильних чоловіків і виставляють після короткочасної боротьби порушника порядку за двері. Тепер він витіснений, і можу продовжити свою лекцію. Для того, щоб порушення порядку не повторювалось, пани, які виконали моє бажання, після здійсненого ними витіснення підсовують свої стільці до дверей і влаштовуються там, створюючи перепону”.
Про яку теорію йдеться? Яке явище ілюструється таким чином?
Психологія як система знань
Задача 3. Відомо, що першим методом психології була інтроспекція – спроба прямого проникнення людини у власне психічне життя. В подальшому на зміну йому прийшли опосередковані методи психологічного пізнання – спостереження та експеримент. Самоспостереження нині відіграє другорядну роль і використовується як допоміжний метод психологічного дослідження.
Чому так сталося? Чому психіка людини не може вивчатися безпосередньо ?
Задача 4. Відомо, що результати психологічного експерименту значною мірою залежать від віку досліджуваних, їхньої статі, освіти, професії, ставлення до експерименту, фізичного і психічного стану. Неабияку роль при цьому відіграє й сам експериментатор, оскільки в психології, як у жодній іншій науці, є реальна небезпека отримати саме ті результати, на які сподіваються. Напевне тому те, що багаторазово відтворюється в одній психологічній лабораторії, не обов'язково буде підтверджено в іншій. До того ж експерименти найчастіше проводять на групах досліджуваних, а їх результати використовують для пояснення поодиноких явищ.
Чи є психологія в цьому зв'язку експериментальною наукою? Чи є експеримент необхідною умовою прогресу психології?
Задача 5. Шкільний психолог може виявити причину невстигання учня, наприклад з математики, застосувавши для цього різні методи. В одному випадку за допомогою стандартизованих вимірювань він може визначити рівень розвитку його математичних здібностей. В другому – запропонує школяреві ряд задач з пройденого матеріалу. В третьому – проведе бесіду з учителем, учнем, його батьками.
Якими методами користуватиметься психолог у кожному з перелічених випадків ? Який з них матиме перевагу над іншими?
Задача 6. Шкільний психолог розробив анкету, спрямовану на з'ясування ставлення учнів до заходів, які проводились у школі. Вона складалась із 40 запитань і починалася словами “Чи подобається тобі…?”, “Чи хотів би ти?”, “Чи задоволений ти..?”, “Чи любиш ти..?”. Передбачались відповіді “так” або “ні”, що їх повинні були вибрати опитувані.
Чи правильно складено цю анкету? Яких вимог слід було дотримуватись?
Сприймання
Задача 7. Людина, що проживала в квартирі багатоповерхового будинку, часто бачила на балконі сусіднього будинку чоловіка, який робив ранкову гімнастику. Під час випадкової зустрічі на вулиці вона відразу ж упізнала його, але їй здалося, що цей чоловік став менший на зріст.
Чому так трапилось? Якою властивістю сприймання можна пояснити цей випадок?
Задача 8. Розглядаючи чорнильні плями, досліджувані майже завжди бачать якісь об'єкти: хмари, озера, тварин, людські обличчя тощо. При цьому одні акцентують увагу на окремих деталях плями, інші – на її загальній конфігурації. Встановлено, що і зміст образів сприймання, і особливості їх побудови досить стійко характеризують суб'єкт сприймання. На підставі цих даних було розроблено проективний тест – знаряддя психодіагностики.
Як ці дані характеризують сприймання людини ? З якою властивістю сприймання вони пов'язані?
Задача 9.Людина “навчила” комп'ютер читати і розуміти тексти, перекладати їх з однієї мови на іншу. Проте все ж машина не зможе прочитати рядок, в якому витерто верхню або нижню його половину, тоді як його автор зробить це без особливих утруднень.
Як пояснити це явище? Яка властивість людського сприймання виявляється таким чином?
Задача 10. Професійні музиканти мали відтворити три раніше невідомі їм мелодії. Перша була в стилі фольклору, друга – класична, третя – джазова композиція. З'ясувалося, що найважче було відтворювати останню мелодію, першу музиканти повторили практично без помилок і легше, ніж другу.
Як ці дані характеризують сприймання? Про яку властивість сприймання йдеться?
Задача 11. На екрані показували слова, серед яких були нецензурні. З'ясувалося, що на сприймання нецензурних слів досліджувані витрачали майже вдвічі більше часу, ніж на сприймання слів нормативної лексики. При повторенні цього експерименту різниця в часі зменшувалась, а коли досліджуваних заздалегідь попереджали про характер слів, то нецензурні викликали навіть швидшу реакцію, ніж нейтральні.
Про що свідчать ці дані? З якою властивістю сприймання вони пов'язані?
Увага
Задача 12. Архімед, начебто, захопившись побудовою на піску геометричних фігур, не почув, як до міста, а потім і до його двору увірвалися римляни. Перед смертю він вигукнув: “Не чіпайте моїх фігур!” Наполеон, за свідченнями очевидців, одночасно обмірковував теми різних послань і впереміжку диктував їх щонайменше дванадцяти секретарям.
Як можна пояснити ці випадки? Як вони характеризують природу уваги?
Задача 13. Астроном, очікуючи зміни положення зірки в об'єктиві свого телескопа, може пропустити цей момент. Оператор, уважно дивлячись на екран свого радара, виявляється непідготовленим до відповіді тоді, коли це потрібно. Спостерігач, зосереджений на розпізнаванні ознак ворожого підводного човна, може не помітити їх серед інших звуків та шумів.
Чому так трапляється? Як пояснити ці випадки?
Задача 14. Деякі вважають, що ознакою уважності є здатність людини протягом тривалого часу, не відволікаючись, розв'язувати якусь задачу. На думку других, уважний той, хто, розповідаючи, бачить і чує все, що діється навкруги. Треті переконані: уважна людина може одночасно слухати якесь повідомлення, записувати його, розуміти та вносити свої корективи в зміст записуваного.
Яка з цих думок відповідає дійсності? Що ж насправді є ознакою уважності?
Пам`ять
Задача 15. За віруванням одного з мексиканських племен, успішному збиранню кактуса, що має наркотичний ефект, перешкодою є “гріх” дружин збирачів. Тому через чотири дні після того, як чоловіки вирушили в похід, жінки збираються і сповідуються перед “великим батьком” – вогнем. Для цього кожна кидає в багаття мотузок, на якому вузлами позначає своїх коханців.
Яку роль відіграють ці вузли? Як вони відбивають природу людської пам'яті?
Задача 16.Електростимуляція скроневої ділянки недомінантної півкулі мозку викликала у хворої образ події, яка перелякала її ще в дитинстві. Стимуляція цієї самої ділянки перенесла другу хвору на двадцять років назад, і вона побачила себе з новонародженою дочкою на руках. Третя хвора почула голос свого сина, що лунав з двору разом з криками дітей, гавканням собак, шумом автотранспорту. Пацієнтки начебто переносились у світ назавжди забутих подій минулого і заново переживали їх.
Про що свідчать ці випадки? Можливо, людина взагалі нічого не забуває?
Задача 17. Хворий поступово втрачав пам'ять. Спочатку це стосувалося подій, які відбулися зовсім недавно, потім тих, що мали місце протягом останнього року, далі – кількох останніх років, аж до спогадів про дитинство. Згодом хвороба перестала прогресувати і почалося відновлення пам'яті, яке відбувалося у зворотному порядку: спочатку з'явилися спогади юності, потім – зрілого віку і лише після цього – події останніх років.
Чому перебіг захворювання був саме таким? Яку закономірність ілюструє цей випадок?
Задача 18. Молода малоосвічена німкеня, захворівши на лихоманку, у маренні заговорила грецькою, латинською і давньоєврейською мовами. З'ясувалося, що дівчинкою вона жила у пастора, який часто читав книги вголос. Проте одужавши, вона навіть не підозрювала, які багатства зберігає її пам'ять. Аналогічний випадок стався з камердинером іспанського посла в Парижі, який у маренні виголошував дипломатичні промови.
Про що свідчать подібні факти? Що вони дають для розуміння природи і механізмів пам'яті?
Задача 19. Опитування дорослих про перші спогади дитинства показали, що найчастіше вони пригадують сильні переляки і страхи, смерть близьких, покарання й образи, нещасні випадки, розлуку тощо. Коли ж згадують події недавнього минулого, то серед них значно більше приємних. Цікаво, що коли досліджуваних просять відтворити слова, які викликають у них позитивні ї негативні емоції, то перші запам'ятовуються краще.
Як можна це пояснити? Що ж запам'ятовується краще: приємне чи неприємне?
Задача 20. Досвідчені викладачі знають: якщо школяр чи студент вивчає матеріал лише для того, щоб добре відповісти на занятті або щоб скласти екзамен, він його швидко забуває.
Які психологічні механізми зумовлюють таке забування? Як боротися з цим явищем?
Задача 21. Гусенята, виведені гускою, скрізь ходять слідом за нею. Інкубаторні гусенята йдуть за будь-яким предметом, який рухається, але за умови, що вперше побачили його між 13-ою і 17-ою годинами після появи на світ. Якщо посадити і тих, і інших разом і дати їм можливість побачити гуску і цей предмет, перші побіжать до гуски, а другі – до предмета.
Як це явище характеризує природу пам'яті? Чи притаманне щось подібне людині?
Уява
Задача 22. Досліджувані, серед яких були професійні актори і особи, що не мали стосунку до театру, повинні були, заплющивши очі, уявити, начебто їхня ліва рука охоплює велику дерев'яну кулю, а права – маленьку. Після неодноразових спроб їм пропонували навпомацки порівняти тепер уже однакові кулі. Виявилося, що у другому випадку частина досліджуваних уявляла їх неоднаковими. У першій групі таких було 85 %, у другій – 42 %.
Про що свідчить це дослідження? Як пояснити відмінності у його результатах?
Задача 23. Тестування показало, що люди з розвиненою уявою характеризуються невдоволеністю власним і суспільним життям, високою самооцінкою та самовпевненістю, нехтують думкою авторитетних осіб. Найчастіше їх приваблюють незвичні професії, що потребують ризику, прийняття нестандартних рішень. Зв'язку між успішністю діяльності таких людей і рівнем їх інтелекту не виявлено.
Що дають ці дані для розуміння сутності уяви? Як їх можна пояснити?
Задача 24. Батьки дошкільника помітили, що читання сину народних казок призводить до небажаних наслідків – проявів агресивності, задерикуватості, жорстокості. Порадившись, вони припинили читати йому казки. Проте незабаром син став уявляти, як до нього приходить червоний кінь, як він грається з прирученою ведмедицею. Батьки не знали, як їм діяти в цій ситуації.
Як можна пояснити поведінку дитини? Що можна порадити батькам?
Задача 25. Собаки, отруєні тетраетилсвинцем, починають лизати підлогу, стіни, дряпати язик лапами. Подібна картина спостерігається і при аналогічному отруєнні людини: у неї з'являється відчуття стороннього тіла в роті і вона здійснює дії, щоб позбавитися його. Собаки, отруєні атропіном, забиваються у куток кімнати, під стіл, щось ловлять у повітрі, наштовхуються на стіни, начебто прагнучи пройти крізь них. У людини, отруєної цією речовиною, з'являються галюцинації, порушується орієнтування у просторі.
Як пояснити подібність поведінки людини і тварин у цьому випадку? Чи є у тварин уява?
Емоції та почуття
Задача 26. Реєстрація проявів емоцій у японських і американських студентів при перегляді гостросюжетного фільму показала, що вони практично однаково реагують на емоціогенні ситуації. Проте під час бесіди про цей фільм американці демонстрували ті самі емоції, тоді як японці маскували негативне ставлення до певних героїв увічливими посмішками.
Про що свідчать виявлені відмінності? Як вони характеризують природу емоцій?
Задача 27.У художньому фільмі “Помилка резидента” є епізод, пов'язаний з перевіркою істинності тверджень героя. Для цього було використано лайдетектор – прилад, що реєструє прояви емоцій людини у відповідь на емоціогенні слова. Герой повинен відповідати “так”, коли насправді треба давати негативну відповідь, і “ні” – при позитивній. У фільмі він успішно пройшов випробування. Деякі президенти США приймали до своєї адміністрації лише тих, хто пройшов обстеження на лайдетекторі.
Який принцип покладено в основу цього випробування? Чи дозволяє воно визначити справжній зміст емоцій людини?
Задача 28. 38 досліджуваних попарно виконували завдання, при цьому за помилки вони почергово каралися відчутним ударом електричного струму. У такий спосіб (показником була частота серцевих скорочень) вивчались емоції людини в ситуації “страх за себе” та “страх за іншого”. Лише троє досліджу- ваних проявили виражену реакцію, коли самі зазнавали больового впливу, п'ять практично однаково реагували на покарання себе і партнера по експерименту, решта 30 демонстрували інтенсивні негативні емоції у зв'язку з власними помилками, за які розплачувалась інша людина. Коли ж досліджуваними були актори, які тільки уявляли покарання за помилки, то в переважній більшості випадків їхня реакція була виразнішою в ситуації “страх за себе”.
Як можна пояснити результати цього дослідження? Про що вони свідчать?
Задача 29. Батьки нерідко будують стосунки з дітьми на осуді їх за неправильну, на їхній погляд, поведінкута покаранні за це. Проте є й такі, які практично не застосовують покарань і вдаються лише до заохочень. Очевидно, якщо перші викликають у дітей негативні емоції, то другі – позитивні.
Батьки якої категорії мають більше шансів досягти успіху? Які емоції дітей, позитивні чи негативні, відіграватимуть при цьому більшу роль?
Задача 30. У. Джеймс, викладаючи свою теорію емоцій, писав: “Прийнято вважати, що сприймання певного факту спричинює душевне хвилювання, яке називають емоцією, і що цей психічний стан призводить до змін в організмі. Моя теза, навпаки, полягає в тому, що тілесні зміни відбуваються безпосередньо після сприймання факту, який хвилює, і що наше переживання цих змін у міру того, як вони відбуваються, і є емоцією. Правильніше говорити: ми засмучені тому, що плачемо, розгнівані тому, що наносимо удар, налякані тому, що тремтимо, а не навпаки – ми плачемо, наносимо удар і тремтимо тому, що засмучені, розгнівані або налякані”.
Чи має ця теорія реальні підстави? Чи правильно вона тлумачить природу і сутність емоцій?
Задача 31. У першій серії експерименту досліджувані мали утримувати голку на певній точці диска, що обертався. Точність рухів була вищою тоді, коли досліджувані перебували у стані навмисне викликаного емоційного збудження. У другій серії те саме дослідження проводилося напередодні серйозного екзамену. В цьому випадку емоційне збудження негативно впливало на точність рухів досліджуваних.
Чому так сталося? Яким чином емоції впливають на ефективність діяльності?
Задача 32.Досліджувані аналізували слова, які позначали різні емоції,та виділяли серед них ті, що характеризували їхню власну емоційну сферу. Так було виділено три типи людей: у представників першого переважали позитивні емоції (радість, веселий настрій),другого – негативні (страх, гнів, смуток), для третього типу співвідношення таких емоцій було приблизно однаковим. Було виявлено і міжстатеві відмінності: у чоловіків домінувала радість, а гнів переважав страх, у жінок – радість і страх з тенденцією до переважання страху.
Що це за явище? Які висновки випливають з цього дослідження?
Задача 33. Встановлено, що школярі досить легко співпереживають негативним емоціям (смуток, гнів тощо) своїх однолітків і значно важче – позитивним (радість), тобто вони емоційно відгукуються на неприємності, які трапляються з їхніми товаришами, але не розділяють їхній успіх.
Які можливі причини цього явища? Чи можна змінити його?
Задача 34. Закоханий юнак пише дівчині: “Не можу зрозуміти, що зі мною діється... Звітуюся у своїх почуттях, борюся з ними, піддаюсь їм і знову борюсь. З одного боку, боюся втратити розум і тому прагну позбутися їх, з іншого – боюся знову впасти в той сонний стан, в якому перебував до цієї неповторної весни”.
Яке явище у царині почуттів ілюструє цей лист? Яка його природа?
Воля
Задача 35. Встановлено, що успіх, досягнутий у минулому, значно перевершує рівень домагань людини при прийнятті наступних рішень. Прийняття рішення в умовах групового обговорення відзначається зсувом у бік вибору ризикованих дій, тоді як індивідуальне рішення є наслідком боротьби протилежних тенденцій – сподівання на успіх і страху перед невдачею. Людина, в якої переважає прагнення досягти успіху, уникає ситуацій, у яких результат залежить від випадкових обставин. Якщо ж це неможливо, вона обирає варіанти, не пов'язані з ризиком. Людина, яка боїться невдачі, надає перевагу ризикованим діям.
Що зумовлює таку поведінку людини? Як ці закономірності характеризують вольову дію?
Задача 36. Є люди, які без особливої необхідності вдаються до небезпечних, ризикованих дій. Напевно, не випадково деякі водії їздять так, начебто навмисне шукають небезпеку, а альпіністи обирають найскладніший шлях до важкодоступної вершини.
Чи можна вважати такі дії вольовими? Як пояснити їх природу?
Задача 37. Уявіть, що до Вас звертається учениця: “Вчителі говорять про необхідність виховувати у себе самостійність. Але ж як я можу це робити, якщо мені скоро 16 років, а мама все ще не дозволяє мені зустрічатися з хлопцем, пізно повертатися додому? Джульєтті було 14, а вона так покохала, що й досі про це говорять. Хіба не так?”
Що Ви відповісте цій учениці?
Темперамент
Задача 38. За даними досліджень, для оволодіння навичками жонглювання потрібна така властивість нервової системи, як рухливість. Тому жонглерами не можуть стати люди з інертною нервовою системою. Проте ще більше значення має лабільність: лабільні навчаються жонглюванню удвічі-втричі швидше за рухливих.
Про що свідчать ці результати? Чи є “кращі” і “гірші” властивості нервової системи?
Задача 39. Кожна перешкода на тривалий час привертає увагу Павла: він може багаторазово переписувати роботу, прагнучи, щоб у ній не було помарок. Шкільний день втомлює хлопця, домашні завдання він виконує довго, йому постійно бракує часу. Він старанно планує свою роботу: перераховує, що потрібно зробити наступного дня й надалі. Зовсім інший його однокласник Арсеній. Домашні завдання для нього – не головне. Він багато читає, стежить за книжковими новинками. Легко, не складаючи ніяких графіків, займається кількома справами. У нього завжди багато ідей, проте далеко не кожну він втілює в життя: або забуває про раніше прийняте рішення, або захоплюється чимось новим.
Про що свідчать такі відмінності між цими учнями? Хто з них досягне кращих результатів у навчанні?
Задача 40. Досліджувані, в яких попередньо визначили показники сили – слабкості нервової системи, протягом 40 хв. безперервно здійснювали складні обрахунки “про себе”. Виявилося, що у людей із слабкою нервовою системою, починаючи з 35-ї хв. експерименту, знижувалась продуктивність роботи (з'являлися помилки, зменшувалася кількість обчислень). Досліджувані з сильною нервовою системою, навпаки, спочатку діяли повільно, а потім швидше. Проте за 40 хв. і “слабкі”, й “сильні” виконали практично однаковий обсяг роботи.
Як пояснити результати цього експерименту? Про що вони свідчать?
Задача 41. Порівняння результатів роботи водіїв – представників слабкої і сильної нервової системи – показало, що не мали аварій і серйозних порушень не “сильні”, як слід було б чекати, а “слабкі”. Останні велику увагу приділяють плануванню і організації своєї роботи (“програють” маршрут, особливо на складних ділянках траси, частіше, ніж “сильні”, проводять профілактичні огляди машини, уникають поїздок уночі).
Що виявило це дослідження? Які висновки випливають з нього?
Задача 42. Російські космонавти Валентин Лебедєв і Анатолій Березовий провели разом на орбіті 211 діб. Ось їхні характеристики: “Валентин – людина дуже організована, вольова, цільна, методично впорядкована. Дуже емоційний, але твердо володіє собою... Анатолій – більш імпульсивний, відкритий, захоплюється ідеями, фонтан пропозицій та ініціатив... Небагатослівна стриманість Валентина слугує стрижнем і опорою запальності Анатолія. Один мудро скаже два коротких слова, інший – десять гарячих, потім обміняються поглядом – задоволені один одним”. Вони успішно виконали програму польоту, причому, як вважають фахівці, також завдяки сумісності темпераментів.
Про які властивості темпераменту цих космонавтів йдеться?На чому ґрунтується сумісність їхніх темпераментів?
Задача 43. Студент Микола Р. – неврівноважений, імпульсивний, рвучкий у рухах, дратівливий юнак. Він відгукується на будь-які події у студентському житті, приймає їх близько до серця. До кінця дня, як правило, втомлюється і потребує тривалого відпочинку, але у потрібний момент активізується і стає впевненою в собі людиною. Долаючи невпевненість, часто виступає на факультетських зборах, підтримуючи, як правило, думку декана. У Миколи немає великих здібностей, але завдяки наполегливості він вчиться добре.
Які властивості притаманні темпераменту цього студента? В чому полягають особливості прояву їх?
Задача 44. П'ятикласницю Тетяну М. учителі характеризують як мляву, апатичну, боязку дівчинку. На уроках і перервах вона мовчазна, пасивна, емоційно невиразна, без особливого інтересу ставиться до навчання, погано встигає з математики. Тетяна не користується авторитетом в однокласників, які вважають, що вона заважає їм змагатися з паралельним класом. Натомість удома і серед подруг у дворі вона балакуча, активна, емоційно виразна дитина. Тому батьки з недовірою ставляться до інформації вчителів про поведінку доньки у школі.
Які властивості темпераменту притаманні цій учениці? У чому особливості їх?
Характер
Задача 45. Давньогрецький філософ Теофраст (III ст. до н.е.) описав характери своїх сучасників. Ось що він пише про безтактну людину: “До зайнятого. приходить за порадою і вривається з натовпом бражників у дім своєї милої, коли та лежить у лихоманці. До вже потерпілого при поручительстві він звертається з проханням бути його поручителем... На весіллі він починає поносити жіночу стать. Людину, яка тільки-но прийшла додому стомлена, він запрошує на прогулянку. До того, хто продав що-небудь, він може привести покупця, який пропонує більш високу ціну. На зборах, коли всі вже знають і зрозуміли суть справи, він встає і починає розповідати все спочатку... Коли раба карають ударами батога, він стоїть поряд і розповідає, між іншим, як у нього якийсь раб повісився після шмагання”.
Які висновки випливають з цього