СПЕ з питань у справах самогубства
Мислення.
Мислення – це психофізіологічний процес який визначає опосередковане відображення дійсності в корі головного мозку. Людина народжується без мислення, але з можливістю мислити. Але в міру того як кора головного мозку розвивається, розвивається і мислення. Спочатку розвивається наочно-практичне мислення(в однорічної дитини). Наступний етап – наочно-образне мислення(вік 1-3р) пов’язане з розвитком мислення, коли дитина може назвати предмет не бачачи його. Потім йде абстрактно-логічне мислення(від 5 до 10 р), коли людина вміє мислити символами. Відсутність абстрактно-логічного мислення вважається розумовим дефектом, і свідчить про відставання у розумовому розвитку. Відставання може бути вроджене(недоумкуватість) або набутим. Недоумкуватість поділяється на 3 ступені:дебільність(відсутність абстрактно-лог.мислення); імбецильність (нема наочно-образ.мислення); ідіотія(повна відсутність мислення).
13.Характер, його вплив на поведінку людини.
Характер - це психологічна властивість особистості, яка формується на основі біологічних, соціальних чинників і визначає сталість поведінки у визначених сталих умовах. На характер впливають темперамент і соціальний метод виховання в сімї. Характер формується до 15р. розрізняють 4 системи властивостей характеру: властивості, що відображають ставлення до окремих людей і колективу(доброта, злість, чуйність); властивості, що відображають ставлення до праці(працьовитість, лінощі); властивості, що відображають ставлення до речей(акуратність, неохайність); властивості, що відображають ставлення до самого себе(гордість, самолюбство). У характері людини виділяють також синтетичні риси: моральну вихованість, повноту характеру, цілісність характеру, силу та оригінальність характеру.
14.Акцентуація, психопатія як аномалії характеру.
Акцентуйований характер – це відхилення від норми деяких рис характеру, коли людина не може ефективно адаптуватися і в неї виникають конфлікти з оточуючими і з собою. При цьому людина усвідомлює, розуміє свої вади і намагається уникати певних ситуацій.
Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості відносно не будь-яких, а лише щодо певного роду психотравмуючих впливів. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані акцентуації характеру, що можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних чинників. Тому така аномалія характеру вважається межею між патологією і нормою. Психопатія – це патологічний характер, така поведінка завжди є конфліктною. Людина не розуміє свого аномального стану і звинувачує інших. При виражених психопатіях людина себе не контролює, цей стан прирівнюється до медичної хвороби. Якщо людина вчинила злочин, то при легких рисах психопатії вона осудна, а при глибоких – їй призначається лікування в психіатричних закладах.
15.Емоції.
Емоції – це переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Виникнення емоцій пов’язане із задоволенням чи незадоволенням потреб людини. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини. Розрізняють позитивні і негативні емоції. Емоції відрізняються також за ступенем збудження чи заспокоєння. Є 3 класи емоцій: настрої(стійкі переживання будь-яких емоцій); афекти (переживання, що вирізняються різко вираженою інтенсивністю і відносною короткочасністю); почуття (переживання, що мають стабільну мотиваційну значущість). Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума, особливості його діяльності, характер виховання, здатність переживати різні емоції.
16.Емоційні реакції, стани, настрій.
Настрої – це стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. Їхні характерні риси: слабка інтенсивність, значна тривалість, невизначеність, своєрідний дифузійний характер(вони накладають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент). Емоції людини відображаються в різних емоційних станах. Причому в процесі діяльності одні з них покращують його життєдіяльність(стенічні), інші, навпаки, погіршують її(астенічні). Емоційні стани(радість, страх, гнів, сум) зовнішньо проявляються у зміні подиху, міміці, пантоміміці та ін. Емоційні стани відображають об’єктивну реальність у процесі взаємодії особистості і суспільства. Виникнення емоційних станів у прцесі злочинної події зумовлюється рядом чинників: видом злочину, його довго тривалістю чи короткочасністю, способом вчинення злочину. Злочинна подія є тим впливом, що викликає різні емоційні реакції. Найчастіше такі реакції пов’язані з емоційною напруженістю(психічний стан, обумовлений передбаченням несприятливого для суб’єкта розвитку подій) або стресом(виникає при небезпеці, фізичних чи розумових перевантаженнях).
18.Вольові функції людини.
Воля-- це свідома орга нізація і саморегуляція людиною своєї діяльності та поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставленої мети. У психічній діяльності людини воля виконує дві взаємопов'язані функції--спонукальну і гальмівну. Воля -- це здатність контролювати свою діяльність і активно спрямовувати її н досягнення своїх цілей. Вона представляє особливу форму не лише вміння чогось добитися, а й вміння відмовитися від чогось, коли це потрібно. Воля забезпечує перехід від пізнання і пережива ння людини до практичної діяльності. За допомогою волі людина організує свою діяльність і керує своєю поведінкою. Рухи і дії, які здійснюються людиною, за ступенем участі в них волі поділяють на мимовільні і довільніУ довільних рухах і діях виділяють вольові, свідомі дії, спрямовані на певну мету. Мимовільні рухи і дії людина здійснює без заздалегідь усвідомленої і поставленої кимось (чи собою) мети, не відчуваючи ускладнень і не докладаючи зусиль.
19.Афект. Фізіологічний афктивний стан. Паталогічний афективний стан.
Афект – це відносно короткочасні й сильні емоційні переживання (гнів, що переходить у лють, страх, що доходить до жаху). Виникнення афекту – це критична точка переживання. Розрізняють 3 стадії в розвитку афекту: підготовча, афективний вибух, після емоційний період. Фізіологічний афект – це стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології. Патологічний ефект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.
22/23.Психологічна консультація. Психолог як спеціаліст у справах крим, сивіл, адміністр. процесу.
Психолога консультанта використовують щоб: створити психологічний портрет злочинця; надати консультацію; допомогти слідчому в його особистих питаннях. Психолог-спеціаліст: приймає участь у процесуальних діях (дає висновок); приймає участь в допитах, обшуках, слідчих експериментах; має бути залучений в процесуальних діях (допит дітей, неповнолітніх, жертв сексуального насилля, розумово відсталих і душевно хворих. Психолог-експерт: бере участь у процесуальних діях ( дає висновки які є доказом у справі); здійснює роботу яка передбачена КПК України. Психолог-експерт призначається прокурором, постановою суду тощо. Психолог може відмовитись від участі в експертизі лише в той момент, коли йому пред’являють постанову. Спеціалістом-експертом може бути особа яка має спеціальну вищу освіту. Переваги надаються особам, які працюють в державних структурах. Психологам не потрібна ліцензія для здійснення діяльності на відміну від психіатра.
28.Психологічний стан сильного душевного хвилювання.
СПЕ емоційних станів призначається, коли дії підозрюваного можна кваліфікувати як дії, здійснені в стані душевного хвилювання (це пом’якшуюча обставина). В стані душевного хвилювання обмежено міру свідомості людини, її волі. Цей стан може бути у вигляді: фізіологічного чи патологічного афекту, фрустрації. Стан сильного душевного хвилювання який розвивається у психології здорової людини у відповідь на збудник, який загрожує ій має такі характеристики: короткочасний стан(1 – 1.5хв), стан розвивається миттєво, часткова амнезія.за деякими даними афект може виникати раптово. В деякій літературі розглядають питання про підставний афект – загроза життю, честі і гідності.
24.СПЕ в крим процесі.
СПЕ – це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя. Експертиза як форма за лучення спеціальних знань у кримінальному процесі передбачена КПК України. Законодавець, регла ментуючи випадки обов'язкового проведення експертизи, вказує, що вона проводиться для визначення психічного стану підозрюваного (обвинуваченого), коли виникає сумнів у їхньому засудженні або здатності давати звіт у своїх діях чи керувати ними, а також для визначення психічного або фізичного стану свідка
чи потерпілого у випадках, коли виникає сумнів у їхній здатності
правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і
давати щодо них правдиві свідчення. Обставини з яких повинна призначатись СПЕ:відставання рівня психічного розвитку від вікової норми;
перенесені чи наявні соматичні захворювання, особливо інфекційні, хронічні бо невиліковні;нерозуміння або неналежна оцінка соціальної, моральної суті і значущості своїх дій;
невідповідність установлених мотивів характеру скоєного.
26.СПЕ з питань сексуальних злочинів.
Це важкі злочини бо порушується статева свобода людини, а у випадку малолітніх порушується і їх психічний розвиток. Види здійснення сексуальних злочинів: насилля або гвалтування, шантаж, статеві зв’язки, розпущеність(порно-фільми, розмови про статеві зв’язки). В сексуальних злочинах жертвою може бути або жінка або чоловік. Питання, які розглядає СПЕ: які основні індивідуальні псих. особливості потерпілого і як вони відобразились при злочині; чи могла жертва зрозуміти характер злочину; в якому псих стані знаходився потерпілий і до і після вчинених щодо нього дій. У віці з 13 до 25р. вважається, що молода особа не повністю розуміє сексуальні відносини. Повне розуміння сексуального акту можливе лише після 25р. сексуальні злочини можуть ускладнюватися шляхом нанесення фізичної чи моральної шкоди. Наслідки таких зв’язків як небажана вагітність або небажане захворювання (ВІЛ,СНІД). Експертиза є дуже важкою.
СПЕ з питань у справах самогубства.
Самогубство – це поведінки (відхилення від норми) яке полягає в нанесенні шкоди своєму здоров’ю або позбавлення себе життя. Ця поведінка є добровільною і усвідомленою. Вини у вчиненому акті немає. Законодавством передбачена ситуація коли людина виходячи з об’єктивних умов вважає своє життя нестерпним. У такому випадку людина вимушено йде з життя, і в такій ситуації є винуваті і їх поведінка буде кваліфікуватися як доведення до самогубства. Якщо у слідства є підозра що людина страждала на псих захворювання то призначається комплексна СПЕ. Якщо у слідства є підозра що людину хтось спонукає до самогубства, то ця людина має бути в певній залежності від самогубця. Психологічні ознаки самогубців, які припускають можливість вчинення самогубства: люди цілеспрямовані, мають мету; люди є емоційно чутливими; в характері відмічається песимізм; екстраверти і інтервенти. Причинами самогубства можуть бути такі захворювання: шизофренія, алкоголізм, наркоманія. Питання які ставляться перед експертами: чи були у самогубця на передодні вчинення самогубства ознаки псих стану; якщо це так то чим цей стан був викликаний
25.СПЕ у справах з неповнолітніми.
Повнолітні – 18р, малолітні - <14р, неповнолітні – 14-18р. Вік з 11 до 18р у психології називають підлітковим. Норми розвитку дітей цього віку чітко визначено немає. Повна відп – 18р, часткова – 16р, а за окремі злочини – 14р. проте паспортний вік не збігається з психікою тому встановлена часткова відп. Для підлітків існує поняття розумової відсталості. Якщо у слідчого виникла підозра щодо псих здоровя підлітка то призначається комплексна експертиза. Така особа буде визнана неосудною, і їй призначать примусове лікування. Також особа може бути передана під нагляд спец служб. СПЕ щодо неповнолітніх призначається тоді коли вони є свідками або потерпілими, але через свою психіку вони дають недостовірну інформацію: всі особи до 18р можуть часто фантазувати; особи до 16р мають високу здатність до навіювання; з 14 до 16р у підлітків спостерігається явище категоричності; 7-18р особи впадають в стан псих афекту. СПЕ щодо свідків неповнолітніх має особливості і питання формулюються в наступному порядку: чи є відхилення у розумовому розвитку; якщо є то які саме; чи міг підекспертний в момент вчинення дії усвідомлювати свої вчинки і керувати ними; чи міг підекспертний правильно сформульувати обставини справи; чи дозволяє псих розвиток підекспертного правильно розуміти внутрішні і зовнішні сторони справи.
29.Стан фрустрації та його значення в СПЕ.
Фрустрація - складнийпсихічний стан, що характеризується наявністю стимульованої потреби, яка не знайшла свого задоволення. Стан фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: розчаруванням, роздратованістю, тривогою, відчаєм та ін. Фрустрація викликається об'єктивно неподоланними (чи суб'єктивно зрозумілими) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети. Виникає фрустрація тоді, коли ступінь незадоволення вище того, яке людина може стерпіти. Високий рівень фрустрації призводить до дезорганізації діяльності і зниження її ефективності. Крім того, вона негативно впливає на взаємини людей. Річ у тім, що якби хоча б одна людина знаходилася в стані фрустрації, вона може виявляти агресивність байдужість і т. п. В одних випадках це може призвести до передконфліктної ситуації, в інших -- порушити емоційний контакт у спілкуванні.
30.Стан хронічного стресу та його значення в СПЕ.
Стрес – термін, використовуваний для позначення станів людини, що виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи (стресори). Стрес виникає при небезпеці, фізичних чи розумових перевантаженнях, у разі необхідності приймати відповідальні рішення. У психології розрізняють фізіологічні та психологічні стресори. До фізіологічних стресорів відносять фізичне перевантаження, стимули болю, дію високої (чи низької) температури тощо. До психологічних стресорів зараховують наявність небезпеки, погроз, образ та ін. Очевидець (свідок) чи жертва тяжкого злочину перебуває в стані стресу (напруження). Його стан характеризується тим, що всі процеси ніби пригальмовані: людина погано розуміє, чує, неадекватно сприймає свої рухи тощо. Рівень напруження в тих або інших людей може бути різним. У стані стресу перебуває й особа, що вчиняє злочин, і це пов’язано з небезпеками, погрозами, ризиками.
37.Психологічні особливості допиту.
Допит – це процесуальна дія, це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію чи пов’язані з нею обставини і особи. Мета допиту полягає в отриманні інформації, що сприяє встановленню істини у справі. Є 3 процеси, що зумовлюють обсяг і рівень пізнання при допиті: діагностика особи допитуваного; система психологічних прийомів, що сприяють отриманню інформації; оцінка інформації. Основними методами, що сприяють психологічній діагностиці особи під час допиту є методи спостереження, бесіди, незалежних характеристик. Різновидом допиту є судовий допит. Види судового допиту:Додатковий, Основний: звичайний, перехресний,
шаховий, Повторний. У ході звичайногодопиту суд та інші учасники судового процесу з'ясовують обставини справи, які їх цікавлять, при допиті підсудного, потерпілого, свідка, експерта. Перехреснийдопит припускає, що сторони, які беруть участь у справі, можуть по черзі ставити запитання допитуваному з тієї самої обставини, для того щоб уточнити, розширити і перевірити його показання. Сутність шаховогодопиту полягає в тому, що при допиті особи водночас пропонуються запитання іншим особам щодо тих обставин і фактів, про які йдеться в цей момент. Додатковийдопит полягає у тому, що суд і учасники судового
процесу з'ясовують ті факти й обставини справи, що були з різних
причин упущені в ході основного допиту.
41.Психологічні особливості судді.
Суддя – посадова особа відповідного суду, носій судової влади. Професія судді є найбільш складною серед юрид професій. Це пов’язано із необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей. Пізнавальна діяльність судді спирається на вже зібрані матеріали на досудовому слідстві. Діяльність судді пов’язана з розглядом різних за своїм характером справ. Відсутність належної спеціалізації суддів, високий ступінь інтелектуальних і емоційних навантажень, перевищення нормативів кількості розгляду справ призводить до виникнення негативних емоцій, до психологічних перевантажень. Суддя має відрізнятися високими моральними параметрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне ставлення до її особистості. Суддю вирізняє висока культура мови. Для судді характерними є ще такі риси: пам’ять, уява, чуйність, уміння слухати і розмовляти, зібраність, наполегливість та ін.
39.Методи вивчення особистості засудженого.Психологічний вплив в процесі перевиховання засуджених.
Однією з провідних проблем виховної роботи у виправно-трудовому закладі є вивчення особистості за судженого. З цією метою можливе використання
таких методів: аналіз даних медичного обстеження, аналіз результатів, метод спостереження виховного впливу, діагностика, метод вивчення матеріалів особової справи засудженого. Більш ефективні методи психологічного впливу на особистість засудженого, використання індивідуального підходу у виховній роботі з ним. Метод переконанняспрямований на пробудження у за судженого почуття совісті і сорому, з одного боку, і створення в нього нового погляду на світ, нового ставлення до життя, праці, людей -- з другого. Метод навіюванняяк процес впливу на психіку людини заснований на некритичному сприйнятті повідомлюваної інформації. Метод експериментудає змогу, з одного боку, найбільш повно виявити психологічні якості особистості засудженого, з другого -- сформулювати чи розвинути його інтелектуальну, вольову та емоційну сфери психіки. Процес перевиховання правопорушників в умовах виправно-трудового закладу може бути дієвим лише тоді, коли вихователі
добре вивчили індивідуально-психологічні особливості кожного засудженого і грамотно в психолого-педагогічному плані використовують різноманітні методи впливу на особистість ув'язненого. Виховна
мета покарання досягатиметься, якщо покарання не ламає волі засудженого, сприяє зміні її спрямованості. Тому вимоги, примушування повинні поєднуватися з системою заохочень, яка зміцнює впевненість людини в своїх силах, викликає в неї почуття задоволення, спонукає до повторення позитивних вчинків і дій.
42.Психологічні особливості слідчого.
Слідчий – це посадова особа органів прокуратури, внутрішніх справ призначена у встановленому законом порядку, завданням якої є провадження досудового слідства. Слідчий є тією особою, яка повинна мати необхідні знання і професійний досвід. Процесуальне положення слідчого передбачає необхідність відповідності його особистості певним психологічним якостям: організаторські здібності, самоорганізація, самостійність, спостережливість, відповідальність, емоційна стійкість. Слідчий відчуває вплив негативних емоцій, тому його особистість має характеризуватися: толерантністю, зниженим рівнем тривожності, емоційною стійкістю. У процесі пізнавальної діяльності слідчий повинен уміти з усього накопичення речей і слідів зібрати саме ті, що стосуються кримінальної справи. Слідчий може працювати в слідчо-оперативній групі чи слідчій бригаді. При цьому необхідно враховувати психологічну сумісність учасників групи, наявність організуючого начала. Слідчий повинен розумітися на психології інших людей, уміти діагностувати їхні психологічні особливості.
43.Психологічні особливості прокурора.
Діяльність прокурора дуже різноманітна. Обвинувальна діяльність прокурора повинна поєднуватися з усіма іншими його обов'язками. Головне завдання прокурора в обвинувальній промові на суді -- кваліфікований аналіз доказів. Він повинен переконати інших учасників судового розгляду в доброякісності та достовірності цих доказів. У своїй діяльності прокурор в суді завжди повинен дотримуватися правил: покарання може досягти мети тільки тоді, коли воно законне, справедливе і
суворо індивідуалізоване. Значне місце в обвинувальних промовах прокурора приділяється викладу фактичних даних. Нажаль, деякі прокурори замість кваліфікованого аналізу доказів обмежуються переказом матеріалів справи. Оповідальний характер викладу фактичних обставин справи замість аналітичного різко знижує дієвість виступу прокурора в
суді і може служити одним із критеріїв його професійної непридатності. Найбільш ретельно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка із захистом. Діяльність прокурора вимагає розвитку всіх процесів. Оскільки прокурорська діяльність відноситься до категорії складної інтелектуально-практичної діяльності, то вона припускає наявність у прокурора таких якостей його психіки, як спостережливість, допитливість, стійкість уваги, уміння сконцентрувати її на важливій для цього тимчасового періоду діяльності і т.д. Одна з найважливіших професійних сторін у діяльності прокурора -- комунікативна . Значущими для організаційної сторони діяльності прокурора є його організаторські здібності в роботі з людьми і вольові якості.
44.Психологічні особливості адвоката.
Діяльність захисника в кримінальному судочинстві спрямована наспростування обвинувачення , на пошук обставин, які виправдовують або пом'якшують провину. Захист у кримінальних справах -- один із найбільш складних і важливих інститутів захисту прав та інтересів громадян. Окрім професіоналізму, він вимагає високої принциповості, самовіддачі, мужності.Серед структурних компонентів діяльності щодо здійснення правосуддя (пізнавальний, комунікативний, конструктивний, організаторський і виховний) роботі адвоката притаманнівсі перелічені. Пізнавальний компонент діяльності адвоката спрямований на розв'язання складного завдання -- встановлення істини з метою виправдання особи, яка притягається до відповідальності, або пом'якшення її покарання. Комунікативний компонент у діяльності адвоката дає змогу глибше вивчити психологічні причини скоєння злочину, дати повнішу характеристику особистості обвинувачуваного. Конструктивний компонент діяльності адвоката включає насамперед ухвалення рішення про обрання тієї або іншої стратегії і тактики захисту з урахуванням обставин справи і поведінки