Види валютних операцій банків, їх ризикованість
Міжнародні розрахунки тісно переплітаються з валютними операціями комерційних банків. Валютні операції являють собою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.
Валютні операції поділяються на поточні конверсійні операції з негайною поставкою валюти та поточні депозитно-кредитні операції, а також строкові операції, поставка валюти за якими відбудеться в майбутньому. Поточні конверсійні операції, а також поточні депозитно-кредитні операції становлять основну частку валютних операцій. На них на світових ринках припадає майже 90% обороту ринку.
Поточні операції з негайною поставкою валюти називаються ще операціями «спот» (spot). Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення. При цьому враховуються робочі дні в країнах валют, з якими укладаються угоди, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін поставки валют збільшується на один день. Наприклад, для угод, укладених у четвер, термін поставки валюти — понеділок, у п’ятницю — вівторок.
За угодами спот поставка валюти здійснюється на рахунки, які вказані банками-отримувачами. Дводенний термін переказування валют за укладеною угодою раніше обумовлювався труднощами здійснення його в коротший термін. Однак значне поширення засобів зв’язку (СВІФТ), систем електронних міжбанківських переказів (ЧІПС у США, ЧАПС у Лондоні, СЕП в Україні), комп’ютерної обробки операцій дає змогу сьогодні значно прискорити переказування валюти. Про це свідчить поява таких операцій, як розміщення одноденних депозитів (overnight — розрахунки «сьогодні на сьогодні»), або валютних операцій з розрахунками today («сьогодні на сьогодні»), tomorrow («сьогодні на завтра»).
Разом з тим традиційно базовою валютною операцією є угода спот і базовим курсом — курс спот. Саме на базі курсів спот розраховуються інші курси угод на валютному ринку — крос-курси, курси форвардних і ф’ючерсних угод.
Валютні операції з негайною поставкою є наймобільнішим елементом валютної позиції і містять у собі відповідний ризик. Зміна курсу може зумовити або великі прибутки, або великі збитки. Для запобігання ризикам валютні дилери проводять економічний та технічний аналіз руху курсу. У результаті аналізу вони віддають перевагу «довгій» (купівля валюти) або «короткій» (продаж валюти) позиціям для конкретної валюти, щодо якої вони укладають угоду. При появі нових повідомлень протягом дня оцінка тенденцій валютного ринку дилерами та напрямки валютних операцій можуть неодноразово змінюватись.
Укладаючи валютні угоди з негайною поставкою, банки дають доручення про переказування проданої валюти і на використання придбаної валюти, не очікуючи отримання письмового підтвердження про купівлю або продаж від контрагента. При великих оборотах валюти банки вимагають від клієнтів перераховувати на свої рахунки відповідні кошти (заставу), щоб запобігти ризикам неплатежу.
За допомогою операцій спот банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, у тому числі «гарячих» коштів, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.
Крім ризику валютних позицій, для банку існує ще ризик непереказу покриття у зв’язку з коливаннями курсів на валютних ринках. Різниця в часі роботи регіональних та міжнародних валютних ринків веде до того, що зазвичай банк переказує продану валюту до отримання інформації про зарахування на його рахунок суми придбаної валюти. У зв’язку з цим банки встановлюють для своїх клієнтів ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних угод, за якими ще не надійшла інформація про переказ валюти. Використання електронних засобів інформації і комунікацій зводить до мінімуму розрив між зарахуванням на рахунок банку коштів та отриманням ним інформації про це. Банки можуть отримувати інформацію з комп’ютера кореспондента, в якого відкриті їхні рахунки, і навіть у разі несприятливої різниці у часі будуть мати інформацію про всі суми, що надійшли, вранці наступного дня. Це, однак, передбачає наявність суттєвих операційних витрат. Тому тільки великі банки можуть ефективно забезпечити значні обсяги операцій на валютних ринках.
Для страхування ризиків курсових коливань на ринку з’явилися нові інструменти — строкові валютні операції. Строкові валютні операції (форварди, ф’ючерси, опціони) — це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення.
Сьогодні строкові валютні операції досить популярні, оскільки вони дають змогу не тільки страхувати ризики, а й ще мати великі прибутки на торгівлі валютними контрактами. Укладення валютних строкових угод відбувається на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових центрах, таких як Лондон (Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів — LIFFE), Чикаго (Чиказька біржа опціонів — CBOE), Нью-Йорк (Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа — NYFE).
Курс валют за строковими угодами відрізняється від курсу за операціями спот. Хоча, як правило, напрямок динаміки курсів за поточними і строковими угодами збігається, це не виключає відповідної автономності зміни курсів за строковими угодами, особливо в періоди криз або спекуляцій з валютами. Різниця між курсами становить відповідну величину, що називається дисконт чи премія. Детально це питання розглядатиметься в наступних розділах
Курс валют за строковими угодами розраховується на базі курсу спот та відсоткових ставок за депозитними вкладами в країнах відповідних валют. Вплив відсоткових ставок на курс строкових операцій пов’язаний з тим, що для купівлі валюти в майбутньому необхідно буде взяти позику або зняти з депозиту, сплативши при цьому відсоток за кредит, або втративши його за вкладом. Водночас розміщення придбаної валюти на депозит приносить відсоток.
Строкові операції поділяються на: форвардні, ф’ючерсні та опціонні. Форвардні операції — це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів. Форвардна угода звичайно укладається з метою здійснення реального продажу або купівлі валюти та застосовується для страхування ризику зміни курсу валют. Разом з цим форвардні операції можуть використовуватись і для проведення валютних спекуляцій на курсовій різниці. Теоретично не існує гарантій виконання форвардної угоди, тому в практиці страхування ризиків використовуються ф’ючерсні валютні операції.
Ф’ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф’ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов’язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф’ючерсними угодами не відбувається.
Мета проведення ф’ючерсних операцій полягає: по-перше, в страхуванні ризиків від несприятливих змін валютних курсів; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси валют, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди з боку хеджерів і тим вища ціна контракту.
Оціонні операції — це угоди, що дають право (але не зобов’язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною.
Опціонні контракти так само, як і ф’ючерсні, є стандартизованими і здійснюються через біржу, хоча є також випадки позабіржової торгівлі. Опціоні угоди укладаються для страхування ризиків та проведення спекуляцій. Але, якщо при укладенні ф’ючерсної угоди і зміні тенденцій ринку власник контракту може втратити всі кошти, то при опціонній торгівлі власник втрачає тільки премію. Тенденції світових валютних ринків свідчать про стрімке зростання обсягів саме опціонних операцій.
Різновидом валютних операцій, які поєднують поточні і строкові операції, є угоди своп (swap). Своп — це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки). За операціями своп поточна операція здійснюється за курсом спот, який у зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу. При цьому клієнт має економію на маржі — різниці між курсами продавця і покупця за поточною угодою. Операції своп вигідні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, який пов’язаний зі зміною її курсу. Операції своп використовуються для:
здійснення комерційних угод, які дають змогу уникнути збитків при конвертації валют;
придбання банком необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;
взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.
Детальніше механізми виконання окремих видів валютних операцій буде розглянуто в наступних розділах.
65. Валютний контроль в Україні.
67. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства.
Валютний контроль - це урядова система нагляду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти.
Валютний контроль здійснюється в таких формах:
а) документальним оглядом, який ґрунтується на аналізі бухгалтерської фінансової та статистичної звітності, що надається установам НБУ;
б) за допомогою інспекційних перевірок банків;
в) застосуванням до банків та інших осіб заходів впливу за порушення ними валютного законодавства.
Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке знаходиться поза межами України.
Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства у здійсненні валютних операцій. Для здійснення цієї мети органи валютного контролю в межах своєї компетенції визначають відповідність здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявність необхідних для них ліцензій та дозволів; перевіряють виконання резидентами зобов'язань щодо іноземної валюти перед державою, а також зобов'язань про продаж іноземної валюти на внутрішньому ринку України; обґрунтованість платежів в іноземній валюті; перевіряють повноту й об'єктивність обліку та звітності з валютних операцій, а також з операцій нерезидентів у валюті України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.
Органами валютного контролю в Україні є Кабінет Міністрів України, НБУ та інші органи.
Головним органом, що здійснює валютний контроль на території України, є НБУ. Йому надане право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством.
Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Згідно з Положенням про Державну податкову адміністрацію України, ДПАУ розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за додержанням валютного законодавства, затверджує форми декларацій про валютні операції, вживає заходів щодо боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів, незаконним вивезенням за межі України валютних цінностей, відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом. Державні податкові інспекції на місцях безпосередньо перевіряють законність валютних операцій.
Мінтрансзв'язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна митна служба України контролює додержання правил і порядку переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Відповідно до Декрету (п. 2 ст. 13) уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку також виконують функції агента валютного контролю, метою якого є запобігання проведенню резидентами і нерезидентами незаконних валютних операцій. На уповноважені банки, фінансові установи покладено повноваження щодо визначення відповідності здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних ліцензій і дозволів, проведення перевірок обґрунтованості платежів у валюті резидентами і нерезидентами, перевірки повноти та об'єктивності обліку та звітності про валютні операції та/або інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановлених законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами валютного законодавства та дотримання ними актів органів валютного контролю.
Чинне валютне законодавство передбачає різні види правопорушень, за скоєння яких банки, фінансові установи, резиденти і нерезиденти несуть відповідальність.
До таких порушень належать:
а) відсутність звітності, несвоєчасне подання або перекручення звітності про валютні операції;
б) здійснення валютних операцій з порушенням встановленого порядку (здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії НБУ, порушення термінів розрахунків з валютних операцій);
в) неподання органам валютного контролю документів та інформації, пов'язаних із здійсненням операцій з валютними цінностями;
г) незаконне приховування в інших державах валютних цінностей та порушення порядку їх декларування;
д) невиконання уповноваженими банками доручень щодо купівлі-продажу іноземної валюти та ін.
Чинне законодавство України передбачає такі види юридичної відповідальності службових осіб та громадян, винних в порушенні правил про валютні операції: кримінальну, адміністративну, фінансову, матеріальну і господарсько-правову відповідальність .
Найбільш суворим видом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність, яка характеризується жорсткими заходами державного впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини (підроблення іноземної валюти, контрабанда, приховування валютної виручки). Певну небезпеку для економіки держави становлять незаконні операції з валютою, а саме такі злочини:
У ст. 207 КК України (Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті) передбачено:
1) умисне ухилення посадових осіб підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті, від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей - карається штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років;
2) ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів чи інших матеріальних цінностей, у великих розмірах (якщо виручка та інші матеріальні цінності в 1000 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян) - караються обмеженням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на строк до 3 років;
3) дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 207 КК України, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах (виручка та інші матеріальні цінності у 3000 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян) - караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Статтею 208 КК України (Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків) також передбачено, що:
1) незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене посадовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних .мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк від 2 до 4 років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках;
2) ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,- караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.
Надаючи виняткового значення боротьбі із злочинами у сфері господарської діяльності - такими, як виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти (ст. 199 КК України), контрабанда валюти (ст. 201 КК України), легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України), умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України), законодавець передбачив сувору кримінальну відповідальність порушників за ці дії з метою попередження загрози економічній безпеці держави та забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Правопорушення у сфері валютних відносин тягне за собою також застосування адміністративної відповідальності. У ст. 162 КУпАП передбачено, що незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.
До адміністративної відповідальності також притягаються особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти та посадові особи уповноважених банків за порушення порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти (частини 3 і 4 ст. 155і КУпАП).
Порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків під час здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, від 3 до б неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб уповноважених банків або суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти - від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені ч. З ст. 155і КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення - тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, від 6 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб уповноважених банків або суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти,- від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Специфічним видом є фінансова відповідальність встановлена за порушення порядку виконання операцій з торгівлі-продажу іноземної валюти. Згідно зі ст. 23 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки за товари (послуги), а саме використання цінників та прейскурантів, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є грошовою одиницею України, за рішенням відповідних органів державної податкової служби застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний не виставлений або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.
До фінансових правопорушень уповноважених банків та суб'єктів підприємницької діяльності щодо виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти належать:
- непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздруку ванн я розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів - штраф -100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- невідповідність даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту - штраф - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті,- штраф у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено незбіг;
- застосування при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти реєстратора розрахункових операцій, в який внесено зміни в програмно-технічні засоби, що реалізують фіскальні функції,- штраф 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Важливу роль у правильному використанні валютних цінностей відіграє інститут матеріальної відповідальності працівників. Збитки, заподіяні підприємству, установі, організації працівниками, які виконують валютні операції і є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних втратах відповідних валютних цінностей, якщо вони допущені внаслідок недбалості в роботі, порушень спеціальних правил, інструкцій, а також заборгованість працівників підприємству, установі, організації в разі неповернення в установлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, господарські потреби та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної під звіт, стягуються з працівників у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків або на день погашення працівниками заборгованості1.
Серед порушень валютного законодавства найбільш поширеними є здійснення операцій з валютними цінностями без ліцензій НБУ. Важливе значення в цьому плані має прийняте в розвиток ст. 16 вищезазначеного Декрету Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 р. № 49, яке визначає коло суб'єктів, різні види фінансової і господарсько-правової відповідальності за порушення валютного законодавства та порядок застосування санкцій. До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання, застосовуються такі фінансові санкції.
За здійснення банками або іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку операцій з валютними цінностями, що передбачено п. 2 ст. 5 Декрету, без одержання генеральної ліцензії НБУ, тягне накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення.
За здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій НБУ, згідно з п. 4 ст. 5 Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ, накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день здійснення таких операцій.
За торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, передбачається накладення штрафу у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення.
Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають зі змісту абзаців 4, 5, 6 підпункту "а" п. 4 ст. 5 Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків, передбачених п. 2 ст. 13 Декрету тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства.
Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через ці установи з порушенням чинного законодавства.
У разі використання в розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день складання відповідного протоколу про порушення валютного законодавства.
Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою таку відповідальність:
порушення порядку інформування - накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів,- накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;
порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів,- накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення строків інформування, яке становить понад 30 днів,- накладення штрафу в розмірі 1 відсотка від суми валютної операції, про яку уповноважений банк зобов'язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 20 і не більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за порушення вимог п. 2 ст. 13 Декрету розмір одного штрафу не може перевищувати 1% суми зареєстрованого статутного фонду.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися у розрахунках, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день здійснення таких операцій (у розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування тягне накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період. Порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої НБУ звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладення штрафу на резидентів у сумі, еквівалентній 1% розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним курсом НБУ на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення. Суми цих штрафів надходять до Державного бюджету України.
Санкції, передбачені ст. 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 р. № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" , п. 2 ст. 16 Декрету застосовуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, а органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
У разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків, інших фінансових установ або національним оператором поштового зв'язку уповноваженими працівниками НБУ складається протокол за формою згідно з додатком 1, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов'язки) банку або фінансової установи чи їх відокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо здійснювалася відповідна перевірка. За кожним випадком порушення, що виявлені під час однієї перевірки, складається окремий протокол, до якого обов'язково додаються інші документи, які свідчать про факти порушень. Якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства, то допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться. Після складання протоколу уповноважені працівники НБУ зобов'язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.
Підставами для застосування НБУ і його територіальними управліннями вищезазначених санкцій можуть бути:
- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками центрального апарату та територіальних управлінь НБУ;
- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю;
- матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належить до органів валютного контролю.
Інші матеріали, які свідчать про факти порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства і щодо яких здійснюється перевірка цих фактів.
У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушень банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом із копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилаються до територіальних управлінь НБУ за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних управлінь НБУ аналізують отримані матеріали та в разі наявності складу правопорушення здійснюють певні дії (складають протокол, який вручається керівникові банку).
У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до НБУ, документів, які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники НБУ зобов'язані здійснити додаткову перевірку одержаної інформації на місці.
Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу розглядають та приймають рішення про застосування санкцій різні посадові особи:
- до 10 тис. доларів США - начальники територіальних управлінь НБУ;
- до 50 тис. доларів США - директор Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ;
- до 100 тис. доларів США - Голова НБУ та його заступники.
Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Державного реєстру банків, застосування штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США, перераховану у валюту України за офіційним курсом гривні, установленим НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління НБУ.
Постанова про притягнення до відповідальності за порушення правил валютного законодавства складається за встановленою формою, підписується відповідною посадовою особою та надсилається територіальними управліннями НБУ порушнику, який протягом 5 днів після її отримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.
У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк сума штрафу підлягає стягненню органами державної виконавчої служби. Позовна заява про стягнення штрафу подається до місцевого господарського суду за місцем перебування порушника протягом 10 днів після закінчення строку для добровільної сплати штрафу.
В окремих випадках, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків, постановою Правління НБУ для уповноважених банків може бути встановлено інший строк сплати штрафів (а не 5 днів), але такий строк сплати штрафів не може перевищувати двох років. Зменшення розмірів сум штрафних санкцій є неприпустимим. Постанова про притягнення до відповідальності може бути оскаржена в судовому порядку.
Відповідачем в цьому разі виступає НБУ. Оскарження постанови, не припиняє її виконання. Стосовно дій відповідальних посадових осіб НБУ про порушення ними валютного законодавства, то вони можуть бути оскаржені в Правління НБУ або в судовому порядку.
66. Порядок здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Важливими валютними операціями є купівля та продаж іноземної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.
Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: НБУ; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Суб'єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).
Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ:
- від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;
- мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиденти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на банківський рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають до банку замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.
Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з купівлі-продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов'язані, крім загальних правил, також дотримуватися додаткових обмежень. Такі операції, зокрема, мають здійснюватись тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції, визначеного НБУ. Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом іншим фізичним особам - резидентам.
Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.
У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Н а й м о дав ці - нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України - у готівковій або безготівковій формі.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.
Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлює НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.
Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлює НБУ. НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, згідно з положеннями статей 60-62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 66 Закону України "Про Національний банк України". Сьогодні діють такі документи, як: Наказ Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами"; спільний лист ДПАУ і НБУ від 17 квітня 2003 р. "Про порядок надання валютної декларації та отримання Довідки про проведення декларування". Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 вищезазначеного Декрету.
Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні банківські рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше за 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації*) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) чи прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг та експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення вказаного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахунок даних сум протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (понад п'ять робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованому в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. У разі порушення резидентами цих строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, котра може виникнути за такої операцією, щоквартально направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Правилами НБУ також встановлено порядок, використання готівкової іноземної валюти на території України, а саме: використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами - резидентами, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або застави, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засобах під час їхнього перебування за кордоном.
Резиденти та нерезиденти відповідно до вимог Декрету мають право ввезення, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон валютних цінностей за умов дотримання митних правил.
67. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства.65
68. Завдання і функції Ощадного банку України.
Зміст діяльності Національного банку України проявляється в його функціях, основних напрямах функціонування. Для виконання завдань, покладених на цей орган державного управління спеціальної компетенції, Статутом передбачені такі функції:
а) брати участь у розробці основних напрямів і тенденцій економічного й соціального розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;
б) розробляти основні напрями єдиної грошово-кредитної політики, відповідно до яких здійснюється регулювання грошового обігу в Україні;
в) концентрувати кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;
г) продавати й купувати на договірних засадах кредитні ресурси;
д) утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи держави за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначати розміри формування цього фонду;
е) організовувати і проводити інкасацію, перевезення грошових знаків та інших цінностей;
ж) проводити єдину кредитну політику в державі, встановлювати правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку й звітності у банках, визначати розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;
з) здійснювати регулювання рівня банківських процентних ставок;
и) організовувати касове виконання державного бюджету;
к) зосереджувати на рахунках у своїх установах валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, брати участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечувати проведення єдиної валютної політики в державі;
л) здійснювати обслуговування державного боргу, виконувати операції, пов’язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;
м) давати дозвіл на утворення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, реєструвати комерційні банки і встановлювати для них економічні нормативи тощо.
Разом із тим Національному банку надаються такі права, що зумовлені його специфікою: встановлювати для комерційних банків та їх філій обсяг і форми звітності інформаційних матеріалів, необхідних для прогнозування і планування з метою здійснення Єдиної державної політики в області грошового обігу, кредитування, розрахунків, цінних паперів і валютних операцій; встановлювати за
узгодженням з комерційними банками, які здійснюють касове обслуговування підприємств, організацій, ліміт залишку грошей в операційній касі, визначати вид національних грошових знаків, їх номінал, встановлювати визначальні ознаки і порядок платіжності,
систему захисту; одержувати в іноземних і міжнародних банках та в інших фінансово-кредитних організаціях кредити, розміщувати позики, здійснювати операції в іноземній валюті; давати дозвіл організаціям України залучати кредити з-за кордону в межах загального ліміту зовнішньої заборгованості держави, який встановлюється Верховною Радою України; визначати ціни й тарифи на надані Національним банком і його установами послуги, якщо вони не встановлені законодавством України; утворювати у своєму підпорядкуванні підприємства і бути пайовиком або акціонером підприємств, необхідних для виконання завдань Національного банку, в тому числі щодо виготовлення паперових грошей, виробництва необхідного для цієї мети паперу, виготовлення монет та інші права.
Правове становище Національного банку України, його особливе правове регулювання зумовлює виконання специфічних для нього банківських операцій. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк виконує такі операції:
- видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;
- провадить рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;
- купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
- видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;
- здійснює емісію приватизаційних паперів;
- виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного та іншого державного майна України;
- купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іно-
земній валюті;
- проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
- здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених законодавством.
69. Валютні обмеження.
Валютні обмеження — це система нормативних правил, що регламентують права резидентів та нерезидентів щодо проведення операцій з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством.
Основним завданням цих заходів є:
регулювання платіжного балансу;
підтримання валютного курсу;
концентрація валютних цінностей у руках держави для розв' язання поточних та стратегічних завдань.
Валютні обмеження частіше за все застосовуються при здійсненні контролю за рухом капіталу, в тому числі за повнотою та вчасністю повернення в країну валютної виручки, за регламентацією вивезення валюти громадянами, які їдуть у туристичні подорожі, за регламентацією порядку вивезення нерезидентами прибутків, отриманих від іноземних інвестицій тощо. Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, тому що сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави та великих підприємств за рахунок малих і середніх підприємств, оскільки ускладнюють останнім доступ до іноземної валюти.
Основними принципами валютних обмежень, що визначають їхню сутність, є:
централізація валютних операцій у Національному та уповноважених банках;
ліцензування валютних операцій і, в першу чергу, вимога попереднього дозволу органів валютного контролю на придбання імпортерами або боржниками іноземної валюти;
повне або часткове блокування валютних рахунків;
обмеження конвертованості валют, а саме введення різних категорій валютних рахунків.
Залежно від сфери застосування валютних обмежень відрізняються і їхні форми. Так, за поточними операціями частіше за все використовуються такі форми валютних обмежень:
блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їхніх можливостей користування цими коштами;
обов'язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково Національному чи уповноваженим банкам, що мають валютну ліцензію Національного банку;
обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявністю дозволу органу валютного контролю або за умови внесення попереднього депозиту в банк у національній валюті);
обмеження на форвардні закупки імпортерами іноземної валюти;
заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту;
заборона оплати імпорту деяких товарів за національну валюту;
заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
регулювання строків платежів за експортом та імпортом в умовах нестабільності валютних курсів;
численність валютних курсів — диференційовані валютні курси за різними видами операцій, товарними групами та регіонами.
Валютна політика — це сукупність заходів, що здійснюються в сфері міжнародних економічних відносин у відповідності із поточними і стратегічними цілями економічної політики країни. Вона спрямована на вирішення головних завдань: забезпечення стабільності економічного зростання, утримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу. Форми і методи проведення валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжнародних відносин, також внутрішньої та зовнішньої політики держави.
До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ревальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції395.
Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки тощо).
Девальвація — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає в збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенню її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється державою в офіційному порядку. Валютна інтервенція — втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищення або зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. В тих випадках, коли країна зацікавлена в підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета — зниження курсу національної валюти — здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.
Зокрема, Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави. Золотовалютні резерви України як централізовані фонди коштів держави включають:
Державний валютний фонд України;
Державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи та коштовного каміння;
Державний валютний фонд уряду (кошти валютного фонду КМУ);
Золотовалютні резерви Національного банку України, основою яких є офіційний валютний резерв центробанку.
Чинне законодавство включає до структури золотовалютного резерву НБУ:
монетарне золото;
спеціальні права запозичення;
резервну позицію в МВФ;
іноземну валюту у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;
цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності 96.
У квітні 1992 року на прохання України Міжнародний валютний фонд прийняв рішення про членство України у відповідних фінансових організаціях. З червня 1992 року Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». 3 вересня 1992 року Україна стала членом МВФ. Міжнародний валютний фонд в своїй діяльності керується міжнародною угодою країн-членів, що має назву «Статті угоди про МВФ». З цього часу Україна підтримує активні ділові відносини з МВФ та зобов' язана виконувати взяті на себе із підписанням «Статей угоди про МВФ» зобов' язання. Основні зобов' язання, що стосуються валютного регулювання в середині країни містяться в статті 8 Угоди та стосуються регламентації валютних обмежень, що їх можуть вводити країни-члени на власних територіях[65].