Структура сучасногоукраїнськогосуспільства
Суспільний розвиток як мета державного управління.
Суспільнийрозвиток - цеякісназмінавсієїструктурисуспільствааж до зміни способу мислення людей, що приводить до виникненняновихсуспільнихвідносин і новихметодіввиробництва. Далеко не будь-яка навітькардинальназміна в суспільстві є кроком по шляху розвитку. Підсуспільнимрозвиткомзвичайнорозуміютьлишетакізміни, яківідповідаютьінтересамбільшості, сприяютьпідвищеннюякостіжиття людей.
Державне управління - цецілеспрямованийорганізаційний та регулюючийвпливдержави на стан і розвитоксуспільнихпроцесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягненняцілей та реалізаціїфункційдержави, відображених у конституції та законодавчих актах, шляхом запровадженнядержавноїполітики, виробленоїполітичною системою та законодавчозакріпленої, через діяльністьорганівдержавноївлади, наділенихнеобхідноюкомпетенцією.
З точки зору управління суспільним розвитком та забезпечення його стабільності можуть бути виділені наступні цілі державного управління: суспільно-політичні (стратегія розвитку суспільства), політико-правові (формування правової системи управління), економічні (підтримка певної системи економічних відносин), соціальні (забезпечення гідного рівня життя), духовні (формування культурного простору), соціально-ціннісні (формування системи норм суспільного життя), гуманітарні (формування інтелектуального капіталу суспільства), інформаційні (ефективна взаємодія суб’єкт-об’єктних відносин) тощо.
Система державногоуправлінняспрямована на визначенняконкретнихмеханізмівзабезпеченнясуспільноїстабільності.
Сучасний розвиток держави висуває в якості пріоритету забезпечення людських потреб, а метою відповідно – забезпечення соціальної безпеки та економічної спроможності суспільства, тобто всі державні реформи повинні відповідати інтересам широких верств громадськості і бути спрямованими на соціальну підтримку всіх без виключення прошарків суспільства. Головна увага у визначенні пріоритетів надається потребам людини як найвищій цінності, у відповідності з чим і відбувається соціалізація процесу суспільного розвитку.
Структура сучасногоукраїнськогосуспільства
Соціальна структура суспільства - сукупністьїїсоціальнихскладових й те, щопоєднує та утримуєїхвідрозпаду, впорядковує і надаєструктуріпевноїконфігурації. Провідніукраїнськівченівизначаютьсутністьсоціальноїструктурисуспільства, як сукупністьвзаємозв'язаних і взаємодіючихупорядкованихстосовно одна одноїсоціальнихспільнот, прошарків, груп, а такожвідносинміж ними.
Соціальний розвиток сучасного українського суспільствамаєскладний, суперечливий характер. Полюсисучасноїсоціальноїієрархії в Українібагато в чомумаютьдеструктивні характер й джерелапоходження.
Сьогодні перед українськимсуспільством стоїть надзвичайно складне завдання: подолати біполярну соціальну структуру, створити належні прагматичні умови (політико - правові, економічні, соціокультурні і психологічні) для швидкого становлення середньо забезпеченого прошарку людей.
Вчені вважають, щосаме «середнійклас» є основою сучасногосуспільства. Завдякицьомусуспільствозберігає рівновагу і стабільність, і чимбільшапитома вага середньогокласу, тимсильнішийвпливвінздатнийсправляти на ситуацію в державі, на політику, економічнізміни, свідомістьгромадян.
Аналізсоціальноїструктурисучасногоукраїнськогосуспільствасвідчить про наявністьлише невеликого прошаркунаселення, якийможнакласифікувати як середнійклас. Середнійклас в Україні становить лише 10 %. Його основу складаютьвищекерівництвотранснаціональнихкомпаній, які зараз діють в Україні, вітчизняніфінансово - промисловігрупи, керівництвохолдинговихкомпаній, крупних і середніхпідприємств, державніслужбовцівищого рангу.
Даліпіслясередньогокласуйдесоціальнийпрошарок, до якого в нашійдержавіможна без перебільшеннявіднестидвітретининашогосуспільства. Тому йогоцілкомможнаназватибазовим. По суті, це і є основа суспільства. Це та більшачастинаінтелігенції, котрій не вдалосязнайтисвоємісце у новійсистеміпсевдоринковихвідносин, робітничийклас, представникисфериобслуговування та сільськогосподарського сектора виробництва. Нижчезнаходитьсяще один прошарок, до якоговходятьнекваліфікованіпрацівники: вантажники, двірники, прибиральниці, підсобніробітникитощо. Цейпрошарокможнаназватинижнімкласом. За соціальноюватерлінієюіснуєпрошарок, якийможнавизначити як соціальнесуспільне дно, або люмпен-клас. В основному це люди, котрі в силу певнихобставинвтратили свою попереднюсоціальнуорієнтацію та буливибиті з тих соціальнихніш, в якихранішеперебували. Цедекласованіелементи: жебраки, бродяги.
Як бачимо, перспективистворенняпроцвітаючоїукраїнськоїдержавибагато в чомупов'язані з формуваннямсередньогокласу як активноїсуспільноїсили, щовиражає і відстоюєінтересивсьогосуспільства, а становленнямасовогосередньогокласу повинно йтипаралельно з перетвореннямінститутудержави та формуваннямінститутівгромадянськогосуспільства.
Крім того, в Українівідсутнітрадиціїгромадянськогосуспільства, демократизаціявсіх сфер життєдіяльностісуспільстванаштовхується на опірвіджилоїкомандно - адміністративноїсистеми і соціально - культурноїсистеми, щопроявляється на рівніпобутовоїсвідомості, світогляду людей, у їхньомуспособіжиття й цінніснихорієнтаціях.