НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧННЯ 3 страница
До основних принципів соціального партнерства відносять: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівноправ'я сторін в свободі вибору і обговоренні питань, які складають вміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін в прийнятті на себе зобов'язань; систематичність контролю і відповідальність за виконання зобов'язань
Термін «соціальне партнерство» з'явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу в кінці XIX ст., в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почали все більше закріплюватися поступки роботодавців найманим працівникам, у вигляді надання останнім права на участь в управлінні виробництвом. В окремих країнах Заходу з'явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Так, за законом Федеративної Республіки Німеччини «Про виробничі ради» 1949 року такі ради утворюються і діють на паритетних засадах, з представників роботодавців і найманих працівників. Ці ради почали називатися органами соціального партнерства. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяли створенню спеціальних організацій, однією з яких стала в 1919 р. Міжнародна організація праці (МОП). Одним з головних факторів виникнення соціального партнерства стала науково-технічна революція, в результаті якої підвищилися вимоги до якості робочої сили, з'явилася потреба в гуманізації відносин між найманими працівниками і роботодавцями. Сьогодні найдієвіші системи соціального партнерства функціонують в багатьох європейських країнах, а саме: Ірландія, Австрія, Бельгія, Швеція, Німеччина, Франція тощо.
8.Поняття про державні соціальні стандарти, нормативи та основні соціальні
гарантії, цілі їх встановлення
Державні соціальні стандарти — це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Складовими цих стандартів виступають соціальні норми, соціальні нормативи та нормативи витрат (фінансування). Соціальні норми — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Соціальні нормативи — показники забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами. Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є: 1) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, передбачених Конституцією України; 2) визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; 3) визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетних коштів і коштів соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери. Ці державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Класифікація соціальних нормативів здійснюється за характером задоволення соціальних потреб та за рівнем задоволення цих потреб. За першим критерієм виділяють: 1) нормативи споживання — розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, місяць, день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг; 2) нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг; 3) нормативи доходу — розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартості величини набору нормативів споживання та забезпечення. За другим критерієм соціальні нормативи поділяються: 1) на нормативи раціонального споживання — рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб; 2) нормативи мінімального споживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг з огляду на соціальні або фізіологічні потреби; 3) статистичні нормативи — нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.
9.Принципи формування державних соціальних стандартів і нормативів
· забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;
· законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
· диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;
· наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення;
· гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;
· урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин.
10.Класифікація соціальних нормативів
1. За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
· нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
· нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
· нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.
2. За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
· нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
· нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;
· статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.
3. За сферою застосування соціальні стандарти та нормативи поділяють на:
· Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення:
встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
· Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування:
встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1.Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування є :
а)суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян, юридичні, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
б)фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;
в)фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.
г)Всі відповіді вірні
2.Які функції виконуються Наглядовою радою фонду?
а)заслуховує інформацію правління та виконавчої дирекції з питань виконання завдань, покладених на Фонд, та цільового використання цих коштів;
б) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції фонду про підготовку та виконання бюджету фонду, дає рекомендації з цих питань;
в) затвердження проектів річних бюджетів фонду та звітів про їх використання, порядку використання коштів за окремими витратами бюджету фонду.
г)відповіді а, б.
3.Що не підлягає зарахуванню до трудового стажу?
а) навчання на заочних та вечірній формах навчання у вищих та середніх закладах освіти;
б) тимчасова непрацездатність, що почалася під час роботи;
в) термін військової служби;
г) немає правильної відповіді.
4.Коли був зареєстрований Фонд соціального страхування на випадок безробіття?
а) в 1990 році;
б) в 1997 році;
в) в 1996 році;
г) в 1998 році.
5.До складу правління Фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування входять:
а) по 5 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
б) по 15 представників з кожної сторони;
в) 10 представників держави, 5 роботодавців, 5 застрахованих осіб;
г) по 10 представників з кожної сторони.
6.Пеня за порушення термінів сплати внесків нараховується в розмірі:
а) 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк;
б) 100% від мінімальної заробітньої плати;
в) 50% від зарплати працівника;
г) 80% від фонду оплати праці підприємства.
Тема 4. Управління коштами соціального страхування
1. Джерела коштів соціального страхування
2. Суб'єкти управління коштами соціального страхування
3. Державний нагляд у сфері управління коштами
4.Фактори, від яких залежить розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду
1. Джерела коштів соціального страхування
Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до ст. 20 Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:
надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;
фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;
створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування.
2. Суб'єкти управління коштами соціального страхування
Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.
Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.
Правління страхового фонду:
· затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;
· подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);
· затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;
· створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
· розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої дирекції фонду та його заступників;
· спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів;
· визначає кадрову політику;
· здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.
Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України з окремих видів соціального страхування.
Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу.
Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.
3. Державний нагляд у сфері управління коштами
Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади відповідно до базових законів з питань соціального страхування.
Метою державного нагляду є контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законодавства, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Порядок здійснення державного нагляду у сфері страхування на випадок безробіття та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності регламентується наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2005 № 113 „Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюють такі структурні підрозділи Мінпраці:
- Департамент соціального партнерства і загальнообов’язкового державного соціального страхування (з 01.11.2008р.), Департамент політики державного соціального страхування (до 01.11.2008 р.);
- Контрольно-ревізійне управління;
- Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю;
- територіальні державні інспекції праці.
Відповідно до зазначеного вище Порядку відповідним департаментом Міністерства праці та соціальної політики України державний нагляд здійснюється шляхом проведення:
- експертизи постанов правлінь фондів на відповідність їх чинному законодавству, та розрахунків, що складаються на стадії формування проектів бюджетів фондів;
- аналізу застосування законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування;
На підставі результатів державного нагляду у разі необхідності готуються пропозиції щодо удосконалення норм чинного законодавства.
Для упередження прийняття правліннями фондів рішень, що не відповідають чинному законодавству, спеціалістами відповідного департаменту Міністерства праці та соціальної політики України в межах компетенції розглядаються проекти постанов правлінь, що надаються директору департаменту як члену правління, та вносяться відповідні пропозиції.
Контрольно-ревізійне управління перевіряє дотримання фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють їх фінансову діяльність, а саме:
- цільове використання коштів фондів, майна та його збереження, правильність ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
- відповідність чинному законодавству укладених (або здійснених) від імені фонду угод, договорів з майновими (фінансовими) зобов'язаннями; розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитних рахунках у банках (дотримання встановлених законодавством обмежень).
Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальні державні інспекції праці контролюють забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб роботодавцями та робочими органами виконавчих дирекцій фондів.
Порядок здійснення державного нагляду у сфері страхування від нещасного випадку на виробництві регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 № 1845 „Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку здійснюють:
- Міністерство праці та соціальної політики України (далі Мінпраці -головний орган у системі органів державного нагляду щодо забезпечення здійснення державного нагляду за додержанням Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України законодавства про страхування від нещасного випадку);
- Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (далі Держпромгірнагляд);
- Головне контрольно-ревізійне управління України (далі ГоловКРУ);
- відповідні територіальні органи, на яких може бути покладено здійснення державного нагляду в Автономній Республіці Крим та областях.
Мінпраці перевіряє питання додержання встановленого порядку щодо:
- управління страхуванням від нещасних випадків;
- здійснення страхування від нещасних випадків та проведення реєстрації страхувальників;
- розрахунку розміру, збирання та акумулювання страхових внесків страхувальників, у тому числі щодо обґрунтованості встановлення знижки до страхових внесків (за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високий рівень травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці) страхувальників;
- здійснення застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, страхових виплат і надання соціальних послуг;
- виконання обов'язків, пов'язаних з координацією страхової діяльності.
Держпромгірнагляд перевіряє питання додержання встановленого порядку:
- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
- фінансування Національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
4.Фактори, від яких залежить розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб із кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:
для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком із громадян;
для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.
Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Соціальна допомога являє собою систему:
а) матеріальних виплат відповідним категоріям населення за рахунок коштів бюджету;
б) матеріальних виплат відповідним категоріям населення з різних видів загальнообов'язкового соціального страхування;
в) доплат підприємствам і організаціям як компенсацію недоотриманих доходів за надані послуги відповідним категоріям населення.
2. Необхідність у соціальному страхуванні здебільшого продиктована:
а) низькими можливостями бюджету держави;
б) потребою держави у створенні цільових грошових фондів;
в) створенням державою умов для відтворення робочої сили.
3. Тарифи обов’язкових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюються:
а) Кабінетом Міністрів України;
б) Верховною Радою України;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.
4. Розподіл відрахувань у Фонд соціального страхування України визначає:
а) Кабінет Міністрів України;
б) Верховна Рада України;
в) усі відповіді правильні.
5. Державні цільові фонди поділяють на:
а) спеціальні;
б) економічні;
в) соціальні;
г) політичні.
6. Кошти цільових страхових фондів:
а) входять до складу Державного бюджету України;
б) не входять до складу Державного бюджету України;
в) використовуються тільки за цільовим призначенням.
Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності
План
1. Суть, завдання, функції фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності
2. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
3. Матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з втратою працездатності
4. Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, терміни сплати
5. Порядок обчислення середньої заробітної плати та визначення страхового стажу для розрахунку виплат загальнообовязковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності
6. Напрямки використання коштів фонду
7. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
8. Випадки відмови від надання допомоги
9. Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та нагляд за його діяльністю
10. Нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Суть, завдання, функції фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виступають застрахована особа, страхувальник та страховик.
Застрахована особа — це найманий працівник, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Представниками застрахованих осіб є профспілки (їх об'єднання) чи інші уповноважені найманими працівниками органи.
Страхувальник – це:
• роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб;
• особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства.
Страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Роботодавцем виступає власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації.
У даній сфері соціального страхування використовуються такі терміни, як:
страховий ризик — це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за рахунок коштів ФСС ТВП;
страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за який сплачено страхові внески. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами державного страхування, крім пенсій усіх видів.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають:
— особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
— члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП відповідно до діючого законодавства.
Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП.
2.Принципи загальнообов'язкового державного соціального
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; 2) обов'язковості страхування осіб; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; 7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців; 8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.