Використання тренінгової форми навчання, риторики та вправ під час вивчення «Української мови за професійним спрямуванням»
Найпоширенішою формою підготовки з метою формування ряду фахових компетентностей є соціально-психологічний тренінг (СПТ).
Тренінг– це навчання, яке базується на досвіді людини, розвиває здібності особистості до пошуку, нових знань, творчості, допомагає здійснити інтелектуальний прорив, формує новий світогляд.
Що ж означає термін «тренінг? Тренінг виник у медицині в ХІХ ст. (як різновид психотерапії), у ХХ ст. набув поширення в професійній освіті ( як форма навчання) та у практичній психології (як інструмент розвитку людини).
На сьогодні не існує загальноприйнятого визначення терміну «тренінг». Походить від англійського «траінінг», яке має ряд значень: навчання, виховання, підготовка, тренування.
Соціально-психологічний тренінг є специфічною психологічною технологією, що зорієнтована на використанні активних методів групової роботи. Соціально-психологічні тренінги спрямовані передусім на розвиток і підвищення компетентності особистості у спілкуванні та коригування взаємостосунків у групі. Залежно від конкретного спілкування вчені (А.Г. Дербеньова, А.В.Кунцевська, І.М.Цимбалюк) виокремлюють такі різновиди СПТ: перцептивний, рольовий, тренінг ділового спілкування, поведінковий, тематичний, навчальний, понятійний, навичковий, комунікативний, корекційний, особистісного зростання тощо.
Загальні вимоги
При плануванні тренінгу слід подбати про те, щоб:
- учасники тренінгу заздалегідь знали тематику занять і, за можливості, завчасно отримали для ознайомлення відповідні інформаційні матеріали, рівень засвоєння яких має перевірятися під час тренінгу;
- здійснити «вхідне» та «вихідне» опитування учасників занять за допомогою мікроанкет з метою оцінки їх початкового ставлення до проблеми, що буде опрацьована, та його змін наприкінці тренінгу (оцінка досягнутого прогресу);
- знайти для проведення тренінгу відповідне приміщення, в якому учасники можуть розміститися досить вільно, за необхідності утворювати мікрогрупи для обговорення окремих питань, роботи в парах, виконання тренінгових вправ;
- забезпечити учасникам тренінгу можливість перепочити під час перерв (їх треба робити через кожні 1,5 год. занять).
- кількість учасників тренінгу не перевищувала 25-30 осіб, оптимальна кількість членів тренінгової групи-15-16 осіб;
- учасники засвоїли правила поводження під час тренінгу та дотримувалися їх;
- ведучий тренінгу міг скористатися необхідними засобами наочності (дошкою, діапроектором або мультимедійним проектором, відео та аудіотехнікою);
- учасники мали можливість вести записи (зошити, блокноти, ручки).
Структура тренінгу
• вступний блок
• основна частина
• завершення
Вступний блок
Вступний блок обов’язково включає такі вправи, як «Вступ», «Правила», «Знайомство», «Очікування».
У вступі необхідно оголосити тему, пояснити питання, що будуть розглядатися. Слід пояснити які саме переваги отримають учасники від участі у тренінгу. Люди охоче вчаться, коли вони зацікавлені. Постарайтеся продемонструвати, що програма буде цікавою, корисною і приємною. Багато хто вважає участь у тренінгу випробуванням для власної нервової системи. Розвійте їхні побоювання, покажіть, що ви їх розумієте.
Після «Вступу» йде вправа «Правила» – ефективний метод для досягнення атмосфери довіри і співпраці. Правила потрібно записати на великому аркуші паперу і розмістити на видному місці. Можна використати орієнтовний перелік правил:
– Цінувати час.
– Говорити коротко за темою.
– Говорити тільки від свого імені.
– Бути позитивним до себе і до інших.
– Правило додавання (Я+Ти+Ми).
– Правило конфіденційності.
Далі учасникам тренінгу пропонується вправа «Знайомство», де вони говорять декілька слів про себе. Бажано провести цю вправу в ігровій формі.
Вправу «Очікування» можна проводити в усній або письмовій формі. Її мета виявити думку учасників, їхнє передбачення щодо тренінгу, дізнатися на який результат вони налаштовані.
Основна частина
Ретельно вивчіть предмет. Упевніться, що Ви зібрали всі матеріали, дані, останню інформацію з теми тренінгу. Ви повинні відчувати себе компетентним і впевненим у ролі ведучого. Логіка викладу матеріалу має відповідати принципам навчання дорослих. Нова інформація повинна мати смислові асоціації (зв’язки) з раніше засвоєними учасниками знаннями й ускладнюватися поступово, від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від конкретного до абстрактного. Також, слід згрупувати матеріал в блоки і продумати, які методи навчання найбільш зручні для викладу цього матеріалу.
Завершення
Цей етап має зв’язати всі розглянуті у ході тренінгу теми для логічного підведення підсумку. Завершення – це можливість для відповідей на запитання, з’ясування сумнівів, рекомендації літератури для самостійного вивчення і підготовка позитивного виходу з тренінгу з постановкою завдань на майбутнє. Важливо, щоб всі учасники групи, які пройшли навчання за програмою тренінгу, закінчили роботу з високою мотивацією діяльності та з відчуттям упевненості в собі.
Існує велика кількість різноманітних видів навчання під час тренінгу. Вибір методів тренінгу залежить від багатьох чинників, зокрема від:
– завдань тренінгу;
– тривалості програми;
– рівня підготовленості учасників;
– минулого досвіду;
– необхідного обладнання;
– рівня міжособистісної взаємодії учасників.
Тренінг «Невербальна комунікація»
Мета цієї серії вправ: розвиток умінь і навичок розуміти, вживати та рефлексувати в професійній діяльності невербальні засоби спілкування.
Зміст
1. Учасники стають у коло. Кожен по черзі вимовляє своє ім’я, супроводжуючи його певним рухом.
2. Кожен з учасників презентує себе колективі в будь-якій символічній формі, не використовуючи слів (за допомогою жестів, поз, пантоміми).
3. Кожен з учасників має в будь-якій невербальній формі встановити позитивний контакт із колективом.
4. Вимагається увійти до уявної групи, привітатися з дітьми й привернути до себе увагу без мовного спілкування – засобами міміки, пантоміміки, зору.
5. Потім потрібно звернутися до якогось члена колективу, використавши різні прийоми (прохання, вимога, попередження, похвала, жарт, запитання, натяк, наказ, побажання тощо). Необхідно знайти не тільки потрібні інтонації, але й пластику міміко-пантомімічної інтонації, правильне положення тіла (стежити за м’язовою свободою і знімати зайве м’язове напруження). Потрібно бути готовим зреагувати в несподіваних ситуаціях (наприклад: увійшовши до приміщення, Ви чуєте вибух сміху).
6. Ведучий пропонує 2-3 учасникам залишити приміщення та подумати, яким чином кожен із них може зобразити за допомогою міміки, жестів, інтонації стан, у якому він знаходиться в даний час. Потім кожен із них виконує це завдання перед членами групи, а вони мають якомога точніше визначити цей стан у процесі загального обговорення.
7. Робота проводиться творчими мікрогрупами (2-3 учасника). Учасники розподіляються на мікрогрупи. Учасники по черзі позиціонують свій внутрішній стан (настрій) за допомогою невербальних засобів виразності. Усі інші учасники намагаються відгадати.
8. Учасники сідають по колу. Тренер просить, щоб кожен уважно подивився в обличчя інших учасників. За 2-3 хвилини всі мають заплющити очі й спробувати уявити обличчя інших членів групи. Упродовж 1-2 хвилин потрібно фіксувати в пам’яті обличчя, яке вдалося уявити найкраще.
9. Після виконання вправи група обмінюється своїми враженнями та повторює вправу. Цього разу потрібно відтворити в пам’яті якнайбільшу кількість облич учасників. Мета вправи: вдосконалювати перцептивні навички сприйняття одне одного
10. Один з учасників загадує текст, записуючи його на папері, але передає його ніби крізь скло, тобто мімікою й жестами. Група намагається зрозуміти та назвати те, що було передано. Ступінь збігання переданого та записаного текстів свідчать про вміння встановлювати контакт
11. Учасникам тренінгу пропонують пояснювати новий матеріал (у ролі слухачів – колеги). Слухачі фіксують жести та оцінюють їх. У такий спосіб відпрацьовують усі типові педагогічні жести.
12. Заняття з мімічних рухів: учасники в парах дають одне одному мімічні завдання (наприклад, висловити мімічно: невдоволення, гнів, образу, радість, схвалення), а потім міняються ролями.
Вербальну пам'ять, а також увагу, навички зв'язного мовлення можна тестувати (а далі й тренувати) за допомогою такої вправи.
П'ятеро студентів виходять із аудиторії. Решта уважно вивчають запропонований викладачем малюнок (фото, предмет), бажано цікавий для студентів. Самостійно чи з допомогою викладача вони складають вербальний опис малюнка, якомога точніший і докладніший. Далі один зі студентів переповідає опис першому з п'ятьох (без допомоги викладача й одно-групників). Решта студентів фіксують у зошитах під номером «один» усі зміни, доповнення, які зробив перший оповідач.
Перший із п'ятьох учасників, які не бачили малюнка, переповідає почуте другому, який щойно зайшов і не чув оповіді, той – третьому і так до останнього. Студенти продовжують фіксувати всі зміни під відповідними номерами. Останньому студентові можна запропонувати намалювати описаний об'єкт або знайти потрібний малюнок із кількох запропонованих тощо. Далі слід обговорити процес передавання мовної інформації, виявити, які деталі були випущені, додані, змінені тощо.
Удруге можна описувати не фото чи малюнок, а когось зі студентів. Це буде несподіванкою для відсутніх (на момент вибору об'єкта опису) учасників гри, які, сприймаючи інформацію, співвідносити-муть її з уявним малюнком, а не з реальними одно-групниками.
Резюме: а) зміст і обсяг опису залежать від уваги, пам'яті, уміння ретранслювати інформацію; б) зміни змісту детерміновано також особистісним асоціативним мисленням, так, «білява дівчина» перетворюється на «симпатичну біляву дівчину», оскільки діє стереотип: білявка – симпатична; отже, кожен із учасників надає текстові власного забарвлення; в) багаторазове передавання інформації неминуче спотворює її (ефект дитячої гри «Зіпсований телефон»), і останній учасник не може з'ясувати, на якому етапі відбулися певні трансформації і що з почутого відображає перший варіант опису або малюнок; г) повною мірою ці явища простежують ті учасники гри, які весь час були в аудиторії і фіксували зміни змісту в зошитах, отже, вони переконуються в тому, що мовна форма інформації залежить від особистісних якостей учасників комунікативного ланцюга, порівнюють відповіді, з'ясовують причини змін.
Використання засобів риторики.
Учасники в парах відпрацьовують техніку мовлення: кожен по черзі читає партнерові імпровізовану лекцію, у той час як інший уважно слухає та аналізує мовлення за якостями.
Диспут. Робота в мікрогрупах. Кожній групі видають картку з твердженням – одне твердження на дві групи. Одна група готує аргументи «за», інша – «проти» цього твердження. Презентація відбувається таким чином: спочатку група «за» оголошує аргумент, група «проти» – контраргумент (можливо, порадившись та перефразувавши аргумент першої групи). Перша група перефразовує контраргумент та висловлює свій наступний аргумент. Ведеться запис на фліп-чарті. Умовою перефразування є збереження змісту тексту. Тренер може обрати твердження з матеріалів тренінгу або запропонувати учасникам придумати теми самостійно. Аналіз: обговорення використаних способів аргументації, а також успішних стратегій аргументації та контраргументації.
Упевнені інтонації.Викликають двох добровольців. Ведучий за допомогою навідних запитань з’ясовує спірну для учасників тему таким чином, щоб вони дотримувалися протилежної думки. Після того як спірна тема з’ясована, ведучий оголошує «публічні дебати», тривалість яких складає 3 хвилини. За цей час кожний із сперечальників повинен спробувати прихилити опонента до своєї точки зору. Після закінчення відведеного часу решта учасників повинна голосуванням виявити, у кого з учасників у голосі переважали найупевненіші інтонації. Переможець дебатів відразу ж зустрічається з наступним добровольцем. І так доти, доки всі учасники тренінгу не стануть учасниками дебатів. Під час обговорення варто виписати ті критерії, на які учасники спиралися, визначаючи, у кого із сперечальників були найупевненіші інтонації.
Мистецтво самопрезентації. Складання презентації – робота в мікрогрупах. На початку тренер дає коротку інформаційну викладку та фіксує на фліп-чарті основні положення щодо створення успішної презентації (виступу, присвяченого певній проблемі, що має на меті зачепити, зацікавити аудиторію). Далі учасників об’єднують у групи, кожна з яких має зробити, цікаву змістовну презентацію на 15 хвилин.
Перевірте свої знання
1. Теоретична основа курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» – знання студентів технічного закладу про… Виберіть чотири правильні відповіді.
1) нормативність сучасної української мови;
2) збагачення лексичного запасу;
3) системність мови, мовлення;
4) комунікативні якості професійно зумовленого мовлення;
5) використання активних методів групової роботи;
6) особливості формування професійної особистості.
2. Які операції студентам належить виконувати у процесі майбутньої професійної мовленнєвої діяльності:
1) слухання;
2) говоріння;
3) читання;
4) письмо.
3. Під час викладання дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» можна використовувати різні види роботи. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) вільний диктант;
2) творчі роботи;
3) опрацювання літератури з наукового та офіційно-ділового стилю;
4) конструктивну роботу з текстами художнього, наукового, офіційно-ділового стилів;
а) дають змогу засвоїти спеціальну лексику, потрібну для успішного навчання та здійснення комунікативних функцій у майбутній професійній діяльності;
б) сприяють виробленню практичних умінь продукувати зв'язні висловлювання на професійну тематику;
в) студенти повинні письмово відтворити сприйнятий на слух (продиктований частинами) текст;
г) доповнення мовного матеріалу необхідними компонентами, перебудова мовних одиниць, відтворення деформованого тексту, переклад спеціального тексту з російської на українську мову і навпаки.
4. Специфічна психологічна технологія, що зорієнтована на використанні активних методів групової роботи – це:
1) ділова, рольова гра;
2) соціально-психологічний тренінг;
3) самопрезентація;
4) взаємне рецензування.
5. Важливим під час вивчення української мови за професійним спрямуванням є використання засобів риторики, диспуту, засобів інтонації, само презентації. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) використання засобів риторики;
2) мистецтво самопрезентації;
3) упевнені інтонації;
4) диспут;
. а) учасники в парах відпрацьовують техніку мовлення: кожен по черзі читає партнерові імпровізовану лекцію, у той час як інший уважно слухає та аналізує мовлення за якостями;
б) кожній групі видають картку з твердженням – одне твердження на дві групи. Одна група готує аргументи «за», інша – «проти» цього твердження;
в) викликають двох добровольців. Ведучий за допомогою навідних запитань з’ясовує спірну для учасників тему таким чином, щоб вони дотримувалися протилежної думки. Після того як спірна тема з’ясована, ведучий оголошує «публічні дебати», тривалість яких складає 3 хвилини. Після закінчення відведеного часу решта учасників повинна голосуванням виявити, у кого з учасників у голосі переважали найупевненіші інтонації;
г) на початку тренер дає коротку інформаційну викладку та фіксує на фліп-чарті основні положення щодо створення успішного виступу, присвяченого певній проблемі, що має на меті зачепити, зацікавити аудиторію.
Контрольний тест
1. Роль досконалих знань державної мови для професійного зростання випускників технічних та аграрних ВНЗ.
2. Розкрийте поняття «професійна майстерність фахівця». Що вона в себе включає?
3. Яка роль діалогів, полілогів, ділових, рольових ігор у формуванні особистості майбутнього інженера?
4. Як використовується тренінгова форма навчання, риторика та вправи під час вивчення «Української мови за професійним спрямуванням»?