Структурна побудова організації

Тема: Організація як загальна функція менеджменту

План

1. Структурна побудова організації.

2. Організація взаємодії, поняття та види повноважень.

3. Делегування повноважень як засіб взаємодії між рівнями управління.

Структурна побудова організації

Необхідність структурної побудови організації виникає тому, що організація об’єднує людей, які виконують різні функції і потребують координації і узгодження дій для забезпечення їх єдності. Неможливо керувати організацією без добре налагодженої організаційної структури одночасно і чітко сформульованих відносин підпорядкованості, ясно позначених посад і відповідних їм обов’язків. Організаційна структура встановлює порядок і показує, як окремі спеціалізовані робочі місця і посади координуються між собою.

Структура управління організацією – це упорядкована сукупність стійко пов’язаних між собою елементів, що забезпечують її функціонування і розвиток як єдиного організму.

Організаційна структура управління повинна відповідати наступним вимогам:

1. адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

2. гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

3. адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

4. спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

5. оптимальність (налагодження раціональних зв’язків між рівнями управління);

6. оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення, що досягається швидкістю прийняття управлінських рішень);

7. надійність (гарантованість своєчасності передачі інформації);

8. економічність (відповідність витрат на утримання органів управлінні можливостям організації).

Організаційна схема може змінюватись, її варто періодично переглядати.

В управлінській практиці найбільш поширеними є такі типи організаційних структур:

· лінійна;

· функціональна;

· лінійно-функціональна.

Лінійний тип структури передбачає рух управлінських рішень та інформації, що виходять від лінійного менеджеру, тобто особи, яка цілком відповідає за діяльність організації або її структурних підрозділів. Це одна з найпростіших організаційних структур управління. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться керівник, наділений усіма повноваженнями, що здійснює всі функції управління.

При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника через якого одним каналом проходять всі управлінські команди. Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються ланцюжком «зверху донизу», а сам керівник нижчої ланки управління підпорядковується керівникові більш високого рівня, формується свого роду ієрархія керівників (керівник дільниці – менеджер служби – директор підприємства).

В даному випадку реалізується принцип єдиноначальства, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують волю лише свого безпосереднього керівника. Вищий орган управління (керівник) не має права віддавати розпорядження будь-яким виконавцям, минаючи їх безпосереднього начальника. Спеціалісти допомагають лінійному керівникові отримувати та аналізувати інформацію, виробляти управлінські рішення, але самі вказівок, інструкцій та розпоряджень керованому об’єкту не дають.

Схема лінійного типу організаційної структури підприємства

Генеральний директор

Лінійний керівник А Лінійний керівник Б Інші лінійні керівники

Виконавець А Виконавець Б Виконавець В

Лінійній структурі управління притаманна простота, чіткість, узгодженість дій виконавців, оперативність, водночас менша гнучкість в адаптації до мінливих умов ринку. Кожен керівник має повноту влади, проте обмежені можливості при вирішенні проблем, що базуються на глибоких спеціалізованих знаннях.

Суть функціональної організаційної структури управління полягає у виконанні окремих функцій спеціалізованими органами управління та окремими спеціалістами, які наділені значними управлінськими повноваженнями. В організації фахівців одного профілю об’єднують у структурні підрозділи (відділи): відділ маркетингу, фінансовий відділ, комерційний відділ тощо. Таким чином, загальне завдання управління організацією розподіляється, починаючи із середнього рівня за функціональним критерієм. Звідси і назва – функціональна структура управління.

Функціональне управління існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців. Замість універсальних менеджерів, що повинні виконувати всі функції управління, з’являється штат фахівців, що мають високу компетенцію в своїй сфері і відповідають за певний напрямок роботи. Функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності підприємства.

Схема функціонального типу організаційної структури підприємства

Генеральний директор

Функціональний Функціональний Функціональний

керівник А керівник Б керівник В

Виконавець А Виконавець Б Виконавець В

Лінійно-функціональна (штабна, комбінована) структура управління передбачає, що всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює колектив. При розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається із функціональних підрозділів (управлінь, відділів, бюро тощо). Функціональні структури перебувають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення вони втілюють або через головного керівника, або (у межах своїх повноважень) безпосередньо через відповідних керівників служб – виконавців. Таким чином, лінійно-функціональна структура передбачає наявність спеціальних підрозділів при лінійних керівниках.

Схема лінійно-функціонального типу організаційної структури підприємства

Генеральний директор

Функціональна Функціональна Функціональна Інші функціональні

ланка А ланка Б ланка Б ланки

Менеджер служби А

Менеджер служби Б

Менеджер служби В

Менеджери інших служб

Виконавець А Виконавець Б Виконавець В

Комбіновані структури забезпечують такий розподіл праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення і контролювати, а функціональні – консультувати, інформувати, організовувати і планувати.

Таким чином, вибір організаційної структури управління підприємством залежить від його розміру, масштабів та специфіки діяльності.