Проблеми конвертованості грошей
Валюта розглядається у 2 визначеннях: 1)це грошова одиниця держави; 2)це грошові знаки іноземних країн, а також кредитні та кредитні документи які виражені в іноземних грошових одиницях і застосовуються у міжнародних розрахунках.
В залежності від режиму використання валюти діляться: 1)вільноконвертовані; 2)частково конвертовані; 3)неконвертовані.
Конвертованість валюти – законодавча закріплена спрямованість національної грошової одиниці. Тобто можливість обміняти її на іноземну валюту.
Валютний курс – ціна грошової одиниці національної валюти виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютні курси бувають: 1)номінальний - вільно розповсюджується під впливом попиту і пропозиції; 2)плаваючий – використовують ринковий механізм регулювання; 3)фіксований – офіційно встановлюється співвідношенням між національними вимогами, які ґрунтується на встановленому законом порядку валютних ________.
Соціально – економічна суть інфляції
Принципи та суть інфляції
Інфляція – знецінення грошей в результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу над сумою цін товарів та послуг (це недотримання закону грошового обігу).
При інфляції падає купівельна спроможність на зниження курсу національної валюти.
Причини інфляції: 1)зовнішні (скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, негативне сальдо зовнішньоторговельного і платіжного балансів); 2) внутрішні (деформація народного господарства, відставання галузей ____ сектора при зупинці розвитку індустрії.)
Види інфляцій
Залежно від темпів інфляційного процесу: 1)повзуча інфляція – інфляція не перевищує одноцифрового числа (1-9); 2)галопуюча – не перевищує 2-значного числа (10-99); 3) гіперінфляція – більше 100
Є також інфляція попитів та витрат.
Наслідки та антиінфляційна політика
Монетарні методи стабілізації грошового обігу: 1) нуліфікація – коли грошові знаки оголошуються недійсними; 2) ревалоризація – повернена __ сили гроша (застосовується при не значних інфляціях); 3)девальвація – зниження обмінного курсу (ціни національної валюти до іноземної).
Підприємницька діяльність
Підприємницька діяльність (ПД), принципи, функції
ПД – це праця індивіда заснована на розвитку особистісних факторів.
Спрямована на досягнення найкращого результату у господарстві , діяльність на отримання економічної вигоди.
Принципи підприємництва: 1)вільний вибір діяльності; 2) самостійне формування програм діяльності гідності; 3) вільний вибір начальників; 4) вільним найм працівників; 5)залучення і використання всіх ресурсів; 6) вільне розпорядження прибутком; 7) самостійне встановлення цін; 8) самостійне здійснення зовнішньої економічної діяльності.
Правові форми підприємств: 1) надання свободи ПД; 2) надання підприємцю відповідного статусу; 3) створення умов для відкриття реєстрації і підприємництва.
Організаційні форми ПД: 1)одноосібне володіння; 2) товариство або партнерство; 3) корпорація
Функція підприємництва: 1)новаторська; 2)організаційна; 3)господарська; 4)соціальна; 5)особиста.
Підприємництва та їх види
Підприємництво – самостійний господарський суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробництво науково-дослідну та концентраційну діяльність з метою одержання прибутку.
Підприємство має закінчений тип відтворення, самостійний баланс, рахунок в банку тощо.
У відповідності з формами власності є такі види підприємства: 1) індустріальна (особиста власність та праця); 2)сімейне підприємництво; 3) колективне підприємництво; 4)приватне підприємництво; 5)державне комунальне; 6)державне; 7)спільне; 8)орендне підприємництво.
За розмірами розрізняють:1)малі (до 50 осіб, до 70 млн обороту); 2)великі (більше 250, 100 млн обороту); 3)середні (50-250 осіб).
Від сфери діяльності підприємництва бувають: 1)промислові; 2)будівельні; 3)транспортний