Графічні методи економічного аналізу
Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки - це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей.
В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:
а) загальним призначенням;
б) способом побудови;
Є.В. Мних. Економічний аналіз
в) графічним образом.
За загальним призначенням графіки поділяються на: аналітичні, ілюстративні та інформаційні.
Аналітичні графіки - це графіки групувань взаємозв'язку і рядів розподілу. Графіки групувань і рядів розподілу можуть характеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. До інформаційних графіків можна віднести графіки порівнянь.
За способом побудови графіки поділяються на: діаграми, картограми та картодіаграми.
За графічним образом виділяють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий при ілюстраціях параметрів економічної системи.
Досліджуючи характеристики графіків, їх форму і зміст, можна зробити багато аналітичних висновків організаційного чи методологічного плану. Зокрема, в організаційному плані досягається раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розроблення аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів, досягається екстраполяція значень динамічного ряду тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які виражаються прямими у заданій площині координат, легко визначити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристиками лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна визначити якісну характеристику розсіювання чи граничні зони доцільності змін.
Широко застосовують в економічному аналізі сіткові графіки (рис. 3.1). Метод сіткового графіка при використанні ЕОМ дає змогу розв"язати цілу низку аналітичних задач різної складності і цільового характеру. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) виконання господарських операцій. Це дає змогу мінімізувати ступінь (витрати) факторного впливу і визначити "вузькі місця" у досягненні мети. Господарські операції у сітковому графіку подано як певну сукупність виконуваних робіт
Розділ 3. Методи економічного аналізу
за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичного шляху виконання господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях економічно виправданим або конкурентоспроможним.
Виконувані
| Критичний шлях |
| Кінець операції |
| Початок операції |
роботи
Рис 3.1. Модель сіткового графіка
Оптимізація сіткових графіків відбувається на стадії планування шляхом скорочення критичного шляху. Цей процес здійснюється або зменшенням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною алгоритму послідовності їх виконання. На стадії оперативного економічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходів щодо усунення недоліків.
Поширення набуває метод побудови аналітичного графа, в основу якого покладено ідею методу "дерева цілей", або "дерева рішень".
Повний граф показників використовують для розрахунку кількісних значень різних показників, які є вимірниками значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графа у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання но-лягає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить, і аке завдання може бути розв^язане двома способами:
|
Розділ 3. Методи економічного аналізу
Використання аналітичного графа дає змогу раціонально організувати аналітичниіі процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.
3.5. Застосування економіко-математичних методів і моделей у розв'язку аналітичних задач
Ускладнення об'єктів аналітичного дослідження і функцій управління вимагає широкого використання сучасних методів розв'язання економічних задач із застосуванням математики та кібернетики. Теорія і практика економічного аналізу охоплює понад сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:
• методи кореляційно-регресійного аналізу;
• методи математичного програмування;
• матричні методи та моделі;
• інші економіко-математичні методи і моделі.
Методи кореляційно-регресійного зв'язку використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Найчастіше цей зв'язок є стохастичним. Кореляція виражає ймовірнісну залежність між змінними параметрами алгоритму зв'язку. Кореляційна залежність може бути виявлена як між двома кількісними ознаками (парна кореляція), так і між багатьма (множинна кореляція).
Основна умова кореляційно-регресійного аналізу - забезпечити репрезентативності даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних ймовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої - параболи чи гіперболи та ін. Отже, на першому етапі визначають показники - фактори кореляційного зв'язку, які достатньо корельовані У зміні досліджуваного показника. Визначивши вид рівняння, розраховують його параметри за вихідними даними методом найменших квадратів. На другому етапі визначають щільність зв'язку результативного показника з показниками - фаторами. Ця ■ Цільність виражається коефіцієнтами парної чи множинної коре-
Розділ 3. Методи економічного аналізу
|
| де от- — дисперсія значень величини у, при підстановці взятих зі спостереження значень факторів знайдене рівняння регресії |
а,2 — дисперсія фактичних значень величини
Рівняння регресії визначають і розв'язуютьза спеціальними програмами роботи ЕОМ. У завдання аналітика входить формулювання задачі аналітичного дослідження та правильна інтерпретація її розвчязків. Якщо логічно аналітик може досить ефективно оцінити значущість зв"язку, то побудова рівняння регресії значно спрощується.
На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний метод аналізу - метод виробничої функції.
Методи математичного програмування призначені для оп-тимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, визначити лімітуючі ресурси, "вузькі місця", ступінь конкурентності та дефіцитності.
Методи математичного програмування охоплюють: методи лінійного та динамічного програмування.
Методи лінійного програмування (транспортна задача, задача оптимального розкрою, задача оптимальної суміші та інші) використовують для розв'язку багатьох оптимізаційних аналітичних задач, де функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів детерміновані. Завдання методів лінійного програмування у проведенні економічного аналізу полягає у пошуку екстремальних значень зміни досліджуваних параметрів об'єкта при ресурсних обмеженнях цієї зміни. Цінність цих методів для аналізу визначається можливостями вибору з багатьох альтернативних варіантів найкращого, оптимального у заданому цільовому критерії.
У задачах лінійного програмування повинні виконуватись ТРИ основні умови.
1. Обмеженість ресурсів
де С} — кількісна оцінка значущості зміни ;-го показника на один пункт.
Основні аналітичні результати при застосуванні методів лінійного програмування досягаються у тому, що визначаються потенціальні можливості зміни будь-якого параметра досліджуваного об'єкта, а також резерви нереалізованих можливостей. Задачі лінійного програмування успішно розв'язують на базі створеного програмного забезпечення роботи ЕОМ класів.
Методи динамічного програмування використовують при розв'язку оптимізаційних задач, у яких цільова функція або обмеження характеризуються нелінійними залежностями. Ці методи використовують під час дослідження стохастичних факторних систем. Задачі динамічного програмування розвчязують шляхом поетапного вирішення певної кількості оптимізаційних задач, диференційованих за лінійними формами. Як і у випадку розв'язку задач лінійного програмування використовують спеціальне програмне забезпечення роботи ЕОМ.
Матричні методи та моделі економічного аналізу грунтуються на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширеніша в аналізі є: матрична модель міжгалу-
В економічному аналізі модель міжгалузевого балансу використовують для розрахунку технологічних нормативів, внутрігосподарських виробничо-технологічних розрахунків, аналізу збалансованості виробництва, калькулювання собівартості продукції тощо. Розв'язують задачі типу міжгалузевого балансу з використанням спеціального програмного забезпечення ЕОМ.
Матрицю багатокритеріальної оптимізації використовують в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки варіантів можливих змін параметрів економічної системи на багатокритеріальній основі. За формою це одинична матриця з виділенням у ній заданої кількості критеріїв порівняння (табл. 3.6).
Матриця може бути збільшена залежно від кількості введених критеріальних ознак. Наприклад, мінімум витрат може бути за відсутності обмежень на використання певних видів сировини, максимальний випуск - за різних обмежень асортименту товарів. За пріоритетними критеріями може бути проведений рейтинг оптимальних результатів, наприклад, за значенням прибутку на 1 грн. витрат.
Метод ключової матриці дає змогу спростити розв'язок задач методом виробничих функцій. Він полягає у тому, що вся система функціональних зв'язків (детермінованих і стохастичних) у досліджуваному об'єкті аналізу максимально агрегується до утворення детермінованих факторних систем. Алгоритм факторної системи будують за участю коефіцієнтів міжелементного зв'язку, а деякі з них не мають чіткої економічної інтерпретації (наприклад, витрата сировини в розрахунку на одного робітника за зміну). Модель ключової матриці за базовими параметрами виробничо-господарської діяльності підприємства наведена у табл. 3.7.
|
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Математичну теорію гри використовують тоді, коли вибирають найвигідніші управлінські рішення,' при організації статистичного спостереження і контролю, при організації господарських взаємовідносин з партнерами та в інших ситуаціях. В управлінні ця теорія набула форми ділової гри. Сформулювавши конфліктні ситуації, математично їх можна подати як гру двох, трьох чи більше партнерів, кожен з яких має за мету мак-симізувати свою вигоду за рахунок іншого партнера. Розв'язуючи такі задачі визначають умови гри: кількість партнерів і правила гри, можливі стратегії партнерів, можливе отримання вигоди. Важливим є сукупність правил гри, за якими залежно від ситуації вибір партнера буде однозначним. Кількість стратегій може бути скінченою і нескінченою. Дослідження стратегій будується на використанні математичного апарату (лінійних рівнянь і нерівностей, ітераційних методів тощо). Якщо виграш одного партнера дорівнює програшу іншого, то їх алгебрична сума дорівнює нулю. Ці ігри називають нульовими. Кожній стратегії відповідає певний виграш (+), або програш (-), залежно від обраної супротивником стратегії. Відповідну інформацію можна подати у вигляді матриці. Наприклад, у парній грі див. (табл. 3.8) умови гри містять у собі можливі стратегії кожного партнера і суми виграшу чи програшу для будь-якого поєднання стратегій. Перший партнер А має три, а партнер Б -чотири стратегії. У табл. 11 наведено тільки суми виграшу гравця А, бо для гравця Б ця сама сума буде програшем. Які ж стратегії краще обирати партнерам? Партнер А при стратегії А! може виграти 10 одиниць, при стратегії А2 - 9, а при стратегії А3 -11. Але за теорією гри треба вважати, що другий партнер обиратиме стратегії, які дадуть партнерові А не найбільший, а найменший виграш. Такими при стратегії А] є 3 одиниці, при А2 - 5 і при А3 - 1 одиниця.
Якщо врахувати, що партнер А дуже обережний, то на найбільші виграші він не орієнтується. Він думає так: якщо я оберу стратегію А2, то гарантуватиму собі виграш не менше 5 одиниць, а при інших він може бути меншим. Ось ця стратегія партнера А і буде оптимальною. Партнер Б при будь-якій стратегії буде у програші, але програвати він намагатиметься якомога менше. Такою стратегією є Б і при якій більше 5 одиниць він не програє. Він і обирає цей мінімакс. Партнер А орієнтується на максимін, а партнер Б - на мінімакс. У цій грі їхня тактика збігається і такий збіг називають сідловою точкою. Значення сідлової точки визначає ціну гри.
У теорії гри розглядають і складніші задачі, які виникають через збіг суми виграшу та програшу, при виникненні домовленостей (кооперативні ігри), при непостійній кількості учасників гри, при грі з випадковим результатом та ін.
Математичну теорію масового обслуговування використовують при розв'язку соціально-економічних задач, пов язаних з організацією обслуговування та ремонту устаткування, проектуванням потокових ліній, планування маршрутів міського транспорту, організацією телефонної служби тощо. Задача теорії масового обслуговування - визначити такі характеристики системи, які забезпечують задану якість її функціонування. Основними елементами системи масового обслуговування, які характеризують структуру, склад і функціональні звчязки, є вхідний потік за-
Quot;
97 
Є.В. Мних. Економічний аналіз
питів, послідовність запитів, засоби обслуговування і вихідний потік запитів.
За строком перебування запитів у системі до початку обслу говування системи масового обслуговування поділяють на тр: групи: з необмеженим часом очікування, з відмовами (втратами) і змішаного типу. У першому випадку, якщо всі засоби обслуговування зайняті, елемент системи, що надійшов, чекає доти, доки один з них не звільниться. У системах з відмовами будь-який еле-і мент, що надійшов і застав усі засоби зайнятими, виходить із сис-І теми. У системах змішаного типу елемент, що надійшов до неї і за-І став усі засоби зайнятими, перебуває обмежений час, за який аба буде обслужений, або залишить систему. Прикладом такої системи є телефонна станція.
До завдань теорії масового обслуговування належать: а) знаходження залежностей, які характеризують якість функціонування обслуговування залежно від характеристик вхідного потоку; б) знаходження параметрів, які характеризують можливості обслуговування; в) вибір способу організації системи загалом.
Задачі теорії масового обслуговування можна розв'язати, використовуючи широку мережу потужних ЕОМ. У випадку, коли система масового обслуговування дуже складна і її треба розв'язати без спрощень, використовують певний імітаційний метод, що потребує значних витрат машинного часу.
Метод дослідження операцій використовують в аналізі для отримання порівняльної оцінки альтернативних рішень. Його мета об'єктивна оцінити пропоновані цілеспрямовані дії і, можливо, пропонування альтернативних варіантів. Складність методу полягає у тому, що досліджувані цілеспрямовані дії (операції), не ізольовані, а повчязані з іншими діями, які дослідника у цей час не цікавлять, однак можуть повпливати на хід операції. Усвідомлення операції, її мети, аналіз факторів, які стосуються цієї мети, порівняння витрат і результатів повинні дати аналітику підставу відмежувати найважливіше і сформулювати умови задачі. При формулюванні умов задачі проводиться добір показників.
Вибором показників і їх формалізацією, визначенням допустимої області зміни та побудовою цільової функції починається
Розділ 3. Методи економічного аналізу
другий етап дослідження операцій - перехід від описової моделі до формальної.
Надалі здійснюється аналіз моделі, здебільшого, шляхом статистичного моделювання, за допомогою експертних оцінок, ділових ігрових імітацій тощо.
Методи експертної оцінки
У сучасній практиці управління часто рішення приймають не на підставі результатів глибокого кількісного й якісного дослідження причинно-наслідкових зв'язків, а інтуїтивно. Це пояснюється тим, що для виважених рішень не вистачає часу або немає інформаційного та кадрового забезпечення аналізу. За оцінками близько 25% господарських рішень приймаються інтуїтивно, тому все частіше користують аналітичні методи експертних оцінок. Ці методи побудовані на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій. До методів експертної оцінки треба віднести:
• метод колективних експертних оцінок;
• метод "мозкового штурму";
• морфологічний метод аналізу;
• метод семикратного пошуку;
• метод асоціацій та аналогій;
• метод колективного блокнота;
• метод контрольних запитань.
Метод колективних експертних оцінок полягає у виявленні єдиного колективного судження спеціалістів-експертів при обговоренні поставленої економічної проблеми в результаті певних компромісів. Різновидом цього методу є метод Дельфі, внаслідок якого засовують не узгоджену, а індивідуальну думку шляхом анкетування спеціалістів-експертів. Далі відбувається опрацювання експертних оцінок. Невідома характеристика явища вважається випадковою величиною, відображенням закону розподілу якої є індивідуальна оцінка відповідності та значення певного явища чи події. Коли такі оцінки отримані від групи експертів, то припускають, що істинне значення характеристики, яку
7*
99 Є.В. Мних. Економічний аналіз
вивчають, перебуває усередині багатьох оцінок і що узагальнена колективна думка є вірогідною. Групові оцінки надійніші порівняно з індивідуальними за умови, що розподіл оцінок, одержаних від експертів, повинен бути "гладким".
Найпростіший метод експертних оцінок - ранжування певних показників. Експерт А присвоює об'єкту (показнику) х число натурального ряду - ранг хц. Ранг 1 отримує найважливіший показник, а ранг ІУ - найнезначніший. Потім визначають суму рангів Хгіі, одержаних і-м показником. Найвищий узагальнений ранг присвоюють показнику, який отримав найменшу суму рангів.Так формується послідовний ряд рангів.
Можлива також кількісна оцінка показників фХу Після їх знаходження найбільшій оцінці присвоюють ранг 1, найменший -N і т.д. У деяких випадках сумарна оцінка порушується. Наприклад, три експерти за десятибальною шкалою оцінили п^ять зразків нового матеріалу (табл. 3.9). Оцінки переведені в ранги, знайдено суму рангів і оцінок, їхніх значень усіх експертів, середню оцінку пронормовано.
Таблиця 3-9.
Ранжування експертних оцінок
| Експерт | Оцінка зразка | Ранг зразка | ||||||||
| 2 3 | 7 6 9 | 8 10 | 4 5 6 | 3 4 6 | 5 5 | 2 2 1 | 1 1 2 | 4 3.5 3,5 | 5 3,5 | 3 3,5 |
| Сума | 13,5 | 11,5 | ||||||||
| Середня оцінка | 7,3 | 8,3 | 4,3 | - | - | - | - | - | ||
| Нормативне значення | 0,243 | 0,277 | 0,166 | 0,143 | 0,166 |
Як бачимо, два других зразки прийнятніші, ніж три третіх (2 • 0,277 3 • 0,166)
За великої кількості показників їх можна поділити на групи і ранжувати спочатку групи, а потім показники всередині груп.
Розділ 3. Методи економічного аналізу
Метод "мозкового штурму" побудовано на створенні такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. існує прямий і зворотний "мозковий штурм". У першому випадку допускається участь від 5 до 15 осіб. Доцільно, щоб в обговоренні (сесії) брали участь спеціалісти різного профілю та з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними. Ознайомившись зі змістом завдання, спеціалісти проводять дискусію у невимушеній формі, де заборонено критикувати ідеї, відхиляються від теми. Обмежується також час дискусії.
При зворотному "мозковому штурмі" основну увагу приділяють виявленню недоліків пропозицій, обхідних шляхів тощо.
Морфологічний метод аналізу використовує структурні (морфологічні) взаємозв'язки сукупності економічних явищ і грунтується на повній відсутності якого-небудь нав'язливого попереднього судження. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об"єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід має назву "морфологічного ящика". "Морфологічний ящик" будують у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення. В економічному аналізі треба розробляти таку морфологічну матрицю, в якій якнайповніше виражався б принцип системного комплексного підходу до дослідження всієї сукупності показників, причин їхньої зміни, місць виникнення відхилень і винуватців тощо. Завдяки розробці морфологічних матриць значно скорочується час проведення аналізу, він стає оперативним, зменшується залежність результатів аналізу від мистецтва керівника, стає можливим прийняття альтернативних рішень.
Метод семикратного пошуку полягає у системному багатократному застосуванні матриць 7 • 7, таблиць і деяких способів. Згідно з цим методом творчий процес поділяють на сім стадій: аналіз проблемної ситуації; виявлення найкращих умов використання аналізованого об'єкта; формулювання завдання; генерація висунутих пропозицій щодо вирішення цього завдання; конкретизація варіантів; добір найкращих варіантів; реалізація рішення.
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Метод асоціацій та аналогій полягає у тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими більш чи менш аналогічними об'єктами, навіть з інших сфер природи і суспільства. Наприклад, при проектуванні літака за аналог було взято політ птаха. Загальний підхід до дослідження за допомогою методу асоціацій та аналогій полягає в тому, що спочатку задається якийсь символ проблемної ситуації та різні її аспекти. Пізніше члени групи дослідників пропонують інші символи, які асоціюються у них в пам'яті. Така процедура триває доти, доки не з'явиться оригінальна ідея.
Метод колективного блокнота і контрольних запитань передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді "блокнота напрацьованих варіантів". У цьому блокноті він описує кожен варіант опису, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжу-вання. Потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін. Пізніше експерти віддають свої блокноти координаторові, який на їхній підставі дає узагальнену оцінку.
Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітичної задачі за допомогою добре підготовленого наперед списку допоміжних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об'єкта та від цілей і задач аналізу, наприклад, від пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виготовлення виробу відповідають на запитання: чи можна змінити структуру суміші?; чи можна використати замінники?; чи можна зменшити відходи?
Контрольні питання
1. Розкрийте зміст методу економічного аналізу.
2. Характерні риси методу економічного аналізу.
3. Моделювання факторних систем.
4. Дайте порівняльну характеристику методу, методики
та методології економічного аналізу.
5. Особливості логічних методів економічного аналізу.
6. Прийоми порівняння і їх характеристики.
7. Метод ланцюгових підстановок і його характеристики.
Розділ 3. Методи економічного аналізу
8. 
Дайте характеристику методів різниці абсолютних і
відносних величин.
9. Розкрийте економічні можливості статистичних методів.
10. Розкрийте зміст методів комплексної економічної
оцінки.
11. Застосування графічних методів в економічному аналізі.
12. Розкрийте аналітичні можливості методів кореляційно-
регресійного зв'язку.
13. Використання методів математичного програмування в
економічному аналізі.
14. Матричні методи і моделі економічного аналізу.
15. Метод ключової матриці в економічному аналізі.
16. Економетричні методи економічного аналізу.
Розкрийте зміст і особливості методів експертної оцінки. Є.В. Мних. Економічний аналіз
Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи
Ключові терміни і поняття
Системний аналіз. Ієрархія системи. Адаптація. Невизначеність системи. Інформаційність системи. Комплекси і блоки аналітичних задач. Елементи методики. Система показників. Методика і методологія аналізу.
4.1. Системний підхід у побудові методики комплексного економічного аналізу
Основний напрям сучасної науки - комплексне дослідження економіки як системи. Тому системний підхід у дослідженні економічних явищ і процесів господарюючих систем є стержнем методології економічного аналізу. Системний підхід використовує такі елементи діалектичної логіки:
• об'єктивність і повноту розгляду проблем і явищ;
• аналіз соціально-економічних процесів у їх динаміці роз
витку;
• вивчення явищ у їх взаємозв'язку і взаємозалежності;
• історичний підхід до вивчення явищ.
Під системним економічним аналізом треба розуміти сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних економічних проблем. Він грунтується на використанні категорії системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення загальної мети.
Виробничо-економічна система має такі властивості:
• ієрархічність;
• багатокритеріальність;
• автономність;
• динамічність (інерційність);
Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи
• 
невизначеність;
• самоорганізованість;
• адаптація.
Ієрархічність системи економічного аналізу не означає і не виражає ієрархію підпорядкування, а передбачає, що оптимізація на верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибору параметрів дії системи на верхніх рівнях.
Ієрархічність методики аналізу означає такий алгоритм аналітичного забезпечення управління, при якому формується вихідна інформація для прийняття рішень на різних ієрархічних рівнях економічної системи в межах компетенції та функціональних можливостей керівників. Уникається дублювання функцій управління та досягається інтегрованість дій у досягненні поставленої глобальної мети.
Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності і для визначення найкращого варіанту її реалізації треба виконати оптимізаційні розрахунки. Визначальними є виробничі та фінансово-економічні критерії. Багатокритеріальність методики аналізу передбачає формування сукупності можливих шляхів досягнення успіху, порівняльну оцінку альтернативних варіантів та їх рейтингову характеристику.
Автономність характеризується відносною самостійністю у виборі форм, методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Автономність методики економічного аналізу передбачає пошук індивідуальної моделі аналітичних досліджень, що враховує специфіку інформаційної системи досліджуваного об'єкта, його генетики, стратегії та тактики розвитку.
Динамічність (інерційність) функціонування економічної системи полягає в тому, що при обґрунтуванні аналітичних результатів треба врахувати їхні кінцеві наслідки для всієї виробничої системи, розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду. Враховуючи інерційність динаміки господарюючих суб'єктів варто створювати аналітичне забезпечення з високим рівнем маневреності управлінських рішень у досягненні тактичних і стратегічних цілей.
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Невизначеність виявляється в тому, що вихідні дані діяльності економічної системи не можна вважати однозначними. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку ( стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить неможливим однозначний розрахунок майбутнього стану на ринку, а з іншого - ускладнює прийняття рішень про зміну і розвиток.
Самоорганізованість і адаптація - це можливість пристосування виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Адаптованість означає, якщо немає управління економічною системою за цільовим спрямуванням, то вона використовує можливості уникнення регулюючого впливу та розвитку за внутрішньо вигідним сценарієм.
Методологія системного економічного аналізу передбачає таку послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу визначених принципами системних досліджень.
На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування економічної системи. її діяльність розглядають у виробничому та фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виділяють три елементи: ресурси виробництва; у фінансовому аспекті - авансування капіталу, оборот виробничого і комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансованого капіталу.
На другому етапі виділяють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності, тобто системи показників (синтетичних, аналітичних, абсолютних і відносних, кількості та системи показників визначається методикою аналізу).
На третьому етапі складають загальну модель аналітичних досліджень, визначають її головні компоненти, функції, взаємозв'язки, виділяють окремі підсистеми, які характеризують підпорядкованість її елементів. В умовах переходу до ринку загальна аналітична модель суттєво змінюється, розширюється зона аналітичних досліджень, виявляються і оцінюються нові фактори та умови економічного зростання. Можна виділити три аналітичних комплекси: а) аналіз потенційних можливостей і варіантів прогресивного розвитку; б) аналіз економічних результатів (очікуваних чи досягнутих) господарювання; в) аналіз ефективності заходів, спрямованих на досягнення економічного зростання.
Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи
Розмежування досліджень внутрішнього та зовнішнього економічних середовищ діяльності підприємств передбачає реорганізацію інформаційних потоків, внесення суттєвих змін у систему обліку і звітності, їх уніфікацію та стандартизацію.
На четвертому етапі проводять факторний аналіз причип-но-наслідкових зв'язків, класифікацію факторів, розподіл пайової участі та ін.
На п'ятому етапі проводять синтез результатів аналітичного дослідження, формують аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень.
Системний підхід до господарських проблем і прийняття відповідних управлінських рішень передбачає розгляд господарської діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьому випадку предметом аналізу стають: усі види продукції; усі стадії виробничого процесу; усі фактори виробництва; усі види господарської діяльності; усі підрозділи підприємства; усі процеси управління.
Аналітична схема процесу прийняття управлінських рішень зображена на рис. 4.1. Результатом аналітичних досліджень є формування банку рекомендацій наукового, інженерно-технічного та організаційно-економічного характеру щодо зміни та вдосконалення різних напрямів роботи підприємства. Систематизація виявлених проблем і "вузьких місць" дасть змогу з'ясувати, наскільки їх розв'язання, згідно з пропозиціями аналітиків, здатне зміцнити економічну систему. Всі пропозиції доцільно згрупувати. У першу групу включають усі пропозиції, які стосуються вдосконалення окремих структурних елементів досліджуваної системи на основі часткових розв'язків без залучення великих інвестицій. У другу групу об'єднують пропозиції, пов'язані з поетапними цілеспрямованими структурними змінами роботи за рахунок проведення організаційно-технічних заходів при нагромадженні достатньо надійних, високоефективних рішень і власних (частково залучених) коштів для її реалізації. Третю групу становлять пропозиції, спрямовані на докорінну зміну системи чи її структурних елементів на основі принципово нових рішень при вкладеннях значних коштів на конверсію виробництва.
Є.В. Мних. Економічний аналіз
Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи
а) необхідність здійснення аналізу на основі ранжованих
показників залежно від об'єкта аналітичних досліджень. Це дасть
змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за
всіма аналітичними періодами, скласти раціональну інфор
маційну базу з урахуванням можливості автоматизації аналітич
них робіт;
б) проведення економічного аналізу шляхом моделювання
процесів, які становлять економічне середовище, і управління
ним через налагодження алгоритмів зв'язку між різними показни
ками з урахуванням реальних зв'язків. Це допоможе проектувати
відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ;
в) моделювання господарської діяльності через показники,
які забезпечують потреби менеджменту.