а) Аналіз довгострокових (необоротних) активів

• ⇐ Назад
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 151617
• Далее ⇒

Аналізуючи довгострокові (необоротні) активи, найважливішим Для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростан­ня, структурних зрушень та ефективності використання. За ди­намікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростан­ня економічного потенціалу підприємства (зростання чи змен­шення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь по­криття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношува-

Є.В. Мних. Економічний аналіз

пості). Детальнішу характеристику основних засобів отримують при аналізі ресурсного потенціалу підприємств (розділ 11).

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.

Аналізуючи необоротні активи, особливу увагу приділяють зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності то­що. Довгострокові фінансові інвестиції - це вагомий чинник зміни фінансового стану підприємства, а механізм цього взаємозв'язку дуже складний. Враховуючи це, у фінансовому аналізі цей напрям господарської діяльності виділяють окремо (розділ 8).

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за показниками.

а) рентабельності активів (ра), які визначають відношен­ням чистого прибутку підприємства (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):

ра=чп:а*100 (6.1)

б) віддачі активів (ав), які визначають відношення валового
доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів:

ав=вд:а*100

в) швидкості оновлення операційних необоротних активів
(Sна), які обчислюють за формулою:

Sна=1:кон

де к_ои — коефіцієнт оновлення операційних необоротних ак­тивів;

б) Аналіз короткострокових (оборотних) активів. Від

раціонального розміщення та ефективності використання оборот­них активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Структурні зрушення, прискорення оооротності, загальна ди­наміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспро­можність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства ха­рактерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми фактора­ми, визначальними серед яких є інфляція. В умовах інфляції зро­стають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків в оцінках оборотних активів. Насамперед з інфляцією пов'язана оборотність оборотних активів. Чим повільніша обо­ротність, тим більше завищується сума прибутку, якщо для оцінки оборотних активів не застосовують метод ЛІФО. По-дру­ге, при інфляції суттєве значення має розподіл активів на моне­тарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи приведуть до втрати їх покупної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні. Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї опти-мальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запа­сах, налагодити стабільні договірні зв'язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання, забезпечити на­лежну організацію виробничого процесу тощо. Надлишок чи не­стача запасів є причиною поганого фінансового стану. Причини їх утворення вивчають при внутрішньому аналізі в розрізі форму­вання і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів, комплексних виробів і т.п.); запасів незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. За кожною групою запасів з'ясову­ють специфіку дії факторів, наслідки впливу відхилень від опти­мальних (нормативних) запасів на результати виробничо-фінан­сової діяльності і визначають шляхи оптимізації. Для оцінки над­лишку чи нестачі запасів, фактичний запас порівнюють з норма­тивним і визначають відхилення. Нормативну потребу виробни­чих запасів (Н_вз) можна бути визначити з розрахунку:

Нвз=Нз*Од

(6.4)

Є.В. Мних. Економічний аналіз

де Н_:з — норматив запасу виробничих запасів у днях, який об­числюють як суму нормативу підготовчого, поточного, страхово­го запасів;

О_(д— одноденне витрачання виробничих запасів, тис. грн. Норматив незавершеного виробництва (Н_нв) обчислюють за формулою:

^Ннв.⁼з:Т*tц*kн (6.5)

де 3 — валові витрати на виробництво продукції, тис. грн.;

Т— тривалість аналізованого періоду, в днях; їц - тривалість виробничого циклу, днів; кн - коефіцієнт наростання витрат, який розраховують як

:

(6.6)

Кн.=а + 0,5в:

а + в

де а — одноразові витрати на початок виробництва, тис. грн.;

в — наступні витрати до кінця виробничого процесу, тис. грн.

Норматив готової продукції чи товарів (Н_ПІ) визначають так:

Нгп=Нпд*Оп

де Н_пд— одноденний випуск продукції чи одноденний оборот товарів, грн.;

О„ — норма готової продукції чи товарів у днях;

Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділи­ти змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгова­ності. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (обо­ротні активи) і довгострокову (необоротні активи). Вона визна­чається активом, якщо: а) існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; б) сума заборгова­ності може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська за­боргованість може бути пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першого типу належить за­боргованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахун­ками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розра­хунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає за майно, що передано в оренду; забезпечена довгострокови­ми векселями. За термінами погашення вона поділяється на: за­боргованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість не-оплачена у визначений термін і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Початковим етапом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її обсягу, складу і структури (табл. 6.7).

Таблиця 6.7.3

Склад, структура та динаміка дебіторської заборгованості

підприємства

Аналізуючи, особливу увагу треба приділяти зміні допусти­мої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості. Наявність простроченої, особливо безнадійної, що віднесена до Резерву сумнівних боргів, як і необгрунтоване зростання Дебіторської заборгованості в цілому негативно впливають на фінансовий стан підприємства, призводять до дефіциту фінансо­вих ресурсів у господарській діяльності. Досліджуючи якісні па-

 

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

постійною наявністю грошових коштів па розрахунковому рахун­ку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визна­чається впливом різних факторів, які часто зумовлюють взаємо-иротилежні тенденції. Відсутність певних грошових запасів, потрібних для своєчасної сплати поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва, може створювати умови банкрутст­ва. На грошові засоби неоднозначно впливає інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, з іншого - призводить до використання все більшої їх ма­си. Загострюється проблема здійснення контролю над рухом цих коштів. Отже, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства та обґрунтованістю їх щоденної потреби. Досвід засвідчує, що кількість грошових коштів підприємства на розрахунковому рахунку повинна дорівнювати 3-4-денному обороту. Забезпеченість грошовими коштами зале­жить від стану управління грошовими потоками (7.6.7. цього розділу). Короткострокові фінансові інвестиції, які є еквівалента­ми грошових коштів, аналізують за загальною методикою аналізу інвестиційної діяльності підприємств.

6.4. Аналіз пасивів підприємства

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу) які визначаються як його пасиви.

Головні завдання аналізу пасивів підприємства:

—аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;

—аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни
фінансового стану;

—аналіз складу та структурних змін власного і залученого
(довготермінового та короткотермінового) капіталів;

—пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня
його віддачі та зміцнення фінансової стійкості
підприємств.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства (табл. 6.8).

Основну частину у структурі джерел фінансування досліджуваного підприємства займає власний капітал ( 98,74% на кінець року). Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені за­сновниками підприємства, накопичені впродовж строку його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в да­рунок.

Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додат­ковий, резервний, неоплачений, вилучений і нерозподілений при­буток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами ут­ворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвесто­ваний, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та нереєстрований).

Залучений капітал визначають у формі довгострокових і ко­роткострокових зобов'язань. Зобов'язання - це заборгованість чідприемства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення ^як°ї, як очікується, призведе до зменшення ресурсів

12 177

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

підприємства, що втілюють економічні вигоди. Залучениіі капітал класифікують за такими ознаками, (рис. 6.3).

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

підприємства, що втілюють економічні вигоди. Залучений капітал \ класифікують за такими ознаками, (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Класифікація залученого капіталу

Аналізуючи пасиви підприємства, роблять такі основні аналітичні висновки про зміну фінансового стану.

І.Про зміну співвідношення власного та залученого капіта­лу, що визначає економічну незалежність підприємства, стан його автономності. Залучення капіталу є необхідною й об'єктивною передумовою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Якщо частка власного капіталу більша ніж, залученого, то фінан­совий ризик кредиторів та інвесторів менший. Багато причин зу­мовлюють більшу ефективність використання залученого капіта­лу ніж власного. До них належать:

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

а) детальна оцінка доцільності залучення капіталу за різни­
ми формами та механізму формування коштів для погашення зо­
бов'язань;

б) стимулююча роль процентних ставок на залучений

капітал;

в) контроль за погашенням боргу з боку банку та креди­
торів;

г) використання застави при отриманні кредиту може стати
чинником проведення розрахунків за кредит майном
підприємства і призвести до банкрутства;

д) прискорення оборотності залученого капіталу сприяє
приросту фінансових результатів діяльності та зміцненню авто­
номії підприємства.

Треба враховувати, що ефективність співвідношення влас­них і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентними ставками на позич­ковий капітал. їх співвідношення виражає так званий "ефект ва­желя". Цей ефект досягається у тому випадку, коли існує пози­тивне сальдо між економічною рентабельністю і "ціною" позичко­вих коштів (середньою ставкою процента). Наприклад, у підприємства "А" актив становив 1000 млн. грн. і пасив -1000 млн. грн., який повністю формується власними коштами. У підприємства "В" актив становить також 1000 млн. грн., а пасив у розмірі 1000 млн. грн. складається з власних коштів у розмірі 500 млн. грн. і позичкових - 500 млн. грн., при середній процентній ставці на позичковий капітал 15%. Балансовий прибуток для обох підприємств однаковий - 200 млн. грн. Отже, у підприємства "А" чистий прибуток (систему податків для спрощення розрахунку не враховуємо) становить 200 млн. грн., а віддача власних коштів -20% (200/1000. 100).

У підприємства "Б" чистий прибуток становитиме 125 млн. ^гРн. (200-500x15:100), а віддача власних коштів - 25% (125/500x100).

Отже, виявлено різну рентабельність власних коштів (20% і з/о) за однакової економічної рентабельності. Ця відмінність є Результатом зміни структури джерел покриття активів ^шДприємства і називається ефектом важеля. р*

 

 

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

г) капіталовіддача (К_в) і капіталомісткість (км) валового до­ходу (ВД):

Кв=ВД:Ксер.(6.20)

Км= Ксер.:ВД (6.21)

д) швидкість обороту капіталу (S_К), в днях:

Sк=(к*Т)сер.:ВД

(6.22)

Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни валового доходу чи доходу з реалізації продукції (робіт, послуг) табл. 6.9.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Приріст обсягу' (+223,5 тис. грн.) і питомої ваги ( +0,14%) влас­ного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою покра­щення фінансового стану, добрих перспектив економічного зростання.

Важливим в оцінках власного капіталу є зміна обсягу та співвідношення основного й оборотного капіталу. Власний основ­ний капітал визначається як сума необоротних активів без вели­чини довгострокового залученого капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів. Сума власного оборотного капіталу визначається як різниця всього власного капіталу і суми власного основного капіталу, або як сума оборотних активів без величини поточних зобов'язань підприємства і без суми довгост­рокового залучення капіталу, який використовують на фінансу­вання оборотних активів.

Підвищення частки власного оборотного капіталу є свідчен­ням покращення фінансового стану, оскільки зростає фінансова стійкість підприємства. Чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

Зміни у складі власного капіталу можуть бути з причин:

>■ внесків учасників",

> переоцінки активів;

>■ вилучення та інших змін у капіталі.

Аналізуючи залучений капітал, важливо в оцінках змінити обсяг та структуру (табл. 6.10).

Таблиця 6.10. Склад і структура залученого капіталу підприємства

На аналізованому підприємстві залучений капітал повністю формується за рахунок кредиторської заборгованості. Відсутність у джерелах фінансування довгострокових кредитів може бути з причин невигідності їх залучення (за діючими умовами кредиту­вання), або через недовіру банку до кредитоспроможності підприємства. Відсутність серед джерел фінансування короткост­рокових кредитів банку треба дослідити особливо ретельно, оскільки це один із чинників зниження рентабельності власного капіталу (при наявності об'єктів кредитування та допустимих умовах отримання кредиту).

Аналізуючи кредиторську заборгованість, особливу увагу звертають на зміни її обсягу, структури, оборотності та терміни погашення. Аналіз змін обсягу кредиторської заборгованості вар­то проводити в розрізі всіх її структурних елементів, визначаючи реальності цих сум за інформацією укладених договорів, кон­трактів та інших документів, які засвідчують стан поточних роз­рахунків підприємства. Особливу увагу приділяють простроченій заборгованості з оцінкою причин її виникнення, можливих наслідків у зміні фінансового стану та шляхів погашення. Якість кредиторської заборгованості оцінюється на основі визначення у ній вексельної форми розрахунків, а також тривалості викорис­тання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Се­редня тривалість використання дебіторської заборгованості в обороті підприємства (Т_кз)обчислюється за формулою

Ткз =(КЗ*Т):КО

(6.23)

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

де К 3 — середні залишки кредиторської заборгованості за аналізований період, тис. гри.;

КО — загальна сума обороту за розрахунками з кредитора­ми, тис. гри.

Щоб детальніше проаналізувати кредиторську заборго­ваність фінансовий стан підприємства, потрібно виділити неви­правдану заборгованість і причини її утворення. До невиправданої кредиторської заборгованості належить прострочена і заборго­ваність за невідфактурованими поставками. Щоб простежити про­строчену заборгованість, виділяють залишок зобов'язань на кінець аналізованого періоду за строками їх утворення (табл. 6.11).

Значна сума простроченої кредиторської заборгованості свідчить про нестійкий фінансовий стан і виникнення кризових порогів.

Таблиця 6.11

Є.В. Мних. Економічний аналіз

 

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

 

 

рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.

Відносні показники фінансової стійкості - система ко­ефіцієнтів (гаіло), аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти те­оретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та у динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт автономії фінансової незалежності (к_а), який
характеризує частку власного капіталу (К_в) у загальній вартості
авансованого капіталу підприємства (К) і розраховується відно­
шенням підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти ба­
лансу:

Ка=Кв:К

Чим більша частка власного капіталу, тим більша мож­ливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінан­сового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне кри­тичне значення цього коефіцієнта - 0,5. Воно свідчить про те, що лише за таких обставин підприємство може всі свої зобов'язання покрити за рахунок власних джерел.

2. Коефіцієнт фінансової залежності (к₃), який характеризує
частку залученого капіталу(зобов'язань) (К_:;) у загальній вартості
авансованого капіталу і розраховується як різниця між 1 і ко­
ефіцієнтом автономії:

Кз=1-Ка

(6.31)

Оцінки його зміни зворотні стосовно коефіцієнта автономії.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важе­ля) (к_р) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного і визначається відношенням залученого капіта­лу до суми власного:

Кр=Кз : Кв

(6.32)

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Зростання цього коефіцієнту свідчить про підвищення за­лежності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової автономії. Критичне значення цього коефіцієнта, коли кр < 1, а нормальним вважається таке значення, при якому лише третина активів підприємства формується за рахунок залученого капіта­лу. Залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонуван­ня підприємства нормальне значення коефіцієнта фінансового ризику суттєво змінюється. Чинниками таких змін можуть бути: зміна оборотності оборотних активів, стан дебіторської заборгова­ності, зміна умов залучення капіталу тощо. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей коефіцієнт повинен бути об­межений значенням співвідношення оборотних активів (ОА) до необоротних (НА):

ОА

к_р < — (6.33)

" НА

4. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (к_ЛІ) ха­рактеризує структуру джерел покриття активів і визначається як частка від ділення суми довготермінових зобов'язань (К_;в) на су­му власного капіталу і довготермінових зобов'язань:

К_дз

кв+кдз

 

(6.34)

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежності від зовнішніх джерел фінансування.

5. Коефіцієнт маневрування власного капіталу (к_МІІ) характе­ризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним і розраховується відношенням влас­ного оборотного капіталу (К,,_о) до суми всього власного:

кмн. =

Кво

кв.

(6.35)

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінан­совий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінан-

Є.В. Мних. Економічний аналіз

сивого заоезпечення вирооничої та інших видів діяльності, прове­дення розрахунків з кредиторами.

6. Коефіцієнт нагромадження амортизації к„_а характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів (основних за­собів і нематеріальних активів), визначається як відношення су­ми нагромадженої амортизації опрацювання (ЛМ) до початкової вартості амортизованого майна (М_;і):

Кна=АМ:Ма

(6.36)

Зростання коефіцієнта нагромадженої амортизації є свідченням зменшення фінансового ризику непокриття авансова­ного капіталу в іммобілізовані активи. В оцінках важливим є: технічний стан основних засобів, методи нарахування аморти­зації, достатність нагромадження амортизації для оновлення ос­новних засобів тощо.

7. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (к_рв) засвідчує наскільки ефективно використовують засоби підприємства у господарській діяльності і визначається відношен­ням вартості основних засобів за вирахуванням спрацювання (ОЗ,) до чистої вартості майна підприємства (чистих активів) (А):

Крв=ОЗз:А

(6.37)

Зміна цього коефіцієнта свідчить про структурні зрушення активів підприємства.

8. Коефіцієнт мобільності оборотних активів (к_Ш)), який ха­рактеризує ступінь ліквідності оборотних коштів, тобто їх мож­ливість бути засобами платежу, розраховується як відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГВЕ) до вартості оборотних засобів (ОБЗ):

Кмо=ГВЕ:ОБЗ

(6.38)

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення ріння платоспроможності підприємства.

9. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними ко­штами (к_зл) визначає ступінь залежності покриття потреби ма­теріальних запасів і затрат від залученого капіталу, розрахо­вується відношенням суми власного оборотного капіталу до вар­тості запасів і затрат підприємства (ВВЗ):

^{Кза=Кво:ВЗЗ}

(6.39)

Зміна цього коефіцієнта визначає фінансовий стан підприємства, враховуючи те, що власними джерелами повинні покриватися необхідна величина запасів і затрат. Нормальним вважається фінансовий стан підприємства при значенні цього ко­ефіцієнта 0,6-0,8.

10.Коефіцієнт майна виробничого призначення (к_ВП), характе­ризує частку активів основної виробничо-господарської діяльності у загальній вартості активів підприємства, розраховується відно­шенням вартості основних засобів і матеріальних оборотних за­собів (А_ВП) до загальної величини чистих активів підприємства (А):

Квп=Авп:А

Цей коефіцієнт є свідченням паритетності вкладення капіталу і виробничу сферу і сферу обігу та можливого маневру­вання ресурсами і капіталу для забезпечення фінансової стабільності при зміні зовнішнього ринкового середовища.

Названі коефіцієнти не вичерпують всю систему показ­ників, які можна використовувати під час аналізу фінансової стійкості підприємства. Часто на практиці використовують ко­ефіцієнти, які виражають деталізовані структурні зрушення ак­тивів і пасивів, взаємозв'язки грошового потоку тощо. За згада­ною сукупністю коефіцієнтів можна достовірно визначити фінан­сову стійкість будь-якого господарюючого суб'єкта. Зведену ха­рактеристику коефіцієнтів фінансової стійкості можна подати у ^Вигляді таблиці 6.13.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

6.6. Аналіз платоспроможності підприємства

Визначальною характеристикою фінансового стану підприємств є його платоспроможність. Платоспроможність виз­начається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платоспроможність розглядається у ширшому значенні якості фінансового стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.

Платоспроможним вважається підприємство, якщо його за­гальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зо­бов'язання. Для детальнішої оцінки платоспроможності визнача­ють зміну величини чистого оборотного капіталу. Його визнача­ють як різницю оборотних активів і короткострокових зо­бов'язань. Чим більша величина чистого оборотного капіталу, тим більш платоспроможним є підприємство. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства викорис­товують коефіцієнти платоспроможності. В практиці аналітичної роботи використовують такі показники платоспроможності:

• коефіцієнт абсолютнії платоспроможності;

• коефіцієнт термінової платоспроможності;

• коефіцієнт проміжної платоспроможності;

• коефіцієнт загальної платоспроможності.

Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності треба визначи­ти інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бух­галтерського балансу (рис. 6.4).

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (к_ап) розра­ховується за відношенням суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній і іноземній валютах (ГК) до корот­кострокових зобов'язань за платежами (К_кз):

Кап=ГК:Ккз

 

(6.41)

 

 

 

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

середовища. Аналітичні характеристики названих коефіцієнтів можна подати у вигляді таблиці 6.14.

Таблиця 6.14. Характеристика показників платоспроможності підприємства

Як видно з табл. ЗО платоспроможність підприємства дуже висока щодо теоретично виправданого значення, так і має тен­денцію до покращення.

Розглядаючи платоспроможність підприємства у перспек­тивній динаміці, не можна ігнорувати майбутні надходження чис­того виторгу, до якого входить сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що надходить у складі загального виторгу від реалізації продукції. Решту виторгу переведуть на невідкладні платежі, пов'язані з відтворенням виробничих ресурсів, у бюджет та інші цілі. Чистий виторг залишається у грошовій формі в обо­роті підприємства.

Для визначення коефіцієнта чистого виторгу знаходять відношення суми амортизаційних відрахувань і чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції.

Неплатоспроможним може бути підприємство через:

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

• невиконання вирооничої програми, порушення договорів
поставки та втрати ринків збуту продукції;

• підвищення затрат за всіма видами господарської діяль­
ності;

• зниження платоспроможності, банкрутство клієнтів і
партнерів;

• співвідношення оборотності оборотних активів;

• формування понаднормативних запасів та значне
відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

• інфляційні процеси та підвищення податкового наванта­
ження.

6.7. Аналіз грошових коштів

Загальний аналіз фінансового стану і фінансових резуль­татів діяльності підприємства не дає відповіді на важливі запи­тання, пов'язані з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість готівки для виплати дивідендів; чи зазнало підприємство фінансових втрат і чи достатньо коштів для погашення зобов'язань; куди інве­стовано кошти за минулий рік; які види фінансових операцій здійснювались і яка їх результативність (зміна активів і пасивів, ефективність вкладень коштів від реалізації тощо).

Щоб відповісти на ці запитання, треба поглибити аналітичні дослідження, доходячи висновків про рух грошових

КОШТІВ.

Грошовий потік підприємства - це сукупність розподілених У часі надходжень і виплат коштів, які генеруються його госпо­дарською діяльністю. Значення ефективного управління грошо­вими потоками підприємства визначається такими обставинами:

• грошові потоки забезпечують господарську діяльність в
усіх її аспектах;

• розвиток підприємства і його фінансова стійкість визнача­
ються тим, наскільки синхронізовані між собою в обсягах і
часі грошові потоки;

• раціональні грошові потоки допомагають забезпечити
ритмічність операційної діяльності;

Є.В. Мних. Економічний аналіз

• при ефективному управлінні грошовими потоками змен­
шується потреба залучення капіталу;

• при оптимізації грошових потоків прискорюється обо­
ротність оборотного капіталу підприємств;

• активні форми управління грошовими потоками дає змогу
підвищити прибутковість операцій пов'язаних з рухом
грошових коштів та знизити ризик неплатоспроможності
підприємства.

• Грошовий потік підприємства охоплює численну кількість
потоків грошових коштів, які обслуговують господарську
діяльність. Для ефективнішого та цілеспрямованого уп­
равління ними, грошові потоки класифікують за різними
ознаками (див. рис. 6.5).

Управління грошовими потоками ґрунтується на принци­пах: інформаційної достовірності, збалансованості, ефективності та ліквідності. Принцип інформаційної достовірності передбачає створення необхідної та достатньої інформаційної бази за міжна­родними стандартами. В Україні цьому найбільше відповідає "Звіт про рух грошових коштів", складений за вимогами НП(С)БО-4. Принцип збалансованості передбачає оптимізацію грошових потоків за видами, обсягами, часовими інтервалами та іншими суттєвими характеристиками. Принцип ефективності пе­редбачає мобілізацію тимчасово вільних коштів через фінансові інвестиції. Принцип ліквідності передбачає синхронізацію пози­тивного та негативного грошового потоків за всіма часовими інтервалами.

Мета аналізу - оцінка здатності підприємства генерувати грошові кошти в обсягах та за строками здійснення необхідних планових платежів, забезпечення прийняття управлінських рішень з оптимізації грошового потоку. Місце аналітичних досліджень в управлінні грошовими потоками можна визначити за етапами цього процесу (див. рис. 6.6).

При забезпеченні повного та достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності викорис­товують два основні методи - непрямий і прямий. Ці методи відрізняються повнотою наведення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією та іншими параметрами.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

І Класифікація грошових потоків підприємства

За масштабами обслуговування господарського процесу

Грошовий потік по підприємству в цілому Грошовий потік за окремими видами господарської діяльності підприємства Грошовий потік за окремими структурним підрозділам підприємства Грошовий потік за окремими господар­ськими операціями

| За видами господарської діяльності

• Грошовий потік за операційною
діяльністю

• Грошовий потік за інвестиційною
діяльності___________________

За напрямом руху грошових коштів

• Додатковий грошовий потік

• Від'ємний грошовий потік

За методом обчислення обсягу

• Валовий грошовий потік

• Чистий грошовий потік

За рівнем достатності обсягу

• Надлишковий грошовий потік

* Дефіцитний грошовий потік

За методом оцінки в часі

• Теперішній грошовий потік

* Майбутній грошовий потік

За неперервністю формування у звітному періоді

• Регулярний грошовий потік

• Дискретний грошовий потік

За стабільністю часових проміжків формування

Регулярний грошовий потік з рівномірними часовими проміжками Регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими проміжками

- 6.5. Класифікація грошових потоків підприємства за основними

ознаками

 

 

 

 

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

де ЗК_а — додаткове залучення акціонерного чи пайового капіталу, тис. гри.;

ЗК_д — залучений капітал за довгостроковими кредитами, тис. грн.;

ЗК_КК — залучений капітал за короткостроковими кредитами, тис. грн.;

СД — допомога спонсорів, тис. грн.;

П_дк — сума погашення довгострокового кредиту, тис. гри.;

Дк ~~ сума погашення короткострокового кредиту, тис. грн.;

Д_в— сума оплачених дивідендів власникам акціонерного капіталу, тис. гри.;

Чистий грошовий потік за всіма видами діяльності (ЧГП) визначатимемо:

ЧГП = ЧГП_од + ЧГП_ід +ЧГПфд

(6.48)

Розрахунок чистого грошового потоку непрямим методом можна подати у вигляді таблиці 6.15.

Таблиця 6.15 Розрахунок чистого грошового потоку непрямим методом

При прямому методі визначають валовий і чистий грошо­вий потік підприємства. За цим методом визначається сумар­ний обсяг надходження і витрат коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності і підприємства в цілому. Розбіжності отриманих результатів розрахунку прямим і непрямим методом належать лише до операційної діяльності. Розрахунок чистого грошового потоку операційної діяльності прямим методом має вигляд:

ЧГП_0д =РП + ІР- Пмр - Пзп - Пзпу - Пб - Ппб - Пін , (6.49)

Є.В. Мних. Економічний аналіз

де РП — сума виторгу від реалізації продукції, тис. грн.;

ІР — сума інших надходжень грошових ресурсів в опе­раційній діяльності, тис. грн.;

П_мр — видатки на придбання матеріальних ресурсів, тис. грн.;

П_зп — видатки на заробітну плату виробничих працівників, тис. грн.;

П_зпу — видатки на заробітну плату управлінського персона­лу, тис. грн.;

П_б — платежі у бюджет, тис. грн.;

П_пб — платежі у позабюджетні фонди, тис. грн.;

П_ін — інші видатки операційної діяльності, тис. грн.

Чистий грошовий потік інвестиційної та фінансової діяль­ності за прямим методом розраховують аналогічно як і при непря­мому методі. Розрахунок чистого грошового потоку прямим мето­дом можна подати у вигляді таблиці 6.16.

Таблиця 6.16 Розрахунок чистого грошового потоку прямим методом

При аналізі грошових потоків у попередньому періоді не-оохідно визначити рівень достатності формування коштів, ефек­тивності їх використання та досягнення збалансованості позитив-

Є.В. Мних. Економічний аналіз

ного та негативного грошових потоків за обсягом і в часі. Аналіз проводиться у розрізі підприємства в цілому, основних видів йо­го господарської діяльності та за центрами відповідальності ( за окремими структурними підрозділами).

Аналізуючи грошові потоки попереднього періоду, треба виділити послідовність проведення аналітичних досліджень. На першому етапі дають оцінку динаміки позитивного грошового потоку за джерелами його утворення. Потрібно зіставити темпи приросту позитивного грошового потоку з темпами приросту ак­тивів підприємства, збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції. Особливу увагу треба приділити дослідженню співвідношень залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел та оцінки ступеня залежності ( від зовнішніх джерел фінансування).

На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а та­кож структури цього потоку за напрямами витрат коштів. На цьому етапі аналізу визначається наскільки змінилися за рахунок витрат коштів окремі види активів підприємства, що забезпечу­ють нриріст його ринкової вартості та за якими напрямами вико­ристовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел. Варто вияви­ти стан погашення кредитних зобов'язань.

На третьому етапі аналізу досліджується збалансованість позитивного та негативного грошових потоків у загальному об­сязі, вивчається динаміка показника чистого грошового потоку. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку, вияв­ляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з по­зицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.

Особливе місце на цьому етапі аналізу приділяють "якості чистого грошового потоку" - узагальненій характеристиці струк­тури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням питомої ваги чи­стого прибутку, отриманого за рахунок зростання випуску про­дукції і зниження його собівартості, низька - за рахунок

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

збільшення частки чистого приоутку, пов'язаного зі зростанням цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій тощо. Один з аспектів аналізу, який здійснюють на цьому етапі, це визначення достатності генеруючого підприємством чистого гро­шового потоку з позицій фінансованих ним потреб. Для цього ви­користовують коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який розраховують за формулою:

КДчгп=

чгп

пк + з + д

(6.50)

де КД_чгп — коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства за аналізований період;

ЧГП — сума чистого грошового потоку підприємства за аналізований період, тис. грн.;

ПК -- сума погашення довго- і короткострокових кредитів підприємства, тис. грн.;

З — приріст виробничих запасів у складі оборотних активів підприємства, тис. гри.;

Д — сума дивідендів виплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал, тис. грн. У процесі аналітич­них досліджень треба виділити вплив факторів на формування грошових потоків підприємства. Ці фактори поділяють на: зовнішні та внутрішні (рис. 20).

На четвертому етапі аналізу досліджують синхронність формування позитивного та негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду, розглядають ди­наміку залишків грошових активів підприємства. Цим дося­гається рівень синхронності і забезпечується його абсолютна пла­тоспроможність. Досліджуючи синхронності формування різних видів грошових потоків, розраховують динаміку коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів аналізованого періоду. Цей показник розраховують за такою формулою:

(6.51)

КЛ =■

ВПГП-(ГА_К-ГА_Н):

внгп

207

 

 

 

 

 

 

Є.В. Мних. Економічний аналіз

* виявлення та реалізації резервів, які допомагають зменши­
ти залежність підприємства від зовнішніх джерел залучен­
ня коштів;

* забезпечення повної збалансованості позитивних і нега­
тивних грошових потоків у часі і за центрами відповідаль­
ності;

* забезпечення тісного взаємозв'язку грошових потоків за
видами діяльності;

* збільшення обсягу й якості чистого грошового потоку.
Основу оптимізації руху грошових ресурсів підприємства

становить забезпечення збалансованості обсягів позитивного та негативного потоку. Негативні наслідки для фінансового стану підприємства мають негативний і позитивний грошові потоки. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності активів і платоспроможності підприємства в цілому, в зростанні недопустимої кредиторської заборгованості, затримках у погашенні кредитів, а у кінцевому результаті - до зни­ження рентабельності авансованого капіталу.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку вияв­ляються у зниженні внаслідок інфляції реальної вартості надлиш­кових коштів, втраті прибутку від незалученого в обігу капіталу.

Для оптимізації дефіцитного грошового потоку застосову­ють систему прискорення залучення коштів і сповільнення їх ви­датків. З метою прискорення залучення коштів використовують систему гнучких цін на продукцію, механізми передоплати при розрахунках, скорочення термінів комерційного кредиту, сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості (вексельний обіг, факторинг) та ін. Сповільнення видатків коштів досягається за рахунок: збільшення термінів комерційного кредиту, заміни придбання необоротних активів на їх оренду (лізинг), переведен­ня короткострокових кредитів у довгострокові. Ширший спектр можливостей збалансування позитивного та негативного грошо­вих потоків можна досягти у довгостроковому періоді (зміни схем стратегічного інвестування, активності на фондовому ринку, раціонального управління майном і постійними витратами).

Для оптимізації надлишкового грошового потоку викорис­товують різні форми інвестиційної активності.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

З метою оптпмізації грошових потоків у часі використову­ють методи вирівнювання і синхронізації. Вирівнювання грошо­вих потоків пов'язане зі згладжуванням їх обсягів за окремими інтервалами аналізованого періоду. Результат цього процесу ви­ражається у зниження середнього квадратичного відхилення ко­ефіцієнтів варіації. Синхронізація грошових потоків ґрунтується на коваріації позитивного та негативного руху грошових ре­сурсів. Результати такої оптимізації в часі визначають за набли­женням коефіцієнта еластичності цих потоків до 1.

Наслідком аналізу й оптимізації грошових потоків може бу­ти розроблення плану руху грошових коштів у перспективному періоді за видами діяльності підприємства.

6.8. Особливості оперативного економічного

аналізу фінансового стану і фінансових результатів

діяльності підприємств

Для оцінки очікуваних фінансових результатів, змін руху фінансових ресурсів і попередження негативних наслідків зміни фінансового стану підприємств доцільно організувати його опера­тивний економічний аналіз. Враховуючи специфіку сфери діяль­ності, треба виділити три напрями оперативного аналізу фінансо­вого стану і фінансових результатів діяльності підприємств:

* оперативний аналіз прибутку операційної та фінансової
діяльності;

* оперативний аналіз оборотних активів;

* оперативний аналіз платоспроможності підприємства.

Основну частину фінансового оперативного аналізу госпо­дарської діяльності становить аналіз прибутку від реалізації про­дукції згідно з укладеними договорами поставки. Враховуючи ка­лендарний графік поставки продукції та її розрахункову рента­бельність, можна визначити зміну фактичного прибутку щодо очікуваного, враховуючи виконання договору поставки. Зауважи­мо, що в країнах ринкової економіки прибуток як і обсяг ре­алізації оцінюють не за надходженням коштів на розрахунковий рахунок, а за відвантаженням продукції згідно з договорами по­ставки. Це дає змогу здійснювати оперативний аналіз фінансових

2-11

Є.В. Мних. Економічний аналіз

результатів з першого дня місяця і вести оолік відхилень нароста­ючим підсумком, що дуже важливо для оперативного управління і прогнозування очікуваних результатів. Такий аналіз досить про­стий і може бути налагоджений з використанням ЕОМ на будь-якому підприємстві. Вихідною аналітичною інформацією може слугувати зведена оперативна відомість (табл. 6.17) .

Таблиця 6.17.

Оперативна аналітична відомість зміни прибутку від реалізації про­дукції, тис. грн.

У випадках, коли підприємство веде оперативний аналіз відвантаження і реалізації продукції, немає потреби складати по­вну оперативну відомість, можна обмежитись лише оцінками відхилень за обсягом відвантаження і фактичної реалізації про­дукції з урахуванням фінансового значення рентабельності.

На підставі поденних даних про відхилення прибутку від реалізації продукції можна бачити, як зміни обсягу відвантажен­ня та фактичної реалізації продукції вплинули на фінансовий ре­зультат діяльності підприємства.

Як відомо, загальні фінансові результати визначаються не ли­ше прибутком операційної, а й фінансової діяльності. Щоденний контроль дає змогу не лише оцінити очікувані наслідки, а й своєчас­но вжити заходів щодо попередження збитків, усунути причини, які їх зумовлюють. Тому треба організувати оперативний облік і аналіз прибутків, збитків фінансової діяльності. Вихідну оперативну аналітичну відомість можна подати у вигляді таблиці 6.18.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Таблиця 6.18. Оперативна аналітична відомість прибутків г збитків

Іноді для оперативного обліку та аналізу результатів фінан­сової діяльності ведуть спеціальну картотеку, в якій на кожну статтю прибутків чи збитків відкривають спеціальну картку. З цих карток і формується оперативна аналітична відомість.

Фінансовий стан підприємства залежить також від стійкого контролю наявності і раціонального використання оборотних ак­тивів насамперед вкладених у виробничі запаси, незавершене ви­робництво, готову продукцію та розрахунки. Для цього треба на­лагодити оперативний облік та аналіз руху оборотних активів, їх відхилення від розрахункового нормативу.

Провідне місце займає оперативний аналіз стану виробни­чих запасів, який здійснюється для всіх видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, закуплених напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Такий аналіз передбачає оцінку відхи­лень виробничих запасів щодо визначеного нормативу за день, п'ятиденку, місяць, за даними складського обліку можна побуду­вати аналітичну відомість (табл. 6.19).

Таблиця 6.19.

Оперативна аналітична відомість зміни виробничих запасів щодо

нормативу

Є.В. Мних. Економічний аналіз

За даними аналітичної відомості можна оцінити зміну обся­гу запасу, його наближення до критичної межі та зростання пона­днормативних залишків, а також контролювати ритмічність ре-сурсозабезпечення. При ефектнішому використанні ЕОМ такий аналіз можна проводити для виробничих підрозділів підприємств.

Наступний етап оперативного економічного аналізу ста­ну використання оборотних активів - аналіз незавершеного виробництва. Його проводять на базі визначених нормативів для всього підприємства і для його виробничих підрозділів. Визначаючи відхилення фактичної вартості незавершеного ви­робництва від виявленого нормативу, оцінюють вплив окремих факторів. Основними з них є: відхилення обсягу випуску про­дукції, неповне чи некомплектне забезпечення напівфабрика­тами і виробами, порушення договірної дисципліни за строка­ми, обсягом і якістю поставок. Особлива роль належить опера­тивному аналізу оборотних засобів, вкладених у готову про­дукцію. Як і для інших видів оборотних активів, для готової продукції визначають норматив. Тому головне завдання аналізу полягає в оперативному контролі за відповідністю фак­тичних залишків нормативу, виявленні відхилень і причин їх виникнення. Для цього можна використовувати товарний ба­ланс, який складають щоденно.

Інформаційною базою проведення оперативного аналізу за­лишків готової продукції є розроблений, враховуючи умови дого­ворів поставок, календарний графік відвантаження продукції. На підставі щоденного обліку фактичного відвантаження продукції і складеного календарного графіка розробляють оперативну аналітичну відомість про відхилення у відвантаженні продукції, зміну її залишків, відношення до визначеного нормативу. Таку відомість можна скласти за формою табл. 6.20.

Оперативна аналітична відомість слугувала для з'ясування причин відхилень, оцінки очікуваних результатів реалізації про­дукції та дотримання нормативу оборотних засобів, вкладених у готову продукцію. Використання оборотних засобів можна поліпшити, якщо прискорити виписку рахунків на відвантажену продукцію і передачу в банк платіжних документів. Для своєчас-

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

ного попередження порушень платіжної дисципліни необхідно весні оперативний облік та аналіз надходження виторгу. Зістав-пяючп фактичний виторг з тією, яка повинна надійти на розра­хунковий рахунок, виявляють суму відхилень, причини порушен­ня строків оплати чи відмови від оплати.

Таблиця 6.20.

Оперативна апстітична відомість відхилень відвантаження готової продукції

При оперативному аналізі стану оборотних активів велику увагу треба приділити засобам, які вкладені в розрахунки, особли­во в дебіторську заборгованість. Потрібно постійно оцінювати ха­рактер дебіторської заборгованості, час і причини її утворення для того, щоб своєчасно вживати заходи для її погашення. Аналогічно пріоритетним для будь-якого підприємства є контроль погашен­ня короткострокових зобов'язань (короткострокових кредитів і поточної кредиторської заборгованості). Такі аналітичні оцінки допомагають своєчасно попередити можливість потенційного банкрутства чи інших кризових явищ.

Аналіз фінансового стану підприємства завершується оцінкою його платоспроможності. Визначення платоспроможності за мину­лий період не дає змоги керівникові вплинути на неї. Тому дуже ак­туальним є оперативний аналіз платоспроможності, мета якого по­лягає у передбаченні можливих негативних відхилень у рівні платіжної спроможності та їх запобіганні. На підприємствах він мо-*<' здійснюватися шляхом складання оперативних платіжних кал єн-

Є.В. Мних. Економічний аналіз

дарів на місяць або на тиждень. Такі календарі дають змогу оператив­но регулювати платежі, уточнювати фінансові завдання згідно з до­сягнутими виробничо-фінансовими результатами, своєчасно за­побігти утворенню розриву між витратами та ресурсами. Якщо при визначенні фінансового нормативу чи при його дотриманні буде ви­явлено, що надходження грошових засобів не покриває витрат, то ви­шукують додаткові джерела. Ними можуть бути: мобілізація внутрішніх ресурсів, кредити банку, фінансова допомога. Водночас проводиться пошук, скорочення видатків. Складають оперативну аналітичну відомість, у якій відображають строкові та прострочені платежі підприємства, стан розрахунків з банками за позичками в межах нормативу і фактично. Контролюючи відхилення у надход­женні і видатках грошових засобів за окремими статтями, з'ясовують причини і вживають заходи щодо поліпшення платоспроможності. Оперативну аналітичну відомість подають у вигляді таблиці 6.21.

Таблиця 6.21. Оперативна аналітична відомість відхилень від фінансового

Результатом виконання оперативного платіжного календа­ря може бути або приріст коштів на розрахунковому рахунку (надходження перевищують витрати), або приріст простроченої заборгованості підприємства. Маючи такі дані, вживають опера­тивні заходи щодо стабілізації фінансового стану.

Розділ 6. Аналіз фінансового стану підприємства

Контрольні питання

1. Розкріпіте зміст аналізу фінансового стану підприємств.

2. Зовнішній і внутрішній аналіз фінансового стану.

3. Основні напрямки і цільового орієнтація аналізу фінансо­
вого стану.

4. Визначить структуру загальної моделі аналізу фінансово­
го стану підприємств.

5. Розкрийте аналітичні можливості фінансової звітності
підприємств.

6. Класифікація активів підприємства.

7. Розкрийте зміст завдань аналізу активів підприємства.

8. На основі яких аналітичних досліджень можна зробити
висновки про фінансовий стан підприємства за зміною
його активів.

9. Розтсрийте зміст і завдання аналізу пасивів підприємства.

 

10. На основі яких аналітичних досліджень можна зробити виснов­
ки про фінансовий стан підприємства за зміною його пасивів.

11. Як розрахувати ефект важіля?

12. Якими показниками характеризується ефективність
вкладень капіталу?

13. Розкрийте методику аналізу кредиторської заборгованості.

14. Охарактеризуйте абсолютні показники фінансової стійкості.
15. Дайте характеристику відносних показників фінансової

стійкості.

16. Виділіть рівні платоспр

---

• ⇐ Назад
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 151617
• Далее ⇒