Найменування суду, до якого подасться заява про перегляд; 14 страница
14. а) Підставою заміни судом штрафу покаранням у вигляді громадських ро-
іт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодав
ством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із
юзрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів, але на строк не більше двох років, є несплата штра-ФУ в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
і відсутність підстав для розстрочки його виплати (абз. 1 ч. 5 ст. 53 КК).
Підставою заміни штрафу покаранням у вигляді позбавлення волі і! розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у межах, визначених п.п. 1, 2, 3 абзацу другого та абзацом третім ч. 5 ст. 53 КК, є несплата штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутність підстав для розстрочки його виплати (абз. 2 ч. 5 ст. 53 КК).
Питання про заміну покарання у вигляді штрафу покаранням у вигляді громадських робіт або у вигляді позбавлення волі (ч. 5 ст. 53 КК) вирішує суд, який ухвалив вирок.
б) Підставою вирішення судом питання про заміну покарання у вигляді
виправних робіт на штраф із розрахунку трьох встановлених законодавством
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт
(ч. З ст. 57 КК) є непрацездатність засудженого, працездатного за віком, вста
новлена висновком медико-соціальної та спеціальної лікарської комісії.
Клопотання засудженого, його захисника, законного представника, інших осіб подається, а подання прокурора чи кримінально-виконавчої інспекції про заміну виправних робіт штрафом вноситься до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок. Стосовно особи, яка під час виконання вироку у вигляді виправних робіт досягла пенсійного (непрацездатного) віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до того ж суду про звільнення такої особи від відбування покарання (ч. 6 ст. 42 КВК).
в) Підставами вирішення судом питання про заміну військовослужбов
цям строкової служби покарання у вигляді позбавлення волі на строк не біль
ше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні є обставини справи
(ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання),
особа засудженого (її поведінка під час відбування покарання у вигляді позбав
лення волі тощо), а також той факт, що особа раніше не відбувала покарання у
вигляді позбавлення волі.
Подання про таку заміну покарання на більш м'яке до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, вноситься органом кримінально-виконавчої системи.
15. Питання про застосування покарання за наявності кількох вироків постає перед судом під час їх виконання у випадках: а) якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому не призначив покарання за сукупністю вироків; б) якщо під час виконання покарання, призначеного за сукупністю вироків, один з них було скасовано із закриттям кримінального провадження апеляційним (п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК), касаційним (ст. 440 КПК), Верховним Судом України (ст. 454 КПК) або за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами (ст. 467 КПК). З поданням про застосування покарання за наявності кількох вироків до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується покарання, може звернутися відповідний орган кримінально-виконавчої системи або прокурор.
1078 _______________________________________________________________
\б. Визначаючи порядок застосування покарання засудженому, стосовно якого є не\звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останнії вирок, суд повинен керуватися положеннями ст. 71 КК, яка передбачає правила Призначення покарання за сукупністю вироків. У другому із наведених випадків суд виключає покарання, яке було призначене (враховане) судом, що ухвалив останній вирок, як через призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, тау і через призначення остаточного покарання за сукупністю вироків.
17. Можливість тимчасового залишення засудженого у слідчому ізолято
рі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисци
плінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора пов'язується в законі
з необхідністю приведення відповідних процесуальних, в тому числі слідчих
дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених
іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у
зв'язку з розглядом справи в суді (ст. 90 КВК).
Під час досудового провадження це питання вирішується за поданням слідчого, погодженим з прокурором, прокурора місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, а в разі, якщо вирішення цього питання необхідне в зв'язку зі здійсненням судового розгляду, - за поданням прокурора воно вирішується судом, який його здійснює.
18. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого
законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом по
карання, а згідно із ч. З ст. 74 КК призначена засудженому міра покарання, що
перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покаран
ня, встановленої санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає
більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з
перерахуванням за правилами, встановленими ч. 4 ст. 72 КК.
Приведення вироку стосовно особи, що відбуває покарання, у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вирішується місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - за клопотанням засудженого, його захисника, законного представника або за поданням прокурора чи начальника органу або установи виконання покарань. Своє рішення в обох наведених випадках суд повинен грунтувати тільки на обставинах, встановлених судом при ухваленні вироку, та на їх юридичній оцінці, яку надано цим судом.
19. До питань про будь-які сумніви і суперечності, що виникають при ви
конанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, відносяться:
а) про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання
(основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні поса
ди чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулю
вання; б) про усунення суперечностей і неточностей при написанні прізвища,
імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого; в) про усунен
ня описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не
стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого тощо.
---------------------------------------------------------------------------------------- 1079
 | |
Очевидно, що під час виконання вироків суд, який їх ухвалив, вправі вирішувати й питання, що виникають внаслідок недоліків вироків, а також питання, що виникли в процесі виконання вироків, зокрема: г) про звільнен/їя з-під варти особи, засудженої до покарання, не пов'язаного з позбавлецяям волі, якщо підсудний був під вартою, і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу; г) про застосування закону про амністію, якщо його застосування Є обов'язковим, і суд при постановленні вироку не обговорив цього питання; д) про зарахування досудового тримання особи під вартою в строк відбування покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущена неточність при його обчисленні; є) про поновлення в правах особи, обмежених під час кримінального провадження, якщо таке поновлення не було зроблено судом при ухваленні виправдувального вироку; є) про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо вони не були скасовані судом при ухваленні виправдувального вироку; ж) про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно; з) про долю речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду; и) про заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна засудженого, якщо у вироку немає такого рішення, тощо.
Наведений перелік питань про будь-які сумніви і суперечності, недоліки, допущені судом при ухваленні вироків, а також питань, що виникають в процесі виконання вироків, які належить вирішувати суду під час виконання вироків, не є вичерпним. Але слід мати на увазі, що під час виконання вироків суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого, якщо таке погіршення становища прямо не передбачено в законі.
Стаття 538. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку
1. Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
1. Особа, засуджена за вчинення злочину, вважається судимою за загальним правилом із дня набрання обвинувальним вироком законної сили до погашення або зняття судимості (ч. 1 ст. 88 КК).
Відповідно до ст. 91 КК якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків погашення судимості, передбачених ст. 89 КК.
Законним приводом до розгляду судом питання про зняття судимості є клопотання особи, що відбула покарання.
Клопотання про зняття судимості розглядається судом, який ухвалив вирок.
2\ Умовами та підставами прийняття рішення про зняття судимості є: а) відбуття покарання особою у вигляді обмеження або позбавлення волі; б) звернення до суду про зняття судимості після закінчення не менш як половини строкуїтогашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК; в) доведеність особою своєї зразкової поведінки і сумлінного ставлення до праці з часу відбуття покарання як ознаки свого виправлення.
Клопотання про зняття судимості розглядається судом за участі особи, яка порушила це клопотання, та прокурора. У судовому засіданні може брати участь захисник цієї особи.
3. У випадку відмови у знятті судимості повторне клопотання може бути порушене не раніше, ніж через рік з дня постановления судом ухвали.
Стаття 539. Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку
1. Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирі
шуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його
захисника, законного представника, органу або установи виконання по
карань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених
законом.
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
2. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із ви
конанням вироку, подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засу
джений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, перед
бачених пунктами 2-4,6,7 (крім клопотання про припинення примусового
лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрис
дикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебу
ває на лікуванні) частини першої статті 537 цього Кодексу;
2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого ви
конується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених
пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до час
тини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62
Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 цього
Кодексу;
3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого про
живає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених
пунктами 5, 8, 9 частини першої статі і 537 цього Кодексу;
4)до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення пи
тань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну
покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального ко
дексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку
_____________________________________________________ ,
із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
3. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із ви
конанням вироку, розглядається протягом десяти дніві дняй«і о надхо
дження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду,
передбаченими статтями 318-380 нього Кодексу,і урахуванням положень
цього розділу.
4. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, за
конний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (по
дання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає
виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засуджено
го; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосуваннядо
засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку роз
гляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей,
якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і
цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в час
тині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, колиїх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
5. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє
ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження
прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбу
вання покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
зупиняє її виконання.
6. У випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в за
доволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого
від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш
м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питан
ня щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлен
ня волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через
рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші
злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотанняз цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвалисуду про відмову.
7. У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого від
бування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під
час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи
медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу
України.
1082_______________________________________________________________
іАЧастина 1 коментованої статті визначає коло осіб, органів та установ, що згідно із законом мають право звернутися до суду з клопотанням та внести подання про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку.
2. Оирімзасудженого, його захисника та законного представника, з таким
клопотанням інші особи, зокрема, потерпілий, цивільний позивач, цивільний
відповідач Можуть звернутися лише про вирішення питань, які безпосередньо
стосуються їхправ, обов'язків чи законних інтересів. Наприклад, член сім'ї за
судженого може звернутися до суду з клопотанням про виключення з акту опи
су майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими
документами, якщо у вироку не було вирішено питання про це майно.
3. З-поміж інших органів і установ, окрім органів і установ виконання
покарань, що можуть порушувати перед судом питання, пов'язані з виконан
ням вироку, можуть бути лише ті, яким таке право надане законом. Наприклад,
відповідно до п. 8 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»
державному виконавцю надано право звертатися до суду з поданням про по
становления ухвали щодо зміни визначеного у виконавчому документі суду на
виконання вироку порядку і способу його виконання в частині майнових стяг
нень, конфіскації майна тощо.
4. Щодо положень ч. 2 цієї статті див. коментар до ст. 539 КПК, де дається
визначення підсудності місцевому суду кожного окремого питання, пов'язаного
із виконанням вироку.
5. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконан
ням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня надходження до суду суд
дею одноособово, за винятком випадків тимчасового залишення засудженого
у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправ
ного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора
у зв'язку з розглядом справи в суді, - судом, який розглядає справу, згідно з
правилами судового розгляду (ст.ст. 318-380 КПК), з урахуванням положень
розділу VIIIКПК, зокрема, щодо процесуального статусу учасників судового
розгляду, характеру та видів рішень, що приймають на цій стадії кримінального
провадження.
6. Судовий розгляд питань, пов'язаних із виконанням вироку, проводиться
з обов'язковою участю засудженого, його законного представника, якщо такий
є, захисника, якщо його запрошено засудженим чи іншими особами за згоди на
це засудженого, а також прокурора.
7. Прокурор бере участь у судовому засіданні з розгляду питань, пов'язаних
із виконанням вироку не як державний обвинувач, а як прокурор, який, з одного
ооку, здійснює повноваження на виконання конституційної функції прокурату
ри з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень, а з іншого -
ік учасник судового розгляду, на якому у випадках внесення ним подання ле
жить тягар доказування перед судом зазначених у поданні обставин, а у ви
падках розгляду судом клопотань засудженого чи інших осіб та подань органів
установ виконання покарань тощо, - як учасник судового розгляду, участь
------------------------------- .________________________________________ 1083
якого спрямована на сприяння суду в повному і всебічному розгляді клопотань (подань) та постановленні законних, обгрунтованих і справедливих судових рішень.
8. Захисник бере участь у судовому розгляді питань, пов'язаних із вико
нанням вироку, не як професійний суб'єкт сторони захисту від підозри, обвину
вачення особи у вчиненні злочину, оскільки це не є предметом судового розгля
ду, а як представник засудженого, який покликаний згідно із законом надавати
йому кваліфіковану юридичну допомогу у відстоюванні перед судом його прав,
свобод та законних інтересів.
9. Участь у судовому засіданні інших осіб, належним чином повідомлених
про час і місце розгляду клопотання або подання (повноважних представників
органів або установ виконання покарань тощо), є обов'язковою лише тоді, коли
подання внесено цими органами чи установами або коли їх обов'язкова участь
була визнана судом.
10. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу,
яка за формою та елементами змісту повинна відповідати вимогам, зазначеним
в ст. 372 КПК.
11. Можливість оскарження ухвали суду, постановленої за наслідками роз
гляду клопотання (подання), в апеляційному порядку, - один із тих випадків,
коли її оскарження прямо передбачене в законі (п. 2 ч. 1 ст. 392 КПК). Апеляцій
ну скаргу мають право подати прокурор, засуджений, його захисник, законний
представник, а потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші
особи - лише у випадках, коли питання, пов'язане із виконанням вироку, ви
рішувалося судом за їх клопотанням.
12. Ухвала суду набирає законної сили, якщо її не було оскаржено в апеля
ційному порядку, через сім днів з дня її оголошення. Оскарження прокурором
ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання до
моменту перегляду її апеляційним судом.
13. Оскільки фактичними підставами умовно-дострокового звільнення за
судженого від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання
більш м'яким є поведінка засудженого, його ставлення до праці, які свідчать
про те, що він довів своє виправлення, закон встановлює, що у разі набрання за
конної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання з цих питань,
розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених
за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше
п'яти років, може мати місце не раніше ніж через рік з дня постановления ухва
ли суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх за
суджених - не раніше як через шість місяців.
14. Через подібну підставу, у разі набрання законної сили ухвалою суду
про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості, розгляд повтор
ного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з
дня постановления ухвали суду про відмову.
1084 _______________________________________________________________
------- "
15. Щодо положень ч. 7 коментованої статті див. п. 6. а) коментаря до ст. 537 КПК.
С т аи т я 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі
1. Час перебування засудженого в лікувальній установі під час відбування покарання у виді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі.
Коментована стаття стосується випадків, коли за поданням адміністрації колонії суд застосовує до засуджених осіб, що мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб та відмовляються від лікування, примусове лікування (ст. 21, 117 КВК), яке здійснюється органами і установами виконання покарань. Цей час перебування засудженого в лікувальному органі чи установі під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі із розрахунку день за день.
 | |||
 |
Розділ IX.
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
І лава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
Стаття541. Роз'яснення термінів
1. Терміни, що їх вжито в цьому розділі Кодексу, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:
1) міжнародна правова допомога - проведення компетентними орга
нами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для
досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку,
ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;
2) видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетент
ними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримі
нальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає:
офіційне звернення про встановлення місця перебування на території за
питуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;
перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішен
ня за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитую
чої держави;
3) перейняття кримінального провадження - здійснення компетент
ними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи
до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої
держави, за її запитом;
4) запитуюча сторона - держава, компетентний орган якої звертаєть
ся із запитом, або міжнародна судова установа;
5) запитувана сторона - держава, до компетентного органу якої на
правляється запит;
6) уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від
імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або
міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи
направити до іншої держави запит компетентного органу про надання
міжнародної правової допомоги;
7) компетентний орган - орган, що здійснює кримінальне проваджен
ня, який звертається із запитом згідно з цнм розділом або який забезпечує
виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги;
8) екстрадиційна перевірка - діяльність визначених законом органів
щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором
України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть пе
решкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин;
9) еїсстрадиційний арешт - застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції);
10) тимчасовий арешт - взяття під варту особи, розшукуваної за вчи
нення злочину за межами України, на строк, визначений цим Кодексом або
міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екс
традицію);
11) тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває
покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення про
цесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідаль
ності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів
у кримінальній справі.
Правовою підставою для міжнародного співробітництва є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні діє близько тридцяти двосторонніх договорів про правову допомогу в кримінальних справах із країнами як ближнього, так і далекого зарубіжжя. Такі договори укладені із Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Республікою Грузія, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Республікою Польща, Канадою, Сполученими Штатами Америки, Республікою Куба, Федеративною Республікою Бразилія та іншими країнами. Вони визначають обсяг і види правової допомоги під час розслідування злочинів, можливість застосування норм процесуального законодавства запитуючої сторони під час виконання доручення, умови, підстави і порядок видачі осіб, стосовно яких відкрито кримінальне переслідування тощо. Правова допомога може бути надана у будь-якій категорії кримінальних справ, за якими проводиться досудове розслідування (окрім справ приватного обвинувачення), незалежно від вимог підслідності. Надання правової допомоги у кримінальних справах усіма компетентними органами здійснюється шляхом письмових зносин.
Щодо зазначеного у коментованій статті глосарію слід звернути увагу на такі моменти.
1. У КПК України вперше в національному законодавстві закріплено чітке визначення міжнародної правової допомоги, якій притаманні такі ознаки: 1) здійснюється компетентними органами; 2) полягає у вчиненні процесуальних дій; 3) вчинення таких дій є необхідним для: а) досудового розслідування; б) судового розгляду; в) виконання вироку, який винесено як судом держави, так і міжнародною судовою установою.