Оцініть особливості пояснення феномена пізнання у наведеному твердженні. Із яких особливостей людини та людської життєдіяльності виводиться тут пізнання? На що воно спрямоване?

"Починаючи міркувати про людську особистість, ми відразу відчуваємо, яку фундаментальну роль виконує пізнання в її житті. Засадою всього нашого духовного життя слугує унікальна здатність пізнання на всіх його ієрархічних сходинках − від простого ознайомлення до проникнення в сутність явищ − прилучення до всього іншого світу. Всі наші бажання і прагнення, наші радощі й скорботи, наша любов та ненависть передбачають наявність пізнання, усвідомлення об'єкта наших бажань, прилучень, любові, знання про нього, розумного сприйняття".

(Д. фон Гільдебранд)

Поясніть, чим відрізняється друге розуміння пізнання від першого? Яке з них є багатшим, деталізованим? Яке враховує більше аспектів та сторін пізнання? Спробуйте виділити ті людські здібності та властивості, які зараховуються до пізнавальної діяльності.

"...Саме із взаємодії суб'єкта та об'єкта випливає дія − джерело пізнання. Вихідним пунктом пізнання постає ні суб'єкт, ані об'єкт, а їх взаємозв'язок, характерний для дії... Відштовхуючись від цієї взаємодії, суб'єкт, розкриваючи та пізнаючи об'єкт, організує дії в струнку систему, яка складається із операцій його інтелекту або мислення".

(Ж.Піаже)

Спробуйте пояснити, які переваги для осмислення пізнання дає трактування його як взаємодії суб'єкта та об'єкта, а в чому виявляються недоліки такого трактування. Для вирішення останнього завдання скористайтесь ще більш вузьким розумінням сутності пізнання:

"В моїй спробі вирішити проблему адаптації до мого оточення я вдаюсь до винаходів деяких пристосувань, частина з яких виявляються ефективними, і я використовую їх у своєму мисленні".

(П.Бриджмен)

Ознайомтесь також із суто психологічним трактуванням пізнання:

"...Пізнавальна активність − це активність, пов'язана із надбанням, організацією та використанням знання. Така активність є характерною для всіх живих організмів, а особливо для людини. З цієї причини дослідження пізнавальної активності складає частину психології, а теорії пізнання постають психологічними теоріями".

(У.Найсер)

Які із наведених версій осмислення пізнання видаються вам найбільш виваженими? Чому? Які з них можна вважати власне філософськими?

Ознайомтесь із положеннями, які намагаються доповнити більш-менш поширені розуміння пізнання зверненням уваги на його особливі виявлення:

"Пізнання мас дві спрямованості і два значення: воно є активний прорив до смислу, до істини, що підноситься над світом, і воно є пристосуванням до даного світу, до соціальної повсякденності".

(М.Бердяєв)

Як ви можете пояснити відмінності у наведених різних спрямуваннях пізнання? Як би ви назвали ті складові пізнання, які спеціально підкреслені автором уривка?

"Релігія стверджує, що існує лише одна річ, яка рівнозначна вічності і має в ній сенс − це любов. Насправді ж ця річ − пізнання".

(О.Суворов, сучасний російський філософ)

Спробуйте з'ясувати, в якому сенсі пізнання може поставати в окресленні вічності? Чи згідні ви із тим, що сила пізнання є більшою, ніж сила любові? Аргументуйте свої твердження.

"Відомим є біблійне використання дієслова "пізнавати" у сенсі проникнення в таємницю жінки. Те ж саме використання є звичайним і для грецької мови, де виявляється контекст слова "знання" як проникнення у заповітне. Це знання як магічне або релігійне вміння, а не самопізнання; це є проникнення в таємниці зовнішнього світу задля оволодіння та використання".

(С.Авєрінцев)

Який аспект пізнання вимальовується в наведеному фрагменті? У чому полягає його важливе значення? Чи згідні ви із трактуванням пізнання через оволодіння? Поясніть свої твердження. Спробуйте підвести загальні підсумки знайомству із найпершими проявами та визначеннями пізнання. Що ж є пізнання на вашу думку? Які у нього найперші чинники, прояви та функції?

Підводячи підсумок загальному розумінню пізнання, уважно перечитайте наведені нижче судження щодо різноманітних тлумачень пізнання:

"Філософська теорія пізнання пропонує нам... не одне, а численні і зовсім відмінні визначення [пізнання]: знання і пізнання, говорить нам давня школа догматизму, є відображенням речей, що перебувають поза нашою свідомістю. Ні, − відповідає Марбурзька школа, − пізнання є мисленим конструюванням предметів за внутрішніми законами самого мислення. Пізнання, − говорить знову-таки південно-західна німецька школа, − це формування матеріалу через посередництво судження. Пізнавати − значить утворювати судження, що ведуть до корисних дій, − стверджує прихильник прагматизму. Пізнання за Бергсоном − це природне занурення через чуттєвість у процеси становлення світу. Пізнання − це розуміння зв'язків між уявленнями, які, як такі, зі свого боку, не є схожими на речі, але у крайньому разі зв'язки речей та зв'язки уявлень є аналогічними, − вважає "критичний реалізм". Пізнання є або описування наочних фактів із мінімумом понять та законів,... або пізнання значить виявлення у чомусь відносно невідомому відомого нам комплексу... − так вчать позитивісти".

(М.Шелер)

Спробуйте проаналізувати наведені окреслення сутності пізнання, виявити в них позитивні здобутки та недоліки, а також зробити загальний висновок щодо складності та суттєвих рис пізнання.

Завдання 2. Види пізнання та їх взаємозв'язок.

"Для осягнення (пізнання) нам відкриті два шляхи: перший − шлях науки, за допомогою якої цей шлях відкриває пал і причини та основні закони і виражає їх точними формулами або абстрактними термінами. Другий − шлях мистецтва, за допомогою якого ці причини і основні закони він виражає вже не в сухих визначеннях, недоступних натовпу і зрозумілих лише для кількох фахівців, але у формі живого сприйняття, звертаючись не лише до розуму, ай до почуттів, до серця найбільш простої людини".

(І.Тен)