ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ПОЛ. ХХ СТ
Нормативний курс Історії української літератури першої половини ХХ ст. має на меті висвітлити динаміку письменства у 20-30 роки та під час другої світової війни в контексті тогочасних позахудожніх та власне художніх реалій. Завдання курсу – дати студентам систематизоване знання літературного руху за роки національно-визвольних змагань, покоління “розстріляного відродження”, запровадження “соцреалізму” та репресій щодо творчої інтелігенції, розкрити паралельний потік еміграційного українського письменства у вигляді “Празької школи”, сукупного доробку західноукраїнської літератури, специфіку писемного слова під час другої світової війни, проаналізувати жанрово-стильові пошуки в річищах модернізму, аванґардизму та штучного “соцреалізму”.
Нормативний курс розрахований на один семестр для студентів IV курсу Інституту філології, охоплює 36 лекційних годин.
ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Атом серця: Українська поезія першої половини ХХ століття. – К.,1993.
2. Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1992.
3. Гординський Я. Літературна критика підсовєтської України. – Л.,1939.
4. Гроно нездоланих співців: Зб. – К.,1997.
5. Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Л.,1991.
6. 20-роки: Літературні дискусії, полеміки. – К.,1991.
7. Жулинський М. Із забуття – в безсмертя. – К.,1991.
8. “З порога смерті...” Письменники України – жертви сталінських репресій. – К.,1991.
9. Ільєнко І.О. У жорнах репресій: про українських письменників (за архівами ДПУ-НКВС). – К.,1995.
10. Ільницький М.Західноукраїнська та еміграційна поезія 20-30-х років. – Л.,1989.
11. Історія української літератури ХХ століття: У 2 книгах. – К.,1988.
12. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.,1995.
13. Зеров М. Українське псьменство. – К.,2003.
14. Ковалів Ю. “Празька школа”: на крутосхилах “філософії чину”. – К., 2001.
15. Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква, 2004.
16. Ковалів Ю. Українська поезія першої половини ХХ століття. – К.,2000.
17. Ковалів Ю. Художня хроніка великої трагедії (українська література періоду другої світової війни). – К.,2004.
18. Ковалів Ю. “Рокотанням-риданням бандур”. – К.,2006.
19. Ковалів Ю. Ренесанс української прози 20-х років ХХ століття. – К.,2007.
20. Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади у двох книгах. К.,2008.
21. Кошелівець І. Сучасна література в УРСР. – Нью-Йорк, 1964.
22. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927). – Т.1,2. – Х.,1928.
23. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. – К.,2007.
24. Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30-х років. – Л.,1999.
25. Лавріненко Ю. Розтріляне відродження. Антологія 1917-1933. – К.,2002.
26. Луцький Ю. Літературна політика в радянській Україні 1917-1934. – К.,2000.
27. Маланюк Є.Книга спостережень. – К.,1998.
28. Мишанич О. Повернення: Літературно-критичні статті і нариси. – К.,1997.
29. Неврлий М.Українська поезія 20 років: Мікропортрети в художніх стилях і напрямах. – К.,1991.
30. Новиченко Л. Вибрані праці: В 2 т. – К.,1984.
31. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.,1999.
32. Семенюк Г.Ф. Українська драматургія 20-х років. – К.,1993.
33. Славутич Яр. Розстріляна Муза: Нарис про поетів. – К.,1991.
34. Смолич Ю. Тв.: У 8 т. – К.,1986. – Т.7.
35. Соловей Е.С. Поезія пізнання (філософська лірика в сучасній літературі). – К.,1991.
36. Тростянецький А.А. Шляхом боротьби і шукань. – К.,1968.
37. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики: У 4 кн. – К.,1993-1995.
38. Шерех Ю. Не для дітей. – Нью-Йорк, 1969; Друга черга. – “Сучасність”,1977; Третя сторожа. – К.,1993.
Тема І. Українська література під час національно-визвольних змагань.
1. Характерні риси української літератури періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Характеристика видань “Шлях”, “Літературно-критичний альманах”, “Музагет”, “Мистецтво”, ефемерних утворень на кшталт “Цеху мистецтва” тощо. Перші прояви пролеткульту.
2. Жанрово-стильові тенденції 1917-1921 рр.:
а) імпресіоністична проза Г. Михайличенка – “Блакитний роман”, символіка, алюзії, перший зразок експериментальної прози;
б) пізній символізм в українській поезії, його відмінність від раннього символізму. Огляд поезії О.Слісаренка, Д.Загула, Я.Савченка;
в) специфіка революційного романтизму, його відмінність від класичного романтизму та неоромантизму. Лірика “перших хоробрих”: В.Еллан (Блакитний), В.Чумак.
г) український варіант авангардизму – на прикладі футуризму М.Семенка: перехід від кверофурного етапу до панфутуризму.
Література:
Атом серця: Українська поезія першої половини ХХ століття. – К.,1993.
Ільницький О. Український футуризм. 1913-1930. – Л., 2003.
Історія української літератури: У 8 т. – К.,1970. – Т.6.
Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1998.
Єфремов С. За рік 1912. Під обухом. Більшовики у Києві. – К.,1993.
Єфремов С. Історія українського письменства. – К.,1995.
Ковалів Ю. Українська поезія першої половини ХХ століття. – К. 2000. – Вид. “1 вересня” (“Українська мова і література”).
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква,2004.
Ковалів Ю. Українська література періоду національно-визвольних змагань.// Неопалима купина. – 2007. – Ч.3-4.
Ковалів Ю. українська література періоду національно-визвольних змагань.// Неопалима купина. – 2007. – Ч.5-6.
Ковальова О.Ю. Бінарні колізії модернізму та аванґардизму в українській літературі першої половини ХХ століття (дисертація). – К.,2006.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933.– К.,2002.
Ні слова про спокій! В.Еллан-Блакитний: Спогади. Матеріали. – К.,1989.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.,1999.
Приходько І. Гнат Михайличенко.// Письменники Радянської України 20-30 років. – К.,1989.
Сулима М. Книжниця у семи розділах. – К.,2006.
Тростянецький А.А. Шляхом боротьби і шукань. – К.,1968.
Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Кн..2.
Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1995. – Кн..4.
Тема 2. Кларнетизм П.Тичини як ідіостиль та інтеграція ідейно-естетичних пошуків початку ХХ ст.
1. “Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух... – ідейно-художня концепція П.Тичини.
2. Принцип панмузичності у ліриці П.Тичини. Домінанта синестезії, ознаки “звукового малярства” та “мальовничого звукопису”, “гармонії сфер” “Сонячних кларнетів”.
3. Кларнетизм як ідіостиль (індивідуальний стиль) П.Тичини та синтез тенденцій модернізму й національного ренесансу.
4. Аналіз поетики та особливостей віршування “Сонячних кларнетів”.
5. Розлам кларнетизму у збірці “Замість сонетів і октав”, використання у ній досвіду античного театру. Заперечення революції як втілення руїни.
6. Протистояння гармонії сфер деструктивним реаліям у збірці “Плуг”. Перші прояви амбівалентності П.Тичини.
7. Структурні зміни “гармонії сфер” (поетичного космосу) у ліриці П.Тичини. Цикли “В космічному оркестрі”, “Живем комуною”, незавершена поема-феєрія “Прометей”.
8. Вольові імперативи та прояв “романтики вітаїзму” у збірці “Вітер з України”. Версифікаційне розмаїття.
9. Неоднозначна семантика збірки “Чернігів”. Використання елементів конструктивізму.
Література:
Губар О. Павло Тичина: Літературно-критичний портрет. – К.,1981.
Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1988. – Кн.1.
Єфремов С. Історія українського письменства. – К.,1995.
Клочек Г. “Душа моя сонця намріяла...”: Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини. – К.,1986.
Ковалів Ю. Кларнетизм Павла Тичини – нереалізована естетична концепція.// Слово і час. – 2003. – Ч.1.
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква,2004.
Ковалів Ю. Українська поезія першої половини ХХ століття. – К.,2001. – Вид. “1 вересня” (“Українська мова та література”).
Ковалів Ю. “рокотанням-риданням бандур” – К.,2006.
Ковалів Ю. Фрагменти з історії української літератури ХХ століття. Павло Тичина.// Неопалима купина. – 2008. – Ч.1-2.
Костенко Н.В. Поетика Павла Тичини: Особливості віршування. – К.,1982.
Лавріненко Ю. Клярнетичний символізм.// Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1991. – Кн.1.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. – К.,2002.
Ніковський А. VITA NOVA: Критичні нариси. – К.,1991.
Новиченко Л. Тичина і його час: незайві доповнення.// Зб.: 20-30-і роки: літературні дискусії, полеміки. – К.,1991.
Новиченко Л. Поезія і революція: Творчість П.Тичини в перші післяжовтневі роки. – К.,1979.
П’янов В. Визначні, відомі й “та інші...” – К.,2002.
Співець нового світу: Спогади про Павла Тичину. – К,1971.
Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави).// Дніпро. – 1993. – Ч.2-3. Стус В. Феномен доби: Сходження на Голгофу слави. – К.,1993.
Тельнюк С. “Молодий я, молодий...” (Поетичний світ Павла Тичини). – К.,1990.
Тичина П. Зібрання творів: У 12 т. – К.,1983. – Т.1; К.,1988. – Т.11.
Тичина П. Сонячні кларнети. – К.,1990.
Шестопалова Т. Міфологеми поезії Павла Тичини: спроба інтерпретації. – Луганськ, 2003.
Тема 3. Письменство “розстріляного відродження”. Літературні угруповання 20 років.
1. Психологічна та творча атмосфера літературного “розстріляного відродження”, пошуки нових творчих обріїв в контексті нового етапу модернізму.
2. Перші спроби структурування літературного руху: “Ґроно”, альманахи, журнал “Шляхи мистецтва”. Невдалий проект ВУФППМ. Провал пролекультців в Україні.
3. Еволюція футуризму – від раннього панфутуризму (Ком космос, Аспанфут, АсКК) до Нової Генерації та ОППУ. Квазітеорія “деструкції – екстракції – конструкції”, вихід за межі мистецтва. Інші футуристичні утворення (СіМ).
4. Специфіка українського конструктивізму (динамізму-спіралізму), діяльність “аванґардівців”.
5. “Плуг”, його програма, вульгаризаторські та популістські тенденції селянської спілки письменників.
6. “Гарт”, його програма, протистояння “Плугу”, причини розвалу спілки пролетарських письменників.
7. Підстави утворення ВАПЛІТЕ, її програма, намагання утвердити українську літературу в її іманентних характеристиках, протистояння дискредитаціям письменства, причина “саморозпуску” та подальша еволюція літературного угруповання (“Літературний ярмарок”, ПРОЛІТФРОНТ).
8. Інші літературні організації, близькі до ВАПЛІТЕ. Аспис, утворення з його осередку київської “неокласики” та “Ланки” (МАРСу), намагання формувати високі критерії літератури як мистецтва. Історія та своєрідність кожного угруповання.
9. Намагання компартії приборкати літературний процес, боротьба з “попутниками”. Створення “Молодняка”, ВУСППУ, деструктивна роль цих організацій у творчій динаміці 20 років, намагання утвердити так званий “пролетреалізм”.
Література:
Домонтович В. Болотяна лукроза.// Київські неокласики. – К.,2003.
Ільницький О. Український футуризм. 1914-1930. – Л.,2003.
Історія української літератури: У 8 т. – К.,1970. – Т.6. – С.26.
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Кн.1.
Кавун Л. “М’ятежні романтики вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.
Ковалів Ю. Письменство “розстріляного відродження”: від літературних угруповань до Літературної дискусії. – К.,2004.
Клен Ю. Спогади про неокласиків.// Київські неокласики. – К.,2003.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження 1917-1933. – К.,2002.
Лейтес А. і Яшек М. Десять років в українській літературі (1917-1927) – Х.,1928.
Луцький Ю. Літературна політика а радянській Україні. 1917-1934. – К.,2000.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.,1999.
Петров В. Проблема літературознавства за останнє 25-ліття.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1993. – Кн..1.
Сулима М.Книжиця у семи розділах. – К.,2006.
Тростянецький А. Шляхом боротьби і шукань. – К.,1968.
Хвильовий М. Твори: У 5 т. – Нью-Йорк-Балтимор-Торонто,1986. – Т.5.
Тема 4. Літературна дискусія 1925-1928 років.
1. Причини виникнення Літературної дискусії 1925-1928 років та основні проблеми, порушені нею.
2. Концепції “психологічної Європи”, “романтики вітаїзму”, “азіатського ренесансу”, протистояння “червоній просвіті”, масовизму та іншим псевдохудожнім явищам.
3. Диспут “Шляхи розвитку сучасної літератури” (24 травня 1926 р.) та виявлення на ньому вузлових питань літературного процесу 20 років.
4. “Апологети писаризму” М.Хвильового – вихід Літературної дискусії за межі письменства, порушення загальнокультурних та загальнонаціональних питань.
5. Памфлет “Україна чи Малоросія?” як спроба розв’язання іманентної національної літератури.
6. Втручання комуністичних діячів у перебіг Літературної дискусії, підміна естетичних категорій політичними, грубе порушення принципів еристики.
7. Формальне завершення Літературної дискусії (диспут 18-21 лютого 1928 р.), її інерція та нерозв’язані нею проблеми.
8. “Справа” СВУ – перший сфальсифікований судовий процес у період завершення Літературної дискусії.
Література:
20-і роки: літературні дискусії, полеміки. – К.,1991.
Зеров М. Ad fontеs.// Зеров М. Твори: У 2 т. – К.,1990. – Т.2.
Кавун Л. “М’ятежні романтики вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.
Ковалів Ю. Літературна дискусія 1925-1928 років. – К.,1990.
Ковалів Ю. Письменство “розстріляного відродження”: від літературних угруповань до Літературної дискусії. – К.,2004.
Луцький Ю. Літературна політика в радянській Україні 1917-1934. – К.,2000.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.,1999.
Тростянецький С. Шляхом боротьби і шукань. – К.,1968.
Хвильовий М. Камо грядеши. Думки проти течії. Апологети писаризму. Україна чи Малоросія?// Хвильовий М. Твори: У 2 т. К.,1990. – Т.2.
Шевельов Ю. Микола Хвильовий.// Хвильовий М. Твори: У 5 т. – Нью-Йорк-Балтимор-Торонто,1983.–Т.1
Шляхи розвитку української пролетарської літератури. Літературна дискусія (1925-1928): Зб. матеріалів. – Х.,1928.
Тема 5. Українська поезія 20-х років. Розмаїття стильових тенденцій.
1. Перетікання в українській поезії революційного романтизму та неоромантизму, реакція критики на їхню присутність. “Романтика буднів” – надуманий стиль.
2. Сувора правда революції та громадянської війни у ліриці Д.Фальківського. Мінорні мотиви як заперечення абсурду буття.
3. Лірика В.Сосюри. Романтичний тип світоуявлення поета, його зв’язок із неороматничним та революційно-романтичним стилем. Порівняння ліро-епічної поеми “Червона зима” (перший варіант та хрестоматійний варіант). Урбаністичні мотиви з погляду маргінала. Амбівалентність свідомості поета і її причини – мотив “двох Володьок”. Поетична модель “Вчора-Сьогодні-Завтра” В.Сосюри. Драматична доля поем “Махно”, “Мазепа” В.Сосюри. інтимна лірика та її специфіка: поєднання реальних рефлексій та ознак петраркізму.
4. Неординарний дебют О.Влизька. Романтичний пафос його ранньої лірики. Реалізація можливостей таланту у жанрі балади. Самовипробування поета у колі Нової Ґенерації. Мариністичні мотиви. Поема “Мій Дон Жуан”, її інтертекстуальна основа та авторська інтерпретація.
Література:
Ґроно нездоланих співців. – К.,1997.
Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1998.
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква,2004.
Ковалів Ю. “Рокотанням-риданням бандур”. – К.,2006.
Костюченко В. Біль аж до краю дороги... – К.,2004.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. – К.,2002.
Неврлий М. Українська радянська поезія 20 років (мікропортрети в художніх стилях і напрямах). – К.,1991.
Новиченко Л. Вибрані праці: У 2 т. – К.,1984. – Т.2.
Письменники Радянської України: 20-30 роки. – К.,1989.
Речник української культури. Майк Йогансен у спогадах, листах, матеріалах. – К.,2004.
Поезія Д.Фальківського, В.Сосюри, О.Влизька (з різних джерел).
Тема 6 Українська поезія 20 років. Розмаїття стильових тенденцій. Експериментальна лірика.
1. Еволюція М.Бажана від футуризму до періоду “бурі і натиску”. Прояв експресіонізму у ранній ліриці поета, пошуки шляхів дисциплінування поетичного мовлення, вироблення необарокового ідіостилю. Поеми М.Бажана “Розмова сердець”, “Гофманові ніч”, “Число”, “Сліпці”.
2. Експериментальна (філологічна) полістильна лірика “ювеліра форми” М.Йогансена. Трагічні інтонації в його поезії. Використання принципу неідентичної ідентичності, випробування можливостей версифікації.
3. Принципова позиція Є.Плужника в українській поезії. Неореалістична стильова домінанта збірки “Дні”, лаконізм віршової форми. Гуманістичний пафос збірки. Полемічна основа збірки “Рання осінь”, інтровертивна її спрямованість та інтелектуальний пафос. Віднаходження класичної випрозореності думки у збірці “Рівновага”. Апологетизація тиші як космогонічного антицивілізаційного чинника у поемі “Галілей”, її версифікаційні особливості. Порівняння цієї поеми із поемою “Спустошена земля” Т.С.Еліота.
4. Усамітнення та герметизм як екзистенційний вибір В.Свідзинського 20 років. Міфотворення поета, трансформація архетип них інтертекстів у його “орфічній” ліриці – на прикладі збірок “Ліричні поезії”, “Вересень”.
Література:
Державин В. Лірика Євгена Плужника.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Кн..2.
Дзюба І. “Засвітився сам од себе”.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Т.1.
Ґроно нездоланих співців. – К.,1997.
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Кн..2.
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква, 2004.
Ковалів Ю. “Рокотанням-риданням бандур”. – К.,2006.
Костенко Н.В. Поетика Миколи Бажана (1923-1940). – К.,1971.
Костенко Н.В.Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики. – К.,2004.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. – К.,2002.
Новиченко Л. Вибр. праці: У 2 т. – К.,1984. – Т.2.
Письменники Радянської України. 20-30-і роки. – К.,1989.
Стус В. Зникоме розцвітання особистості.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – Т.1.
Поезія М.Бажана, М.Йогансена, Є.Плужника, В.Свідзинського.
Тема 7. Українська поезія 20 років. Творчість “неокласиків”.
Явище київської “неокласики” в контексті української поезії, літератури та культури 20 років, дисциплінування поетичної думки, утвердження аполлонійського начала. Спадкоємність київського Атенею та Київської Олександрії. Їхня поетична, перекладацька та наукова діяльність. Феномен “наукової поезії”. Поетичні збірки М.Зерова, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, М.Рильського, окремі вірші О.Бургардт.
Інтертекстуальна та культурологічна основа київської “неокласики” як відкритої поетичної системи. Невідповідність її концепції настановам неокласицизму. Полеміка з приводу даного питання. Ознаки кларизму, калокагатії, гармонії раціональних та емоційних чинників у ліриці “неокласиків”.
Версифікаційні й образні характеристики поезії М.Зерова, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, М.Рильського, О.Бургардта. Поєднання в їхній ліриці поетики різних стилів.
Зв’язок поезії “неокласиків” із сучасністю: на прикладі творчості М.Зерова, М.Рильського та ін.
Література:
Ґроно нездоланих співців. – К.,1997.
Державин В. Поезія Миколи Зерова і український класицизм.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. – К.,1994. – Кн.1.
Єфремов С. Історія українського письменства. – К.,1995.
Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1998. – Т.1.
Київські неокласики. – К.,2003.
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква, 2004.
Маланюк Є. Книга спостережень: Статті про літературу. – К.,1997.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. – К.,2002.
Наливайко Д.С. Українські неокласики і неокласицизм.// Наукові записки. – Т.4. – Філологія. – К.,1998.
Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.,1980.
Письменники Радянської України. 20-30 роки. – К.,1989.
Шерех Ю. Не для дітей: Літературно-критичні статті та есеї. – Нью-Йорк, 1969.
Шерех Ю. Третя сторожа. – К.,1993.
Поезія М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича, М.Драй-Хмари.
Тема 8. Проза “розстріляного відродження”. Творчість Г.Косинки.
Загальна характеристика української прози 20-х років.
1. Імпресіоністична новелістика Г.Косинки. Специфіка новели як жанру у творчості письменника. Еволюція прозаїка до неореалізму. Архетип землі в його творах, гуманістичні принципи художньої інтерпретації революційної дійсності.
2. Особливості імпресіоністичного письма у новелі “На золотих богів”. Композиція та образна система твору.
3. Трагічна доля молодих людей Корнія Дізіка та Уляни у новелі “В житах”, контрасти світлих почуттів та абсурдної реальності громадянської війни. Зв’язок цієї новели з новелою “Постріл”.
4. Незавершене оповідання “Фавст” – героїка національного резистансу. Обстоювання людських та національних цінностей за екстремальних умов, проблема екзистенційного вибору.
5. Абсурдне протистояння героїв у новелах “Темна ніч”, “Десять”. Екзистенційна безвихідь у новелі “Змовини”.
6. Трагедія жертв фантомних світоуявлень у новелі “Політика”. “Гармонія” – випробування героїв в екстремальних умовах соціальної катастрофи.
Література:
Агєєва В.П.Українська імпресіоністична проза: Михайло Коцюбинський. Григорій Косинка. Андрій Головко. – К.,1994.
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1988. – Кн.1.
Ковалів Ю.Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – К.,2007.
Наєнко М.К. Григорій Косинка: Літературно-критичний портрет. – К.,1989.
Штонь Г. Григорій Косинка.// Гроно нездоланих співців. – К.,1997.
Косинка Г. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. – К.,1988.
Тема 8. Проза “розстріляного відродження”. Постать М.Хвильового у розвитку нової, експериментальної прози 20-х років.
1. Значення “Синіх етюдів” в українській літературі. Синтез стильових елементів у наративах М.Хвильового. “Арабески” – творчий концепт письменника. Своєрідність нефабульної прози. Роль автора (актора) та наратора, ігрові ситуації з читачем.
2. Інтертекстуальна основа новел “Життя”, “Шляхетне гніздо”, “Кіт в чоботях”. Висвітлення абсурду буття на прикладі образу “товариша Жучка”. Безперспективність людського існування у новелах “На глухім шляху”, “Синій листопад”. Послаблення фабули, посилення емоційно-експресивного дискурсу. Розпад амбівалентної особистості у новелі “Редактор Карк”, її архітектонічна та стилістична специфіка.
3. Апокаліптичні візії новели “Я (Романтика)”. Ключі її декодування. Сутність Я в аспекті фройдівської теорії. Інтертекстуальна основа образів. Абсурд революції. Порівняння новели з новелою “Мати”.
4. “Повість про санаторійну зону” – завбачення тоталітарного режиму, проблема зайвих людей. Сатиричне викриття радянського чиновництва у повісті “Іван Іванович”.
5. “Вальдшнепи” – драматична історія роману, публіцистичний дискурс, автоінтертектуальність (памфлет “Україна чи Малоросія”). Амбівалентність Дмитра Карамазова як характерна риса пост революційного покоління, втрата іманентних духовних цінностей. Роль Аглаї у романі. Зміщення образу автора та позиція наратора.
Література:
Агєєва В.П. Українська імпресіоністична проза. Михайло Коцюбинський. Григорій Косинка. Андрій Головко. – К.,1994.
Безхутрий Ю.М. Хвильовий: проблеми інтерпретації. – Х.,2003.
Донцов Д. Микола Хвильовий.// Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики. – К.,1994. – Кн.1.
Жулинський М. Талант, що прагнув зір.// Хвильовий М. Твори: У 2 т. – К.,1991. – Т.1.
Історія української літератури: У 2 т. – К.,1988. – Т.2.
Кавун Л. “М’ятежні” романтики вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.
Ковалів Ю.Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – Черкаси, 2006.
Павличко С. Дискурс українського модернізму. - К.,1999.
Тема 9. Проза “розстріляного відродження”. Романне мислення В.Підмогильного.
1. Еволюція В.Підмогильного від малої епічної форми до великою (на прикладі оповідань “Ваня” та “Гайдамака”).
2. Художнє розв’язання характерної для української літератури бінарної опозиції село-місто. Його трагічний варіант у повісті “Третя революція”.
3. Новий тип психологічного роману “Місто” в українській літературі. Розкриття драматичної теми українського марґінала у романі В.Підмогильного. Ініціаційні моменти переходу Степана Радченка з одного (“сільського”) до іншого (урбаністичного) стану: втрати і набутки. Образ Степана Радченка в типологічному ряді аналогічних образів французької літератури: “Червоне і чорне” Стендаля, “Батько Горіо” О.де Бальзака, “Любий друг” Гі де Мопассана. Еволюція головного героя роману “Місто” як людини і письменника, посилення його егоїстичних інтересів. Любовні колізії Степана Радченка на шляху його міської кар’єри.
4. Ознаки психологічного реалізму В.Підмогильного у романі “Місто” та інші стильові елементи. Використання принципів психоаналізу, завбачення екзистенціалізму в літературі: “Нудота” Ж,П.Сартра, “Чума”, А.Камю.
5. Топоніміка Києва у романі, духовна атмосфера 20-х років.
6. Неоднозначна критична рецепція роману “Місто”.
7. Екзистенцій на проблематика роману “Невеличка драма”. Образ Марти Висоцької у смугах відчуження знедуховленої цивілізації.
8. Екзистенційний бунт у “Повісті без назви”.
9. Новаторство експериментальної прози В.Підмогильного, її зв’язок із класикою та модерністськими віяннями.
Література:
Бернадська Н.І.Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція. – К.,2004.
Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.,1988. – Кн.1.
Ковалів Ю. Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – К.,2007.
Костюк Г. Валер’ян Підмогильний.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Кн.2.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. – К.,2002.
Ласло-Куцюк М. Засади поетики. – Бухарест, 1983.
Ласло-Куцюк М. Шукання форми. – Бухарест,1980.
Мельник В.О. Валер’ян Підмогильний.// Підмогильний В. Оповідання, повість, романи. – К.,1991.
Мельник В.О. Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. – К.,1994.
Шерех Ю. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. – Нью-Йорк,1964.
Тема 11. Проза “розстріляного відродження”. Експериментальні повісті Ю.Яновського і В.Петрова (Домонтовича).
Експериментальний “Майстер корабля” Ю.Яновського, поєднання романтичних і реалістичних елементів, застосування прийомів кінематографізму.
Роман у новелах “Чотири шаблі” Ю.Яновського – апологетизація народного резистансу під час національно-визвольних змагань; особливості архітектоніки твору.
Роман “Дівчина з ведмедиком” – імітація любовного роману. Випробування характеру Зини. Комплекси Іполита Варецького. Колізії між видимим та прихованим, сутнісним. Проблема абсурду буття та її переборення. Використання у романі Фройдівскої концепції Над-Я, Я, та Несвідоме. Інтертекстуальні елементи повісті.
Роман “Доктор Серафікус” – проблема “чистого науковця”. Обігрування слова “серафим”. Пародійний дискурс. Неспівмірність видимого і сутнього. Експеримент із любов’ю: гра у закоханість рефлексолога Василя Хрисантовича Комахи у Вер Естер. Використання ремінісценцій із “Золотої гілки” Дж.Фрезера.
Розхитування композиційних структур у прозі В.Домонтовича, пошуки її нових зображально-виражальних можливостей.
Література:
Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція. – К.,2004.
Гнатюк М. Юрій Яновський: Текст і авантекст. – К.,2006.
Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров (Домонтович). – К.,1993.
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Кн.1.
Кисіль Л. М’ятежні роматники вітаїзму: проза ВАПЛІТЕ. – Черкаси,2006.
Шерех Ю. Не для дітей: Літ.-критичні статті, есеї. – Нью-Йорк,1984.
Тема 12. Драматургія “розстріляного відродження”. Творчість М.Куліша.
1. Переборення масовизму в українському сценічному мистецтві, подолання інерції агітки. Театр Леся Курбаса. Творчість Мирослава Ірчана, І.Дніпровського, Я.Мамонтова, І.Кочерги, І.Микитенка та ін.
2. Творча еволюція драматурга М.Куліша від реалізму до полі стильності, від соціально-психологічної драми до експериментальної.
3. Сільська трилогія М.Куліша. Інтерпретація голоду 1921р. у трагедії “97”, кілька редакцій твору, амбівалентність героїв в екстремальних умовах. Катастрофа села у драмі “Комуна в степах”, “Прощай, село!”. Поглиблення реалістичного дискурсу, оновлення традиції “корифеїв українського театру”.
4. Пошуки М.Куліша інших жанрово-стильових домінант драматургії, намагання розширити її виражально-зображальні можливості: “Отак загинув Гуска”, “Хулій Хурина” тощо.
5. “Народний Малахій”. Історія, проблематика, інтертекстуальна основа. Осудження утопічних моделей соціалізації суспільства. Небезпечний рецидив малахіанства. Елементи трагіфарсу. Роль реплік та ремарок.
6. Філологічна комедія “Мина Мазайло” як рефлексія на українізацію. Проблема мови та національної ідентифікації. Роль реплік та ремарок.
7. Трагедія “Патетична соната”, мотиви її написання, проблематика. Архітектонічні і композиційні особливості. Роль музики, реплік та ремарок. Колізії у стосунках Ілька Юги та Марини. Висвітлення катастрофи українства під час визвольних змагань. “Патетична соната” на сцені театру О.Таїрова.
8. Трагікомедія “Маклена Ґраса”. Загострення екзистенційної проблематики у ситуації абсурду буття. Польський колорит як прикриття актуальності п’єси. Ініціація Маклени у стосунках із збанкрутілим Зарембським. Ґротескна постать Ігнатія Падури.
9. Новаторське експериментаторство М.Куліша в українській драматургії.
Література:
Ґроно нездоланих співців. – К.,1997.
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Кн.1.
Ковалів Ю. Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття. – К.,2007.
Кузякіна Н. П’єси Миколи Куліша. – К.,1970.
Лавріненко Ю. Микола Куліш.// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.,1994. – Кн.1.
Семенюк Г.Ф. Микола Куліш і становлення української драматургії радянської доби. – К.,1991.
Смолич Ю.Тв.: У 8 т. – К.,1986. – Т.7.
Шерех Ю. Не для дітей: Літературно-критичні статті і есеї. – Нью-Йорк,1964.
Тема 13. Українська поезія в еміграції та Західній Україні періоду міжвоєнного двадцятиліття. “Празька школа”.
Передумови виникнення та специфіка “Празької школи” Празька та варшавська групи), її зв’язок із “Літературно-науковим вісником” (“Вісником”), полеміка із Д.Донцовим.
Історіософія лірики Ю.Дарагана, збірка “Сагайдак”.
Антиномія мотивів Є.Маланюка, взаємозапечувальні образи в його ліриці, прагнення запровадити “філософію чину” в українську поезію. Творча полеміка з Наталею Лівицькою-Холодною.
Філософічні медитації та архетипи героїки в ліриці О.Ольжича.
Неоромантичний пафос Олени Теліги,
Аристократичні моделі національного буття у ліриці Оксани Лятуринської та О.Стефановича.
Література:
Ковалів Ю. “Празька школа”: від “філософії серця” до “філософії чину”. – К.,2001, 2004.
Празька поетична школа. Антологія. – К.,2004.
Просалова В. Текст у світі текстів Празької літературної школи. – К.,2005.
Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори. – К.,2006.
Тема 14. Своєрідність західноукраїнської літератури міжвоєнного двадцятиліття.
Творчість представників літературних угруповань “Митуса”, “Горно”, “Дажбог”, “Логос”. Проза (“Поза межами болю” О.Туринського) та поезія С.Гординського, Б.Кравціва та ін.
Лірика Б.-І.Антонича, її випробування в авангардистських, модерністських і традиційних стилях, в різних віршувальних системах (“Привітання життя). Плюралістичний принцип світоувлення поета, поєднання християнських і язичницьких домінант: “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія”. Спалах сюрреалізму у збірці “Ротації”.
Реалізація нових зображально-виражальних моделей у модерністській ліриці Б.-І.Антонича, його естетична програма “Національне мистецтво”. Поєднання різних стилів, адаптація сюрреалізму до потреб модернізму. Застосування снів як сюжетотвірного чинника.
Література:
Весни розспіваної князь. – Л.,1991.
Ковалів Ю. “Празька школа”: від “філософії серця” до “філософії чину”. – К.,2004.
Ковалів Ю. Скрипторій. – Біла Церква,2004.
Ковалів Ю. “Рокотанням-риданням бандур”. – К.,2006.
Тема 15. Соціалістичний реалізм та репресії українських письменників.
Загальний контекст 30 років та функціонування в ньому української літератури. Хвилі репресій проти народу та письменників, їх винищення та приборкання. Судові процеси 1934, 1935, 1937 років, розстріли в Україні, на Соловках, на Колимі. Декретування “соцреалізму”, спроби його теоретичного обґрунтування радянським літературознавством. Характеристика основних принципів “соцреалізму”, утилітарне використання ним естетичних категорій. Опікування компартією “соцреалізму”. Занепад творчості П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, В.Сосюри та ін.
Поява художньо вартісних творів всупереч настановам “соцреалізму”: лірика В.Свідзинського, В.Сосюри, Л.Первомайського, проза Ю.Яновського (“Чотири шаблі”, “Вершники”).
Література:
Історія української літератури: У 2 кн. – К.,1998. – Т.1.
Тема 16. Українська література періоду другої світової війни.
Загальний огляд української літератури, незалежно від ідеологічних залежностей того чи того автора. Висвітлення участі українських письменників та відображення у їхніх творах трагічних подій Срібної землі у березні 1939 р., від проголошення відразу знищеної Карпатської України (О.Ольжич, Л.Мосендз, І.Ірлявський) та ін., та від пакту Рібентроппа-Молотова, нападу Німеччини на СРСР.
Публіцистичний дискурс, присутній у поезії, прозі, драматургії.
Огляд поем “Данило Галицький” М.Бажана, “Похорон друга” П.Тичини, “Мандрівка в молодість”, “Жага” М.Рильського, новел Ю.Яновського.
Поява О.Довженка як новеліста та винахідника кіноповісті. Драматична доля кіноповісті “Україна в огні”. Спроба розкрити правду війни у “Повісті полум’яних літ”. Огляд драматургії під час війни: “Фронт” О.Корнійчука, “Ярослав Мудрий” І.Кочерги.
Висвітлення упівської поезії, зокрема творчості М.Кушніра, Д.Василенка (Гетьманця) та ін. Повісті “Старший боярин” Т.Осьмачки та “Тигролови” І.Багряного.
Література:
Ковалів Ю. Художня хроніка великої трагедії (українська література періоду Другої світової війни). – К.,2004.