Найбільш значущі для паломництва місця
Єрусалим – найбільший релігійний центр світу. Це святе місце для іудаїзму, християнства та ісламу. Для іудеїв найшановнішими святинями Єрусалиму є – Стіна Плачу, Місто Давида, долина Кедрона і Гора Сіон. Для християн – храм Воскресіння, поклоніння Голгофі, каменю помазання та молитва Гробу Господньому. Найкращі враження від «сходження Блаженного Вогню». Для мусульман – мечеть Омара – найдавніша ісламська культова споруда.
Центри християнського паломництва. Європа – Рим, Барі (Італія), Париж (збережений терновий вінець) і Лурд (Франція), Фатіма (Португалія), Варшава. Особливо шановані у християн реліквії, пов’язані з хрестовими муками та смертю Ісуса Христа. Так, у Турині збереглася плащаниця, у Бельгійському місті Брюгге –краплі крові Ісуса Христа, у Стамбулі, Дамаску, Грузії, Вірменії та на Кіпрі збереглися частини хреста на якому був розп’ятий Ісус, цвяхи та спис. Найбільшим центром є Рим, де можна поклонитися відразу багатьом святиням. Щорічно його відвідують 8 млн прочан.
Центри паломництва мусульман. Головним центром є Мекка у Саудівській Аравії. У свято курбан-байрам мусульмани сходяться до храму Кааба, де міститься чорний камінь, який помістив Мухаммед навколо якого потрібно обійти 7 разів проти годинникової стрілки та поцілувати. Медина – місто у Саудівській Аравії
Центри буддійського паломництва. Буддійське віровчення грунтується на внутрішньому прагненні до духовного осяння (нірвани), що досягається через медитацію. Буддисти не здійснюють паломництва, однак у них є свої святині. Священе місто Лхаса, що знаходиться у Гімалаях на висоті 3650м. На о-ві Шрі-Ланка у м.Канді знаходиться храм Даліла Малігава,де як найбільший скарб зберігається ліве око Будди, що є найбільшим скарбом країни.
Екологічний туризм
Екологічний туризм передбачає спілкування з природою, пізнання її об'єктів і явищ, активний відпочинок. Виник у 70-80 рр. ХХст. Від традиційного туризму, екотуризм відрізняється орієнтацією на природні об'єкти, відновним природокористуванням, меншою ресурсо- та енергоємність, гармонійним впливом на соціально-економічний розвиток місцевого населення та їхніх територій, залученням туристів до процесу активного екологічного пізнання.
В основу розвитку цього виду туризму покладено три принципи: - частина доходів, отриманих від обслуговування туристів, залишається на місцях і спрямовується на охорону природи;
- дотримання природоохоронних вимог є головною умовою діяльності туристських організацій;
- туристська поїздка переслідує природознавчі та краєзнавчі цілі.
Екологічний туризм ґрунтується на видах рекреаційної діяльності, які передбачають мінімальне втручання в навколишнє середовище, зорієнтовані на пізнання рослинного і тваринного світу, ознайомлення з унікальними об'єктами неживої природи.
Об'єктами екотуризму можуть бути як природні, так і культурні визначні місця та пам'ятки, ландшафти, де традиційна культура складає єдине ціле з довкіллям. Найбільш привабливі для екотуристів унікальні незаймані природні комплекси та об'єкти неживої природи. Тому найпридатніші для екологічного туризму природоохоронні території.
Зазвичай під час подорожі турист сподівається, з одного боку, отримати певні знання, а з іншого - відпочити на природі. Залежно від того, яка мета переважає, виділяють такі види екотуризму:
- науковий;
- пізнавальний;
- рекреаційний;
Велика роль у створенні концепції екологічного туризму належить Міжнародній комісії ООН із навколишнього середовища розвитку. У 1987 р. вона опублікувала доповідь «Наше спільне майбутнє», в якій було введене поняття «сталий розвиток», тобто розвиток суспільства на засадах невичерпного та відновного екологічно обґрунтованого природокористування, що забезпечує високу якість життя людей у ланцюзі поколінь.
Поворотним кроком людства до нової моделі розвитку цивілізації була Конференція ООН із навколишнього середовища розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, де була прийнята глобальні програма економічного та соціального розвитку людства „Порядок денний на XXI сторіччя". Лейтмотивом цієї програми стала концепція сталого розвитку.
У туризмі принципи сталого розвитку були сформульовані Всесвітньою туристичною організацією (ВТО) та Всесвітньо радою з подорожей та туризму. Відповідно до цих принципів сталий розвиток у туризмі передбачає:
- невичерпне та відновне використання природного культурного потенціалу на засадах програмно-цільового підходу до розвитку туризму;
- перехід підприємств туризму на енерго- та ресурсозберігаючі технології;
- скорочення виробничих відходів;
- залучення місцевого населення до процесу прийняття рішень стосовно розвитку туризму;
- партнерство та взаємодія громадського та приватного секторів у питаннях розвитку туризму;
- сприяння соціально-економічному розвитку окремих територій.
Сьогодні екологічний туризм бурхливо розвивається. На черговому Всесвітньому конгресі з екологічного туризму, що відбувся у 1997 році в Бразилії, були наведені такі дані: близько 12% туристів в усьому світі надають перевагу «зеленим» турам; кількість екотуристів зростає надзвичайно високими темпами - 30% на рік.
Сільський зелений туризм
Сільський туризм – тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість задля ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями.
Цей вид туризму передбачає подорожування до сільських населених пунктів з обов'язковим розміщенням у приватних садибах. Основними споживачами даного виду туризму є сім’ї з дітьми та міська молодь.
Найбільш поширений сільський зелений туризм у мальовничих куточках гірських місцевостей. Він дає змогу мешканцям міст цікаво та змістовно відпочити на лоні природи. Окрім заняття різними видами рекреаційної діяльності, туристи мають можливість долучитись до ведення домашнього господарства: спільно з господинею спробувати подоїти корову, під керівництвом підкувати коня, а всією сім'єю взяти участь у збиранні врожаю. Також у селі можна ознайомитись із народною творчістю -піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами, особисто долучитися до народних свят.
Відпочинок у селі цікавіший, якщо він передбачає екскурсії, які ознайомлюють із центрами народних художніх промислів, ткацтва, вишивки, гончарства, малярства, різьблення по дереву, лозоплетіння. Також неабиякий інтерес у туристів викликають місця, пов’язані з життям і творчістю видатних людей.
Сільський зелений туризм сприяє розвиткові малого бізнесу в аграрних регіонах. Завдяки йому, з одного боку, мешканці міст отримають здоровий відпочинок за доступними цінами, а з іншого - селяни мають можливість вигідно реалізувати вироблену продукцію, розвивати власний бізнес.
ДІЛОВИЙ ТУРИЗМ.
Саме поняття Business Travel (діловий туризм) є зовсім новим. На заході про нього заговорили у 70-80х рр.. ХХ ст. Першими організованими подорожами ділового характеру в зарубіжні країни були поїздки на міжнародні ярмарки та виставки. Ділові поїздки почастішали з посиленням глобалізаційних процесів у світовій економіці та послабленням митних кордонів. На сьогоднішній день – це одна з найбільш прибуткових галузей світової туріндустрії. Замість поняття Business Travel спеціалісти часто використовують термін-абривіатуру – МІСЕ, що у перекладі означає ділові зустрічі – інсентив туризм – конференції – виставки.
Діловий туризм охоплює людей які подорожують зі службовою метою, чи у професійних цілях. Це можуть бути менеджери, лікарі, педагоги, що подорожують за спеціальними робочими програмами або знаходяться у відрядженні. Виконання професійних обов’язків цією категорією людей не передбачає отримання доходів за місцем призначення.
До ділового туризму ВТО відносить поїздки для участі в з’їздах, дипломатичних зборах, наукових конгресах, конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставах, встановлення устаткування. Також включають водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес, тур. гідів, що перебувають у роз’їздах та виконують свої професійні обов’язки за межами звичного середовища.
Особливостями ділового туризму є те, що:
- ділові поїздки здійснюються у робочий час;
- за рахунок організації роботодавця;
- рішення про такі поїздки приймає керівництво фірми;
- середня тривалість міжконтинентальної поїздки 12-13 днів, континентальної – 5-6 днів, у межах країни – 3-4 дні.
Діловий туризм можна поділити на: бізнес-подорожі, конгресно-виставковий, діловий (за російськими авторами – індивідуальні ділові поїздки, конференції та семінари, виставки, конгресний туризм, інсентив-туризм).
Бізнес-подорожі.
Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн. бізнес-поїздок. Територіально вони розподілені не рівномірно. Значна частина туристських потоків із службовою метою спрямована у Європу, хоча за темпами зростання ділових потоків вона відстає від інших регіонів. Типовий турист, що подорожує у ділових цілях – людина середнього віку з вищою освітою, кваліфікований керівник чи спеціаліст. Практично обов’язковою умовою є володіння англійською мовою.
Основним постачальником ділових туристів у Європі є Німеччина. Щорічно понад 5 млн. німців їдуть у відрядження, з них 3% - виїжджають за кордон, 21% - подорожують за кордоном та у межах Німеччини, 76% - здійснюють поїздки лише у Німеччині. Серед Європейських країн приймають потоки ділових туристів і Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Швеція, Бельгія.
Помітну роль на ринку бізнес туризму відіграють держави центральної та Східної Європи. Лідерами у ЗХ півкулі є США, Канада, Мексика. У Пд-Сх Азії – Сінгапур, Тайвань, Гонконг.
В Африці та на Близькому сході
Конгресно-виставковий.
Серед ділових поїздок найбільш динамічно розвивається конгресно-виставковий туризм. У світі зростає інтерес симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, виставок і ярмарок. Бізнесмени й вчені беруть участь у форумах і зустрічаються з колегами, щоб проінформувати один одного про останні досягнення, обмінятися досвідом, провести переговори, відволіктися від буднів долучитись до культурної програми.
Під конгресно-виставковим туризмом розуміють діяльність, пов’язану з організацією конгресів, виставок, ярмарок, конференцій і інших заходів. Конгресний туризм являє собою різновид виставкового туризму. Виділяти конгресний туризм в невеликий підрозділ доводиться тому, що організація конгресних заходів, що має багато загального з організацією виставкової діяльності, містить дещо інші вимоги до інфраструктури й організаторів. Також такий туризм має одну відмінну рису - в нього повинен бути великий корпоративний замовник: уряд, окремі міністерства, великі корпорації й холдинги. Заходи, які організовуються на урядовому рівні або за підтримкою урядових кіл, здатні в багато разів збільшити свою привабливість, а значить, і коефіцієнт завантаження засобів розміщення. Тому багато організаторів конгресів намагаються заручатися підтримкою урядових кіл для залучення різного роду міжнародних зустрічей на свою територію.
Якщо в 30-ті роки XX щорічно проводилося близько 200 міжнародних конференцій, то у 90-ті роки кількість конгресних заходів перевищила 9 тис. на рік. Більшість із них, близько 80%, припадає на країни Західної Європи та Північної Америки. Перші три позиції за кількістю міжнародних симпозіумів і нарад посідають США, Франція й Великобританія. Німеччина, яка займає четверте місце, відома своїми виставками та ярмарками. Німеччина отримала право провести всесвітню виставку «Експо -2000». яка була відкрита 1 червня у Ганновері – відомому конгресному та виставковому центрі.
У США, наприклад, щорічно проводиться 215 тис. конференцій та зборів, у яких бере участь 22,6 млн. осіб і на які витрачається 53,5 млрд. $.
Найбільшими центарми конгресно-виставкової діяльності у Європі є Амстердам, Барселона, Брюссель, Женева та у Америці - Вашингтон. Конференції відбуваються в конгрес-центрах, готелях театрах, концертних залах. Останнім часом популярними стають будівлі, які мають історичне значення (замки, фортеці), судна.
Особливе значення для просування туристичного продукту мають спеціалізовані туристичні виставки та біржі. Так, у Європі щорічно організовується понад 200 туристичних виставок та бірж. Найбільшою є Міжнародна туристична біржа, яка відбувається щороку у Берліні. ЇЇ робота будується за принципом тематичних днів. Наприклад присвячені екологічному туризму у Європі, чи перспективним напрямкам туризму у Африці. Відбувається міжнародний конкурс фільмів на туристичну тематику, який вже став традиційним.
У середині листопада у Лондоні відбувається Всесвітня туристична виставка. У кінці січня Міжнародна туристична виставка-біржа ФІТЮР у Мадриді, де визначаються цінові тенденції на наступний сезон.
Інсентив-туризм.
Інсентив-тури – це поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники у роботі чи мотивують їх до продуктивної праці в майбутньому.
На інсентив-тури припадає лише 8% ділового туризму. Інсентив-програми розробляються під конкретного корпоративного замовника й, як правило, передбачають висококласні розміщення та обслуговування на маршруті. І хоча в загальному туристському потоці, наприклад в Іспанії або Франції, «премійовані» туристи становлять усього 5-7%, частка інсентива в доходах цих країн від туризму значно більша, що пояснюється високою вартістю інсентив-програм порівняно з звичайними турами. Серед постачальників премійованих туристів лідирують США (біля 60%), Великобританія (20%), Німеччина (11%).Середня тривалість подібних інтенсив-програм становить близько 3-7 днів. Як правило, такі програми припускають повний пансіон, транспортне забезпечення й включають насичену, активну розважальну й екскурсійну програму.
Діловий туризм в Україні.
Світова індустрія ділового туризму відкриває для себе Україну. В минулому році половина іноземців, що відвідали Київ, прибули з діловими цілями. З іншого боку, в Україні нараховується не так вже й багато компаній, згідних платити за послуги ділового туризму. Експерти, тим не менш, вважають, що даний сегмент ринку продемонструє дуже високі темпи зростання вже в найближчі роки. Діловий туризм в Україні знаходиться в стадії становлення. Ним займаються не більше 15-20 туристичних компаній (близько 1% туристичних фірм України). В зв’язку з тим, що українська економіка активно інтегрується в світову, а це призводить до збільшення ділових подорожей українських бізнесменів світом, розвиток ділового туризму буде стрімко зростати. Щорічне зростання обсягів асоціація оцінює в 30-50%.
На сьогодні асоціація Ділового туризму України об’єднує 7 українських туристичних компаній, що працюють в сегменті ділового туризму. Крім того, до асоціації мають безпосереднє відношення деякі європейські й українські бізнес-готелі, асоціації готелів, авіакомпанія „Австрійські авіалінії”.