Необхідність розвитку управління
В умовах швидких змін у зовнішньому середовищі та зростанні можливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність в іншому ніж при традиційному управлінні підході до управління організацією. Для вирішення цієї проблеми була розроблена кон-цепція стратегічного управління (сере-дина ХХ ст).
Стратегічне управління – процес управління складною організацією, який забезпечує погодження цілей можливості організації, інтересів власників і співробітників з зовнішнім середовищем, яке швидко змінюється.
Історично спочатку була розроблена концепція стратегічного планування (60-і роки), а потім – стратегічного управління (70-і роки).
Схема процесу стратегічного управління:
ХХХ
Традиційне управління відрізняється від стратегічного методами прогнозування майбутнього.
Традиційне управління – екстраполяційні методи, які базуються на визначенні тенденцій, що склалися у минулому і їх механізм перенесення на майбутнє.
Стратегічне управління – поряд з методами екстраполяції використовують інтуітивні методи прогнозування (різні методи експертних оцінок), які дозволяють з певною імовірністю прогнозувати якісні зміни у тенденціях минулого в майбутньому.
Серцевиною стратегічного управління є розробка стратегії.
Стратегія – довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку організації, який стосується сфери, засобів і форм її діяльності, взаємовідносин всередині організації, позиції організації в зовнішньому середовищі і який дозволяє досягти поставлених цілей.
По своїй суті стратегія – довгостроковий плановий документ – результат стратегічного планування. Стратегія розробляється на період 3 і більше років, але в деяких галузях господарства вона може розроблятися і на менший термін.
В останній час почали говорити про деяку кризу стратегічного управління, яка пов’язана з такою проблемою – в процесі стратегічного управ-ління визначаються напрямки розвитку, але при цьому не визначається, що точно повинно бути в майбутньому. І якщо визначений напрямок неправильний, то умови розвитку повинні бути змінені.
Для вирішення цієї проблеми був запропонований новий підхід, який назвали стратегічним підприємництвом. І він базується на використанні досвіду, таланту, інтуіції і проникливості вищих менеджерів. Підси-люється інтуітивне в організації і управлінні.
9. Сучасні проблеми реалізації ф-ї „планування”
Функція планування:
1) перхід від довгострокового (пере-спективного) до стратегічного;
2) стратегічне мислення під час операційних дій.
10. Сучасні проблеми реалізації ф-ї „організація”
Функція організації:
1) розробка, теоретичне обгрунтування і використання нових видів організації стратегічного управління;
2) делегування повноважень на нижчі рівні управління;
3) оптимізація рівнів централізації і децентралізації.
11. Сучасні проблеми реалізації ф-ї „мотивація”
Мотивація:
1) складність мотивації робітників з високим рівнем освіти, культури, оплати праці;
2) розробка нових систем оплати, мотивації і стимулювання праці.
Сучасні проблеми реалізації ф-ї контроль
Контроль:
1) проблеми контролю творчої і командної роботи;
2) розробка методів непрямого контролю, самоконтролю, контролю тільки основних показників роботи.
Сучасні проблеми і труднощі організаційних і особистих комунікацій
Комунікації:
1) ефективне використання інтернет-технологій і інформаційних технологій взагалі;
2) юридичне оформлення електронних угод.
Сучасні проблеми і труднощі прийняття рішень
Прийняття рішень:
1) децентралізація прийняття рішень, прийняття рішень в умовах ризику;
2) використання моделей і ПЕОМ для прийняття рішень;
3) фактор часу (неможливість виправлення помилок).