Світова валютна система. Історичний аспект

Питання № 42

Світова валютна система – це інституційно-функціональна форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями.

 

Завдання: регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередковування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці.

 

Функції:

- створювати сприятливі умови для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

- найголовніше – забезпечувати безперебійне функціонування її структурних елементів.

На сьогодні не виконується жодна з цих функцій (приклад – світова валютно-фінансова криза).

 

В історії:

- 1-а світова валютна система – система золотого стандарту – спиралася на єдині правила обігу золотого грошового товару; юридично оформлена на Міжнародній конференції в Парижі в 1867 р.

- 2-га – Генуезька система золотодевізного стандарту; юр. Оформлення – міждержавна угода, підписана на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р.

- 3-а – Бреттон-Вудська валютна система; створена за рішенням Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції ООН (країн антигітлерівської коаліції у липні 1944 р.) в США (місто Бреттон-Вудс).

- 4-а – Кінгстонська (Ямайська); набула чинності 1 квітня 1978 р.

 

13 березня 1979 р. – Європейська валютна система (ЄВС); мета: стимулювати процес економічної інтеграції; регіональна міждержавна; зона стабільних валютних курсів. Існує з 1979 року і включає три основних елементи: спільну рахункову грошову одиницю ЕКЮ, механізм валютних курсів і механізм кредитування. ЄВС – це угода про взаємні курси валют. З виникненням загрози досягнення межі курсів певної валюти обов’язковою була інтервенція за рахунок взаємного надання центральними банками необмежених кредитів. Така форма короткострокового кредитування (на три місяці) дозволяла державам справитись з тимчасовим дефіцитом платіжного балансу. Інтервенція впливала не тільки на валютні курси, але й змінювала кількість грошей в обігу, тобто центральний банк, купуючи валюту іншої країни, скорочував її обсяг в країні-емітенті.

 

Сучасний етап еволюції світової валютної системи - європейської - наприкінці XX ст. був зумовлений такими факторами:

1. Зростаючий потенціал країн Європейського Союзу в світовій економіці та його невідповідність непропорційній ролі західноєвропейських валют в міжнародних валютно-фінансових і торгових відносинах.

2. Широкомасштабна глобалізація міжнародних фінансових потоків в зв'язку з розповсюдженням плаваючих валютних курсів і лібералізації ринків капіталів, потенційно посилююча внутрішня нестійкість долароцентристської світової валютної системи.

3. Об'єктивна взаємна зацікавленість ЄС і США в створенні стійкого економічного і валютного союзу в Європі.

 

Створення такого союзу означало не тільки забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили та проведення єдиної грошово-кредитної і валютної політики, але і покращення позицій країн-учасниць Європейського економічного та валютного союзу на світовому ринку. Створення ЄЕВС та введення в ньому євро суттєво вплинуло на систему загальноєвропейського економічного співробітництва і на світову валютну систему в цілому. Введення єдиної валюти в регіоні, що має економічний потенціал, порівняний з США, збільшило суперництво трьох світових економічних центрів - США, Західної Європи та Японії.

 

Глобальна економічна криза ХХІ століття – результат провалу існуючої світової валютної системи, фінансові інститути якої, зважаючи на останні події, підтвердили невідповідність їх діяльності потребам сучасного багатополярного світу. Через відсутність інструментів щодо запобігання і мінімізації наслідків кризових явищ і важелів впливу на стратегії учасників ринку, світ зіткнувся із серйозними економічними потрясіннями і, як результат, зі зростанням глобальної соціальної нестабільності.

 

Питання № 8