Дивізіональні організаційні структури
Організація, яка має дивізіональну структуру, складається із ряду самостійних підрозділів (підприємств), які просторово відокремлені один від одного. Кожне з них має власну сферу діяльності, самостійно вирішує поточні виробничі і господарські питання.
При територіальному підході до побудови структури організації кожен з підрозділів (підприємств), які входять до неї, спеціалізуються на виробництві повного набору продукції або послуг для потреб даного регіону (районні мережі поштових відділень, комбінатів побутового обслуговування). Це дозволяє економити кошти за рахунок зосередження в одному місці комерційних операцій, краще враховувати місцеві умови, підтримувати особисті контакти.
При продуктивному підході до формування структури організації кожен підрозділ зосереджений на випуску якогось одного виду продукції або послуг для всіх груп споживачів, які проживають на території, де діє дана фірма. Якщо, наприклад, вона виробляє молочні продукти, то один з підрозділів буде виробляти творог, інший масло, третій цільне молоко, четвертий сметану та ін. При чому підрозділи ці можуть знаходитись у різних населених пунктах, а то і країнах.
За рахунок спеціалізації вдається значно підвищити якість виробництва та його ефективність, зорієнтуватись на реальні потреби ринку.
Ринковий підхід до формування організаційної структури міститься у тому, що кожен підрозділ виробляє продукцію або надає послуги, орієнтуючись на певну групу покупців, які в сукупності утворюють ринок.
Такі групи можна виділяти, виходячи із віку, складу сім’ї, рівня доходів та ін.
Нарешті, інноваційний підхід передбачає створення в рамках організації спеціальних центрів, які займаються розробкою, освоєнням та розгортанням виробництва нових видів продуктів і послуг. Таким чином поки одні підрозділи виробляють продукцію, яка користується попитом в даний час, інші підрозділи готують їй заміну (проектують, створюють дослідні зразки, налагоджують випуск). Це надає організації додаткову конкурентоспроможність та стійкість.
Підрозділи, які утворюють дивізіональну структуру, поєднані між собою, а також із загальним центром виробничими, фінансовими та адміністративними зв’язками.
Виробничі зв’язки можуть бути як технологічними, так і продуктовими. Технологічні основані на тому, що кожен підрозділ виконує лише окремі операції у ланцюгу виготовлення кінцевого виробу. Їх діяльність не втілюється у закінченому виробі, який має самостійне значення.
Продуктові зв’язки передбачають, що має місце обмін закінченими виробами, які призначені для використання як всередині підприємства, так і на стороні.
В рамках адміністративних зв’язків керівництво організації доводить до підрозділів обов’язкові для виконання рішення, які спрямовані на досягнення конкретних результатів, задає цілі і основні стандарти їх діяльності, контролює їх виконання.
Фінансові зв’язки реалізуються або через формування всередині організації і подальший перерозподіл між її підрозділами централізованого фонду грошових коштів, або через фінансовий контроль за їх діяльністю, який відслідковує правильність витрат грошей, своєчасність їх надходження та ін.
Великі сучасні організації, які мають дивізіональну структуру, як правило, існують у формі акціонерних товариств або їх об’єднань. До їх різновидів відносяться:
1) єдина акціонерна компанія, яка сама володіє підприємствами і безпосередньо управляє процесом створення товарів і послуг;
2) холдінгова компанія, як правило, не має власного виробництва, а має таку кількість (пакет) акцій інших фірм, які дозволяють їй здійснювати фінансовий контроль за їх діяльністю;
3) промислово-фінансова група складається із самостійних компаній, які пов’язані взаємним володінням акцій, обопільним (взаємним) членством керівників у директорах, їх регулярними нарадами.
Промислово-фінансові групи мають мережену структуру. В мережі одна фірма може проводити наукові дослідження, друга – розробки, третя здійснювати виробництво, четверта – збут. Учасники мережі підтримують між собою стабільні довгострокові контакти з урахуванням взаємних інтересів.
Мережі можуть часто переплітатись, в результаті чого багато фірм стає учасниками декількох об’єднань.
Функціональна та основані на ній різновиди дивізіональної структури відносяться до категорії так званих “жорстких”. Їх жорсткість визначається фіксованістю меж, набором елементів, які входять до них, однозначністю зв’язків.