А.Малишко. Прометей (уривок)

 

Заснув. І сниться сон. Як тінь,

Все метучи у пил і тлінь,

Виходить смерть, старенька сваха,

З мішком дорожнім, костомаха,

Бреде між часу й поколінь.

 

А проти неї вітер-птах,

Отой, що виріс у житах,

Що гне дуби, як буйні коні.

Питає смерть: «Боєць на сконі?

Я з ним пограюсь попервах».

 

«Ні, не пограєшся, стара, -

Говорить вітер, - не пора,

Давай-но битися з тобою,

Як переможцем вийдеш з бою,

Кульгай, бери його з двора».

 

Як свисне щерблена коса,

Аж кров’ю бризнула роса,

А вітер: «Стій!» - і вище в тучі,

Метнув на неї гори-кручі,

Аж захитались небеса.

 

Вона на нього - сліз потік,

Полки журби, - збирала ж вік.

А він - цвітінням, літнім громом

Огнем любові, всі відомим,

Стару у піджилки підсік.

 

Та смерть сміється: «Братку, бре!»

За косу й знову за старе.

А він снаги узяв між люди,

Гарячим щастям їй у груди,

Та смерть і щастя не бере.

 

Він - блискавицею до ніг,

Хлібами, плодом, все, що міг,

Зібрав. А смерть жує охоче,

А костомаха знай регоче,

Кульгає в двір і на поріг.

 

І просить вітер у бійця:

«Постій зі мною до кінця».

І людським серцем - в очі смерті,

Спалив, стоптав кістки потерті!

Ще є в людей такі серця!

 

 

№13

 

Визначити словесні засоби, за допомогою яких втілено рух поетичної ідеї в наведеному уривку. Які тропи переважають? їх роль у вираженні основної думки.

 

Т.Шевченко. І мертвим, і живим... (уривок).

 

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

її розпинають.

Замість пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку,

Сліпую каліку.

Добре! Ведіть, показуйте!

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте!.. За науку

Не турбуйтесь! Буде

Материна добра плата:

Розпадеться луда

На очах ваших неситих;

Побачите славу,

Живу славу дідів своїх

І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе!

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитайте,

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

“Високі могили

Перед нашими очима.

Щоб ви розпитали

Мучеників: кого, коли

За що розпинали?

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотна

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

 

№ 14

 

Простежити, як змінюється настрій ліричного героя. Яку думку утверджує автор? Визначити характер клаузул і рим.

 

Т.Шевченко. Мені тринадцятий минало...

 

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога...

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся богу...І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє -

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята -

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати -

Нема в мене хати!

Не дав мені бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала

Та й почула, що я плачу,

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... Лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи погнали

Чужі ягнята до води.

Бридня!., а й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи, на ниві,

Нічого б на світі не знав,

Не був би в світі юродивим,

Людей і бога не прокляв!..

 

 

№ 15

 

Простежити за ходом поетичної думки. Якими словесними засобами вона втілена.