Типи темпераменту і його властивості
Темперамент — це сукупність індивідуальних властивостей психіки; характеризує динаміку психічної діяльності. У психології розглядають чотири типи темпераменту.
Холеричний темперамент (за характеристикою І. П. Павлова)1 — явно бойовий тип, задерикуватий, легко і швидко дратується. Для холериків характерна циклічність у діяльності і переживаннях. Вони з усією пристрастю здатні віддаватися справі, захопитися нею, відчуваючи приплив сил, готові перебороти й дійсно переборюють будь-які труднощі на шляху до мети. Та ось виснажилися сили, пропала віра у свої можливості, наступив «слинявий настрій». Воля холерика напориста, але виявляється поривами, він відрізняється також підвищеною дратівливістю й емоційною реактивністю. Запальний, різкий у відносинах, прямолінійний, здатний доводити справу до великого напруження.
Сангвінічний темперамент — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавої справи, тобто є постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає млявим. Для сангвініка характерні рухливість, легка пристосовуваність до умов життя, що змінюються; він швидко знаходить контакт із людьми, товариський, не відчуває скутості в спілкуванні з но-
1 Характеристика типов темперамента, предложенная И. П. Павловым. Цит. за: Павловские среды. — М.; Л., 1949. — Т. 1, 2.
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
вими для нього людьми, незалежно від їхнього авторитету. У колективі сангвінік веселий, життєрадісний, охоче береться до живої справи, здатний до захоплення. Однак, розвиваючи кипучу діяльність, він може так само швидко охолонути, як і швидко захопитися, якщо справа перестає його цікавити, якщо вона вимагає терпіння або має буденний характер. У сангвініка почуття легко виникають і легко змінюються.
Флегматичний темперамент — спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя. Завдяки урівноваженості нервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпульси, пориви, чітко дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи в роботі, не відволікатися з дріб'язкових приводів; завдяки цьому він може виконувати справу, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і методичного напруження. Флегматик поважний, він не витрачає дарма сил: розраховуючи свої сили, він доводить справу до кінця. Він рівний у стосунках, у міру товариський, не любить даремної балаканини. Недоліком флегматика є його інертність, малорухливість.
Меланхолічний темперамент — це явно гальмівний тип нервової системи. Для меланхоліка, мабуть, кожне явище життя стає гальмівним його агентом, він ні у що не вірить, ні на що не сподівається, в усьому бачить лише погане, небезпечне. Слабкість процесів збудження і гальмування при їхній неврівноваженості (перевага гальмування) призводить до того, що будь-який сильний вплив загальмовує його діяльність (позамежне гальмування). Меланхолік схильний піддаватися переживанню з незначного приводу. Меланхолік дещо замкнутий, нетовариський. Його лякає нова обстановка, нові люди, він бентежиться і губиться при встановленні з ним контакту, а
6*4-460
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
тому схильний замикатися в собі, залишатися на самоті. У спілкуванні з незнайомими людьми соромливий, нерішучий, боязливий. Однак у спокійній, звичній обстановці меланхолік може бути хорошим трудівником, успішно справлятися з життєвими завданнями, вирізнятися тактовністю1.
Тип темпераменту необхідно враховувати в діяльності юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) у процесі спілкування з різною категорією людей, уміти його діагностувати з метою визначення оптимального режиму взаємодії, встановлення психологічного контакту, обрання способів впливу на особистість. Залежно від типу темпераменту особа по-різному може реагувати на той чи інший подразник, по-різному сприймати й оцінювати сприйняте {рис. 7). У цьому плані інтерес становлять ілюстрації типів темпераменту, наведені А. Ф. Коні.
Для характеристики впливу темпераменту на свідчення, тобто на розповідь про те, як поставився свідок до того чи іншого явища або події, можна як приклад уявити собі ставлення осіб з різними темпераментами до тієї самої події. Трамвай наїхав на жінку, яка переходила через колію, і заподіяв їй тяжкі ушкодження чи, можливо, смерть. Сангвінік, хвилюючись, скаже: «Це була жахлива картина — пролунав надривний крик, хлинула кров, мені почувся навіть тріск зламаних кісток, ця картина стоїть перед моїми очима, переслідує мене, хвилюючи і тривожачи». Меланхолік скаже: «При мені вагон трамвая роздавив нещасну жінку; і ось людська доля: можливо, вона поспішала до люблячого чоловіка, до улюблених
1 Опис типів темпераменту та їхні характеристики більш детально див.: Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Темперамент и характер // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гип-пенрейтер, В. Я. Романова. — М.: Изд-во МГУ, 1982. — С.167-171.
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
Wu
Рис. 7. Реакція на подразники за типом темпераменту (за X. Бідструпом).
дітей, під сімейний дах — і усе розбито, знищено, залишилися сльози і туга про безповоротну втрату, і картина осиротілої родини з біллю виникає в моїй душі». Холерик, обурюючись, скаже: «Роздавили жінку! Я давно го-ворив* що міське управління недбало виконує свої обов'язки: чи можна доручати керування трамваєм таким вагоноводам, що не вміють вчасно натиснути дзвоник і попередити тим розсіяного чи тугого на вухо перехожого. І ось результат. Судити треба за ці недогляди, і суворо судити». А флегматик розповість: «їхав я на візнику і бачу: стоїть трамвай, біля нього юрба народу, щось роздивляються; я підвівся у прольотці і бачу — лежить якась жінка поперек рейок, імовірно, наїхали і роздавили. Я сів на своє місце і сказав візнику: «Пішов скоріше»1.
1 Кони А. Ф. Память и внимание// Собр. соч.— М., 1967. — Т. 4. —С. 89.
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
Реакції темпераменту на подразник можуть бути про-стежені на такому прикладі. Життєва ситуація полягала в тому, що чотири чоловіки з чітко вираженими типами темпераменту спізнилися до театру.
Холерик — вступив у суперечку з білетером, намагаючись проникнути в партер на своє місце; він запевняв, що годинник у театрі поспішає, намагався відтіснити білетера і проскочити на своє місце.
Сангвінік — відразу зрозумів, що в партер не пустять, але на верхні яруси потрапити простіше і пішов туди.
Флегматик — побачивши, що до зали не пускають, подумав: «Перша картина завжди нецікава, піду в буфет і там дочекаюся антракту».
Меланхолік — «Мені завжди не везе. Так рідко вибираюсь до театру й то невдало». І поїхав додому.
Яскравіше типи темпераменту виявляються в дитячому віці. Про це свідчать різні психологічні дослідження. Так, зокрема, з 39 школярів (10-15 років), узятих як об'єкт дослідження, у 33 виявилися яскраво виражені риси темпераментів, «комбіновані» — у 6 осіб. З «чистих» типів сангвініків — 9 осіб, холериків — 10, флегматиків — 9, меланхоліків — 5.
Темперамент людини в процесі життєдіяльності може «маскуватися». Психологія встановила, що процес формування характеру відображається на перетворенні темпераменту. Певною мірою умови середовища впливають на властивості типу нервової системи (основи темпераменту).
Психологічна характеристика типів темпераменту визначається його властивостями: а) сензитивність (підвищена чутливість до подій, що відбуваються; визначає силу найменших зовнішніх впливів, необхідну для виникнення психічної реакції, а також швидкість цієї реакції); б) реактивність (визначає ступінь мимовільності реакції на зовнішні і внутрішні впливи однакової сили);
в) активність (енергійність впливу людини на навколишнє середовище, зовнішній світ); г) співвідношення реактивності й активності (визначення залежності діяльності людини — від випадкових зовнішніх чи внутрішніх обставин); ґ) темп реакцій (швидкість протікання різних психічних реакцій і процесів); д) пластичність і протилежна їй якість — ригідність (гнучкість пристосування до зовнішніх впливів або його інертність); є) екстраверсія і протилежна їй якість — інтроверсія (залежність реакцій і діяльності людини від зовнішніх вражень, що виникають у певний момент (екстраверто-ваність), чи від образів, уявлень, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтровертованість); є) емоційна збудливість (властивість, обумовлена мінімальним впливом, необхідним для виникнення емоційної реакції і швидкості її виникнення).
Перераховані властивості стосовно типів темпераменту перебувають у певних сполученнях, зв'язках. їм притаманні певні психологічні характеристики.
Сангвінік. Знижена сензитивність. Висока реактивність і висока активність, урівноваженість. Пластичність. Екстравертованість. Підвищена емоційна збудливість. Прискорений темп реакцій.
Холерик. Знижена сензитивність. Висока реактивність і висока активність з перевагою реактивності. Ригідність. Екстравертованість. Підвищена емоційна збудливість. Прискорений темп реакцій.
Флегматик. Знижена сензитивність. Низька реактивність і висока активність. Ригідність. Інтровертованість. Знижена емоційна збудливість. Уповільнений темп реакції,
Меланхолік. Підвищена сензитивність. Невисока реактивність і активність. Ригідність. Інтровертованість. Підвищена збудливість. Депресивний характер емоцій. Уповільнений темп реакцій.
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Оцінка психологічних характеристик типів темпераменту показує, що в їхній структурі є як «хороші», так і «погані» властивості. Однак слід зазначити, що немає темпераментів «поганих» чи «хороших». Тип темпераменту не визначає і соціальної цінності особистості. Серед видатних людей зустрічалися люди з різними темпераментами: імператор Петро І, фізіолог академік І. П. Павлов — холерики; полководець, генералісимус О. В. Суворов і письменник, філософ О. І. Герцен — сангвініки, письменник М. В. Гоголь і композитор П. І. Чайковський — меланхоліки, полководець М. І. Кутузов і байкар І. А. Крилов — флегматики.
§ 4. Поняття і структура характеру , '
Індивідуальні відмінності людей виявляються не лише в темпераменті (даному від природи, від народження людині), але й у характері (який набувається соціально). Стосовно особистості слово «характер» позначає чітко виражені її особливості. Характер (від грец. %аракхцр — ознака, риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові способи поведінки. Пізнання характеру індивіда дає змогу з певною ймовірністю передбачати його поведінку й у такий спосіб коректувати очікувані дії і вчинки.
Сам термін «характер» був ужитий філософом Тео-фрастом (Феофрастом), учнем Арістотеля (372-287 pp. до н. є.), який написав книгу про характер і запропонував характеристику й опис більше тридцяти його рис (боягузтво, лицемірство, честолюбство, жадібність тощо). З розвитком психології знання про характер збагачувалися.
Характер відображає індивідуальні особливості особистості й обумовлює її вчинки, стосунки з людьми, природою, зовнішнім світом. Існують риси характеру. Так, залежно від переваги психічних процесів у діяльності
__________________Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
людини розрізняють інтелектуальні риси (гнучкість розуму, спостережливість та ін.), вольові риси (цілеспрямованість, дисциплінованість, самостійність, твердість і ін.), емоційні риси (грубість, афективність тощо).
Характер не є випадковим набором рис, це завжди система взаємообумовлених залежностей. Характер є цілісною організацією, що називається структурою характеру. Цінність структури характеру полягає в тому, що, знаючи одні риси, можна припускати, прогнозувати наявність (чи відсутність) інших.
У психологічній літературі розрізняють чотири системи властивостей характеру:
1) властивості, що відображають ставлення до окремих людей і колективу (доброта, злість, чуйність, вимогливість, принциповість, зарозумілість тощо);
2) властивості, що відображають ставлення до праці (працьовитість, лінощі, сумлінність, відповідальність та ін.);
3) властивості, що відображають ставлення до речей (акуратність, неохайність, недбалість тощо);
4) властивості, що відображають ставлення до самого себе (гордість, самолюбство, скромність, марнолюбство та ін.).
У характері людини виділяють також синтетичні риси: моральну вихованість (визначає особливості людини щодо її ставлення до інших людей, форм поведінки, до суспільства загалом: доброта, тактовність, гуманізм тощо); повноту характеру (розкриває багатство характеру особистості, її різнобічність); цілісність характеру (вказує на внутрішню єдність особистості, її визначеність); сила характеру (підкреслює енергійність особистості); оригінальність характеру (розкриває індивідуальну своєрідність людини, її самобутність).
Формування характеру людини відбувається в процесі її життєдіяльності, під впливом виховання. Станов-
jpf*—"**
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
лення характеру обумовлене соціальними умовами життя, найближчим оточенням, впливом родини, школи, друзів1.
У психології розрізняють так звані акцентуації характеру (поняття введене Е. Леонгардом). Акцентуація характеру — надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що становить крайні варіанти норми, які межують із психопатіями. Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості відносно не будь-яких, а лише щодо певного роду психотрав-муючих впливів, адресованих так званому «місцю найменшого опору» певного типу характеру, при збереженні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані (латентні) акцентуації характеру, що можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних чинників. Виділяються такі основні типи акцентуації характеру: 1) циклоїдний — чергування фаз хорошого і поганого настрою з різним періодом; 2) гіпер-тимний — постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність із прагненням діяльності і тенденцією розкидатися, не доводити справу до кінця; 3) лабільний — різка зміна настрою залежно від ситуації; 4) астенічний — швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій та іпохондрії; 5) сензитивний — підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття
1 Л. М. Толстой у романі «Воскресіння») так розкриває сутність характеру прокурора: «Товариш прокурор був від природи дуже дурний, але понад це мав нещастя закінчити курс гімназії з золотою медаллю й в університеті одержати нагороду за свій твір про сервітути з римського права й тому був у вищому ступені само-впевнений, задоволений собою, чому ще сприяв його успіх у дам і внаслідок чого був дурний надзвичайно». У цій гострій сатиричній характеристиці як основна риса характеру взята непомірна зарозумілість, яка разом з недалеким розумом справляє комічне враження. ,; ;
__________________Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
власної неповноцінності; 6) психастенічний — підвищений стан тривоги, помисливість, нерішучість, схильність до самоаналізу, до постійних сумнівів і розмірковувань, тенденція до утворення обсесій і ритуальних дій; 7) ши-зоїдний — відгородженість, замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність, що виявляється у відсутності співпереживання, труднощах у встановленні емоційних контактів, брак інтуїції у процесі спілкування; 8) епілеп-тоїдний — схильність до злісно-тужливого настрою з наростаючою агресією, яка виявляється у нападах розлюченості та гніву (іноді з елементами жорстокості), конфліктність, повільність мислення, скрупульозна педантичність; 9) застрягаючий (паранойяльний) — підвищена підозрілість і хвороблива уразливість, стійкість негативних афектів, прагнення до домінування, неприйняття думки інших і, як наслідок, висока конфліктність; 10) демонстративний (істероїдний) — виражена тенденція до витиснення неприємних для суб'єкта фактів і подій, до брехливості, фантазіювання, удаваності, що використовуються для привертання до себе уваги; ця тенденція характеризується авантюристичністю, марнославством, «втечею в хворобу» при невдоволеній потребі у визнанні; 11) дистимний -— перевага зниженого настрою, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних сторонах життя; 12) нестійкий — схильність легко піддаватися впливу оточення, постійний пошук нових вражень, компаній, уміння легко встановлювати контакти, переважно поверхового характеру; 13) конформний — надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, брак критичності та ініціативності, схильність до консерватизму. Акцентуацію характеру слід враховувати у процесі обрання тактики окремих слідчих дій, пов'язаних із спілкуванням.
Характерологічні особливості необхідно враховувати в юридичній практиці. Знання рис характеру дає змогу
I
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
визначати оптимальні прийоми проведення вербальних слідчих (судових) дій, діагностувати особистість і обрання нею можливої поведінки.
Особливості характеру мають важливе значення при визначенні професійної придатності людини, створенні мікроколективів (наприклад, слідчо-оперативної групи чи бригади, колегії суддів тощо). Виконання юридичної діяльності вимагає від людини відповідності високим моральним основам, хоча це не завжди так. Зокрема, був проведений експеримент щодо чесності: агенти комісії з боротьби з корупцією в поліції Нью-Йорка, одягнені в цивільне, вручали поліцейським, які стояли на посту, нібито знайдені на вулиці гаманці з 20-50 доларами й адресою власника. Лише половина власників одержала гаманці з рук поліцейських1.
Робились спроби діагностувати характер людини за її почерком. Вчення про почерк як різновид виразних рухів (індивідуальності письма), що відображають психологічні властивості і психічні стани того, хто пише, називається графологією (від грецьк. урафсо — пишу, коуос, — слово, вчення). Графологи робили спроби визначити особисті якості людини за її почерком (табл. 2)z.
Взагалі ідея зв'язку почерку з душею людини, з її душевними якостями сягає античності (Арістотель, Тео-фраст та ін.). Сам термін «графологія» введений у літературу в другій половині XIX ст. абатом Ж. Мішо (Франція). Слід зауважити, що припущення про можливість діагностики за почерком складних за походженням і структурою властивостей особистості не одержало пере-
1 Популярная психология: Хрестоматия: Учеб. пособие / Сост. В. В. Мироненко. — М.: Просвещение, 1990.— С. 377.
2 Ахшарумов Н. Д., Тесников Ф. Ф. Графологія или учение объ индивидуальности письма (объ отношеніи почерка къ характеру. С приложением типичных автографовъ. — Рига, 1894 (текст наведено за орфографією оригіналу).
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
Таблиця 2.
Таблица графологическихъ знаковъ.
Считаемъ не лишнимъ предупредить читателя, что почти для каждаго качества существуетъ въ графологіи по несколько графическихъ знаковъ, также многіе знаки им^ютъ по несколько значеній, иногда даже противоположныхъ качествъ, но должно помнить, что знаки м!)няютъ свое значеніе въ зависимости отъ общаго характера почерка.
Почерки
| № | Графологическіе знаки | Значенія |
| 1. | Гармоничный | ясность ума, развитость, благоразуміе |
| 2. | Негармоничный | смутность понятій, грубость, неразвитость |
| 3. | Восходящій | ревность, честолюбіе, удачность, пламенность чувствъ |
| 4. | Нисходящій | меланхолія, неуверенность въ себе, печаль, неудачность, подавленность |
| 4а. | Усиливающійся уклонъ строкъ книзу | фатальность |
| 5. | Прямолинейный (какь по шнуру) | твердость характера, выносливость |
| 6. | Волнистый или Змлевидный | гибкость ума, хитрость, дипломатичность, лживость |
| 7. | Параболическш | ловкость, непосильность, борете въ отчаяніи, иногда безнравственность |
| 8. | Гиперболическій | успешное боренье, спорная работа, художественность |
| 9. | Нитевидный (Ф. 14) | замкнутость, недовї)ріе, умъ, скрытность |
| 10. | Ровный (вышина буквъ ровная) | врожденная искренность, честность, откровенность, чистосердечіе |
Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
Продовження табл.
Продовження табл.
| 11. | Неровный | безпокойство, изменяемость настроенія, безпорядочность стремленія | |||
| 12. | Крупный (Ф. 15) | гордость, благородство, великодушіе, наклонность къ широкой жизни, пріобрї)тенньія способности мьішленія | |||
| 13. | Мелкій (Ф. 16) изобра-жаетъ дел строки изъ письма, состоящаго всего изъ 4-хъ строкъ на обыкновен-номъ листл почтовой бумаги | хитрость, узкость сердца, ничтожество, при высокой же гармоній почерка, проницательность | |||
| 14. | Прямой (стояч, шрифтъ) (Ф. 17) | благоразуміе, твердость характера | |||
| 15. | Опрокинутый (уклонъ буквъ вллво Ф. 18) | притворство, деланность, сдержанность, неуживчивость | |||
| 16. | Наклонный (уклонъ буквъ обыкновен.) | впечатлительность, воспріимчивость ко вн1)шнимъ явлешямъ, страстность | |||
| 17. | Округленный | мягкость характера, добросердечность, фантазія, слабость воли, привлекательность, иногда леность | |||
| 18. | Угловатый | упорство, жесткость, влюбленность въ себя | |||
| 19. | Тощій (безъ всякихъ украшеній, какъ-бы скелепгь буквъ. Ф. 19 — подпись затворника) | серьезность характера, смыслъ порядка, сдержанность, миротворство ь | |||
| 1 | 2 | 3 | |||
| 20. | Возбужденный | чрезмерность во всемъ, | |||
| (больш. необыч. | воображеніе, веселіє, радость | ||||
| штрихи) | |||||
| Прим. Если большіе штрихи идутъ вліво, мягко | |||||
| изгибаясь, то это указываетъ также на | |||||
| внутреннее безпокойство. Ф. 20 | |||||
| 20а. | Возбужденный | внутреннее безпокойство, | |||
| (неровностъ | нервозность | ||||
| буквъ въ | ... :.... | ||||
| вышину | |||||
| различный | |||||
| уклонъ ихъ) | |||||
| Прим. Не должно | смешивать этотъ признакъ | ||||
| съ уменьшающимися или увеличивающимися ; | |||||
| къ концу словами | . — Нервозность выражается | ||||
| главнымъ образомъ оборванными связями | |||||
| легко связуемыхъ | буквъ и недописывашемъ буквъ | ||||
| 21. | Четкій | порядокъ въ идеяхъ, ясная голова | |||
| 22. | Нечеткій | затемненность сужденіи, труд- | |||
| ность выражать мысли ясно | |||||
| письменно или устно | |||||
| 23. | Беспорядочный | непорядокъ, неряшливость, | |||
| разсї)янность | |||||
| 24. | Широкій | наклонность къ расточительству, | |||
| и широкія | щедрость | ||||
| междусловія | |||||
| 25. | Сжатый, | скупость, бережливость | |||
| густой | |||||
| (Ф.21) | |||||
| 26. | Своеобразный — | оригинальность, настроенія, | |||
| причудливый | прихотливость, донжуанство | ||||
| (bizarr) | |||||
| 27. | Вычурный — | своеволіе, дерзость, стремленіе | |||
| пестрый съ | нравиться, блудливость, | ||||
| завитками | шальная натура | ||||
L
Рошядруплй. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Продовження табл.
| 28. | Тонкій, нацарапанный | нужный умъ, слабость, беднота духовной жизни |
| 29. | Толстый — сочный (Ф. 22) Прим. Мы встрї)ч принадлежащихъ | неповоротливость, малая впечатлительность, практичность, матер1ализмъ али несколько таковыхъ почерковъ, людямъ нервно-напряженнымъ |
| ЗО. | Спокойный | спокойствіе духа, апатія, сонливость |
| 31. | Быстрый | быстро схватывающш духъ |
| 32. | Простой | простота, скромность |
| 33. | Нужный (Ф-11) | нужная, деликатная натура |
| 34. | Кривыя въ почеркл (Ф. 118) | привлекательность, украшающія наклонности, артистическія способности, доброжелательство, кротость |
| 35. | Углы въ почерк?) | склонность къ противодІ)йствію, упрямство, твердость, резкость, ЭГОИЗМЪ |
| 36. | Съуживающгяся къ концу строки (Ф. 23) | тонкость, хитрость, замкнутость |
| 37. | Расходящіяся къ концу строки (Ф. 24) | наивность, простота, несуженность |
| 38. | Съ пропусками Прим. Въ болыпш принадлежитъ лиі. | необдуманность, временная безразеудность, поверхностность їстві) случаевъ последнее значеніе ць моментамъ |
| 39. | Распредллен-ность въ почерки | матеріальний порядокъ, подразд^лительный смыслъ |
_
Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей
Закінчення табл.
| 40. | Колеблющійся (неодинаковость уровня буквъ по низу) | непостоянство, переменчивость |
Въ каждомъ почерк!) встречаются комбинаціи видовъ, типовъ или, вї)рнї)е сказать, переходный ступени ихъ, какъ бы границы: то одинъ, то другой типъ, видъ являетъ почеркъ.
конливого наукового підтвердження, у більшості випадків графологічні дослідження характеризувалися спрощеністю і примітивізмом; не мали успіх спроби знайти прямі однозначні зв'язки між графічними ознаками письма і нібито рисами характеру, що їм відповідають. Водночас сьогодні є дані, що при деяких психічних захворюваннях почерк хворих набуває специфічних ознак (що обумовлено зв'язком психіки і почерку).