Етапи існування Галицько-Волинської держави.
Галицько – Волинське князівство як держава мало кілька етапів розвитку.
Утворення і становлення (1199 – 1205 рр.).
Об’єднанням обох князівств зайнявся волинський князь Роман Мстиславич (1173 – 1205). У 1173 р. після смерті батька він утвердився на Волині. У 1188 р. галицькі бояри спочатку запросили його до себе, а потім вигнали, і тільки у 1199 р. він повернувся на Галичину і об’єднав її з Волинню, утворивши Галицько – Волинське князівство. Багато бояр було відправлено у заслання або страчено. Переможні походи проти Литви і Польщі посилили його авторитет. У 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Проте не тільки мечем здобував він собі славу. В останні роки Роман запропонував модель підтримання “доброго порядку” на Русі. У 1205 р. він був убитий із польської засідки.
Тимчасовий розпад єдиної держави (1205 – 1238 рр.).
Його сини Данило (4 роки) і Василько (2 р.) разом з матір’ю Ганною були вигнані боярами, що запросили 3-х Ігоревичів – синів героя “Слово о полку Ігоревім”. Ті знищили 500 бояр, інші їх вигнали, обрали князем боярина Владислава Кормильчича. Це призвело до інтервенції угорців і поляків, що захопили Галичину і розділили. Молоді Данило і Василько почали збирати землю докупи.
Об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом (1238 – 1264 рр.).
Данило у 1221 р. утвердився на Волині, у 1238 р. – повертає Галич і частину Галичини. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином. Наступного року здобуває Київ і посилає тисяцького Дмитра захищати його від монгольського війська. У 1245 р. після перемоги під Ярославом вернув собі всю Галичину і віддав Василькові Волинь. Монгольські війська пройшли по князівству, майже не руйнуючи його. В цей період Данило Галицький знаходиться в Угорщині та Польщі, де намагається створити антимонгольський військовий союз. Данило за наказом Батия їздив до нього на уклін у 1245 р. Після поїздки почав збирати за допомогою папи римського хрестовий похід проти Золотої Орди. Міжнародному авторитетові Данила сприяло увінчання його 1253 р. отриманою від папи Інокентія ІV королівською короною. Проте хрестовий похід не вийшов, оскільки європейські держави були більш заклопотані внутрішніми справами та й папа римський не стільки допомагав князеві, скільки прагнув окатоличити Галичину та Волинь. Данило розриває угоду з Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою. Укріплює міста, засновує нові (у 1256 р. Львів). Наприкінці 1254 р. Данило перейшов у наступ проти монгольських військ Куремси, відвоював землі вздовж Південного Бугу, Случі, Тетерева. Проте у 1259 р. велике монгольське військо на чолі з Бурундаєм (змінив слабкого Куремсу) примусило під погрозою війни знищити майже всі укріплення. Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холму. Саме у цьому місті помирає після довгої хвороби у 1264 р. князь Данило Галицький.
Стабільність та піднесення (1264 – 1323 рр.).
Після смерті Данила Галицького землі князівства поділено між нащадками князя – Левом, Мстиславом і Шварно. Найпослідовніше політику батька продовжував Лев Данилович (1264 – 1301 рр.). Саме він приєднав до своїх володінь Закарпаття і Люблінську землю. Єдність Галицько-Волинської
держави відновилася під владою наступника Лева - князя Юрія І (1301 – 1315 рр.). Скориставшись чварами в Золотій Орді, Юрій зміцнив власні позиції; як і Данило, він прийняв королівський титул. Наступниками Юрія І стали його сини – Андрій і Лев ІІ (1315 – 1323 рр.). Поділивши князівство на сфери впливу, вони все ж правили разом, дуумвіратом. Романовичі були в союзі з Польською державою і Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську і антиординську спрямованість. Однак брати не змогли протидіяти Литві – Дорогочинська і Берестейська землі були втрачені, а у 1323 р. в бою з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Поступовий занепад (1323 – 1340 рр.).
Вбиті князі не мали дітей, тому пряма лінія династії Романовичів обірвалася. Майже два роки галицько-волинський трон пустував. Лише в 1325 р. главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв православ’я та ім’я Юрія ІІ Болеслава. Князь не став маріонеткою в руках бояр і проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Внаслідок боярської змови у квітні 1340 р. Юрія ІІ Болеслава було отруєно. З цього часу Галицько – Волинська держава занепала і була розчленована: Галичина відійшла до Польщі, Волинь – до Литви, Буковина ввійшла до складу Молдавського князівства.
Отже, будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії України. По-перше, воно модернізувало давньоруську державну організацію. По-друге, це князівство стало новим центром політичного та економічного життя України ХІ - ХІV ст. По-третє, галицько-волинські землі зберегли від етнічного коливання південну та західну гілки східного слов’янства. По-четверте, після падіння Київської Русі Галицько-Волинське князівство ще сто років представляло українську державність на міжнародній арені.
Тема 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ (ХІV– XVI ст.)
1. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського.
2. Кревська унія. Островська угода. Посилення влади литовських феодалів в Україні. Грюнвальдська битва.
3. Боротьба проти польських і литовських поневолювачів.
4. Загарбання Польщею українських земель. Люблінська унія.