Складові капіталу підприємства та джерела його збільшення

Найбільш поширеним є визначення капіталу, згідно з яким він представляє собою ресурси, що можуть бути використані для виготовлення товарів, надання послуг. На рівні підприємства розрізняють основний (необоротні активи) і оборотний (оборотні активи) капітал. Він формується за рахунок коштів власників підприємства (власний капітал) або за рахунок запозичення коштів (запозичений капітал).

Власний капітал підприємства складається із:

- статутного капіталу;

- додаткового вкладеного капіталу;

- іншого додаткового капіталу;

- резервного капіталу;

- нерозподіленого прибутку.

Статутний капітал – це вартість акцій (для АТ) або внесків засновників (для ТОВ) у матеріальній, нематеріальній, фінансовій формах, зафіксована в установчих документах підприємства (його статуті). Власними джерелами збільшення статутного капіталу є виплата дивідендів акціями, приєднання нерозподіленого прибутку, обмін власних облігацій на акції акціонерного товариства. До зовнішніх джерел збільшення статутного капіталу відноситься додаткова емісія акцій чи додаткові внески засновників, збільшення номінальної вартості акцій.

Додатковий власний капітал охоплює емісійний дохід, інший вкладений капітал, суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб. Емісійний дохід представляє різницю між вартістю реалізації акцій та їх номінальною вартістю. Якщо товариство отримує додаткові внески учасників і не приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу, то такий капітал є іншим вкладеним. Всі інші види додаткового капіталу представляють інший додатковий капітал.

Щодо резервного капіталу, то його створення є обов’язковим для акціонерних товариств та підприємств з іноземними інвестиціями. Інші підприємства створюють резервний капітал, якщо це передбачено їх установчими документами.

Запозичений капітал включає:

- забезпечення наступних виплат і платежів (забезпечення виплат відпусток, пенсійне забезпечення, гарантійні зобов’язання та інше);

- довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банків, облігаційні займи, фінансова оренда та інше);

- поточні зобов’язання (короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці та інше).

У вищенаведеному переліку відсутні амортизаційні відрахування, хоча окремі автори відносять їх до складу власного капіталу (15, стор. 231). Помилковість твердження про амортизаційні відрахування як складову власного капіталу ілюструє наступний приклад.

Приклад 5.1. За свідоцтвом про державну реєстрацію випуску акцій приватне акціонерне товариство (ПрАТ) видало засновникам документи, що підтверджують право власності на акції (за номінальною їх вартістю) у таких розмірах:

- Привілейовані акції 35 тис. грн.;

- Прості акції – 105 тис. грн.

Власники оплатили акції:

- Технологічним обладнанням – 110 тис. грн.;

- Запасними частинами – 20 тис. грн.;

- Грошовими коштами – 10 тис. грн.

Тоді початковий баланс ПрАТ є таким:

Приклад 5.2. За перший звітний рік ПрАТ:

- отримало прибуток 22 тис. грн.;

- нарахувало амортизацію основних засобів 10 тис. грн.;

- збільшило виробничі запаси 1 тис. грн.

Прибуток ПрАТ використало так:

- сплатило податок на прибуток 5,5 тис. грн.;

- виплатило дивіденди 11,5 тис. грн.;

- відрахувало прибуток до резервного капіталу 1 тис. грн.

Нерозподілений прибуток становив – 22-5,5-11,5-1= 4 тис. грн.

Баланс товариства на кінець року буде таким:

Як бачимо, за перший рік відбулося збільшення власного капіталу на 5 тис. грн. (145-140). Джерелами такого збільшення є тезаврований прибуток (відрахування до резервного капіталу – 1 тис. грн. та нерозподілений прибуток – 4 тис. грн.).

Одночасно первісна вартість основних засобів скоротилася на суму амортизаційних відрахувань 10 тис. грн., а оборотні активи зросли на 15 тис. грн. (1+14). Очевидно, нарахування амортизації не змінило розміру власного капіталу ПрАТ, а збільшило грошові кошти, які надійшли на поточний рахунок товариства у вартості наданих послуг. Такий процес протягом строку корисного використання основних засобів призводить до накопичення грошових коштів у сумі 110 тис. грн. для їх оновлення, тобто здійснення капітальних інвестицій. Вищенаведене дозволяє зробити висновок про те, що амортизаційні відрахування не є джерелом збільшення статутного капіталу, а є власним джерелом фінансування капітальних вкладень (інвестицій).

До зменшення власного капіталу призводять:

- збиткова діяльність;

- анулювання викуплених акцій власної емісії,

- зменшення номінальної вартості акцій;

- уцінка необоротних активів;

- безкоштовна передача активів;

- виплата дивідендів власникам привілейованих акцій, якщо чистого прибутку звітного року для цього недостатньо.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 789
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒