Хімічні методи стерилізації (ніпагін, ніпазол, хлоретон).
Для виробів з гуми, полімерних матеріалів, скла, порозостійких металів зараз застосовують хімічні методи стерилізації газами й розчинами. Для хімічної стерилізації розчинами використовують 6% перекис водню і надкислоти (дезоксон-1). Стерилізують в закритих ємкостях зі скла, пластмаси або покритих емаллю. Ефективність стерилізації залежить від концентрації стерилізуючого агента, часу стерилізації і температури стерилізуючого розчину. При хімічній стерилізації виріб повністю зану-рюють в розчин, витримують вньому певний час, а потім промивають стерильною водою в асептичних умовах.
Розчинники. Вода для ін’єкцій: одержання, аппаратура, оцінка якості.
При приготуванні ін’єкційних розчинів, як розчинники застосовують: воду для ін’єкцій, жирні олії, етилолеат. У складі комплексного розчин-ника використовують спирт етиловий, гліцерин, протиленгліколь, поліе-тилен оксид-400, бензилбензоат, бензиловий спирт і ін.
Вода для ін’єкцій(Agua pro injectionibus) повинна відповідати всім вимогам ДФ до води очищеної і не містить пірогенних речовин.
Санітарні вимоги до одержання, транспортування і зберігання води для ін’єкцій наведені в наказі МОЗ України №139 від 14.06.93р. “Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму ап-тек”.
Пірогенними-речовинами називають продукти життєдіяльності й розпаду мікроорганізмів, токсини, загиблі мікробні клітини. Хімічний склад їх дуже складний. При попаданні в організм вони викликають алергічні реакції, підвищення температури, озноб, ціаноз, ядуху аж до анафілактичного шоку. Ін’єкційні розчини звільняють від пірогенних речовин використанням сорбентів (вугілля активоване, целюлоза і ін.).
Вода для ін’єкцій може бути одержана перегонкою питної води в асептичних умовах в апаратах, конструкція яких дозволяє звільнити водяні пари від найдрібніших крапель неперегнаної води, що потрапили в пару.
Головним завданням при одержанні води для ін’єкцій є відділення крапельок від парової фази. Для цієї мети застосовують перегінні апарати в яких водяна пара проходить через спеціальні сепаратори. За конструкцією вони бувають відцентрові, плівкові, об’ємні, масо-об’ємні, комбіновані.
Велике значення для якості води має спосіб її збирання і зберігання. Одержувана вода для ін’єкцій збирається в чисті простерилізовані або оброблені парою збірники промислового виробництва. Збірники по-винні мати напис “Вода для ін’єкцій”. Збірники нумеруються. Як виняток вода очищена може зберігатися в стерильних скляних збірниках (бутлях), які щільно закриваються пробками з двома отворами: один для трубки, в яку встановлюється тампон з стерильної вати для фільтрування повітря (міняється щодня).
Приймач для захисту від пилу повинен бути заключений в герметричний скляний бокс.
При підготовці запасу води для ін’єкцій її необхідно стерилізувати відразу ж після перегонки в щільно закритих посудинах при 1200С-20хв, або при 1000С-30хв, або підігрівати в збірнику до температури 80-900С в процесі перегонки збору, а потім зберігати в асептичних умовах не більше 24 год.
Жирні олії-(Olea pinguia). Для приготування ін’єкційнихрозчинів вико-ристовують абрикосову, мигдалеву і персикову олію, які мають нез-начну в’язкість, що важливо для проходження їх через канал голки.
Комплексні розчинники.
Як комплексні розчинники використовують спирт етиловий, гліцерин, пропіленгліколь і інші. Вони дозволяють приготувати ін’єкційні роз-чини нерозчинних або нестабільних в воді лікарських речовин. Для при-готування ін’єкційних розчинів застосовують змішані неводні роз-чинники, такі як водно-гліцеринові, суміші рослинних олій з бензил-бензоатом, водно-спирто гліцеринові, які мають більшу розчинну здат-ність, ніж кожний розчинник окремо. Співрозчинники використовую-ться для розчинення таких речовин як гормони, вітаміни, антибіотики, барбітурати та ін.