ТЕХНОЛОГІЯ РОЗЧИНІВ ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ І КОНТРОЛЬ ЇХ ЯКОСТІ

Розчини для ін'єкцій готують відповідно до вимог ДФ XI, наказів МОЗ, інструкцій. Технологічний процес виготовлення розчинів для ін'єкцій складається з наступних стадій:

1. Підготовчі роботи.

2. Готування розчину (стабілізація, ізотонування при необхідності).

3. Фільтрування і фасовка.

4. Стерилізація розчину.

5. Контроль готової продукції.

6. Оформлення.

Розглянемо стадії безпосереднього виготовлення розчинів для ін'єкцій.

Готування розчину. Виготовлення розчинів для ін'єкцій може проводитися тільки в аптеках, що мають на це дозвіл, виданий уповноваженим на те органом.

Не дозволяється готувати розчини для ін'єкцій при відсутності методик їх повного хімічного аналізу, режиму стерилізації, даних про хімічну сумісність вхідних інгредієнтів і технології.

Не допускається одночасне виготовлення декількох ін'єкційних розчинів, що вклю­чають різні інгредієнти, чи ті самі, але в різних концентраціях. На робочому місці під час виготовлення ін'єкційних розчинів не повинні знаходитися штангласи з лікарськими речовинами, що не мають відношення до цих розчинів.

Готування ін'єкційних розчинів проводиться масооб'ємним методом, при якому лікарсь­ка речовина береться по масі, а розчинник - до одержання визначеного об'єму розчину. Необхідність виготовлення розчинів у масооб'ємній концентрації пояснюється тим, що при введенні за допомогою шприца лікарський препарат дозується за об'ємом.

Технологічна стадія «Готування розчину» включає три технологічні операції: підго­товка сировини (проведення розрахунків, відважування речовин і від-мірювання роз­чинника), безпосереднє виготовлення розчину (розчинення речовин, якщо необхідно - додавання стабілізатора, одержання потрібного об'єму) і первинний аналіз.

Узяту по масі лікарську речовину поміщають у стерильну мірну колбу, розчиняють у невеликій кількості розчинника, а потім доводять до визначеного об'єму. При відсут­ності мірного посуду кількість розчинника, необхідну для виготовлення розчину, визна­чають розрахунковим способом, користуючись величиною щільності розчину даної концентрації чи коефіцієнтом збільшення об'єму.

Об'єм, займаний стабілізаторами, входить у загальний об'єм розчину, тому вони додаються одночасно з лікарськими речовинами (принцип стабілізації розчинів для ін'єкцій див. нище).

У середніх за потужністю ви­робництва міжлікарняних аптеках процес перемішування рідини механізований за до­помогою мішалок різного виду.

Негайно після виготовлення розчину проводять опитувальний контроль. Далі приго­товлений розчин для ін'єкції піддають повному первинному хімічному контролю, що полягає у визначенні дійсності (якісний аналіз) і кількісного вміс-ту діючих речовин і стабілізатора (кількісний аналіз).

Результати повного хімічного контролю розчинів для ін'єкцій реєструються в жур­налі за установленою формою.

У випадку задовільного результату приступають до фільтрування і фасу-вання.

Фільтрування і фасування розчинів для ін'єкцій. Однією з вимог, пропо-нованих до лікарських форм для ін'єкцій, є відсутність механічних включень. Ін'єкційні розчини не повинні містити видимих неозброєним оком часток, тобто часток розміром 10 мкм і більше. Наявність зважених часток недопустима, бо при внутрісудинному введенні можлива емболія.

Звільнення ін'єкційних розчинів від механічних домішок здійснюється фільтруван­ням

В аптечній практиці найбільш розповсюджені два способи фільтрування: самопли­вом і за допомогою вакууму.

Основний метод фільтрування розчинів для ін'єкцій при крупносерійному виготов­ленні в аптеках - вакуумний. Він полягає в тому, що в прийомній посудині створюється розрідження. Під впливом різниці тиску рідина, проходячи через фільтри, заповнює прийомну посудину. Для створення розрідження застосовують вакуумні насоси різних типів, наприклад, відсмоктувач хірургічний чи компресорно-вакуумний апарат.

Чистота розчинів багато в чому залежить від вибору фільтра. Тому вибір опти­мального фільтра - відповідальний момент у технології ін'єкційних роз-чинів.

Для фільтрування ін'єкційних розчинів використовують беззольні фільтри з фільтру­вального паперу марки ФО (виду М - повільнофільтруючий), що затри-мує дрібнодис­персні осади. Беззольні фільтри інших марок непридатні для фільтрування ін'єкційних розчинів. Незнезолений фільтрувальний папір містить солі кальцію, заліза, магнію, і при фільтруванні через такий папір відбувається зміна властивостей деяких розчинів. Широко застосовуються скляні фільтри № 3 і № 4.

Фільтрування розчинів сполучають з одночасним їх розливом у під-готовлені сте­рильні флакони. Відхилення від об'єму, зазначеного на етикетці (номінального), допус­кається в межах ±10 % для флаконів місткістю до 50 мл, ±5 % - для посуду місткістю понад 50 мл.

Для упаковки ін'єкційних лікарських форм використовується два види тари: ампули і флакони зі скла, поліетилену чи іншого матеріалу, що не змінює властивостей лікарсь­ких речовин.

Ампули - більш досконала форма упаковки, бо вони дозволяють зберігати стерильність лікарських препаратів аж до моменту їх застосування. Це заводська форма упаковки, тому їх виробництво розглядається в курсі технології ліків заводського виробництва.

З аптек лікувальних установ у відділення лікарні прийнято відпускати стерильні роз­чини у широкогорлих стандартних (можуть бути градуйовані) флаконах різної ємності зі стандартною каучуковою пробкою, що закріплюється обтиснутим алюмінієвим ков­пачком (як флакони з антибіотиками).

Профільтровані розчини для ін'єкцій після розливу їх у флакони перевіряють візуаль­но на відсутність механічних включень.

Для візуального контролю чистоти застосовується пристрій КК-2. Розчини про­глядаються неозброєним оком. Відстань очей контролюючого повинна бути в межах 25 см від флакона. Контролюючий повинен мати гостроту зору 1 (компен-сується окулярами). У стерильних розчинах для ін'єкцій не повинно виявлятися видимих механічних забруднень.

При виявленні механічних включень розчини повторно фільтрують, знову перегля­дають, закупорюють (перевіряють герметичність), маркірують і стери-лізують.

Флакони з розчинами для ін'єкцій маркіруються шляхом напису або штампування на кришці, використання металевих жетонів чи іншими методами.

Стерилізація розчинів для ін'єкцій повинна здійснюватися не пізніше трьох годин від початку виготовлення під контролем спеціально виділеного фахівця.

Контроль готової продукції. Після стерилізації проводять вторинний контроль на відсутність механічних включень, якісний і кількісний аналіз. Для аналізу відбирають один флакон розчину від кожної серії (за одну серію розчину вважають продукцію, отриману в одній ємності від одного завантаження лікарської речовини).

Одночасно проводиться перевірка якості закупорювання флаконів (алюмі-нієвий ков­пачок не повинен прокручуватися при повороті вручну) і об'єм напов-нення флаконів (±5 %). Контроль розчинів для ін'єкцій на стерильність і пірогенні речовини здійснюється відповідно до вимог діючих інструкцій.

Таким чином, контроль якості розчинів для ін'єкцій повинен охоплювати всі стадії їх виготовлення. Результати постадійного контролю виготовлення розчинів для ін'єкцій реєструються в спеціальному журналі за установленою формою.

Реєстрація виготовлення ін'єкційних розчинів проводиться в міру їх виготовлення.

Розчини для ін'єкцій вважаються незадовільно виготовленими при невід-повідності їх фізико-хімічним показникам, при вмісті в них видимих механічних включень, нестерильності і пірогенності, порушенні фіксованості закупорювання, недостатньому за­повненні об'єму флаконів.


Оформлення розчинів для ін'єкцій. Розчини для ін'єкцій для амбулаторних хворих оформляються основною етикеткою синього кольору «Для ін'єкцій» (на ній повинні бути зазначені номер аптеки, склад, спосіб застосування, дата виго-товлення, номер рецепта), додатковою етикеткою «Стерильно» і, якщо необхідно, попереджувальними етикетками про умови зберігання («Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей» і т. п.). На флаконі з розчинами, приготовленими в асептичних умовах без стерилізації, наклеюється додаткова етикетка «Приготовлене асептичне».

Лікарські форми для лікувально-профілактичних установ оформляються етикеткою, на якій повинні бути наступні позначення: № аптеки і № лікарні, відділення, дата виго­товлення, термін придатності, приготував, перевірив, відпустив, № аналізу, спосіб зас­тосування, склад лікарської форми (указується латинською мовою).

нітрату, натію сульфату і кислоті борній, які наведені в додатку 4.