Орловська модель управління регіональним АПК.
В Орловській області Російської Федерації розробляється єдина система державного і господарського управління АПК на основі розвитку інтеграційних процесів, створення агрокомбінатів і агрофірм. Нині на обласному рівні працюють крупні господарські організації - ВАТ: АПК «Орловська Нива», «Орловський агрокомбінат», «Орловщина», і ряд інших структур.
Обласна адміністрація під гарантії бюджету виділяє їм на умовах повернення матеріально-технічні, фінансові і кредитні ресурси. Це дозволяє державним органам реально виливати на економічні процеси в АПК. ВАТ АПК «Орловська Нива» є холдінговою компанією з товарообігом 1,3 млд. руб. і загальною чисельністю працюючих 6,3.тис. чоловік. В її структурі, крім управлінської компанії входять філії: фонд «Слов'янські корні», «Нива - торг» і «Нива -сервіс»; 32 дочірніх підприємств сільського господарства, переробки і торгівлі, в яких акціонерне товариство має контрольний пакет акцій (14 агрофірм, 7 великих переробних і 4 обслуговуючих підприємства, 7 магазинів).
Головними напрямками в роботі ВАТ є:
1) організація виробництва і заготівлі зерна , цукру, м'яса, молока і іншої продукції в колективних с. г. підприємствах, фермерських і особистих господарствах на взаємовигідній основі;
2) підтримка с. г. товаровиробників різних форм власності матеріально - технічними ресурсами і грошовими коштами під заключні договори на постачання продукції, забезпечення торгуючих . підприємств і бюджетних організацій продуктами харчування власного виробництва;
3) підтримка індивідуального житлового будівництва на селі;
4) організація оптової і роздрібної торгівлі;
5) участь у створенні сумісних підприємств;
6) робота з нерухомістю і цінними паперами та ін.
Агрокомбінат в районах створює агрофірми з контрольними пакетами акцій районного комітету по управлінню майном, які передають контрольні пакети акцій агрофірми в обласний комітет, який в свою чергу, передає їх в агрокомбінат.
Такий підхід дозволяє адміністрації через агрокомбінат, де єдиним засновником є обласний комітет по управлінню майном, ефективно здійснювати державне регулювання АПК області.
Основні задачі агрофірми:
1) організація виробництва, заготівлі, переробки, транспортування і реалізації с. г. продукції і харчування на основі замкнутого технологічного і фінансового циклу в інтересах всіх учасників;
2) покращання фінансового стану товаровиробників і інших учасників за рахунок об'єднання ресурсів, прискорення обігу грошових коштів і концентрації виробництва;
3) розширення ринків збуту, підвищення конкурентноздатності сировини, товарів і послуг;
Учасниками агрофірм стали підприємства с. г. переробки, агросервісу, торгівлі і ін.
По суті агрокомбінат є великою холдінговою системою, де держава використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій господарських структур області.
У відповідності з задачами, поставленими засновниками, управлінська компанія агрокомбінату виконує слідуючи функції:
1) координація виробничої діяльності господарських структур;
2.) технологічне і інженерне обслуговування виробництва;
3.) економічна, фінансова і контрольне - ревізійна діяльність;
4.) бухгалтерський облік;
5.) постачання і збут (маркетинг);
6.) комплектування і підготовка кадрів;
7.) розвиток нових форм господарювання;
8.) юридичне обслуговування;
9.) ефективне використання землі;
10.) організація зовнішніх зв'язків;
11.) будівництво;
12.) діловодство і господарське обслуговування.
Перераховані вище функції управління об'єднанні в блоки і виконуються по трьох основних напрямках: виробнича, комерційна, економічна.
Кожний напрямок очолює замісник генерального директора агрокомбінату.
Управлінська компанія здійснює свої функції по відношенню до агрофірм і підприємств агрокомбінату на основі партнерства при допомозі заключних договорів про сумісну діяльність, в яких визначені види послуг по кожній функції, терміни їх виконання, взаємні обов'язки і ін.
В своїй діяльності управлінська компанія використовує і економічні важелі. Керівництво агрокомбінату виконує генеральний директор, призначений головою обласної держадміністрації за згодою ради директорів ВАТ «Орловський агрокомбінат».
Рішення, які приймає рада директорів, втілюються в життя наказами генерального директора агрокомбінату. Для створення єдиної системи управління АПК області планується створення міжвідомчої організації - Координаційної ради АПК області.
Зарубіжний досвід удосконалення с. г. кооперації і управлінням с.-г. виробництвом свідчить Про доцільність його вивчення і застосування в реформуванні агропромислового виробництва України.
Нині в умовах переходу до ринку в АПК України приходить інтенсивний процес реформування організації виробництва і агросервісного обслуговування, який передбачає зміни і удосконалення, а також застосування нових форм і методів управління.
На заміну колишнім колгоспам і радгоспам прийшли нові організаційні формування: колективні с.-г. підприємства, акціонерні товариства, с. г. кооперативи, агрофірми, асоціації фермерських господарств, фермерські господарства, ряд інших формувань.
Наряду з цим проходить інтенсивний процес децентралізації управління.
На відміну від минулого місцеві органи влади не мають права втручатись в господарську діяльність підприємств і організацій АПК. Кожне господарство або організація одержали повну господарську самостійність.
В умовах переходу до ринкової економіки система управління виробництвом в основному буде базуватися на сучасних концепціях менеджменту -процесному системному та ситуаційному підходах.
Процесний підхід розглядає управлінняяк процес, що складається з цілого ряду взаємозалежних дій - функцій управління.
Процес управління складається з п'яти основних функцій:
- передбачення (визначення цілі);
- планування;
- організація;
- розпорядництво;
- координація і контроль. Деякі автори пропонують значно більший набір функцій.
Системний підхід базується на теорії систем (система - визначена цілістю, складається із взаємозалежних елементів). Системи діляться на закриті без взаємодії з зовнішнім середовищем та відкриті із взаємодією з зовнішнім середовищем (організації). Великі складні системи складаються з ще менших підсистем.
Ситуаційний підхід передбачає залежність придатності різних методів управління від ситуації. Найефективнішим буде той метод, що відповідає даній ситуації (ситуація - конкретний набір обставин, що впливають на організацію тепер). Використовуючи ситуаційний підхід керівники (менеджери) визначають, які методи і засоби будуть найкраще сприяти досягненням цілей і завдань організації у конкретній ситуації.
Думка більшості спеціалістів в сфері управління зводиться до того, що управлінці в найближчий час матимуть справу з дуже децентралізованою системою, лічильними машинами, здатними пропонувати альтернативні рішення, розширяться можливості управляти шляхом домовленостей, а не силувати.
Майбутнє управління в с.-г. на думку спеціалістів і вчених зводиться до слідуючих прогнозів:
Успішно діючі господарства будуть представляти цілком адаптовані до ринкових умов підприємства (типу агрофірм), які самі будуть виробляти, переробляти, зберігати і реалізувати продукцію з робітниками, здатними самостійно мислити, визначати проблеми, можливості і реалізовувати їх. Кваліфікований і талановитий лідер зможе успішно вирішувати комплекс управлінських задач завтрашнього дня.
Керівники вузьких спеціальностей в майбутньому не зможуть розраховувати на успіх. Професійний авторитет буде більше впливати, ніж адміністративний наказ. Важливим буде мистецтво, домовитися, уміння справлятися з ситуаціями, які не піддаються контролю.
Конкурентноздатність агрофірми або іншого конкурента буде забезпечена в тому випадку, якщо вона матиме стратегію, яка дозволятиме домінувати у виробництві відповідних видів с.-г. продукції. Її продукція має бути дешевшою, ніж у конкурентів, більш високої якості.
Скорочення числа рівнів управління буде характерним для господарства майбутнього. Спеціалісти будуть виконувати не тільки технологічні, але і управлінські функції.
Розшириться реальна участь рядових робітників в управлінні, в зв'язку з акціонуванням і паюванням землі і майна в господарствах.
Глобалізація інформаційних мереж створить спроможність багатоваріантної переробки рішень, що буде сприяти підвищенню ефективності господарської діяльності.
Темпи поглиблення переробки і технології виробництва с. г. продукції прискорюються, що також буде сприяти підвищенню ефективності господарської діяльності і посиленню конкурентної боротьби.
В конкурентній боротьбі переможе той, хто зможе значно розширити коло виробничої і переробної с.-г. продукції і надання послуг споживачам. Значно розшириться мережа фірмових і сімейних магазинів, а також реклама продукції.
На сучасному етапі реформування АПК структуру управління слід удосконалювати за такими напрямами:
- встановлення раціональних розмірів господарств і цехів (підрозділів);
- використання програмно-цільового управління;
- створення єдиних служб і підприємств з обслуговування основноговиробництва;
- створення кооперативів і орендних колективів;
- вступ у науково - виробничі та виробничі системи.
Перспективним напрямком удосконалення територіальної, галузевої та комбінованої структур управління є створення на їх основі програмне (проблемно ) - цільових матричних структур. Такі структури мають науково - виробничі організації.
Так, у дослідно - виробничому господарстві Кримської дослідної станції садівництва ефективно діє програмне - цільова матрична структура управління.
Тут створено і впроваджено кілька науково - виробничих програм:
1) вдосконалення організаційного механізму управління,
2) впровадження нової системи формування крон;
3) впровадження нових систем зрошення.
До складу творчих груп входять учені станції, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів.
Конкретні програми для внутрішньогосподарських підрозділів деталізують у вигляді рішень локальних проблем.
Література
1) В.О Баскалов. Управління с. -г. виробництва. Навч. Посібник: - К: «Вища школа», 1992р. -ст. 27 -31.
2) В. А. Рульєв. Организация личного труда руководителя. Метод. Пособие. Мелитополь: 1997г. - ст.60-61.
3) Економіка АПК України: ж. 1997р. №1. С. -89 -93 -ж;2000р.Х°2 с. -80 -86
4.) Экономика с.- х. и перерабатывающих предприятий. -ж. 1998 №1. С -52 -55 ж.2000р. №1 с.16-17.