Укриття в захисних спорудах.

1. Цивільна оборона України

Роль та місце Цивільної оборони в житті країни об’єктивно обумовлюються двома основними факторами:

- можлививістью винекнення надзвичайних ситуацій в мирних умовах(аварії, катастрофи та стихійні лиха);

- загрозою й характером воєнних конфліктів з використанням сучасних засобів ураження.

Враховуючи наявність на планеті величезного потенціалу руйнівної сили, яка накопичена в існуючих арсеналах зброї масового ураження, цінний аспект Цивільної оборони ігнорувати не можна.

Разом з тим, збільшилася кількість людських жертв та матеріальні витрати від дії природних явищ, а також техногенних причин. Наприклад, на 42-й Сесії Генеральної асамблеї ООН зазначалося, що: ―...за останні 10 років стихійні лиха призвели у всьому світі до 3 млн людських жертв, 300 млн чоловік зазнали збитків як матеріальних, так і в своєму здоров’ї. Загальний обсяг збитків сягає 23 млрд.доларів.

В Україні створена потужна техносфера і внаслідок диспропорцій у розміщенні продуктивних сил, які припускалися протягом багатьох років, територія країни зазнала величезних техногенних перевантажень на природне середовище, які, за даними Академії наук України, у 5–6 разів вище, ніж в інших розвинутих країнах.

Значні техногенні навантаження ускладнюють функціонування техносфери й супроводжуються посиленням антропогенної дії на природне середовище. Крім того, в структурі техносфери України значну долю займають потенційно небезпечні виробництва.

Так: Науково-технічний прогрес, який забезпечує відновлення матеріальних та інтелектуальних потреб суспільства, в той же час породжує нові проблеми, пов’язані з появою більш потужних і небезпечних джерел ризику для здоров’я та життя людини.

Відкриття радіоактивності та оволодіння процесами поділу ядер істотно розширили можливості енергетики, медицини, переробної промисловості, але в той же час збільшили радіаційну небезпеку.

Прогресивний розвиток хімії й генної інженерії породив дуже серйозну токсичну небезпеку.

У металургії, де завжди існувала небезпека пожеж, внаслідок використання природного газу й водню, виникла небезпека вибухів.

Розвиток науково-технічного прогресу призвів до збільшення масштабів і кількості аварій та катастроф.

Криза в економіці, яка супроводжується використанням значної кількості застарілих технологій і обладнання, недостатньою модернізацією, збільшує небезпеку техногенних аварій і катастроф.

Урбанізація населення, скупчення небезпечних виробництв у містах, об’єктивно збільшує вплив на населення факторів ризику.

Все це обумовлює необхідність нових підходів до визначення ролі й місця Цивільної оборони, вироблення наукового обґрунтування концепції Цивільної оборони країни.

Концепція Цивільної оборони України є також часткою воєнної доктрини, яка виражає мету й завдання забезпечення захисту й життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів. Ця концепція базується на законодавстві України з питань захисту населення, економіки, державної безпеки, а також на положеннях міжнародного гуманітарного права, офіційно прийнятих у світі поглядів на проблеми захисту людей, економічного потенціалу в надзвичайних ситуаціях.

На Україні щорічно виникає понад 1000 тяжких надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, внаслідок яких гинуть люди, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень.

У 1993 році Цивільна оборона розпочала своє функціонування в Україні на засадах Закону України ―Про Цивільну оборону України, який чітко визначив її завдання, фінансово-ресурсні принципи забезпечення і окреслив структуру на всіх територіальних і галузевих рівнях її побудови.

Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. з метою удосконалення управління Цивільної оборони і виконання заходів щодо захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи затверджено Положення про МНС і тим офіційно розпочато його практичну діяльність.

Цивільна оборона набула нового змісту, більш вагомого значення і стала важливим атрибутом виконавчої влади. До завдань, визначених для неї законодавством, додалися нові, раніше не вирішувані а саме:

авіаційні роботи з пошуку і рятування, державний нагляд і контроль за станом техногенної безпеки; пошук та знешкодження застарілої хімічної зброї; підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони; формування і реалізація науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем захисту населення від надзвичайних ситуацій, широка міжнародна діяльність.

Функціонування системи Цивільної оборони на території України базується на законодавчій і нормативній базі, що створена за останні роки і основу якої складають Закон України ―Про Цивільну оборону, прийнятий у лютому 1993 р., з внесеними до нього змінами і ―Положення про Цивільну оборону України.

Цивільна оборона (ЦО) України організується і функціонує на підставі Конституції України, Законів ―Про Цивільну оборону ―Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, ―Про надзвичайний стан, з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України.

Законом України про Цивільну оборону визначено: ―Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих та вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, організацій і установ, незалежно від форми власності, гарантій з забезпечення їх реалізації.

Цивільна оборона України – це державна система органів керування, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, все населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту.

Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Завдання Цивільної оборони України:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і здійснення заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від небезпеки у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;

- створення систем аналізу і Прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до функціонування у нс.

 

2. Створення служб Цивільної оборони України

Залежно від характеру виробничої діяльності об’єкта створюються служби:оповіщення і зв’язку, охорони громадського порядку, радіаційного і хімічного захисту, медична, енергопостачання та світломаскування, аварійно-технічна, служба сховищ і укриттів, транспортна, матеріально-технічного постачання.

Керівництво службами здійснюють їх начальники, які призначаються наказом начальника ЦО об’єкта з числа начальників цехів, відділів, на базі яких вони створені.

Служба оповіщення та зв’язку створюється на базі вузла зв’язку об’єкта. На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення НС, організація зв’язку та підтриманні його у постійній готовності.

Служба енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання електроенергії, газу, тепла на об’єкт. Здійснюєоснащення вразливих ділянок енергетичних мереж, планує проведення заходів зі світломаскування, проводить невідкладні аварійно-відновлювальні роботи на електромережах.

Транспортна служба створюється на базі транспортного гаража (цеху). Вона здійснює заходи щодо перевезення евакуйованих; готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених; проводить роботи щодо знезараження транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання розробляє план матеріально-технічного постачання; своєчасно забезпечуєформування усіма видами оснащення, продовольства; організує ремонт техніки і різного майна, підвезення його до місць робіт; забезпечує продуктами та предметами першої необхідності як на об’єктові, так і в місцях розселення.

Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад. Вона розраховує укриття, займається забезпеченням готовності сховищ та правильності їх експлуатації, організацією будівництва захисних споруд. Крім того, служба бере участь у рятувальних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин, здійснює контроль за станом засобів індивідуального захисту, приладів, спеціальної техніки, веде радіаційну і хімічну розвідку, здійснює контроль за опромінюванням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Аварійно-технічна служба організується на базі виробничого, технічного відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи по захисту обладнання, підвищення стійкості основних споруд, інженерних мереж і комунікацій, проводить невідкладні роботи при розбиранні завалів, локалізації і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об’єкта.

Медична служба організується на базі медчастини об’єкта. Начальник служби – головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання медичних формувань, накопичення медичного майна, медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження, надає медичну допомогу потерпілим та евакуює їх у лікарні.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділу охорони об’єкта та народної дружини. Вона забезпечує надійну охорону об’єкта, підтримання громадського порядку в районах лиха та під час проведення РіНР.

 

 

3.Основні принципи та заходи захисту населення.

Забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використанням сучасної зброї , є загальнодержавним завданням, обов’язковим для вирішення всіма територіальними та відомчими органами управління, службами, формуваннями, а також суб’єктами господарювання.

Захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру включає систему організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків. Вищезгадані заходи реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами і засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення та територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів організують і здійснюють згідно з принципами, основними з яких є:

- пріоритетність завдань, спрямованих на рятування людей та збереження довкілля;

- безумовне надання переваги раціональній безпеці;

- вільний доступ населення до інформації про її захист;

- особлива відповідальність і піклування громадян про власну безпеку,

- неухильне дотримання правил безпеки та дій в надзвичайних ситуаціях;

- відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог закону;

- обов’язкова завчасна реалізація заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та мінімізація їх негативних психосоціальних наслідків;

- урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;

- максимально можливе, ефективне і комплексне використання наявних сил і способів, які призначені для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

Заходи з захисту населення планують та здійснюють комплексно для забезпечення більшої надійності.

Підготовку до дій для захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і виконувати диференційовано за видами і ступенями можливої небезпеки на конкретних територіях і з урахуванням насиченості цих територій об’єктами промислового призначення, гідроспорудами і системами виробничої та соціальної інфраструктури, потужностей і розміщення потенційно небезпечних об’єктів, наявності захисних споруд, особливостей розселення жителів, кліматичних та інших місцевих факторів.

Об’єми і терміни проведених заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають, виходячи із принципу розумної достатності у забезпеченні безпеки населення за умов надзвичайних ситуацій мирного часу. Заходи щодо захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і проводити при раціональному використанні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному використанні існуючих, дообладнаних і знову створених виробництв, будівль і споруд, рятувальних засобів, пристосувань, спеціальної оснастки, профілактичних та лікувальних препаратів та іншого майна.

Ці принципи реалізовують внаслідок виконання основних заходів захисту населення. Такими треба вважати:

- оповіщення та інформування;

- заходи протирадіаційного та протихімічного захисту;

- укриття в захисних спорудах;

- проведення евакуаційних заходів;

- використання засобів індивідуального захисту;

- інженерний захист;

- медичний захист.

4. Оповіщення населення

Серед комплексу заходів з захисту населення за надзвичайних умов важливе місце посідає організація своєчасного інформування та оповіщення, які покладаються на органи цивільної оборони і є невід’ємним елементом усієї системи заходів.

Центральні та місцеві органи влади зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення від НС, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

- завчасного створення і підтримки у постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення населення;

- організаційно-технічного з’єднання територіальних систем центрального оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;

 

Режими радіаційного та хімічного захисту

Під режимом радіаційного захисту населення, робітників та службовців об’єкта економіки, а також особового складу невоєнізованих формувань ЦО розуміють - такий порядок роботи та використання засобів і способів захисту в зонах радіаційного забруднення, який виключає радіоактивне опромінювання людей понад допустимих норм та скорочує до мінімуму вимушену зупинку виробництва.

Режими роботи підприємства розраховуються завчасно для конкретних умов можливого захисту населення та різних рівнів радіації.

Основними заходами захисту населення при радіоактивному забрудненні є:

- оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення;

- укриття в захисних спорудах, а при їх відсутності – в будівлях з

негайною герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів тощо;

- використання індивідуальних засобів захисту, а при їх відсутності ватно-марлевих пов’язок;

- використання профілактичних протирадіаційних препаратів з індивідуальної аптечки АІ-2;

- виключення вживання забруднених продуктів та води;

- додержання режимів поведінки людей на забрудненій території;

- при необхідності евакуація населення з забрудненої території;

- обмеження доступу на забруднену територію;

- санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд.

Порядок дій та правила поведінки людей на зараженій радіоактивними речовинами території визначаються радіаційною обстановкою.

Слід зазначити, що воду для приготування їжі треба брати тільки з водогону або захищених колодязів. Усі продуктив герметичній тарі, а також ті, які зберігалися в холодильниках, шафах, підпіллі, в скляній та емальованій тарі, в поліетиленових мішках придатні до використання.

Основними способами захисту населення при хімічному забрудненні є:

- оповіщення про загрозу хімічного забруднення;

- укриття в захисних спорудах;

- використання індивідуальних засобів захисту: протигазів та засобів захисту шкіри;

- застосування антидотів (при їх наявності);

- використання індивідуальних протихімічних пакетів (ІПП);

- евакуація людей із зони забруднення;

- санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, споруд, будівель, транспорту, техніки та майна.

При виникненні аварії на хімічно небезпечному об’єкті негайно згідно з розробленими планами проводиться оповіщення працюючих та населення, яке мешкає поблизу. Населення використовує засоби захисту органів дихання і виходить із зони забруднення у заданий район.

Організується розвідка, яка встановлює місце аварії, тип СДОР, ступінь забруднення території, ґрунту, повітря, стан людей в зоні забруднення, кордони зон забруднення, напрямок та швидкість вітру в приземному шарі та напрямок розповсюдження забрудненого повітря. Зону забруднення оточують та організують регулювання руху.

Уражені одержують медичну допомогу, їх виводять у незаражений район, у разі необхідності розміщують у лікувальних установах.

Продукти харчування та воду, які потрапили в зону забруднення, перевіряють, після чого приймається рішення про їх дегазацію чи знищення.

Із забрудненої території слід виходити швидко, не здіймаючи пилу і не торкаючись до навколишніх предметів. На забрудненій території не можна знімати засоби захисту, їсти, пити, палити. При виявленні на шкірі чи одязі крапель ОР необхідно не гаючись обробити ці місця вмістом індивідуального протихімічного пакету.

Після виходу з забрудненої місцевості необхідно пройти санітарну обробку з обов’язковою заміною білизни, а при необхідності й усього одягу.