Уроки № 16, 17

Тема: Безособові речення

Мета:дати поняття про безособові речення, пояснити, на яку дію вказує головний член безособового речення та способи вираження присудка з безособових реченнях; формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них головний член та другорядні члени; виховувати повагу до влучного й точного слова; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять.

Тип уроків:уроки вивчення нового матеріалу.

Обладнання:підручник.

Хід уроків

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

 

* Прочитати. У якій з колонок подано речення двоскладні, у якій – односкладні? Чим виражено присудок у односкладних реченнях?

 

  ...Вітер віє з поля на долину. (Т.Шевченко.) І знову усе по-новому вчувається й сниться мені. (М.Стельмах.)   Гірко й ніжно пахне пух зелений. (М.Рильський.)   День поволі вечоріє. (П.Перебийніс.)     Війнуло вільними вітрами. (А.Казка.)   І не сниться, й не лежиться... (Нар.творч..)   Кропом пахло в селі. (М.Сингаївський.)   Вечоріло в долині. (М.Сингаївський.)

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником.Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 35). Опрацювання таблиці “Односкладні речення” (с. 24).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Прочитати. Визначити односкладні речення. З’ясувати тип односкладних речень, свою думку обгрунтувати.

 

Так гарно пахне спечена картопля! (Р.Лубківський.) Пахне печеними картоплями, хлібом, землею, корінням. (М.Сингаївський.) Довкола гуло, хвилювалось, несло, шаліло і пінилося джерело. (Л.Первомайський.) Було, та загуло і сниться перестало. (Л.Глібов.) День вечоріє. Небо зсутеніло. (А.Казка.) Вечоріє на віку... (П.Перебийніс.) Вже сутеніє. (Ю.Мушкетик.) Світає рано. Тихо світає. (О.Довгий.)

 

* Переписати, уставляючи пропущені букви і знімаючи риску. Визначити тип односкладних речень. Чим виражено головний член у кожному з речень?

 

Видно між ло..ками ополоник. За моє жито ще мене й побито. У малому горщ..ку швидше вар..ться. Зібрано комбайном не/гайно і охайно. Добрій пораді ціни не/має. Котові з в..дмедем не/гратись. Ле..ко за готовим хлібом спати. На одній сіножаті й вола напасено, й бузьком жаб наловлено. Науки за пл..чима не/носити. Ж..ття треба різ..бити з ділової дер..вини. Не/має діла без думки. Тямущому зайвих слів не/потрібно. За добру справу варто постояти.

Народна творчість.

 

*Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичну основу, довести, що вони є безособовими.

 

І. У повітрі свіжо пахло ранком. (М.Доленго.) Залило водою луки, залило. (В.Сосюра.) Заморосило осінь у сльозу. (Л.Костенко.) Листям сад замело. (І.Жиленко.) Всю ніч ревіло хижим звіром. (О.Ольжич.) А в лісі душно! (П.Тичина.) А в лісі, в лісі восени так любо ще, так мило. (Олександр Олесь.) Повітрям холодним дихати легко мені. (Б.Грінченко.) Видно неба синє дно. (В.Брюсов.) Синім холодом од трав віє. (В.Сосюра.) А в садах стільки слив уродило! (Л.Вишеславський.) Когось на пісню раптом потягло. (Б.Олійник.) І хочеться всю землю обійняти. (В.Симоненко.) Несподівано вдарено в церковного дзвона. (Панас Мирний.) Стіл завалено паперами й картами. (З.Тулуб.) Так плакалось чомусь. (Н.Петренко.) І так гірко мені, і так терпко й тривожно! (П.Палій.) Струмками застеля дороги. (А.Малишко.) Дніпрові судилось розбити ярмо крижаної тюрми. (В.Сосюра.) Так незаймано, тихо і чисто. (І.Доценко.) Підмерзало, застигало, склилось. (М.Рильський.) Замело, завіяло стежки. Закурило вихором по хаті. (А.Малишко.)

ІІ. І людей було багато по-святковому красивих. (М.Рильський.) У залі свіжо й людно. (П.Тичина.) На вулицях було порожньо. (Ю.Мушкетик.) Не спиться лікарю з чужого болю. (М.Сингаївський.) Хочеться дівчині всесвіт обняти. (Олександр Олесь.) Не кожному дано віддати іншим серця буйну зливу. (Л.Забашта.) Хіба ж не варто позмагатись? (М.Доленго.) А в кімнаті місячно і тихо. (М.Сингаївський.) У хаті не сиділося. Тягло у садок, на свіжу прохолоду. (Панас Мирний.) З лиману повіяло холодком. (І.Нечуй-Левицький.) До ночі визоріло. Йдеться на мороз. (Н.Петренко.) Сонячно. Усміхнено. Весняно. Так іще зробить багато дано! (Р.Лубківський.) Чому так затишно мені під жовтим соняхом заграви? (В.Марсюк.) І знову зашуміло над Подолом. (П.Тичина.) Шпурляло нас на гребені, штормило. (С.Шевченко.) Завихрило, затуманило білим кужелем століть. (А.Малишко.) Мріялось, гадалось, не забулось, сподівалось, ждалось... Не збулось! (О.Лукашенко.)

 

 

* Пояснювальний диктант.У кожному з речень підкреслити граматичну основу. З-поміж записаних безособових речень вказати такі, що: 1) виражають стан природи або оточення; 2) виражають психічний або фізичний стан людини; 3) виражають певний процес.

 

І. З хатини видно Україну і всю Гетьманщину кругом. (Т.Шевченко.) Всім видно і за морем-океаном Софію з праправіку золоту і молоду Свободу над майданом. (Б.Степанюк.) Давно потрощено на кусні кайдани, пута, канчуки. (Р.Лубківський.) Відгуло. Відбуло. Відшуміло. Світлодення у небі встає. (М.Сингаївський.) І так схотілось до Дніпра-Славути! (П.Тичина.) Можна втратити все, але мати Вітчизну. (П.Перебийніс.) Як мені даровано багато! (В.Симоненко.) Мені так радісно в цю мить. (Олександр Олесь.) Щось мутно мені на душі. (Б.Олійник.) Скільки перейдено і пережито в днях і ночах, між трудних доріг! (А.Малишко.) Як холодно мені, мій любий, стало. (А.Казка.) Нам поталанило іще на світі жити і бачити це небо, ліс і поле. (Н.Петренко.) Всіх, як вітром, підхопило, закрутило, завертіло, заревло і загуло й над степами, над лісами, аж під небом понесло! (В.Симоненко.)

ІІ. У сні угледіти б свій край і голос матері почути. (Олександр Олесь.) Мені не потрібно землі чужої. (Д.Павличко.) Нам треба голосу Тараса. (П.Тичина.) І пекло нас, і палило, і в’ялило, мов стебло. (М.Рильський.) Треба за скривджених заступиться і розділити радощі з ними. (М.Сингаївський.) Важко дерево з корнем вирвати, друга давнього з серця вигнати. (І.Франко.) І так тихо, так сонно кругом. (В.Сосюра.) Хочеться зливи, хочеться грому. (М.Сингаївський.) Як молодість власну приємно відчути! Як важко розбіжні думки поєднати! (Л.Первомайський.) Зайнялось неземними огнями, поплило, затремтіло, заграло. (О.Ольжич.)

 

* Робота з підручником. Виконання вправ 89, 90 (усно).

 

* Подані двоскладні речення перебудувати на односкладні безособові. Пояснити, яким членом речення став підмет.

 

Зайвих не хочем ми слів. Знов ковдра хмар затягує блакить. Кущ омитий чистою росою. Сміхом-жартом селе заметене.

 

Для довідки. Зайвих не треба нам слів. Знов ковдрою хмар затягує блакить. Кущ омито чистою росою. Сміхом-жартом село замело.

 

* Диктант із коментуванням. За схемою, поданою на с.39 підручника, зробити синтаксичний розбір вказаного вчителем речення (усно).

 

І. Нестерпно бути мертвим за життя. (І.Павлюк.) Їй-право, не страшно вмерти, а страшно мертвому жить. (В.Симоненко.) Сумними вітрами, снігами густими далекі й темні шляхи замело. (Л.Первомайський.) Зайнялось неземними огнями, поплило, затремтіло, заграло. (О.Ольжич.) В добу вечірню тепло в пітьмі гаю. (А.Казка.) Поменшало багрянцю. Побільшало блакиті. (П.Перебийніс.) Запахло м’ятою, війнуло чебрецем і крильцями мелодій заіскрилось над озера замисленим лицем. (М.Бажан.) Раптом вибухом труснуло, димом небо спалахнуло й понесло навперевал аж на Княжий вал. (П.Тичина.) Танкісту видно через люк весь грізний небокрай. (М.Бажан.) Тут пахне хлібом та ще потом трохи. (О.Довгий.) Нам прийшлось перестрибнуть рівчак за сливами. (П.Тичина.) Мріялось, гадалось, не забулось, сподівалось, ждалось... Не збулось! (О.Лукашенко.) Прихмарило. Пора вже пізня. (М.Самійленко.) Як тихо та любо було навкруги! (М.Вороний.)

ІІ. Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить. (П.Тичина.) Інтелігентом так непросто бути. (В.Коротич.) І буде серцю тісно до нестями. (М.Стельмах.) Разом шукать нам дороги неходжені. (Л.Забашта.) У приміській взелененій алеї мені запахло полем і ріллею. (О.Довгий.) Чорнозем тоннами несло. (Л.Костенко.) В садах пилюкою сивіло. (І.Драч.) Нападало яблук червоних, пашистих на стежки моЇ, на дороги мої! (М.Стельмах.) Без чистоти творити трудно. Без творчості – нема життя. (П.Тичина.) Працюється як молодо! Співається як весело! Заквітчано, замаєно, заставлено, заклечано. За це життя чудеснеє та дорого заплачено... (Р.Лубківський.) Розкошами, красою віє над степом. (С.Васильченко.) Було так радісно кругом. (В.Сосюра.) Пахне печеним хлібом і сіном, в калюжах розмоченим, і рум’яним дитинством, неначе весною навроченим. (А.Малишко.)

 

* Переписати прислів’я, завершуючи їх.

 

Людину можна взнати за її ... . Видно звіра по ... . Нема зерна без ... . З поганої трави не буде ... .

Народна творчість.

Для довідок. Роботою. Зубах (зайця по вухах). Полови. Доброго сіна.

 

* Навчальний диктант.Указати односкладні речення, з’ясувати їхній тип.

І. Буря знялася несподівано. Надвечірні бурі щоразу зриваються на Дніпрі зненацька. Із заходу, з-під хмари погнало враз курявою. На півнеба закушпелило рудим. Одразу і заводи, і Дніпро, й мости окутало якоюсь тривогою, сутінню вітряною... Сповнене вдень блакиті небо тепер скаламутилось рудою завією тьми, вітру й тривоги. Човни, як тріски, погнало по воді. Білокорі осокори на берегах закудлатились темно, віддалено. Туча розросталась. Навкруги посутеніло. Дніпро збурунився, моторка йшла важко, збиваючи хвилі. Воду зривало вітром, кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало їх до берега. (За О.Гончаром; 81 сл.)

ІІ. Уночі потягло холодом. До ранку випав невеличкий сніжок. Зранку сніжок знов почав падати, все прибільшуючи. Почало колесом світ крутити. До обіду таке схопилось! Світу білого не видно. Кругом хати наче у сто коней гасало, торохтіло оселею, жалібно співало в димарі. Не вітер, а буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, здіймаючи густу кашу в повітрі. Не стало видно ні неба, ні землі. Аж страшно, сумно стало!

По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись. Деякі хати зовсім позаносило, позамуровувало. Вулиці забиті, заметені. Невеличкі гіллячки височенних верб визирають з-під снігу. По дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби, а вітер куйовдить їхні голови. А на димарі повикручувало такі кудлаті барани, навернуло таку кучугуру снігу! (За Панасом Мирним; 115 сл.)

ІІІ. Смеркало. З погрібника пахло м’ятою. Від хати несло духом матіол. Заплющивши вікна, хата спала глибоким сном. Враз наче засяяло перед ним Надійчине обличчя. Примарилось, привиділось...

Іти додому було ще далеко. Жив не в цьому селі, а в сусідньому. Коли вийшов за околицю й озирнувся, село на горбах спало мирно, лагідно. Навіть не вірилось, що може бути така гарна ніч.

Пшеничне поле слалось удалину, по ньому ходили якісь безшелесні тіні. Волошка то чи не волошка вистромила голівку з-поміж колосочків? Зірвав і, піднісши до очей, зрадів, що таки волошка. Раптом йому закортіло назбирати цілий букет для Надійки.

Ніколи раніше не доводилось йому бачити такої прекрасної ночі, чути такої тиші в полях, таких запахів землі та хліба. І добре йому було. Хотілося обізватися, покликати Надійку. Вірилось, що вона таки почує його. (За Є.Гуцалом; 130 сл.)

VІ. Підбиття підсумків уроків.

VІІ. Домашнє завдання.П. 6, вправи 91, 92.