Функції та сегментація ринку праці

 

Ринок праці впливає на розвиток народного господарства, діє в певних напрямах, проявляється в різноманітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід і вид діяльності. Сучас­ний ринок праці виконує такі з них:

- Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.

- Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару «робоча сила» інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, про­позиції робочих місць, якості робочої сили і т. ін.

- Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між робото­давцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.

- Ціноутворюючу. Це - основна функція ринку праці, яка вста­новлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на від­творення товару «робоча сила» і визначається його вартість.

- Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці сти­мулює ефективніше використання трудових ресурсів з метою під­вищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень.

- Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільнюється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найвищими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце, в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стиму­лює їхні ініціативність, компетентність, кваліфікованість.

- Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів* сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші, ефек­тивніші. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оп­тимальне розміщення, а отже, ефективне використання. В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки перебуває на стадії розвитку.

Сегментація ринку праці

Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри. Сегментація ринку праці - це роз­поділ, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ринок праці сегментується за такими принципами: територіаль­ний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношен­ням покупців і продавців товару «робоча сила», за умовами конку­ренції.

З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:

- внутрішній - місцевий, регіональний, національний;

- зовнішній - транснаціональний і світовий. Залежно від професій виділяють ринок:

- робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці), на­приклад, ринок верстатників, зокрема токарів, шліфувальників;

- спеціалістів і керівників (працівників переважно нефізичної праці).

З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

- внутрішньофірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації;

- галузевий;

- національний. Цей тип ринку праці збігається з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.

Залежно від кількісного співвідношення покупців і продавців товару «робоча сила» ринок праці, подібно до товарного, може бути:

- монополією, монопсонією, олігополією, поліполією.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:

- необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);

- обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).

Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутво­рення залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

Донедавна за умов адміністративно-командної економіки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, за якої всім працівникам протистояв, власне, один покупець - держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.

Нинішня ситуація виглядає дещо інакше: здійснюються прива­тизація, роздержавлення підприємств, завдяки чому відбуваються економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайня­тості, соціальної захищеності, розподілу прибутків тощо. З'явилися нові форми власності й господарювання: малі підприємства, спі­льні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) господар­ства, різні форми господарських товариств. В результаті формують­ся нові категорії роботодавців. Тому вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, за якої обмеже­ній кількості роботодавців протистоїть велика кількість претен­дентів на робочі місця. Ця форма ще близька до абсолютної моно­полії, без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повно­цінний, високоефективний ринок праці.