Закони, категорії і методи соціології

Характерною рисою сучасного суспільства є функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот.

У процесі спілкування між ними виникають і формуються суттєві, необхідні і сталі соціальні звязки і відносини. Ці зв язки прийнято називати законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

♦ закон може діяти лише при наявності певних суворо домовлених умов;

♦ за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких виключень;

♦ умови, за яких діє закон, реалізуються не повністю, а частково.

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами, як, наприклад, культурні норми або правові закони.

соціальними законами люди стикаються постійно. Вони підпорядковуються їх дії, або намагаються їх уникнути, пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

Соціальні закони діють у всіх сферах людської діяльності і можуть різнитися за сферою свого розповсюдження.

Так, існують закони, дія яких розповсюджена на малу групу, на певну соціальну страту, соціальну перству або клас та на суспільство в цілому.

Отже, у сфері дії соціальних законів може знаходитися суспільство в цілому або ж його частини.

 

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони за формами зв'язків.

Соціальні закони

закони, які віддзеркалюють незмінне (інваріантне) співіснування соціальних явищ

закони, які відображають тенденції розвитку

закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами

закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами

 

В залежності від часу діїсоціологи виділяють

соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні і моральні принципи) і

закони -тенденції, які діють в певний проміжок часу.

 

За масштабом реалізаціїсоціальні закони поділяють на

загальні - вони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин) і

специфічні – їх дія обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, іакон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого).

 

За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на

закони соціальної статики і закони соціальної динаміки.

Перші відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Вони не детермінують соціальні явища. Другі визначають напрям, форми, чинники розвитку соціального об'єкта, особливості його змін, його еволюції, тобто вказують на якісні його перетворення.

 

Андрущенко?

Основою вивчення соціальних відно-

категорії соціології тобто звєдєння індивідуального до соціального, може стати дослідження об'єктивно сформованої структури соціальних зв'язків і фактів, що включає зв'язки, їх типи тощо. В суспільстві є безкінечно багато різноманітних соціальних систем. Значна частина таких зв'язків має випадковий і тимчасовий характер. Особливість соціології як науки полягає в тому, що соціальні зв'язки і відносини вивчаються на рівні соціальних законів і закономірностей.

Соціальні закони — більш або менш повне відображення явищ, властивих оточуючому світу.

Соціальний закон — це відображення суттєвих загальних і необхідних зв'язків соціальних явищ і процесів, насамперед, зв'язків соціальної діяльності людей або їх власних соці­альних дій.

Соціальні закони формуються в різноманітних сферах діяльності людини, насамперед, в сфері матеріальної діяльності і здій­снюються через посередництво діяльності людей. Існують спільні, загальні та специфічні закони в соціології. Загальні закони соціології — предмет вивчення філософії. Специфічні закони соціології — вив­чаються саме соціологією і становлять її методологічну основу. Але тут варто відзначити, що ставлення соціологів до соціальних за­кономірностей і законів дещо змінилось. Якщо раніше дослідники вважали, що соціологія — наука про закони розвитку та функціо­нування суспільства, а соціальний закон — це незалежний від суб'єк­ту типовий зв'язок, що повторюється, характер якого визначається змістом та напрямком соціального зв'язку та розвитку на будь-яко­му рівні соціальної організації, то тепер соціологи схильні тверди­ти, що закони історії, закони природи не існують. Те, що назива­лось раніше законами, насправді ж, лише опис вигідних тенденцій розвитку. Загальний соціальний закон раніше вважався всеосяжним, повторюваним і односпрямованим і надавав суспільству приховану містичну суть. Колишні уявлення соціологи про те, що суспільство розвивається на основі раз і назавжди встановлених законів, не витримали перевірки. Якщо ж спостерігається щось, що проявля­ється як історична тенденція або напрям, то не можна знати напе­ред заздалегідь, чи проявиться воно в майбутньому. Безумовно, в суспільстві існують найсильніші визначення, що зумовлюють жит­тя суспільства: влада, ідеологія, економіка. Та жодну з них не можна назвати провідною або вирішальною тенденцією розвитку. Лише у взаємодії вони формують тенденцію еволюції людства. Об'єктив­ність соціального закону в тому, що нові покоління застають готові відносини, зв'язки, тенденції, що склалися без їх участі. Об'єктив­ність соціального закону — це сукупність дій мільйонів людей.

 

В соціології виділяється п'ять категорій соціальних законів:

- закони, що констатують співіснування соціальних явищ. За таки­ми законами, якщо є явище одне, то має бути і інше явище. Так, індустріалізація і урбанізація в суспільстві визначають скорочення зайнятого в сільському господарстві населення;

- закони, що встановлюють тенденції розвитку, обумовлюють зміни структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого. Зміни характеру продуктивних сил вимагають зміни відносин виробництва;

— закони, що встановлюють зв'язок між соціальними явищами. За­кони функціональні. Ці закони виражають зв'язок між основними елементами соціального об'єкту, що визначає характер його функці­онування;

— закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явища­ми. Важливішою і необхідною умовою соціальної інтеграції виступає раціональне поєднання суспільних і особистих інтересів;

— закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами. Рівень шлюбних розлучень в різних країнах підвищується і хитається разом з економічними циклами.

Соціальні закони або тенденції проявляються не взагалі, а в кон­кретній формі — в діяльності окремої людини. Людина діє в конкрет­ній обстановці, умовах суспільства. Соціологія досліджує відносини соціальних спільностей, верств, що дозволяє не лише виявити форми прояву соціальних тенденцій у різних сферах суспільства, дисфункці-ональні елементи в соціальному механізмі, але й їх усувати.

 


Пшеничнюк