Закони та категорії соціології

Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато загально необхід­ного, незмінного, стійкого, повторюваного. Такі зв'язки та від­ношення, переважно, причинно-наслідкового характеру, дістали назву закономірних, а в науці позначаються понят­тям "соціальний закон".

Соціальні закони- це вираз істотних, необхідних, система­тично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні.

На відміну від законів природи, котрі діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного зв'язку. Найчастіше соціальні закони розглядають як закони-тенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні надорганічного світу.

У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О. Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів, та закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальнізміни.

Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:

• загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;

• специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств.

 

Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно і з якоювиокремлюють п'ять груп законів:

• закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна і соціальна диференціація);

• закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);

• закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основ­ними елементами соціального об'єкта (наприклад, демо­кратичний політичний режим зумовлює політичний і еконо­мічний плюралізм);

• закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціаль­ними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);

• закони, котрі стверджують можливість або ймо­вірністьзв'язків між: соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості роз­питку суспільства, значно посилює роль і значення перед­бачення в соціології.

До соціальних належать: закони соціальної диференціації, і соціальної стратифікації, соціальної інтеграції, соціальної мобільності, глобалізації, соціалізації та ін.

 

Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислен­ня.

Поняття (категорії) соціології— це форми мислення, що відображають найбільш суттєві властивості, відносини предметів, явищ і набувають мовного оформлення. Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити пред­мет науки, що фактично є поняттєвою (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.

Виділяють декілька основоположних категорій соціології. Виходячи з предмета цієї науки, чільне місце в низці кате­горій належить поняттю "соціальне". Основні значення його такі: відтворення сутності власне суспільного життя; по­значення "речовини", що виникає як результат спілкування людей одне з одним, взаємодії груп, інститутів тощо; від­дзеркалення відносин рівності чи нерівності індивідів і груп у суспільному житті; фіксація особливого аспекту всіх суспіль­них відносин, які кваліфікуються як соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні тощо.

 

Серед інших базових категорій виокремлюють такі:

• соціальна дія - найпростіша одиниця соціальної діяль­ності людей, що пояснює дії індивіда, орієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не односторонні);

• соціальна взаємодія - поведінка індивіда чи групи, що відображає характер і зміст відносин між людьми чи група­ми, які різняться соціальним статусом і роллю;

• соціальні відносини — певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

• соціальна система - структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, основними елементами якого є люди, їхні зв'язки та взаємодії, що утворюють єдине ціле;

• соціальна група - об'єднання людей для здійснення спільної діяльності за умов їхньої взаємодії та комунікації;

• соціальна спільність - порівняно стійка сукупність людей, що становить певну форму людського співжиття.

Поряд із цими категоріями в соціології широко вживаються і такі: соціальний статус, соціальна роль, соціальна норма, соціалізація, девіація, соціальний контроль, соціальні цінно­сті тощо.

 

 

Городяненко