Основні стаді ї згуртовування трудового колективу

Очевидно, суспільно-корисна діяльність відрізняє колектив на всіх етапах, однак змінюється його ставлення до діяльності, змінюються п мотиви, цілеспря­мованість і в результаті — її ефективність. У суспільстві діяльність трудового колективу, зумовлена певною суспільною потребою, не обмежується досягненням максимально ефективного результату по задоволенню потреби. Сформований колектив стає нічим іншим, як найважливішим і незамінним фактором формування особистості.

Згуртування трудового колективу безпосередньо залежить від роз­витку вимог, висунутих до нього. Методи згуртування трудового ко­лективу, не дивлячись на їх широку варіативність, укладаються у цикл з чотирьох стадій.

Перша стадія. Англюцирування, первинний синтез. Вимоги до членів колективу висуває керівництво, водночас порядок роботи і взаємозалежність членів колективу визначаються існуючими дирек­тивними установками. Установки разом з вимогами усвідомлюються найбільш активною частиною колективу. Інші члени лише придивля­ються, вирішуючи питання: як ставитися до вимог керівництва?

Друга стадія. Структурування і диференціювання (розшаруван­ня). У колективі (поки що досить формально) утворюються мікрогрупи, актив починає вимагати від інших виконання загальноколективних завдань. Формується здоровий пасив, виконуючий вимоги, але не виявляючий помітних ініціатив. Окремі індивіди, які своєю поведінкою висловлюють байдужість стосовно діяльності колективу, вносять струмінь дезорганізації. Керівництво спирається на актив.

Третя стадія. Синтезування та інтегрування. У більшості членів колективу позитивне ставлення до висунутих завдань і одне до одно­го. Поступово стираються грані пасиву й активу, виділяються різкі відмінності у мікрогрупах, зміцнюється співробітництво і взаємодо­помога. Інтереси керівництва і колективу найбільше зближуються, у колективі починає діяти система саморегуляції.

Четверта стадія. Перспективний розвиток. Відрізняється макси­мальним рівнем вимогливості кожного члена колективу до себе. Зов­нішні вимоги стають внутрішніми, особистісними. Ініціатива членів трудового колективу поєднується з їх активністю. Згуртованість ко­лективу досягає апогею. Створюється здоровий морально-психоло­гічний клімат.

Трудовий колектив — це соціальний організм, який постійно роз­вивається, і будь-яке порушення нормального функціонування, змі­ни внутриколективних зв'язків, недостатність (брак) або переванта­женість діяльності, навіть найбільш незначні порушення міжособистісних зв'язків призводять до хворобливого (нездорового) стану, кажуть: «колектив лихоманить». Соціологи виділяють два ти­пи «хвороб» колективу. По-перше, ті, джерелом яких виявляється порушення системи внутріколективних зв'язків, і ті, джерелом яких виявляється порушення міжколективних зв'язків. Другий тип «хво­роб» колективу — те, що виявляється наслідком надмірних (відповід­но до відомої французької приказки: вади її продовженням достоїнств) внутріколективних і міжколективних зв'язків.

Література

Врублевский В. Труд на рубеже третьего тыячелетия. — К., 1989.

Макаренко А. С. Учение о коллективе. Соч., т.5. — М., 1958.

О зми ти н В. Д. Труд: где главная точка отсчета? //Социологические исследования. — 1993. — №3.

С о р о к и н П. Система социологии. — Пг.,1920.

Т о л о с о в В. Ф. Труд и человек. — М., 1983.

Питання для повторення

У чому полягає суть праці? Роль праці в регуляції суспільних від­носин.

Що таке суспільне виробництво? Як співвідноситься праця із сус­пільним виробництвом?

У чому полягає соціально-перетворюючий характер людських потреб?

Які основні напрямки реформування соціально-економічного жит­тя сучасної України?

Яка соціальна суть і функції духовного виробництва?

У чому суть предмета соціології праці? Які основні категорії соці­ології праці?

У чому суть мотивів трудової діяльності та її аналіз у соціології?


Нестуля