Завдання 1. Визначте і дайте характеристику всім типам вовнинок
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра годівлі тварин
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
з дисципліни “Вівчарство”
для студентів ІVкурсу біолого-технологічного факультету
денної форми навчання
Модуль І “Вовнознавство”
ХЕРСОН – 2010
УДК
Розглянуто і рекомендовано до видання засіданням кафедри ТВПДТ та методичною комісією біолого-технологічного факультету Херсонського ДАУ
Протокол № ____ від _______________ 200 року.
У методичних рекомендаціях викладено план вивчення теоретичної частини дисципліни, методики виконання лабораторних та практичних занять за І модулем.
Підготували: професор Вовченко Б.О.
доцент Корбич Н.М.
Рецензент: професор Нежлукченко Т.І.
Вовченко Б.О., Корбич Н.М.
Методичні рекомендації до проведення лабораторно-практичних занять з дисципліни «Вівчарство» для студентів ІV курсу біолого-технологічного факультету денної форми навчання, спеціальність 6.130200 – «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Модуль І «Вовнознавство»
УДК
Вовченко Б.О., 2010
Корбич Н.М., 2010
Заняття № 1-3
Види текстильних волокон, типи вовнинок та їх гістологічна будова, групи овечої вовни
Мета заняття.Ознайомитися з основними видами текстильних волокон. Навчитися відрізняти натуральні волокна від штучних і синтетичних, визначити групи овечої вовни.
Матеріали і приладдя.Зразки натуральної вовни різних видів тварин, а також тонкої, напівтонкої, напівгрубої і грубої овечої вовни. Колекції штучних і синтетичних волокон. Планшети зі зразками пуху, перехідного волосу, ості та мертвого волосу, таблиці, ножиці, пінцети, аркуші чорного паперу, препарувальні голки, предметні та покривні стекла, гліцерин, мікроскопи.
Зміст заняття.
Всі текстильні волокна ділять на натуральні і хімічні. До натуральних відносяться волокна тваринного (вовна, шовк) та рослинного (льон, бавовна, конопля) походження; до хімічних — штучні та синтетичні.
Натуральна вовна має добрі прядильні властивості, легко збивається, відрізняється хвилястістю або звивистістю, горить повільно, пахне паленим пір'ям, швидко розчиняється в лугах і стала до кислот, має обмежену довжину і тонину.
Штучні і синтетичні волокна мають будь-яку довжину і тонину. Рослинні швидко згоряють, не утворюючи залишку, а синтетичні горять повільніше, плавляться. Рослинні волокна руйнуються навіть у слабкому розчині кислоти і не реагують на вплив лугу.
З усіх видів натуральної вовни на першому місці як за кількістю, так і за цінними фізико-технічними властивостями стоїть овеча вовна. На тулубі вівці ростуть рунна вовна, захисний волос (на повіках), покривний волос (на лицьовій частині голови і на ногах) і дотиковий (на кінчику морди) (рис. 1).
Рунна— це вовна, яку зістригають з овець; вона складається з трьох основних типів волокон: ості, пуху і перехідного волосу. В окремих випадках можуть зустрічатися різновидності ості — мертвий і сухий волос.
Цінність рунної вовни визначається тим, з яких волокон складається руно, оскільки кожний тип вовнинок має тільки їм властиву морфологічну і гістологічну будову.
Пух — порівняно короткі, з дрібною звивистістю дуже тонкі вовнинки (товщина 10—30 мкм)
Ость – довгі, мало звивисті, хвилясті або прямі вовнинки (тонина від 60 до 120 мкм) (рис. 2).
Перехідний волос – хвилясті, середньої тонини і довжини вовнинки, які зовні займають проміжне місце між остю та пухом.
Мертвий волос – дуже грубі, прямі, ламкі, із матовим блиском вовнинки.
Сухий волос – ость, яка втратила жиропіт, жорстка і ламка.
За гістологічною будовою пух складається тільки з двох шарів – лускатого і кіркового, причому лускатий шар кільцеподібний.
. 
Рис 1. Вовновий покрив:
1-рунна, 2- покривний волос, 3- дотичний волос
|
| Рис. 1. Вовновий покрив-рунна вовна; 2 - покривний волос; 3 - дотичний волос. |
Рис. 2. Типи вовнинок:
1 – пух, 2 – перехідний волос, 3- ость, 4 мертвий волос
Ость завжди складається з трьох шарів: лускатого, кіркового і серцевинного. Лускатий шар мостоподібної (черепицеподібної) будови, а серцевина може бути слабо або сильно розвиненою (особливо у мертвого волосу).
Перехідний волос складається з лускатого шару мостоподібної будови, кіркового шару і тонкої переривистої серцевини (іноді серцевина відсутня) (рис. 2).Залежно від складу руна вовна овець поділяється на дві основні групи: однорідну і неоднорідну. Однорідна вовна складається або з пуху (тонка вовна), або з перехідного волосу (напівтонка вовна); неоднорідна вовна складається з пуху, ості, перехідного волосу в різних співвідношеннях. Поділяється неоднорідна вовна на напівгрубу і грубу. Таким чином, у технічному відношенні виділяють 4 групи вовни — тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу.
Тонка вовна (рис. 3) складається з добре звивистих, порівняно коротких (6—8 см), м'яких, еластичних волокон пуху товщиною від 15 До 25 мкм. Вовна дуже густа, містить багато жиропоту: вовнинки поєднані в групи, які називають штапелями і які утворюють зімкнуте руно, добре зрівняне на всій площі по товщині і довжині вовни. Від тонкорунних (мериносових) овець одержують тонкої вовни 5—7 кг з голови, а від баранів-рекордистів — до 32 кг (що дорівнює приблизно 14 чоловічим костюмам).
Напівтонка вовна (рис. 4) однорідна, складається з перехідного волосу, тобто менш звивистих хвилястих вовнинок довжиною 8—12 см, або з грубого пуху, вовна овець цигайської породи, товщиною 25— 40 мкм. Вовнинки поєднані в косиці або штапелі: руно зімкнуте або напівзімкнуте, досить вирівняне по довжині, товщині і густоті волокон. У напівтонкій вовні жиропоту, як правило, менше, ніж у тонкій.
Напівтонку вовну одержують від овець різних напівтонкорунних порід (кросбреди, цигайська та інші) або від помісей (3,5—5 кг з голови).
Рис. 5. Напівгруба вовна. Рис. 6. Груба вовна.
Напівтонка однорідна вовна, одержана від північнокавказських, російських довгововнових, куйбишевських, англійських скоростиглих і помісних овець, має косичну будову, а від овець цигайської, горьківської та латвійської темноголової порід — штапельну або штапельно-косичну будову. Цигайська вовна відноситься до напівтонкої, але складається не з перехідного волосу, а з грубого пуху товщиною 25—40 мкм (58—44-а якість). За будовою руно цигайських овець нагадує руно тонкорунної вівці, але вовна на дотик більш жорстка і містить менше жиропоту.
Напівгруба вовна (рис. 5) неоднорідна, яка містить пух, перехідний волос і невелику кількість ості. Одержують її від помісей І і II поколінь і овець сараджинської, таджицької і алайської порід. Напівгрубу вовну, в якій пух, ость і перехідний волос однакової товщини, при класуванні відносять до однорідної.
Напівгруба вовна має косичну будову, середню густину, містить помітну кількість жиропоту. В неоднорідній вовні пух і перехідний волос проростають косицю від основи до самого верху.
Груба вовна (рис. 6) неоднорідна, невирівняна по довжині і тонині волокон, складається з пуху, ості і перехідного волосу, інколи містить різновидність дуже грубої ості — так званий мертвий волос. Груба вовна має тільки косичну будову, на дотик цупка, жиропоту в ній мало, тому вона здається сухою. Колір може бути найрізноманітнішій: білий, чорний, рижий і сірий. Руно відкрите, розпадається на косиці, в яких на відміну від косиць напівгрубої вовни пух короткий, розташовується в нижньому ярусі і не проростає косицю знизу доверху. Груба вовна містить значно, менше перехідного волосу, в основному вона складається з ості, пуху і невеликої кількості перехідного волосу (настриг 1,5-—2 кг з голови). Одержують її від курдючних, смушкових, овчино-шубних та інших грубо-вовнових порід овець.
Козина вовна поділяється на три групи: неоднорідну, однорідну, козиний пух.
Неоднорідна козина вовна, як і груба овеча, складається із суміші пухових і остевих волокон. Ця вовна низької технологічної якості, одержують її від кіз усіх порід (по 0,5—1,5 кг), крім ангорської і радянської.
Однорідна вовна (могер, тифтик) складається з волокон типу перехідного волосу товщиною 27—40 мкм, довжиною 15—25 см, має шовковистий блиск (люстра). Одержують цю цінну сировину від кіз ангорської та радянської вовнових порід (по 3—5 кг).
Козиний пух одержують весною від кіз придонської, оренбурзької, горноалтайської та башкирської порід (по 0,3—0,8 кг). Він тонший мериносової вовни (довжина до 15 см), дуже міцний і є цінною сировиною для вив'язування пухових хусток.
Верблюжа вовна неоднорідна і за зовнішнім виглядом нагадує грубу овечу. Весняна верблюжа вовна містить багато пуху і служить сировиною для виготовлення ковдр, трикотажних виробів і деяких видів технічних сукон.
Коров'ячий і кінський волос короткий, не має прядильних властивостей. Одержують його під час линяння тварин або при обробці шкір на шкіряних заводах (0,4—0,5 кг з голови). Йде в суміші з овечою на виготовлення різної повсті.
Кролячий пух дуже тонкий, добре звалюється, використовується для виготовлення фетру і трикотажу. Одержують його вичісуванням кролів ангорської породи (в середньому 300 г з кроля за рік). Цінну вовну одержують від лам (Південна Америка). Високими властивостями характеризується пух вовнового покрову вівцебиків.
Хід виконання роботи:
Заняття проводиться в аудиторії. Робочий стіл розрахований на двох студентів.
Видають зразки вовни різних видів тварин, овечої немитої різних груп, зразки синтетичних і штучних волокон, ножиці, пінцети, скляні палички, спиртові горілки, пробірки, аркуші чорного паперу, мікроскопи, набір предметного і покривного скла.
Студенти самостійно виконують завдання, у такій послідовності. ■
Завдання 1. Визначте і дайте характеристику всім типам вовнинок.
Методика проведення заняття.З виданих зразків митої вовни витягують невеликі пучки, з них виділяють пух, ость, перехідний, мертвий, сухий волос. Розглядають їх, зрівнюють зпланшетами і між собою, пробують на вигин, міцність. Результати спостережень замальовують і записують. Потім готують препарати для вивчення гістологічної будови волокон, на предметне скло наносять три краплі гліцерину з інтервалом 1—1,5 см. У кожну краплю помішують відрізки (0,5—1 мм) досліджуваного типу вовнинок у кількості 10— 15 шт., розподіляють відрізки в краплі за допомогою препарувальної голки Препарат покривають покривним склом і спочатку придивляються при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопу. Дані записують у форму 2 та замальовують.
Форма 1