Руно та його елементи. Жиропіт і його різновиди
Мета заняття.Ознайомитися з внутрішньою та зовнішньою будовою руна. Навчитися визначати експертним шляхом кількість, колір і якість жиропоту
Матеріали і посібники.Руна різних порід овець, станів і класів, зразки вовни різних видів, зразки вовни з різною кількістю, якістю і кольором жиропоту. Лінійки, еталони товщини вовна, таблиці, довідники
Зміст заняття 1.
Руно –вовновий покрив вівці, або вовна, яка після стрижки тримається разом і не розпадається на шматки.
Весняна стрижка – добре руно, тримається разом.
Осіння стрижка – руно не тримається разом і розпадається на шматки.
Руно овець різних порід має різну будову. У тонкорунних овець руно зімкнуте, закрите, складається з груп вовнинок, які називаються штапелями.
Штапель– пучки вовни з однаковою довжиною і тониною (однорідна вовна).
У напівтонкорунних, напівгрубовонових, грубовонових овець руна відкриті, складаються із косиць.
Косиці – пучки вовни, які мають різну довжину і тонину (неоднорідна вовна).
Штапель, ккосиці— це найдрібніше природне окремості (групки) руна. Вони утворюються через біологічні особливості (розташування вонинок в шкірі вівці.
На відміну від багатьох видів сільськогосподарських тварин, у яких вовнинки в шкірі розташовані рівномірно, у овець вовнинки ростуть групами, між якими пролягають шкірні шви, не покриті вовною (мал. 10). Таке групове розташування вовнинок утворює у тонкорунних овець штапельну будову руна, а у грубововнових і напівгрубовонових — косичне (мал. 11).
 |
Рис. 10. Будова закритого руна
А –штапель, Б – шкіряний шов, 1 – вовнинки пуху, 2 – вовнинки «перебіжчики»
Мал. 11 Будова руна:
.А— закрите руно; Б — відкрите, косичное руно..
Штапельна будова руна оберігає вовну від проникнення всередину руна пилу, рослинного сміття, механічних пошкоджень. Форми штапелів і косиць мають істотне значення при оцінці якості вовни і вовнової продуктивності.
Розрізняють зовнішній і внутрішній вигляд штапелю. Зовнішній штапель (малюнок шкірних швів руна) буває дрібноквадратный, крупноквадратный, дощатий (мал. 12).
При дрібноквадратном штапелі вовна густа, дуже тонка, порівняно коротка (суконного типа). При крупноквадратном штапелі вовна густа, але довша і середньої тонини (камвольний тип). Дощатий штапель буває у тварин з довгою і рідкою вовною.
Розрізняють форми внутрішнього штапеля: циліндричний, воронковидний, конусовидний (мал. 13).
Циліндричний штапель — найбажаніший. Він свідчить про хорошу густоту, тонину, вирівнянність вовни за всіма технічними якостями, про оптимальну жиропітність. Конусовидний і воронковидний штапеля бувають при рідкій вовні, недостатньо вирівнянній за довжиною і тониною, з лишком (конусовидний) або недоліком (воронковидный) жиропоту. Найбільш бажаний циліндричний, среднеквадратний штапель.
Будова косиць також буває різною. Якщо косиці густі, м'які, на дотик майже не розпадаються у верхній частині, то це ознака великого вмісту пуху в руні, це бажана форма косиць. Навпаки, якщо косиці грубі, рідкі, природно розпадаються майже до шкіри вівці, то це ознака великого вмісту ості, показник вовни низької якості, як сировини.
Необхідно правильно визначати на руні головний сорт і нижчі сорти. Головний сорт — це площа руна, що охоплює загривок, спину, поясницю, лопатки і боки.
До нижчих сортів відноситься вовна на череві, голові, шиї, ногах, хвості (мал. 12).
Оскільки головний сорт — це найкраща вовна, то в селекційній роботі орієнтуються на крупних тваринах з довгим, глибоким і широким тулубом, з відносно короткою шиєю.
Хід виконання заняття.Заняття проводиться в лабораторії. На двох студентів видають руно різного типа, студенти виконують завдання.
Завдання 1. Дайте характеристику виданих вам рун за формою № 1. Замалюйте площу руна, вкажіть (відзначте) площу головного сорту і покажіть штрихом нижчі сорти.
Форма № 13
| Номер руна | Тип руна | Група вовни | Елементи руна, характеристика |
Зміст заняття 2. Оригінальна (немита) вовна складається з вовнових волокон, жиропоту (фізико-хімічна суміш секретів сальних і потових залоз), ґрунтових і рослинних домішок. Тому маса оригінальної вовни не може бути показником істинного настригу вовни. Щоб його знати, необхідно провести контрольну промивку взятих зразків вовни, визначити масу чистого (митого) волокна без всяких домішок.
Масу митої і висушеної вовни, яка виражається в процентах до маси оригінальної вовни з поправкою на норму вологості, називають виходом чистої (митої) вовни.
Залежно від кількості жиропоту в вовні вихід чистого волокна тонкорунних, напівтонкорунних і грубововнових порід різний. Так, у тонкорунних овець вихід чистої вовни в середньому становить 40— 48 %, у напівтонкорунних — 55—65, у грубововнових — 60—80 %. Засміченість і забазованість вовни знижує вихід. Коротка вовна маєв менший, ніж довга вовна тієї ж групи.
Жиропіт є необхідною речовиною, яка захищає вовну від забруднюючих домішок і води, які псують її технічні властивості.
Кількість жиропоту у вовні вважається нормальною, якщо на боці забрудненість у вигляді мінеральних домішок проникає не більш ніж на 1/3 глибини штапелю (при нормальній густоті вовни). Якщо вовна в штапелі забруднена більш ніж на 1/3 його глибини, то можна вважати, що жиропоту обмаль. При бонітуванні овець у сумнівних випадках кількість жиропоту визначають шляхом скручування штапелю в нитку. При нормальному вмісті жиропоту у вовні, він ледь-ледь виступає на поверхні скрученого штапелю, вкриваючи тонким рівним шаром окремі волокна.
З надлишком жиропоту у вовні він виступає у вигляді крапель, при бракуванні на поверхні скрученого штапелю жиропіт не виступає, і всі волокна видно чітко.
Розрізняють дві групи жиропотів:
а) легкорозчинні в звичайній воді при кімнатній температурі, від білого до світло-коричневого кольору, однорідної олієподібної консистенції;
б) важкорозчинні жиропоти від жовтого до кольору іржі. Найбільш важкорозчинні злоякісні жиропоти з твердим відшаруванням у вигляді смолоподібних зернинок або воскових прошарувань, рідше - з зеленувато-лимонним відтінком; щоб вимити їх, треба багато зусиль і веде до підвищення затрат.
Хід виконання завдання
Завдання 2. Визначити у вовні експертним шляхом кількість і якість жиропоту, його колір. Позначити, за якими ознаками визначаються брак і надлишок жиропоту і яке значення це має в племінній роботі з породами тонкорунних овець (табл.14).
Форма 14
| Номер зразка | Кількість жиропоту (норма, надлишок, недостатньо) | Колір жиропоту | Глибина забруднення і вивітрювання штапелю |
Заняття 9-10