Класування вовни з використанням заготівельних стандартів. Вади вовни
Мета заняття. Вивчення структури стандартів, груп і класів, на які розподіляються різні види вовни. Навчитися визначати дефекти і розробляти заходи з їх запобігання. Провести класування руна
Матеріали і прилади. Руна і зразки вовни різних груп, класів і стану. Державні заготівельні стандарти. Зразки дефектів вовни. Лінійки, еталони тонини вовни, таблиці, довідники.
Зміст заняття.Заготівельними стандартами називають офіційні класифікації, за якими вовну цілими рунами, без їх розриву на частини, розподіляють на класи. Для кожного виду вовни встановлений окремий заготівельний стандарт. Первинна класифікація вовни цілими рунами згідно заготівельних стандартів називається класуванням на відміну від наступної, яку проводять на фабриках сортування вовни з розривом руна на частини.
Руно вважається відповідним певному класу, якщо на більшій частини його площі вовна за експертною оцінкою відповідає характерним для цього класу показникам, вказаним у стандарті. Для цього досить дати оцінку вовни тих частин руна, які зняті з боків, грудей, спини, лопаток, оскільки вони складають більше 5% площі всього руна.
При характеристиці руна визначається: його будова - штапельне, косичне, штапельно - косичне; форми і розмір зовнішнього штапелю - квадратний, дощатий, загострений і т. ін.; звивистість - нормальна, плиската, висока, маркіртна; кількість завитків на 1 см довжини і інші показники.
Необхідно правильно визначити на руні головний сорті нижчі сорти. Головний сорт – це площа руна, яка охоплює холку, спину, поперек, лопатки і боки.
До нижчих сортів відноситься вовна на череві, голові, шиї, ногах, хвості.
Оскільки головний сорт — це сама краща вовна, то в селекційній роботі орієнтуються на великих тваринах з довгим, глибоким і широким тулубом, з відносно короткою шиєю.
Класування вовни — первинне сортування рун у господарствах, без розриву на частини. Класують вовну в суворій відповідності з діючими заготівельними стандартами або технічними умовами (ТУ).
У даний час діють ДСТ 9764-74 — для цигайської вовни, ДСТ 7979-79 — для грубої, ДСТ 7763-71 — для тонкої.
Для тонкої вовни вводиться ТУ 1002-214-86, для вовни гірсько-карпатських овець — ТУ 61-5-2-74, для кросбредної вовни — ТУ 61-5-3-74. Класирують тільки весняну вовну, яка утворює руна.
При класуванні вовну поділяють на рунну, укорочену, кускову, нижчі сорти.
Клас установлюють для рунної вовни (для тонкої вовни до рунної відносять і частини рун різної величини, після відділення нижчих сортів — обніжки і клюнкера) по переважаючій вовні на основній площі руна (холка, лопатка, спина, поперек, боки).
Стан вовни визначають оглядом, обмацуванням, перевіркою на розрив.. Довжину встановлюють вимірюванням висоти штапелю, товщину — на око порівнянням з еталоном.
Для кожної групи вовни установлений комплекс вимог, викладених у державних стандартах і ТУ. Техніка класування полягає у виконанні таких операцій:
1) кладуть руно на класувальний стіл штапелями або косицями догори, підосновою вниз;
1)оглядають руно, струшують його, щоб відокремилось сміття і дрібні шматки вовни. Клюнкер (дуже забруднена калом і сечою вовна зі стегон, хвоста) видаляють;
2)визначають стан руна шляхом огляду, промацуванням, пробою пучків вовни на міцність;
3)установлюють клас вовни за сукупністю основних фізико-технічних якостей (довжини, товщини, співвідношення пуху і ості) на основній площі руна (холці, спині, боках і крижах);
4)звертають руно в установленому порядку — бокові сторони руна закладають на середину, звертають валиками з головною і хвостовою частиною одноразово назустріч один одному.
Згідно з ТУ тонка вовна підрозділяється на рунну і нижчі сорти (обір, обніжка, клюнкер). Нижчі сорти не підрозділяють по товщині, довжині і за станом. Рунна вовна підрозділяється на основну (нормальну, білого кольору), пожовтілу, звалок, базову, кольорову, тавро і вовну 58-ї 56-ї якості.
Основна рунна вовна — це руно після відділення від нього нижчих сортів, а при необхідності і пожовклої вовни 58—56-ї якості (з шиї та стегон), базової, звалка, тавра.
Основну рунну вовну за станом підрозділяють на: вільну від сміття, мало засмічену, дуже засмічену, дефектну та засмічено-дефектну. Засмічена — вовна, яка містить рослинні домішки, дефектна — яка втратила міцність.
Залежно від довжини для основної рунної вовни встановлені вимоги: І — довжина 70 мм і більше; II — довжина менше 70 мм до 56 мм; III — менше 55 мм і до 40 мм; IV — довжина 40—25 мм.
Класування тонкої вовни за ТУ більше наближається до промислового сортування вовни.
Примітка. За ДСТ 7763-71 для тонкої вовни установлювали за станом відбірну, нормальну, смітну, дефектну; за довжиною класи: вищий, І, II, III, з підкласами для І і II по товщині.
Поряд з ТУ для тонкої вовни в ряді господарства діє ДСТ 7763-71. За цим стандартом тонку вовну ділять на мериносову і немериносову.
Мериносова тонка вовна. Вона характеризується однорідністю, жиропітністю, штапельною будовою, доброю вирівняністю, чітко вираженою звивистістю. Товщина волокна не нижче 60-ї якості. Колір вовни білий. Немериносова тонка вовна містить менше жиропоту, має слабковиражену звивистість і недостатню вирівняність, колір вовни може бути різний.
Напівгруба вовна. Напівгрубу вовну одержують від овець ряду порід (сараджинська, балбас, таджицька), а також від помісей І і II поколінь.
Вовна неоднорідна, косичної будови, до її складу входять довга ость, перехідний волос і порівняно довгий пух. Тому довжина косиць 10—15 см (до 25). Напівгруба вовна йде на виготовлення тканин, трикотажу та килимів. Напівгрубу вовну від чистопорідних овець при класуванні ділять на два класи, від помісних овець — на три класи (табл. 2).
Груба вовна. Вовна неоднорідна, складається з пуху, перехідного волосу і ості, зустрічається мертвий і сухий волос. Руно косичної будови з чітко вираженою ярусністю: нижній — пух, верхній — ость. Як правило ость довша пуху, але у романівських овець пух на 1,5—2 см довше ості і утворює красивий завиток. Грубу вовну одержують від овець грубововнових порід (гісарська, джайдара, каракульська, романівська, мазех, тушинська, багатоплідний каракуль, решетилівська, сокільська, гірськокарпатська).
Таблиця І Характеристика рун тонкої і напівтонкої вовни за класами і підкласами
| Клас іас | Підклас | Характеристика руна |
| Мериносова тонка вовна | ||
| Вовна мериносових овець і помісей з однорідною тонкою вовною складається з пуху (тонина 15—25 мкм), характеризується штапельною будовою, високою вирівняністю за довжиною і товщиною, м'якістю, еластичністю, великим вмістом жиропоту. Довжина коливається від 4 до 15 см. Колір вовни білий. Вовна чистопорідних, овець, які мають вказані властивості, називається тонкою мериносовою. До тонкої немериносової вовни відноситься вовна помісних і чистопорідних тонкорунних овець з малим вмістом жиропоту, недостатньою вирівняністю, слабковираженою звивистістю.Товщина вовни не грубіша 60-їякосгі. Йде на виготовлення тонких вовнових тканин, трикотажу і фетру. | ||
| Вищий | Вовна основної маси не менше 70 мм у довжину, товщиною 70-ї, 64-ї якості (20,6—23 мкм) і вище, зі щільною будовою штапелів, міцна на розрив, без переслідів, еластична, достатньо жиропітна, не засмічена рослинними сумішами. | |
| І | Вовна основної маси довжиною не менше 65 мм, товщиною 64-ї якості і вище. | |
| II | | Вовна основної маси не менше 65 мм, товщиною 60-ї і 60/64-ї якості. | |
| II | І | Вовна основної маси від 55 до 65 мм, товщиною 64-ї якості і вище |
| II | II | Вовна від 55 до 65 мм, довжиною, товщиною 60-ї і 60/64-ї якості. |
| III | Вовна основної маси довжиною від 40 до 55 мм, товщиною 60-ї якості і вище. | |
| Для тонкої немериносової вищий клас не встановлюється | ||
| Цигайська вовна | ||
| Вовна цигайських овець штапельно-косичної будови складається з грубого пуху (56—44-ї якості), однорідна, пружна, еластична, міцна, з помірним вмістом жиропоту. Довжина від 6,5 до 15 см. Колір вовни білий. Йде на виготовлення високоякісних технічних сукон. | ||
| На основній частині руна довжина 65 мм і більше, товщина 56—50-ї якості. | ||
| II | Довжина вовни 65 мм і більше, товщина 48—44-ї якості. Допускається на окрайках руна неоднорідна вовна косичної будови. | |
| Кросбредна вовна | ||
| Кросбредна вовна напівтонка, однорідна; її одержують від скороспілих довгововнових м'ясо-вовнових порід (англійські, куйбишевська, північнокавказька, асканійський кросбред, північноукраїнський кросбред, асканійські чорноголові, російська довгововнова). Руно штапельно-косичної будови складається з перехідного волосу, товщина волокон 58—48-ї якості, довжина від 9 до 30 см. Вовна має велику чітку звивистість. Вміст жиропоту середній, колір вовни білий, сильний блиск, шовковистість, м'якість. Кросбредна вовна йде на виготовлення високоякісного трикотажу, шерстяних тканин. | ||
| І | І | Довжина вовни 110 мм і більше, товщина 58—50-ї якості. |
| І | II | Довжина 110 мм і більше, товщина 48-ї якості і грубіша. На окрайках може бути неоднорідна вовна. |
| II | І | Довжина від 90 до 110 мм, товщина 58—50-ї якості. |
| II | II | Довжина від 90 до 110 мм, товщина 48-ї якості і грубіша. На окрайках неоднорідність не більше 5 % маси руна. |
| Вовна довжиною менше 90 мм відноситься до вовни кросбредного типу. | ||
| Вовна кросбредного типу | ||
| Вовна кросбредного типу однорідна, штапельно-косичної будови, напівтонка, складається з перехідного порівняно короткого волосу 80—70 мм. Володіє слабкім блиском, помірною кількістю жиропоту, товщина 58і—46-ї якості. Йде на виготовлення трикотажу, деяких технічних сукон. Вовну одержують від скороспілих м'ясо-вовнових короткововнових овець — гемпширів, прибалтійських темноголових та помісних овець. | ||
| І | Довжина 80 мм і більше, товщина 58—46-ї якості. Допускається не більше 5 % неоднорідної вовни на окрайках руна. | |
| II | Довжина менше 80 мм, товщина 58—46-ї якості, допускається неоднорідність вовни на окрайках. | |
| Помісна напівтонка вовна | ||
| Цю вовну одержують від помісних овець II—III поколінь, руно однорідне, штапельно-косичної будови, складається або з пухових, або з перехідних волокон, які мають середню товщину 25—31 мкм (58—50-ї якості). Йде на виготовлення напівтонких тканин, трикотажу, килимів. Ця вовна не вирівняна по довжині і тонині, має незакономірну звивистість і мало жиропоту. | ||
| І | Основна маса вовни має довжину 70 мм і вище, товщина 58—56-ї якості. На окрайках неоднорідна вовна косичної будови. | |
| II | Довжина від 40 до 70 мм, товщина 58—56-ї якості. | |
| III | Довжина 40 мм і більше, товщина 50-ї якості, сухі волокна. На окрайках руна неоднорідна вовна косичної будови. |
Таблиця 2 Характеристика напівгрубої вовни за класами
| Клас | Характеристика руна |
| Вовна сараджинських, таджицьких, алайських овець | |
| І | Косиці ніжні, складаються в основному з пухових та перехідних волокон, ості незначна кількість, тому косиці не виражені. Тока ость виступає над масою пуху. Вона еластична, з сильним лиском і дрібною хвилястістю. |
| ІІ | Косиці більш грубі, з крупною хвилястістю. Зустрічаються сухі, мертві волокна. Косиці виражені. |
| Напівгруба помісна вовна | |
| І | Косиці складаються в основному з пуху і перехідного волосу, кількість ості незначна, вона трохи виступає над основною масою вовни, утворюються тонкі косиці. |
| ІІ | Косиці чітко виражені, з помітним вмістом ості. На периферії руна з грубою косицею. |
Груба вовна буває біла, сіра, чорна, коричнева. Містить мало жиропоту. Довжина різна. Цінна сировина для сукон, килимів, повсті, валянків та інших виробів.
Класність вовни визначається співвідношенням пухових і остевих волокон.
Але для вовни різних порід встановлені стандарти (є 15 найменувань). В таблиці 3 наведена узагальнена характеристика грубої
вовни.
Таблиця З Узагальнена характеристика грубої вовни за класами
| Клас | Характеристика руна |
| І | Косиці м'які, містять велику кількість пуху. Косиці трохи розпадаються в верхній частині. |
| П | Вовна більш груба і довша, ніж у 1 класі. Кількість остевих волокон більша. Косиці розпадаються в руні на 1/2 довжини. |
| III | Вовна з найбільш грубими косицями, з помітно меншою кількістю пуху. Косиці розпадаються на всю довжину, до шкіри тварини, багато мертвого волосу. |
Вади вовни. При оцінці фізико-технічних якостей вовни враховують вади і дефекти вовни. Під вадами і дефектами вовни розуміють такі недоліки, які одержують внаслідок порушень годівлі, догляду і утримання овець. До вад відносяться різні види засмічення рослинами, які легко видаляються (сіно, солома, торф і т. д.).
Під дефектами" розуміють такі недоліки, які безпосередньо зачіпають будову, стан вовнового волокна, різко погіршують його технічні властивості як сировини і часто неусувні. До дефектів відносяться голодна тонина, переслід, підпарена, кізячна, купана вовна, січка, нитка і т. п.
Вади і дефекти приносять великі збитки. Більшість з них результат порушень технології галузі, і їх можна запобігти дотриманням зоотехнічних і ветеринарних правил використання овець. Нижче наведені основні вади і дефекти вовни овець, причини їх появи та міри запобігання:
1.Засміченість вовни бур'янами в результаті випасання овець на пасовищах після дозрівання різних бур'янів, використання для підстилки стружок, тирси, торфу (замість самої соломи). Особливо шкідлива засміченість вовни плодами кримського ріп'яха, ковили. Насіння цих бур'янів ушкоджують не тільки волокно, але й шкіру, м'язи тварин. При великій засміченості вовни неможливо видалити рослинні домішки звичайним промиванням, доводиться додатково обробляти миту і висушену вовну паром сірчаної кислоти для випалювання домішок рослинного походження (карбонізація). Це не тільки удорожчує виробництво тканин, але й призводить і до втрат якості вовняного волокна.
2.Голодна тонина — значне стонщення волокна внаслідок поганої годівлі овець у період суягності і лактації. Це стоншення розповсюджується на значну довжину вовнинок 1—2 см, помітно на штапелях. Буває у тонкорунних і напівтонкорунних вівцематок. У баранів, валухів і грубововнових маток не зустрічається.
3.Переслід— різке стоншення вовнинок на невеликій ділянці довжини (0,1—0,2 мм) внаслідок захворювання овець. При пересліді руно або його шматки спадають з тіла вівці (патологічна линька).
4.Забазована (кізячна) вовна, клюнкер. Вовна на стегнах, хвості дуже забруднена калом і сечею. Вовна втратила білий колір, міцність (вплив лугів), стає джерелом забазованості всього руна. Причини — понос у овець, відсутність підстилки, не ампутовані хвости у тонкорунних ягнят. Забазовані частини руна при класуванні відокремлюють і запаковують окремо. Забазованість зменшує виробництво рунної вовни, наносить значний економічний збиток.
5.Коростяна вовна — вовна, ушкоджена коростяним кліщем в наслідок захворювання овець коростою. Для запобігання захворювання обов'язкове купання всіх овець в протикоростяних розчинах після стрижки. При захворюванні овець купають у будь-яку пору року, необхідна зміна пасовищ.
6.Тавро — вовна, забруднена незмиваючими масляними фарбами при міченні овець під час ягніння, годівлі, заплідненні, бонітуванні і т. д. Мітити овець необхідно тільки спеціальними фарбами, виготовленими на ланоліні.
7.Вовна «нитка» — конституціональний порок у тонкорунних овець, який виражається в появі на череві звивистості, яка нагадує нитку в'язаного виробу. Вовна рідка, в'яла. Племінні тварини з ниткою підлягають вибраковуванню.
8.Звалок — зваляна вовна, яку не можна розділити руками. Частіше буває у грубововнових овець, коли їх стрижуть із запізненням, на початку сезонної линьки.
9.Укорочена вовна — результат поганої годівлі овець, у тонкорунних — при дворазовій стрижці на рік, що категорично заборонено. Укорочену вовну не класують і оплачують нижче, ніж вовну стандартної довжини. Для тонкорунних овець укороченою вважається вовна довжиною менше 40 мм.
10.Засмічена грубим волосом вовна — тонка вовна, засмічена грубим волосом, що буває при використанні тари з-під неоднорідної вовни.
11.Пожовкла, або купана, вовна— вовна, яка змінила свій колір (білий) при купанні овець в протикоростяних розчинах, приготовлених неправильно. Наслідок утримання овець без підстилки.
Січка, підстрижка — короткі шматочки волокна, які потрапляють у руно при повторних проходженнях стригальної машинки коли невмілий стригаль намагається покращити якість своєї стрижки, приховати нерівність стрижки і т. д.
13.Шкурка — шматочки шкіри вівці, які потрапляють у руно при невмілій, грубій стрижці.
14.Зопріла вовна— вовна, що втратила міцність внаслідок вимивання жиропоту дощем, тривалого утримання у вологих душних вівчарнях.
Таким чином, вади або дефекти вовни, окрім нитки, — наслідок грубого порушення годівлі, утримання овець, догляду за ними, їх стрижки і профілактичного купання.
У сукупності пороки і дефекти приносять величезні збитки вівчарським господарствам і країні в цілому. Головне не допускати пороків і, якщо вони з'являються, вживати заходів до їх недопущення.
Хід виконання завдання
Завдання 1. Проведіть класувания виданих рун.
Методика виконання завдання. Одержані руна кладуть на стіл і відповідно до техніки класування дають характеристику і встановлюють їх клас. Групи студентів обмінюються рунами, порівнюють класи, встановлені тією чи іншою групою. При роботі користуються ДСТами, таблицями, довідниками та підручниками, які є на кафедрі.
Дані про класування рун записують у форму 1.
| Номер руна | Вид вовни | Колір вовни | Стан вовни | Довжина вовни | Тонина (якість) | Клас і підклас |
Завдання 2.Визначити у зразках вовни дефекти і вказати припущення що до їх виникнення.
Дефекти вовни
| Номер зразка | Назва дефектів | Припущення що до виникнення дефекту | Короткий опис самого дефекту |
Завдання 3 .Визначити вид і міру забрудненості вовни
Забрудненість вовни
| Номер зразка або руна | Чим забруднена вовна | Міра забруднень вовни,% | Легко або важко відокремлювані домішки. |
Заняття 13