Основні шляхи подолання глобальних проблем
Найважливішою глобальною проблемою є зростання витрат на військові цілі або їх надмірній обсяг у разі відсутності зростання в окремі роки. Це вимагає роззброєння передусім країн з надмірним арсеналами зброї. На зброю щорічно витрачається нині понад 900 млрд. дол., що дорівнює витратам праці в сумі понад 100 млрд. людино-років. Під військові бази відведено великі території , лише у регулярних військах зайнято мільйони осіб. Виготовлення та нарощування величезних арсеналів зброї завдає непоправних збитків навколишньому середовищу.
Пошуки шляхів демілітаризації економіки залежать насамперед від позиції Росії та США, на яких припадає левова частка ядерного потенціалу, або майже 90 % ядерних боєголовок світу.
Екологічна проблема та шляхи її подолання. Головні ознаки екологічної кризи: глобальні зміни клімату та виникнення парникового ефекту;безпрецедентні масштаби впливу на навколишнє середовище ( потужність світової індустрії нині подвоюється кожні п’ять років ), вихід людської діяльності за межи планети, в космічний простір, втягнення у процес виробництва всіх елементів біосфери( повітря, води, рослинного і тваринного світу) озонний шар планети зменшується , що може призвести до всесвітнього потеплення, танення льодів Арктики, затоплення значної частини заселених районів Землі, до зростання руйнівної сили ураганів, тропічних циклонів, штормів. Проблема відходів. До відходів відноситься те, що людина викидає в процесі виробничої діяльності, нераціональних форм організації відпочинку, промислові та побутові вихлопні гази, пластинки, хімікати, гній з тваринницьких ферм, побутове сміття та ін..За рік у світі нагромаджується 300-400 млн. т. небезпечних відходів. Особливо шкідливі радіоактивні відходи, радіоактивні нукліди.
Значні відходи нагромаджуються й у Світовому океані. Океанській планктон щорічно поглинає до 500 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого ( майже 33%) осідає на дно. Щороку до Світового океану потрапляє від 1,7 до 8,8 млн. т нафти. Цей процес істотно впливає на вміст СО2 в атмосфері планети.
Неоколоніалістська політика імперіалістичних держав у країнах, що розвиваються, призводить до отруєння значної частини території цих країн небезпечними для життя речовинами. Скажімо, американські фірми щорічно експортують у слаборозвинуті країни понад 150 млн. т отрутохімікатів, використання яких на території США було заборонено.
Для вирішення екологічної проблеми необхідно :
1.створення чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів. Все це вимагає більших витрат держав на природоохоронні цілі;
2.розроблення конкретних заходів щодо отримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;
3.пощук ефективних важелів управляння процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 9-10 млрд. осіб в середині ХХІ ст.;
4.припинення надмірного вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування, коли кількість посаджених дерев значно перевищує кількість посаджених древ значно перевищує кількість вирубаних;
5.формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні , ідеологічні питання як у межах окремих країн, так і на міжнаціональному рівні насамперед з погляду розв’язання екологічної проблеми, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем;
6.значне збільшення витрат на подолання насамперед екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, зменшення військових витрат;
Паливно-енергетична і сировинна проблеми і шляхи їх вирішення
Використання паливно-енергетичних ы сировинних ресурсів на нашій планеті зростає значними темпами. Щорічне споживання енергії у світі сягнуло нині понад 10 млрд. т умовного палива, а в 1950 р. становило приблизно 2,5 млрд. т. Внаслідок цього зростає енергоозброєність безпосередніх виробників. Нині промисловий робітник у процесі праці озброєний енергією приблизно у 1000 кінських сил. На кожного жителя планети припадає майже 2 кВт енергії, а для забезпечення загальних норм якості життя необхідно 10 кВт енергії на людину. Такого показника досягнуто лише у деяких най розвинутих країнах. Внаслідок цього , а також через подальше зростання населення планети, нераціональне використання енергії, сировини, нерівномірний розподіл паливно-енергетичних та сировинних ресурсів серед різних регіонів країн світу та інші фактори виробництво та споживання енергії і надалі зростатимуть.
Основною причиною загострення паливно-енергетичної проблеми з погляду речового змісту є зростання масштабів залучення природних ресурсів у господарський оборот та їх обмежена кількість на планеті. З погляду суспільної форми такою причиною є відносини капіталістичної, насамперед монополістичної власності, які зумовлюють хижацьку експлуатацію природних ресурсів.
Нераціональне використання енергоресурсів значною мірою спричинене неоколоніалістською політикою розвинених держав, зокрема « політикою дешевої сировини»,яка знекровлює економіку країн, що розвиваються. Так, якщо 15-20 років для придбання одного трактора країни, що розвиваються, повинні були продати приблизно 11 т цукру, то нині — понад 150 т. З 200 млрд. дол., які споживачі розвинутих капіталістичних країн сплачують за сировинні товари, імпортовані з країн, що розвиваються, останні отримають лише до 30 млрд. дол.
Величезні витрати енергетичних ресурсів мали місце в затратній економіці колишнього СРСР та країнах Східної Європи.
Основними шляхами розв’язання паливно-енергетичної та сировинної проблем є :
1) використання таких основних видів відновлюваної енергії, як сонячна та вітрова , океанічна та гідроенергія річок;
2) структурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії , а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі та зменшення газу і нафти, оскільки запасів цих корисних копалин на планеті менше, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша;
3) вивчення запасів власних ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, нині розвіданий відносно неглибокий шар земної кори — до 5 км. Тому важливо відкрити нові ресурси на більшій глибині Землі, а також на дні Світового океану;
4) Для розв’язання проблеми голоду у цих країнах треба розширювати обсяг посівних площ, запроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, ефективні добрива та засоби захисту рослин тощо.
5) Встановлення національної народної власності на всі природні ресурси Це певною мірою послабить процес пограбування імперіалістичними державами та ТНК паливно-енергетичних і сировинних ресурсів країн, що розвиваються;
6) Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси. Так, ціни на них у слаборозвинутих країнах диктують гігантські ТНК, які зосередили у своїх руках контроль за природними багатствами. За даними експертів ЮНКТАД, від трьох до шести компаній контролювати 80-85 ринку міді, 90-95 % ринку залізної руди. ТНК за допомогою політики «поділяй і володарюй домагаються неузгодженості між країнами — експортерами природних ресурсів;
7) Протиставлення об’єднаній силі розвинутих країн стратегії об’єднання дій країн — експортерів паливно-енергетичних та сировинних ресурсів. Ця стратегія має стосуватися як обсягу ви добудування всіх видів ресурсів, так і квот їх продажу на зовнішніх ринках;
8) Списання всіх боргів слаборозвинутих країн, сума яких перевищила 2,5 трлн. дол. Для виплати лише відсотків за ці борги не вистачає коштів , отриманих від розвинутих держав за експорт сировинних ресурсів. У 1988 р. загальна сума допомоги розвинутих капіталістичних держав країнами, що розвиваються, становила 90 млрд. дол., але за цей же рік виплати останніх у рахунок боргу і відсоткових платежів були на 50 млрд. вищі. Це найбільш за всю історію переливання капіталу з бідних країн до багатих. Деяке списування боргів найбіднішим країнам на початку ХХІ ст..не могло вплинути на цю негативну тенденцію.
9) Відмова від диктатури міжнародних капіталістичних організацій , насамперед МВФ. Надання допомоги країнам , що розвиваються , здійснюється за умов виконання практичних рекомендацій при проведенні внутрішньої соціально-економічної політики. Така політика розвинутих держав, транснаціональних монополій та міжнародних організацій зумовила те, що країни «третього світу», де голодує майже 1 млрд. населення, субсидують економіку розвинутих капіталістичних країн, що призводить до економічної , паливно-енергетичної та сировинної криз.
10) Ліквідація тягаря гонки озброєнь у країнах « третього світу». Військові витрати цих країн досягають чверті витрат всього світу;
11) Нарощування випуску готової продукції країнами, що розвиваються. Це дало б змогу цим країнам збільшити доходи від експорту.
12) Надання можливості країнам «третього світу» самостійно розпоряджуватися своїми ресурсами , з метою значного збільшення валютних доходів. За рахунок цих коштів слід інтенсивно розвивати
сільське господарство.
Питання для перевірки знань
1.Проаналізуйте сучасні визначення глобалізації та розкрийте її сутність ?
2.Чим глобальна економіка відрізняється від світової ?
3. Чому глобалізація є новим етапом інтеграційних процесів у світової економіці?
4.Назовіть фактори глобалізації ?
5.Яка потрібна модель глобалізації, на думку міжнародних експертів ООН ? Назвіть її характерні ознаки ?
6.Розкрийте суперечності глобалізації. Чи існує механізм їх вирішення ?
7. У чому виявляється обмеженість неоліберальної моделі глобалізації ?
8.Які ознаки характерні для синергетичної глобалізації ( глобалізації з людським обличчям)?
10. Назвіть визначальні риси глобальних проблем.
11.У чому полягають суть глобальної екологічної кризи?
12. Охарактеризуйте необхідні умови забезпечення екологічного розвитку ?
13.Які основні передумови вирішення глобальних проблем ?
14. Шляхи подолання паливно-енергетичної кризи ?