РОЗДІЛ І: ВЛАСТИВОСТІ ЗБУДЛИВИХ ТКАНИН. ФІЗІОЛОГІЯ ЦНС

Лабораторно-практичне заняття № 2. ____________________

Тема: Виготовлення нервово-м’язового препарату. Вплив різних подразників на нервово-м’язовий препарат.

 

Дослід № 1. Виготовлення нервово-м’язового препарату.

Мета роботи. Ознайомитися з технікою виготовлення препарату.

Прилади і матеріали. Набір препарувальних інструментів (великі ана­томічні ножиці, малі очні ножиці, препарувальний гачок, скляний га­чок, великий і малий анатомічні пінцети, зонд), пробкова дощечка для фіксації жаби, гальванічна виделка, марля, вата, очна піпетка, розчин Рінгера для холоднокровних, чашка Петрі, жаба.

Хід роботи. Виготовляють м'язово-нервовий препарат, який включає сіднич­ний нерв та литковий м'яз жаби (рис. 19). Жабу знерухомлюють, для цього її за­гортають у марлеву серветку, голову залишаючи вільною. Один кінець ножиць вводять у ротову порожнину, другий — встановлюють на 0,5 см позаду від очей і відрізають верхню щелепу разом з частиною го­лови і очима. При такому розрізі руйнується частина головного мозку — великі півкулі. Ватним тампоном видаляють кров, щоб було видно спинномозковий канал, вводять до нього зонд і руйнують спинний мо­зок. Потім піднімають жабу за задні кінцівки таким чином, щоб тулуб і голова залишилися знизу. При цьому тулуб згинається під прямим ку­том і добре видно маклоки тазових кісток. Великими ножицями пе­рерізають хребці на 1 см попереду від маклоків. З черевної сторони зрізують частину шкіри і разом з нею органи черевної порожнини. Залишок хребта захоплюють пінцетом, тримаючи його у лівій руці. Правою рукою з допомогою серветки, захоплюють край шкіри зі спин­ного боку і знімають шкіру з тазового відділу тулуба і задніх лапок. За­лишок хребта фіксують пінцетом таким чином, щоб лапки звисали вниз під прямим кутом, ножицями відрізають куприкову кісточку. Тазову частину тулуба разом з лапками кладуть на дощечку спиною донизу. Внутрішні органи, які залишилися (нирки тощо), відтягують пінцетом і відрізають малими ножицями. Після видалення внутрішніх органів з правого і лівого боку від хребта добре видно сідничні нерви, які виходять із хребта кожен трьома корінцями.

Залишок хребта великими ножицями розрізають повздовж середньої лінії і потім по цій же лінії розрізають лобкове з'єднання тазових кісток, роз'єднуючи лапки, Одну із лапок вкривають марлевою сервет­кою, змоченою розчином Рінгера, на другій лапці продовжують препа­рування.

Пінцетом захоплюють кусочок хребта, піднімають сідничний нерв і малими ножицями підрізують навколо нього усі тканини, препаруючи нерв до тазостегнового з'єднання. Потім препарат перевертають лате­ральною ділянкою догори. На стегні добре видно напівперетинчатий, двоголовий і триголовий м'язи. Між двоголовим і перетинчастим м'язами гачком обережно розривають фасцію і, розсунувши м'язи, у глибині знаходять сідничний нерв, паралельно з яким іде стегнова ар­терія.

 

 

 

1 - перерізування хребта;

2 - знімання шкіри з задніх лапок;

3 - відтинання хвостової кістки;

4 - розрізування навпіл;

5 - оголення сідничного нерва;

6 - препарування сідничного нерва;

7 - реоскопічна лапка;

8 - нервово-м'язовий препарат:

а) залишок хребта;

б) сідничний нерв;

в) литковий м'яз;

г) залишок стегнової кістки.

 

 

Рис. 19. Послідовність виготовлення нервово-м'язового препарату.

 

 

Нерв разом із судиною піднімають скляним гачком і відпрепаровують його до колінного суглоба: відрізають навколо усі м'язові тканини і тонкі нервові гілки, які відходять від сідничного нерва. Від стегнової кістки відпрепаровують м'язи, а її головку вилущують із кульшового суглоба. Препарат — реоскопічна лапка — готовий.

Для виготовлення м'язово-нервового препарату стегнову кістку перерізають вище колінного суглоба, відрізаючи ахіловий сухожилок від п'яткової кістки, і нижче колінного суглоба пересікають кістки гомілки. До сідничного нерва прикладають гальванічну виделку і пе­ревіряють його фізіологічну цілість. Якщо литковий м'яз скоро­чується, то нерв у процесі препарування не був порушений. Нервово-м'язовий препарат кладуть у чашку Петрі і заливають розчином Рінге­ра.

Висновок: _______________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Дослідження впливу різних подразників на нервово-м’язовий препарат.

Мета роботи: ознайомитись з дією подразників на нервово-м'язовий препарат.

Прилади і матеріали.Жаба, 0,6%-й розчин NaCl, дрібні кристалики NaCl, набір для препарування, штатив, спиртівка, індукційний апарат, акумулятор або випрямляч, ключ Дюбуа, піпетка очна.

Хід роботи. Готують реоскопічну лапку і фіксують на штативі. Нерв подразнюють механічно, стискуючи анатомічним пінцетом, підігрітим на спиртівці металевим зондом, кристаликами NaCl, електричним струмом. Звертають увагу на швидкість виникнення збудження та дію хімічного подразника (NaCl) та електричного струму.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 3. ____________________

Тема: Визначення поодинокого та тетанічного скорочення м’яза. Досліди Гальвані.

 

Дослід № 1. Визначення поодинокого та тетанічного скорочення м’яза.

Специфічною діяльністю м'язів є їх скорочення при збудженні. Роз­різняють одиничні і тетанічні скорочення м'язів. В умовах досліду при нанесенні на м'яз одиничного подразнення він відповідає одним скороченням, яке у жаби триває біля 0,1 с. Якщо до м'яза надходить декілька частих імпульсів, настає довготривале скорочення м'яза, яке називається тетанічним. Залежно від частоти збудження тетанус буває зубчастим або гладеньким.

Мета роботи.Дослідити значення частоти подразнення для скоро­чення м'яза.

Прилади і матеріали.Набір препарувальних інструментів, пробкова дощечка, чашка Петрі, марля, вата, розчин Рінгера, електростиму­лятор або індукційний апарат, міограф із писчиком, універсальний штатив, кімограф, жаба.

Хід роботи. Готують нервово-м'язовий препарат: литковий м'яз із сідничним нервом. М'яз підвішують на гачки міографа, на верхній гачок закріплю­ють суглобову сумку колінного суглоба, на нижній гачок — ахілів сухо­жилок.

Сідничний нерв кладуть на електроди, які змонтовані на міографі. Запис скорочення м'яза можна проводити і при прямому його подраз­ненні. Для цього готують препарат — литковий м'яз; електродами для подразнення є гачки, на яких підвішують м'яз. До електродів підключа­ють проводи електростимулятора, знаходять поріг збудливості нерва (рис. 20).

Запис одиничних скорочень м'яза.

Барабан кімографа переводять у режим швидкого обертання. Для цього передавальне колесо пересовують до вісі барабана і знімають гальмуючу вертушку годинникового механізму. Записуюче перо — писчик міографа підводять до барабана кімографа, на якому закріплений папір. Сідничний нерв на протязі 5 сек подразнюють рідкими оди­ничними імпульсами. Для цього ручку "Частота Гц" переводять на позначку "1" знаходять поріг збудливості нерва, обертаючи тумблер і ручку "Амплітуда В". На барабані кімографа, що швидко рухається, відбувається запис скорочення м'яза.

Запис тетанічних скорочень м'яза.

Барабан кімографа переводять на повільне обертання. Для цього, передавальне колесо пересувають до зовнішнього краю барабана і ставлять на місце гальмуючу вертушку часового механізму. Ручку "Ча­стота Гц" переводять на ділення "5" і подразнюють нерв на протязі 5 сек. На барабані кімографа записують скорочення м'яза. Потім дослід повторюють, послідовно збільшуючи частоту подразнюючих стимулів до 10, 15, 20, 25, ЗО, 40, 50 Гц і більше. Тривалість кожного електрич­ного подразнення має бути приблизно однакова — біля 5 сек., а інтер­вали між подразненнями — біля 1 хв. (у проміжках між подразненнями барабан кімографа зупиняють).

Під кожною міограмою відмічають частоту подразнень. Міограми зарисовують у зошиті, проводячи їх аналіз, і встановлюють, за яких ча­стот подразнень м'язи скорочуються за типом зубчастого і гладенько­го тетанусу.

При використанні індукційного апарата як джерела подразнюючих стимулів дослід проводять у такій же послідовності, як і при викорис­танні електростимулятора.

До електродів міографа підключають проводи від вторинної котуш­ки. Знаходять поріг збудливості нерва, злегка його збільшують, збли­жуючи і насуваючи на 1-2 см вторинну котушку на первинну. Для одержання одиничних імпульсів відключають електромагнітний переривач. Замикаючи і розмикаючи рукою телеграфний ключ з інтервалом в 1-2 сек, на протязі 5 сек наносять на нерв одиничні подразнення. При швидкому русі барабана кімографа записують скорочення м'яза.

Для одержання зубчастого тетанусу барабан кімографа переводять на повільне обертання і наносять на нерв серію частих подразнень, як можна швидше замикаючи і розмикаючи рукою телеграфний ключ.

Рис. 20. Криві одиничних і тетанічних скорочень м'язів:

1 - одиничні скорочення;

2 - зубчастий тетанус;

3 - повний тетанус.

 

Висновок: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання:дайте визначення неповного (зубчастого) та повного тетанусу.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Досліди Гальвані.

Італійський вчений Гальвані був упевнений у тому, що в усіх тварин тканини є джерелом електроенергії, та довів це в ряді дослідів.

Мета роботи.Відтворити досліди Л. Гальвані.

Приладиі матеріали.Набір препарувальних інструментів, пробкова дощечка, два скляних гачки, 2 чашки Петрі, очна піпетка, марля, ва­та, розчин Рінгера,жаба.

Хід роботи.

Дослід 1. Після декапітаціі жаби готують нервово-м’язовий препа­рат з двох лапок, не відокремлюючи їх та не препаруючи нерв. Підво­дять мідну пластинку під мозкові нерви. При дотику м’язів стегна жаби з цинковою пластинкою виникає скорочення м’язів препарату. Це відбу­вається внаслідок виникнення струму в ланцюгу різнорідних металів, а жива тканина служить електролітом-так пояснював Вольт (рис. 21).

Дослід 2. Готують нервово-м'язовий препарат, який складається із сідничного нерва, литкового м'яза. Препарат кладуть у чашку Петрі, зволожують розчином Рінгера. Гальванічною виделкою перевіряють фізіологічну цілісність нерва (рис. 22).

На литковому м'язі, поблизу ахілового сухожилка, вирізають кусо­чок м'язової тканини. Сідничний нерв піднімають двома скляними гач­ками і накидають його таким чином на м'яз, щоб середня частина нер­ва торкалася незруйнованої поверхні м'яза, а кінцева — зруйнованого відрізку. Спостерігають, чи скорочується м'яз у момент накидан­ня нерва.

 

 

1 - сідничний нерв; 2 - надрізаний м'яз.

 

Рис. 21. Перший дослід Л. Гальвані. Рис. 22. Другий дослід Л. Гальвані

 

Дослід 3. Струми дії: у дві скляні посудини наливають 5%-вий роз­чин мідного купоросу та опускають у них мідні пластинки,з'єднані з гальванометром. Кисті рук занурюють у розчин, після чого почергово пальці однієї руки стискають в кулак,а другої розслаблюють. При цьо­му стрілки гальванометра відхиляються то в один, то в інший бік, що вказує на виникнення дії струму,пов'язаної із скороченням м'язів руки.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 4. ____________________

Тема: Дослідження парабіозу нерва.

 

Дослід № 1. Дослідження парабіозу нерва.

Мета роботи. Спостерігати стадії парабіозу при дії на нерв нервово-м'язового препарату альтернуючою речовиною.

Прилади і матеріали. Набір препарувальних інструментів, галь­ванічна виделка, пробкова дощечка, чашка Петрі. марля, вата, роз­чин Рінгера, стимулятор або індукційний апарат, кімограф, міог­раф, чорнило-пишучий пристрій (писчик), універсальний штатив, жаба.

Хід роботи. Готують нервово-м'язовий препарат. М'яз підвішують на гачки міог­рафа, нерв кладуть на електроди, з'єднані з електростимулятором.

Нерв подразнюють струмом частотою в 1 Гц і находять поріг його збудливості. Писчик міографа підводять до барабана кімографа, по­ступово збільшуючи частоту подразнення; на барабані кімографа,що повільно обертається, записують скорочення м'яза і знаходять, при якій частоті виникає тетанічне скорочення м'яза — гладенький тетанус. Подразнення наносять на протязі 5 сек, інтервал між подразненнями біля 1 хвилини. Силу подразнення подвоюють і записують величину скорочення м'яза.

Для створення альтернованого (зміненого) відрізка на нерв між електродами і м'язом накладають шматок вати, змочений альтерну­ючою речовиною (0,8%-вим розчином КСІ або 1% -вим розчином но­вокаїну).

Кожні 1-2 хвилини, починаючи з моменту нанесення на нерв роз­чинів КСІ або новокаїну і на протязі всього досліду, нерв подразнюють струмом порогової і надпорогової сили. Скорочення м'яза записують на барабані кімографа, що повільно обертається. Завданням досліду є те, щоб встановити виникнення зрівняльної, парадоксальної і галь­мівної фаз парабіозу.

Після настання гальмівної фази шматочок вати видаляють, нерв декілька раз промивають розчином Рінгера і подразнюють струмом порогової і надпорогової сили. Визначають, чи відновлюється вихідна величина скорочення м'яза залежно від сили подразника (рис. 23). При використанні як подразника індукційного струму дослід проводять у тій же послідовності, що і при використанні електростимулятора. Нерв подразнюють індукційним струмом порогової сили і подвоєної порого­вої сили.

 

Рис. 23. Фази парабіозу:

а) - норма (сп - слабке подразнення; ер - середнє подразнення; с - сильне

подразнення);

б) - зрівняльна фаза;

в) - парадоксальна фаза.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 5. ____________________

Тема: Дослідження впливу навантаження і сили подразника на роботу м’язів.

 

Дослід № 1. Робота м’яза при різних навантаженнях.

Визначення сили м'яза

Мета роботи. Визначити величину роботи м'яза при різних наванта­женнях.

Прилади і матеріали. Набір препарувальних інструментів, пробкова дощечка, марля, вата, чашки Петрі, розчин Рінгера, очна піпетка, міограф із писчиком, універсальний штатив, набір ваг 10, 20, 50, 100 і 200 г, лінійка, кімограф, жаба.

Хід роботи. Готують препарат литкового м'яза. М'яз підвішують на гачки міог­рафа, подразнюють його з частотою, яка викликає тетанічне скорочен­ня (гладенький тетанус), знаходять поріг збудливості, не набагато збільшуючи його. На нерухомому барабані кімографа записують те­танічне скорочення м'яза без навантаження, подразнюючи його на протязі 2-3 с. Рукою обертають барабан кімографа на 1-2 см, підвішу­ють на важіль міографа безпосередньо під м'язом гирку в 10 г, щоб на­вантаження на м'яз відповідало величині вантажу, і знову подразнюють нерв (рис. 24). Знову обертають рукою барабан кімографа на 1 -2 см. До важеля міографа підвішують гирку в 20 г, подразнюють нерв і записують висо­ту скорочення м'яза. Дослід повторюють, послідовно збільшуючи вагу гирки. Знаходять остаточний вантаж, який м'яз у змозі підняти. Ця мак­симальна величина вантажу і буде силою м'яза. Для обчислення робо ти м’яза при різних вантажах вимірюють висоту його скорочення. Оскільки важіль міографа записує скорочення м'яза у збільшеному вигляді, то для вирахування його роботи знаходять справжню висоту скорочення м'яза. Для цього вимірюють довжину важеля міографа L (від вісі обертання до кінця писчика) і довжину (l) короткого плеча ва­желя від вісі обертання до місця прикріплення м'яза.

 

Рис. 24. Схема установки для визначення сили м'яза:

1- нервово-м'язовий препарат; 2 - вантаж; 3 - міограф.

 

Справжню висоту скорочення м'яза, знаходять за формулою:

h = (H x l):L

де h – висота справжнього скорочення м’яза,

Н - висота скорочення м'яза, записана на кімографі.

 

Визначивши висоту скорочення м’яза для кожного вантажу, роботу м'яза вираховують за формулою:

W = P x h

де W - робота м'яза,

Р - маса вантажу в г;

h - висота скорочення м'яза.

 

Результати записують у таблицю з наступними графами:

1) висота м'язових скорочень, мм;

2) справжня висота скорочень м'яза, мм;

3) маса вантажу, г;

4) робота м'яза, г/мм.

Визначають, при яких навантаженнях м'яз виконує максимальну роботу.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Лабораторно-практичне заняття № 6. ____________________

Тема: Дослідження динамометрії та стомлення м’язів.

Дослід № 1. Вплив частоти подразнення та маси вантажу на швидкість настання втоми.

Мета роботи.Встановити залежність втоми м'яза від частоти подраз­нення і величини подразнення.

Прилади і матеріали. Набір препарувальних інструментів, пробкова дощечка, чашка Петрі, марля, вата, розчин Рінгера, електростиму­лятор або індукційний апарат, міограф з писчиком, універсальний штатив, гирки — 50 та 100 г, кімограф, жаба.

Хід роботи

Вплив частоти подразнень

Готують два препарати литкового м'яза. Один із них кладуть в чаш­ку Петрі і заливають розчином Рінгера, другий підвішують на гачки міографа. На записуючий важіль міографа (під литковим м'язом) під­вішують вантаж 50 г. До гачків міографа підключають проводи електро­стимулятора. Знаходять поріг збудливості м'яза. М'яз подразнюють з частотою 1 Гід. На барабані кімографа, що повільно рухається, запису­ють скорочення м'яза до повного їх припинення. Визначають, скільки часу скорочувався м'яз. На гачки міографа підвішують інший препарат і повторюють дослід, збільшуючи частоту подразнень до 5 Гц. Встанов­люють, скільки часу скорочувався той м'яз, який працював більш ритмічно.

При використанні як подразника індукційного струму дослід прово­дять у тій же послідовності, що і при застосуванні електростимулятора, індукційний апарат підключають для нанесення одиничних імпульсів подразнень. Визначають поріг збудливості м'яза. Перший препарат подразнюють, замикаючи і розмикаючи електричне коло 30 разів за 1 хвилину, а другий — 60 разів за 1 хвилину.

Вплив величини вантажу

Готують два препарати литкового м'яза. Один із них кладуть у чаш­ку Петрі і заливають розчином Рінгера, а другий підвішують на гачки міографа, (умови досліду ті ж самі, що і в першому досліді). На запису­ючий важіль міографа (під гачок і литковий м'яз) підвішують вантаж 50 г. М'яз подразнюють з частотою 1 Гц. За повільного руху барабана кімографа записують скорочення м'яза до повного їх припинення. Виз­начають, скільки часу скорочувався м'яз. На гачки міографа підвішують другий препарат і повторюють дослід, збільшуючи вантаж до 100 г і подразнюючи м'яз струмом з частотою 1 Гц. Впевнюються, скільки ча­су скорочувався м'яз, піднімаючи більший вантаж.

При використанні як подразника індукційного струму перший і дру­гий препарати литкового м'яза подразнюють струмом порогової сили, замикаючи і розмикаючи електричний ланцюг 30 разів за 1 хвилину.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 7. ____________________

Тема: Визначення вторинного тетанусу м’язів.

Дослід № 1. Вивчення вторинного тетанусу.

Мета роботи. Зробити дослід К. Матеучі. Спостерігати виникнення потенціалу дії при збудженні і скороченні м'яза.

Прилади і матеріали. Набір препарувальних інструментів, гальваніч­на виделка, пробкова дощечка, чашка Петрі, очна піпетка, розчин Рінгера, електростимулятор або індукційний апарат, жаба.

Хід роботи.Готують два нервово-м'язових препарати, які складаються із сідничного нерва і литкового м'яза, кладуть їх на дощечку і зволожують розчином Рінгера.

Сідничний нерв першого препарату поміщають на електроди елек­тростимулятора або індукційного апарата, а на литковий м'яз кладуть поздовжньо нерв другого препарату (рис. 25). Нерв першого препарату под­разнюють струмом середньої сили (більше порогу збудливості нерва) з частотою, яка викликає ритмічне скорочення м'яза (5-Ю Гц електро­стимулятора). Спостерігають, чи скорочується м'яз другого препара­ту при скороченні м'яза першого. Потім сідничний нерв другого пре­парату перев'язують ниткою, добре її затягуючи. Повторюють подраз­нення нерва першого препарату і спостерігають, чи скорочується м'яз другого.

 

 

Рис. 25. Вторинний тетанус:

1, 2 - лапки жаби з сідничними нервами.

 

Вторинний тетанус можливо спостерігати при подразненні нерва струмом при дії його на серце. Для цього на серце жаби накидають скляною паличкою нерв нервово — м'язового препарату з лапкою так, щоб він дотикався до основи шлуночка і верхівки. Спостерігати за ро­ботою серця і лапок. Зробити висновки.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 8. ____________________

Тема: Вимірювання часу рефлексу. Спинальні рефлекси.

 

Дослід № 1. Вимірювання часу рефлексу.

Мета роботи. Визначити залежність часу рефлексу від сили подраз­нення.

Прилади і матеріали.Жаба, штатив із затискачем і пробкою, набір препарувальних інструментів, марлева серветка, склянки з 0,1%, 0,3%, 0,5% і 1%-вим розчинами сірчаної кислоти, фільтрувальний папір, склянка із водою, чашка Петрі.

Хід роботи.Спинальну жабу підвішують на штативі, прикріплюючи її за нижню щелепу до пробки шпильками (рис. 26). На шкіру стопи задньої лапки кладуть шматочок фільтрувального паперу, змочений 0,1%-вим розчином сірчаної кислоти, визначають час рефлексу — від моменту нанесення подразника до моменту, коли жаба згинає лапку.

Такі ж досліди проводять з використанням 0,3%, 0,5%, 1%-вого розчинів сірчаної кислоти, визначаючи час рефлексу при дії різних за силою подразників. Після кожного досліду лапку жаби миють, опуска­ючи її в склянку з водою.

 

 

 


Рис. 26. Проведення досліду з вимірювання часу рефлексу.

 

Результати дослідів записати за формою:

Сила подразника (концентрація сірчаної кислоти), % Час рефлексу, с
0,1 0,3 0,5 1,0  

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Спинальні рефлекси.

Мета роботи. Визначити значення цілісності рефлекторної дуги (рис. 27) для здійснення рефлексу.

Прилади і матеріали. Жаба, штатив із затискачем і пробкою, набір препарувальних інструментів, стаканчик із 1%-вим розчином сірча­ної кислоти, фільтрувальний папір, склянка із водою, марлева сер­ветка, чашка Петрі.

Хід роботи.У жаби ножицями відрізають верхню щелепу позаду очей. При цьому видаляється головний мозок. Жаба без головного мозку називається спинальною, Таку жабу підвішують на штативі, приколюють її шпильками за нижню щелепу до пробки, закріпленої у затискачі штатива. Після вида­лення головного мозку виникає шок, тому дослідження рефлексів прово­дять через 5-б.хв після видалення головного мозку.

Як подразник застосовують шматочок фільтрувального паперу, змоченого 1%-вим розчином сірчаної кислоти. Після кожного подраз­нення кислотою подразнюваний відрізок споліскують водою.

Дослід проводять у такій послідовності:

1 - фільтрувальний папір кладуть на шкіру стопи або гомілки;

2 - з гомілки здирають шкіру і на оголений м'яз кладуть фільтрувальний папір;

3 - на другій лапці розрізають шкіру стегна із заднього боку, відпрепаровують сідничний нерв, перерізають його і на шкіру гомілки або стопи цієї ж лапки кладуть фільтрувальний папір;

4 - папір кладуть на шкіру черевця або передніх лапок;

5 - у спиномозковий канал жаби вводять голку, порушуючи спинний мозок і знову прикладають фільтрувальний папір до шкіри черевця або передніх лапок.

 

 

Рис. 27. Схема рефлекторної дуги спинно-мозкового рефлексу:

1 - рецептори; 2 -доцентровий нейрон; 3 - проміжний нейрон; 4 - відцентровий нейрон; 5 - закінчення відцентрового нейрона в робочому органі.

Висновок: ________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

 

Лабораторно-практичне заняття № 9. ____________________

Тема: Визначення рецепторних полів.

Дослід № 1. Визначення рецепторних полів.

Мета роботи. Визначити наявність рецепторних полів при подраз­ненні різних рецепторів у жаби.

Прилади і матеріали. Жаба, штатив із затискачем і пробкою, набір препарувальних інструментів, електростимулятор або індукційний апарат, склянка із 1%-вим розчином сірчаної кислоти, склянка із водою, марлева серветка, фільтрувальний папір.

Хід роботи. Спинальну жабу підвішують на штатив (рис. 28, 29). Рефлекси досліджують че­рез 5-6 хв. після порушення головного мозку.

Шматочок фільтрувального паперу, змоченого 1%-вим розчином сірчаної кислоти, кладуть на різні відрізки шкіри жаби: на черевце, між передніми лапками, на бокову поверхню черевця. Спостерігають, яки­ми лапками жаба скидає папір. Після відповідної реакції жаби, кожен раз подразнюваний відрізок споліскують водою.

 

 

Рис. 28. Спинальна жаба. Рис. 29. Рецептивні поля.

Висновок: _________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 10. __________________

Тема: Дослідження властивостей нервових центрів.

Дослід № 1. Дослідження іррадіації збуджень у нервових центрах спинного мозку.

Мета роботи. Дослідити процес іррадіації збудження в нервових цен­трах.

Прилади і матеріали. Жаба, набір препарувальних інструментів, шта­тив з пробкою, шпильки, марля, вата, розчин Рінгера, електрости­мулятор або індукційний апарат, чашка Петрі.

Хід роботи.Спинальну жабу підвішують на штативі, прикріплюючи її шпильками за нижню щелепу до пробки. До стопи задньої лапки підводять тонкі проводи, з'єднані з електростимулятором або індукційним апаратом. Знаходять силу одиничного електричного подразника, що викликає рефлекторну дію лапки. Потім поступово струм збільшують до макси­мальної величини і спостерігають за реакцією жаби на подразнення струмом різної сили.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Дослідження сумації збуджень у нервових центрах спинного мозку.

Мета роботи.Дослідити тимчасову і просторову сумацію збудження.

Приладиі матеріали.Жаба, набір препарувальних інструментів, шта­тив з пробкою, шпильки, марля, вата, фільтрувальний папір, 0,1%-вий розчин сірчаної кислоти, склянка з водою, індукційний апарат або електростимулятор, випрямлювач або акумулятор, чашка Петрі.

Хід роботи. Сумація з часом.Спинальну жабу підвішують на штативі, прикріп­ляючи її за нижню щелепу шпильками до пробки. До стопи задньої лап­ки підводять тонкі проводи, з'єднані з електростимулятором або індукційним апаратом. Знаходять величину електричного подразника, що викликає рефлекторне згинання лапки. Далі подразник зменшують до такої величини, при якій одиничний подразник не викликає рефлек­торного згинання лапки. Потім діють на лапку спочатку рідкими под­разненнями, а потім частими і спостерігають за реакцією жаби.

Сумація у просторі. Спинальну жабу підвішують на штативі. На шкіру гомілки кладуть шматок фільтрувального паперу, змоченого 1 %-вим розчином сірчаної кислоти, і визначають час рефлексу. Далі на шкіру гомілки і стегна одночасно кладуть 4-5 шматочків фільтрувального папе­ру, змочених 0,1%-вою сірчаною кислотою, і визначають час рефлексу.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 11. ____________________

Тема: Сєченівське гальмування. Гальмування спинномозкових рефлексів у жаби.

Дослід № 1. Сєченівське гальмування.

Мета роботи. Відтворити дослід І.М. Сєченова і розглянути явище центрального гальмування.

Прилади і матеріали. Жаба, набір препарувальних інструментів, штатив із пробкою, шпильки, скальпель очний, марля, вата, 0,5%-вий роз­чин сірчаної кислоти, кристалики хлористого натрію, розчин Рінге-ра, склянка із водою, 10%-вий етиловий спирт, чашка Петрі.

Хід роботи.Жабу злегка наркотизують 10%-вим розчином етилового спирту, за­гортають її в марлеву серветку так, щоб голова залишалася вільною.

Жабу беруть у ліву руку і одночасно підпирають вказівним пальцем цієї ж руки голову знизу. Малими гострими ножицями роблять попе­речний розріз шкіри, відступивши трохи назад від носових отворів. Після цього надрізають шкіру спереду назад, спочатку над однією, а потім над іншою боковою поверхнею голови до місця з'єднання голови з тулубом. Відвертають шкірний клаптик назад і відрізають його поперечним розрізом. Ватою протирають оголені кістки черепа і розгляда­ють відділи головного мозку (рис. 30).

 

 

Рис. 30. Розтин черепної коробки жаби:

А — зрізана частина шкіри над черепною коробкою;

Б — вигляд мозку після видалення кісток черепа;

В — будова головного мозку:

1 - великі півкулі; 2 - проміжний мозок; 3 - зоровий горб; 4 - мозочок; 5 - довгастий мозок; 6 - спинний мозок.

 

Ножицями роблять поперечний розріз черепної коробки позаду но­сових отворів, по передньому краю розрізу шкіри. Потім кінець бранші малих з гострими кінцями ножиць обережно вводять у розітнуту попе­речним розрізом порожнину черепа над мозком, притуляючи гострим кінцем бранші ножиць всередині до бокової поверхні. Пінцетом захоп­люють передній вільний край кісткової пластинки, піднімають її догори і відрізають по задньому краю. Таким же розрізом розтинають кістки черепа і видаляють їх.

За допомогою цієї операції, не руйнуючи головного мозку, відкрива­ють поверхню великих півкуль, проміжний і частково середній мозок.

Поверхню мозку осушують маленькими ватними кульками, роздив­ляються відділи мозку. Очним скальпелем перерізають мозок по зад­ньому краю великих півкуль. Із порожнини черепа видаляють великі півкулі головного мозку.

Жабу підвішують на штативі, прикріплюючи шпильками за обидві ще­лепи до пробки і залишають висіти, доки не припиниться дія наркозу.

До шкіри задньої лапки прикладають шматочок фільтрувального папе­ру, змоченого 0,5%-вим розчином сірчаної кислоти, і визначають час ре­флексу. Після відповідної реакції споліскують лапку водою.

Поверхню розрізу мозку і черепну порожнину старанно висушують ватними тампонами і на зорові бугри кладуть кристалики натрію хлору. Через одну хвилину до шкіри задньої лапки знову прикладають шмато­чок фільтрувального паперу, змоченого 0,5%-вим розчином сірчаної кислоти, і визначають час рефлексу.

Після відповідної реакції споліскують лапку водою, видаляють криста­лик NaCI і декілька разів поверхню мозку обливають розчином Рінгера. Че­рез 10-15 хв. дослід повторюють, подразнюючи задню лапку жаби 0,5%-вим розчином сірчаної кислоти, у кожному разі визначаючи час рефлексу.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2.Гальмування спинномозкових рефлексів у жаби.

Активність нейронів може проявлятися у двох формах:

- збудження _________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- гальмування _______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Гальмування може проявлятися у двох формах:

- центральне ________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- периферичне ______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Мета роботи. Продемонструвати явища центрального та периферичного гальмування.

Прилади і матеріали.Жаба, ножиці, штатив, піпетка, пінцет, розчин Рінгера, сіль.

Принцип дії.1. Лапка декапітульованої жаби підлягає впливу електричного стимулу, спочатку до того, як на зорові долі помістили кристали солі, а потім після.

2. Сегмент кишечнику декапітульованої жаби підлягає впливу електричного стимулу, в той же час простежується зміна її серцевої діяльності.

Хід роботи.1. ______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. _________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Висновок: ________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 12. ____________________

Тема: Вивчення нервової регуляції тонусу м’язів.

 

Дослід № 1. Вплив нервових центрів на тонус скелетних м'язів.

Мета роботи.Дослідити вплив нервових центрів на тонус скелетних м'язів.

Прилади і матеріали.Жаба, набір препарувальних інструментів, штатив з пробкою, шпильки, марля, вата, чашка Петрі.

Хід роботи. Спинальну жабу підвішують на штативі, прикріпляючи її шпильками за нижню щелепу до пробки. Спостерігають за задніми лапками жаби звертаючи увагу на те, що обидві лапки злегка напівзігнуті у колінному і скакальному суглобах, а пальці обох лапок знаходяться на однаковому рівні.

Жабу знімають із штатива, прикріплюють її шпильками до дощечки спинкою догори. На одній із задніх лапок розрізають шкіру стегна відпрепаровують сідничний нерв і перерізають його. Жабу знов підвішують на штатив. Спостерігають за тонічним згинанням денервованої лапки, порівнюючи із згинанням другої (нормальної) лапки. Відмічають різницю у положенні лапок.

У спиномозговий канал жаби вводять довгу голку і порушують спинний мозок. Спостерігають за тонічним згинанням денервованої і нормальної лапок.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РОЗДІЛ 2: ФІЗІОЛОГІЯ ВНД.

 

Лабораторно-практичне заняття № 13. ____________________

Тема: Дослідження формування харчового умовного рефлексу у тварин.

Дослід № 1. Рухово-харчові умовні рефлекси у тварин.

Мета роботи.Спостереження за рухово-харчовими рефлексами у тварин.

Прилади і матеріали.Кінь, корова, вівця, коза, собака, електричний дзвінок, акумулятор або електрична батарея, секундомір, чашка, таз або відро, корм (овес, комбікорм та ін.).

Підготовка до роботи. Досліди з створення умовних рефлексів у великої рогатої худоби та коней проводять у вільній частині приміщення, де утримуються твари­ни, або на огородженому вигульному майданчику. У дрібних тварин (вівця, собака) виробляють умовні рефлекси у науковій лабораторії. Тварину перед дослідом не годують 6-10 годин.

Хід роботи. Тварину на поводі приводять у приміщення або на майданчик і за­лишають на спеціальному місці.

Потім подають умовний сигнал — дзвінок і через 5 сек тварину ве­дуть на поводі до місця годівлі (відро або миска із кормом). Тут твари­ну годують, тобто умовний подразник — дзвінок підкріплюють безу­мовним — кормом. Через 30 сек дзвінок виключають, і після того, як тварина з'їсть корм, її ведуть на попереднє місце. При кожному наступ­ному сигналі тварину відпускають, якщо вона сама не підходить до місця годівлі, то її підводять. Якщо після подання умовного сигналу тварина сама підійде до місця годівлі і повертається у попереднє місце, умовний рефлекс вважається створеним. Умовний подразник подають із інтервалом 2-3 хвилини.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання:дайте характеристику основним чотирьом типам вищої нервової діяльності у тварин.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 14. ____________________

Тема: Методика утворення оборонного умовного рефлексу.

Дослід № 1. Рухово-оборонні умовні рефлекси.

Мета роботи.Спостереження вироблення умовного рухово-оборон­ного рефлексу у собаки.

Прилади і матеріали. Електростимулятор або індукційний апарат, електроди для подразнення, гумова манжета, капсула Марея із реєструючим пристроєм, кімограф, дзвінок, електромагнітні відмітчики, відмітчик часу, станок.

Хід роботи. Собаку ставлять у станок. На задню лапу нижче колінного суглоба надівають манжету, яка з'єднана із капсулою Марея. На ній закріпле­ний важіль із писчиком для запису руху лапи. У цю систему накачують повітря. Подразнюючі електроди закріплюють на лапі нижче суглоба; шерсть на цьому місці перед цим стрижуть; шкіру зволожують фізіологічним розчином. Електроди являють собою гумовий ремінець із невеликими мідними ґудзиками всередині, які з'єднані провідника­ми із електростимулятором або індукційним апаратом.

Включають умовний подразник — дзвінок і через 5 сек із початку його дії наносять коротке подразнення слабким електричним струмом, але такої величини, яка викликає згинання лапи. Якщо під час дії умов­ного подразника собака опустить лапу, то подразнення струмом по­вторюють. Час дії умовного подразника 10 сек інтервал між умовними подразниками 1-2 хвилини. На кімографі записують рух лапи собаки, відмітку дії умовного дотику, відмітку подразнення і відмітку часу.

Умовний рухово-оборонний рефлекс виникає швидко, тому його можна одержати на занятті. Дослід по виникненню умовного рефлексу можна проводити і без реєстрації на кімографі руху лапи собаки, обме­жуючись тільки спостереженням за рухом тварини.

Дослід по створенню рухово-оборонних рефлексів у великих сільськогосподарських тварин (кінь, корова) проводять у конюшні або на тваринницькому дворі в обладнаному станку. Тварин фіксують у станку; на путовому суглобі передньої кінцівки закріплюють ремінець з подразнюючими електродами. Для реєстрації на кімографі руху кінцівок на передпліччі подразнюваної кінцівки закріплюють стрічками з'єднану з капсулою Марея манжету, яка огортає передпліччя.

Дослід по створенню умовного рефлексу проводять у тій же послідовності, що і у собак.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 15. ____________________

Тема: Визначити гальмування умовних рефлексів.

Дослід № 1. Згасальне гальмування умовного рефлексу.

Мета роботи.Визначити залежність умовного рефлексу від дії стороннього подразника.

Прилади і матеріли. Собака, кінь, корова і інші тварини, установка для створення умовного рефлексу згідно із методикою для певного виду тварини.

Хід роботи.Тварину, наприклад, собаку, зі створеними умовними рефлексами (слиновидільними або рухово-оборонними) ставлять у станок. Якщо створені умовні рухово-харчові рефлекси, то собаку приводять у кімна­ту і ставлять на певне місце. Включають умовний подразник, на який вироблено умовний рефлекс, і перевіряють, чи він зберігся. При наявності умовного рефлексу проводять його подкріплення. Потім знову включають умовний подразник і в той же час застосовують який-не-будь побічний подразник (включають сигнал, стукають по столу, пока­зують собаці кішку і т. д.). Спостерігають, чи зберігся рефлекс.

Дослід повторюють декілька разів, відмічаючи виникнення гальмів­ної дії побічного подразника.

Дослід з зовнішнього гальмування умовного рефлексу у сільськогос­подарських тварин проводять у тій же послідовності, що і у собаки.

Висновок: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 16. ____________________

Тема: Дослідження дна ока тварин (офтальмоскопія). Реакція райдужної оболонки на світло. Визначення точки найближчого бачення.

 

Дослід № 1. Дослідження дна ока тварин (офтальмоскопія).

Мета роботи.Розглянути дно ока.

Прилади і матеріали.Тварини (кролик, собака, корова, кінь), офталь­москоп, 0,5%-вий розчин атропіну, очна піпетка.

Хід роботи. У досліджуване око тварини за 10-15 хв до досліду вводять 1 крап­лю 0,5%-вого розчину атропіну. Тварину поміщають у станок головою в неосвітлену сторону. За допомогою офтальмоскопа наводять світло на зіницю і розглядають через нього дно ока. Звертають увагу на сосок зорового нерва і на його розміщення, розмір, колір, а також на крово­носні судини. Розглядають забарвлені у відповідний колір інші частини дна ока (рис. 31).

Рис. 31. Схема офтальмоскопії:

1 - досліджуване око; 2 - джерело світла; 3 - лінза; 4 - ввігнуте дзеркало; 5 - око дослідника.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Реакція райдужної оболонки на світло.

Мета роботи.Дослідити вплив світла на розміри зіниці.

Прилади і матеріали. Тварини (кролик, собака, кінь, корова), 0,5%-вий розчин атропіну, очна піпетка, джерело світла.

Хід роботи.1. Розглядають око тварини і звертають увагу на розмір зіниці. Потім закривають око рукою і через декілька секунд руку віднімають. Звертають увагу на зміну розміру зіниці зразу ж після зняття руки з ока (рис. 32).

2. До ока тварини підносять включену електричну лампочку. Через де­який час лампочку відводять в сторону і знову наближають до ока тварини. Відмічають зміну зіниці при різному освітленні ока.

3. Закрапують в око тварини 1-2 краплі 0,5%-вого розчину атропіну і проробляють ті ж самі маніпуляції (пп. 1 та 2).

Рис. 32. Вивчення впливу світла на розмір зіниці ока.

Висновок: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 3. Визначення точки найближчого бачення (проксиметрія).

Найближча точка ясного бачення – це точка, яка знаходиться на тій найменьший відстані від ока, на якій ще можливо чітке бачення предмета.

Мета роботи.Визначити точку найближчого бачення.

Прилади і матеріали. Ширма з двома отворами, булавка.

Хід роботи.Робота проводиться у парі. Для визначення найближчої точки ясного бачення прикрийте одне око. Перед другим оком розташуйте ширму з двома отворами (відстань між якими меньше діаметру зіниці). Піддослідний фіксує зором булавку, яку тримає інша людина, та поступово наближає її до ширми. На деякій відстані булавки від ока образ її починає подвоюватися. Відмітьте цю відстань як відстань до найближчої точки ясного бачення.

Для короткозорого ока можна знайти дальню точку ясного бачення. Для цього булавку, навпаки, поступово віддаляють від ока. Відмітьте відстань, при подальшому збільшенні якого образ булавки починає подвоюватися.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Лабораторно-практичне заняття № 17. ____________________

Тема: Визначення кольорових аномалій (дальтонізм). Сліпа пляма в оці. Зорові ілюзії.

 

Дослід № 1. Визначення кольорових аномалій (дальтонізм).

Завдання:дайте визначення поняттю «дальтонізм». Причини виникнення.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 2. Сліпа пляма в оці.

Мета роботи.Знайти сліпу пляму на сітківці ока.

Приладиі матеріали.Зошит з двома нарисованими чорними кружка­ми діаметром 3 мм.

Хід роботи. В зошиті намалюйте два чорних кружки діаметром біля 3 мм кожний на відстані 10 см один від одного. Тримайте зошит перед правим оком на відстані витягнутої руки, закрийте ліве око. Фіксуйте правим оком лівий кружок. Повільно наближайте зошит до обличчя. На певній відстані правий кружок зникне, а потім, коли відстань зменшиться, з явиться знову.

Повторіть дослід, закривши праве око і фіксуючи лівим оком правий кружок.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 3. Світлові і кольорові, одночасні і послідовні контрасти.

Мета роботи. Ознайомитись з явищами одночасної індукції.

Прилади і матеріали.Таблиці для послідовних контрастів, пісковий годинник на 1 хвилину.

Хід роботи.Для отримання послідовних контрастів потрібно 4 таблиці розміром 35-45 см, з однієї сторони заклеєних світло-сірим папером, а з другої — чорним. На чорному боці кожної таблиці в центрі наклеєний квадрат розміром 12x12 см, білий, синій, червоний чи жовтий, в його центрі — чорний кружок діаметром 0,5 см.

У виконанні задачі беруть участь двоє: один — як досліджуваний, інший — як дослідник, потім вони міняються місцями. Досліджуваний сідає на стілець спиною до світла. Дослідник сідає напроти на відстані 2-3 м, взявши в руку одну із кольорових таблиць.

Досліджуваного просять, не водячи очима і по можливості не кліпа­ючи, дивитись на чорну крапку в центрі кольорового квадрата на про­тязі хвилини. Дослідник по пісковому годиннику слідкує за часом, че­рез хвилину перевертає таблицю. На її світлому фоні досліджуваний бачить додатковий колір, той же колір після короткого латентного періоду він побачить, якщо переведе погляд на стелю.

Користуючись рис. 33, можна спостерігати явище контрасту: який квадрат більший? Зробіть висновки.

Рис. 33. Спостереження явища контрасту.

Висновок: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 4. Дослід Тоджерса ("дірка в долоні").

Мета роботи. Показати, що цілісність зору, взаємозв'язок всіх об'єктів, розміщених в ньому, є закономірністю бінокулярного зору.

Прилади і матеріалиВузька трубка з паперу довжиною 15-20 см.

Хід роботи.Скрутіть вузьку трубку із паперу довжиною 15-20 см, яка звужується в одному кінці. Приставте трубку широким кінцем до одного ока, а в кінці трубки перед другим оком поставте на відстані 10-12 см власну долоню так, щоб вона закривала центр поля зору цього ока. Тим самим ви "виключите" всю периферичну частину поля зору для ока, яким ди­витесь крізь трубку, і весь центр поля зору для іншого ока. Дивитися обома очима вдалину прямо перед собою (трубка має щільно приляга­ти до ребра долоні).


Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Дослід № 5. Фізіологічне подвоєння предметів.

Мета роботи. Спостереження акомодації шляхом визначення найб­лижчої точки ясного бачення.

Прилади і матеріали. Олівець.

Хід роботи.Тримайте один олівець, зігнувши руку (кінчик олівця має бути на рівні очей на відстані приблизно 35 см); другий олівець тримайте в ви­тягнутій руці (кінчик його розмістіть трохи вище рівня очей). Обидва олівці мають міститися приблизно на одній лінії. Подивіться спочатку на ближній олівець, а потім переведіть погляд на дальній. Запишіть результат спостереження.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 


 

Лабораторно-практичне заняття № 18. ____________________

Тема: Визначення гостроти слуху. Визначення локалізації звуку. Кісткова і повітряна провідність.

Дослід № 1. Визначення гостроти слуху.

Мета роботи. Визначити гостроту слуху стосовно звуків різної часто­ти.

Приладиі матеріали.Мовний аудіометр.

Хід роботи.Готують апаратуру до роботи відповідно до інструкції з експлуа­тації. На магнітофон ставлять касету з текстом. Досліджуваний одягає навушники телефону повітряної провідності звуку. На аудіометричній приставці встановлюють найслабшу інтенсивність звуку; якщо досліджуваний чує слова, то він мусить їх повторити; якщо не чує, то поступово посилюють звук до тих пір, поки досліджуваний не повто­рить правильно слова. Стрілка індикатора інтенсивності звуку на аудіометричній приставці показує ступінь втрати слуху в децибелах. За допомогою контрольного телефону перевіряють правильність слів, по­вторюваних досліджуваним. Дослід повторюють, перевіряючи слух кожного вуха окремо.

Примітка.Мовний аудіометр являє собою установку, яка скла­дається із магнітофона, аудіометричної приставки, телефонів повітря­ної і кісткової провідності, контрольного телефону і магнітофонної стрічки з записаним текстом стандартних слів.

Висновок: ________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дослід № 2.Визначення локалізації звуку.

Мета роботи. Дослідити бінауральний ефект.

Прилади і матеріали. Фонендоскопи з однаковою і різною довжиною трубок, камертон.