Види страхування та його класифікації
Страхові послуги - Яворська Т.В.
У навчальному посібнику розглянуто теоретичні та практичні засади розвитку рийку страхових послуг, вивчено основні умови надання страхових послуг страховими компаніями на сучасному фінансовому ринку. Узагальнено зарубіжний досвід розвитку страхових послуг з проекцією на українські реалії.
Призначено для студентів, аспірантів, викладачів, фінансистів, бізнесменів, усіх, хто цікавиться сучасними проблемами страхового підприємництва.
ЗМІСТ
Передмова
Тема 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД ДИСЦИПЛІНИ "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ"
1.1. Страхування, страхова діяльність, страхові послуги: сутність та визначення. Що вивчає дисципліна "Страхові послуги"
1.2. Види страхування та його класифікації
1.3. Принципи страхування і страхова термінологія
1.4. Особливості методології дослідження страхових послуг. Роль та значення дисципліни "Страхові послуги" для підготовки нового покоління фахівців з фінансово-банківського бізнесу
Тема 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОПОРИ РОЗВИТКУ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ
2.1. Сутність та характерні ознаки ринку страхових послуг
2.2. Страхові посередники на ринку страхових послуг
2.3. Нетрадиційні канали реалізації страхових послуг та їх характеристика
2.4. Роль та значення реклами на ринку страхових послуг
Тема 3. АНАТОМІЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ
3.1. Сутність та порядок укладання договору страхування
3.2. Права й обов'язки суб'єктів страхових відносин
3.3. Відмова у страхових виплатах. Припинення дії договору страхування
3.4. Дія договору страхування у країнах Європейського співтовариства
Заява про страхування
Набуття чинності договором страхування.
Істотні умови у договорі страхування
Розгляд скарг між страховиками і страхувальниками.
Тема 4. СТРАХОВІ НАКОПИЧУВАЛЬНІ ПОСЛУГИ
4.1. Особливості розвитку страхових послуг щодо захисту життя в Україні
4.2. Умови договору страхування життя
4.3. Види страхових послуг щодо захисту життя
4.4. Страхові послуги щодо довічної пенсії
Тема 5. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У РАЗІ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ
5.1. Нещасні випадки та їх класифікація
5.2. Сутність та особливості страхових послуг громадянам у разі нещасних випадків
5.3. Добровільні страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків
5.4. Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
Тема 6. СТРАХОВІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ
6.1. Стан і тенденції розвитку обов'язкових страхових медичних послуг в Україні
6.2. Добровільні страхові медичні послуги
6.3. Особливості страхових медичних послуг для туристів
6.4. Форми страхових медичних послуг для туристів
Тема 7. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У МАЙНОВОМУ СЕКТОРІ ДОМОГОСПОДАРСТВА
7.1. Страхові послуги щодо захисту майна
7.2. Страхові послуги щодо захисту майна громадян і його ознаки
7.3. Страхові послуги щодо захисту будівель фізичних осіб
7.4. Страхові послуги щодо захисту домашнього майна громадян
Тема 8. СТРАХОВІ АВТОТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ
8.1. Суть та види страхових послуг у автотранспорті
8.2. Основні умови укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
8.3. Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів
8.4. Міжнародна система страхових автомобільних послуг "Зелена картка"
ТЕМА 9. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
9.1. Страхові послуги у майновому секторі підприємства
9.2. Страхування фінансових ризиків: законні механізми та тіньові схеми
9.3. Основні засади договору страхування фінансових ризиків підприємства
9.4. Умови страхування відповідальності роботодавця та виробника
Тема 10. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У БАНКІВНИЦТВІ
10.1. Сутність та форми страхових послуг на кредитному ринку
10.2. Механізми надання страхових послуг у разі неповернення кредиту
10.3. Страхові послуги на ринку іпотечного кредитування
10.4. Страхові комплексні послуги у банківництві: стан та проблеми
Тема 11. АКТУАЛЬНІ ГАЛУЗЕВІ ВИДИ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ ТА ЇХ СПЕЦИФІКА
11.1. Страхові послуги в аграрному секторі
11.2. Страхові послуги в авіації: суть та умови
11.3. Страхові морські послуги: об'єкти та види
11.4. Страхові послуги при проведенні будівельно-монтажних та експлуатаційних робіт
Тема 12. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕХАНІЗМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
12.1. Організаційні основи надання страхових послуг
12.2. Особливості та механізми оподаткування страхової діяльності (із досвіду розвинутих країн світу)
12.3. Страхові накопичувальні послуги: різноманіття видів і процедур
12.4. Вектори і перспективи розвитку страхових послуг в умовах глобалізації
ДОДАТКИ
Додаток 1. Структура іноземних інвестицій в український страховий ринок
Додаток 2. Перша десятка компаній зі страхування життя
Додаток З. Структура страхових резервів life-компаній
Додаток 4. Страхові медичні послуги в цифрах
Додаток 5. Страхові компанії — лідери ринку
Додаток 6. Страхові компанії, які зменшили обсяги страхування фінансових ризиків
Додаток 7. Рівень виплат страховими компаніями в країнах СНД і Балтії
Додаток 8. Компанії — лідери на класичному ринку страхових послуг
Додаток 9. Страхові компанії - лідери за обсягами валових страхових премій
Додаток 10. Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року
Передмова
В Україні ринок страхових послуг під впливом низки внутрішніх і зовнішніх чинників зазнає кількісних і якісних змін. При цьому частка страхових послуг на вітчизняному фінансовому ринку неухильно зростає, що свідчить, з одного боку, про розвиток страхового бізнесу, з іншого — про зростання доходів фізичних і юридичних осіб. Значною мірою розвиток страхового бізнесу зумовлений збільшенням кількості загроз і потреби суб'єктів господарювання у захисті від них.
У ЛНУ імені Івана Франка навчальна дисципліна "Страхові послуги" читається для бакалаврів спеціальності "Банківська справа". У нас є певний досвід і бачення щодо викладання цього предмета. І невипадково, що кафедра банківського і страхового бізнесу ухвалила рішення про підготовку навчального посібника "Страхові послуги". У такий спосіб ми хочемо оприлюднити свої здобутки широкому загалу і водночас запропонувати читацькій аудиторії високоякісний продукт.
Автором навчального посібника "Страхові послуги" є кандидат економічних наук Тетяна Василівна Яворська, яка не тільки постійно читає цей лекційний курс, а й обрала проблему страхового підприємництва за тему своєї докторської дисертації.
Запропонований студентам та викладачам фінансово-економічних спеціальностей навчальний посібник з дисципліни "Страхові послуги" має 12 тем, 10 додатків. До кожної теми подано дидактичні матеріали: короткі підсумки, основні поняття і терміни, контрольні питання, тести, літературу.
До авторських новацій, реалізованих у навчальному посібнику, можна зарахувати:
· тематичну і структурну систематизацію курсу і його складових підрозділів;
· термінологічну впорядкованість та нестандартність формулювань назв тем і вузлових її питань;
· оригінальну і цікаву своєю наглядністю і змістовністю рубрику під назвою "Додатки".
Сподіваємось, що підготовлений навчальний посібник швидко знайде свого вдячного читача, на враження і справедливу критику якого будемо чекати з нетерпінням.
Тема 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД ДИСЦИПЛІНИ "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ"
1.1. Страхування, страхова діяльність, страхові послуги: сутність та визначення. Що вивчає дисципліна "Страхові послуги"
Визначення сутності "страхування", "страхової діяльності", "страхових послуг" має дещо дискусійний характер. З'ясуємо взаємозв'язок цих понять та зміст кожного з них.
Відомий німецький теоретик А. Манес зазначав: страхуванню у народному господарстві відведено видатне місце, оскільки воно у всіх своїх видах зручним і надзвичайно доцільним способом служить забезпеченню матеріального добробуту людини [10, с. 7]. Страхування не може вважатися зайвим як для найбільш багатих, так і для найбільш бідних верств населення; чим бідніші учасники, тим ціннішим має бути страхування [10, с. 13].
Єдиної позиції щодо природи страхування досі не існує — ще з початку XX ст. науковці намагаються зрозуміти його складну суть. Тлумачать страхування з економічного, фінансового, соціального, юридичного, соціологічного, математичного, географічного, інформаційного та інших поглядів [18, с. 11].
У словниковій літературі знаходимо різні тлумачення терміна "страхування". Так, у словнику української мови слово "страхувати" пояснюється як "уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні або здійсненні чогось"; "уберігати кого-небудь, що-небудь від чогось небажаного, неприємного". У словнику С. Ожегова "страхувати" тлумачиться як "забезпечувати від можливого збитку шляхом періодичних внесків спеціальному товариству (закладу), яке виплачує грошове відшкодування у разі такого збитку". В. Даль пояснює значення терміна "страхувати" як "віддавати кому-небудь на страх".
Зміст терміна "страхування" у багатьох європейських країнах походить від слів, які символізують упевненість, надійність, добробут, безпечність. В українській науці панує думка, що термін "страхування" та похідні від нього слова є не зовсім придатними для використання, бо пов'язані з кореневим словом "страх" [1, с. 4—5]. В історії вітчизняної страхової діяльності був час, коли страхові товариства творили українську страхову термінологію, якою успішно послуговувались протягом усього періоду своєї діяльності. Це відбувалося наприкінці XIX ст. Наприклад, термін "страхувальник" мав своїм попередником слово "обезпечу-ючий"; замість терміна "застрахований" використовувалась дефініція "обезпечений"; у теперішньому значенні "особа, на користь якої укладено договір страхування" називалася "обдарованим". Такі терміни змістовніше передавали характер страхування, оскільки у своєму змісті несли "безпеку" — мету страхування, а не страх.
Страхування, як і кредитування, — це процес, дія, основна мета якого — захист інтересів фізичних та юридичних осіб від випадкових небезпек. Як бачимо, мета страхування є завжди одна, але механізм досягнення її може бути різним. Зокрема:
1. Фізична, юридична особа може самостійно страхувати себе від певних небезпек. Так, підприємство може створювати фонди самострахування, основне їх призначення — оперативне подолання тимчасових труднощів у процесі господарювання.
Збитки відшкодовуються за рахунок цільових страхових фондів (формують систему соціального страхування): фонду пенсійного страхування, фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фонду страхування на випадок безробіття тощо. Основне їх завдання — надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової працездатності, безробіття, а також у старості. Законодавство визначає умови і порядок здійснення такого страхування: страхувальниками у більшості випадків є роботодавці; підлягають страхуванню особи, які працюють на умовах трудового договору, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. У ринкових умовах централізовані страхові фонди соціального захисту населення втрачають свою актуальність і поступаються місцем комерційному страхуванню.
Страховий захист на комерційних засадах пропонують страхові компанії. Страхувальник, сплачуючи премію, забезпечує собі у разі настання події, обумовленої договором чи законом, суму виплати з боку страхової компанії, яка несе певний обсяг відповідальності. Страхування, яке здійснюється страховими компаніями, займає особливе місце у народному господарстві, становить певну частку ВВП країни, впливає на різні сторони економічного життя.
У зв'язку з цим не можна віднайти єдиного визначення страхування, бо складність дослідження полягає саме в тому, щоб виразити його сутність у такому тлумаченні, яке ввібрало б усі характеристики. Це є неможливо. Варто зазначити, що більшість визначень страхування саме в умовах командно-адміністративної системи мали універсальний характер, охоплюючи одночасно різні аспекти страхування [19, с. 141].
Викликає у нас інтерес діяльність страхових компаній (страхова діяльність) щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб. У законодавстві України відсутнє визначення поняття "страхова діяльність", хоча у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (далі Закон України "Про страхування") та інших нормативно-правових актах це поняття вживається.
Страхова діяльність є видом господарської діяльності, оскільки це — діяльність страхових компаній, що спрямована на надання за плату страхових послуг юридичним особам та громадянам для захисту їх майнових інтересів.
Страховими послугами є послуги, які задовольняють потреби клієнтів у страховому захисті. їх можна придбати на страховому ринку. Якщо аналізувати вітчизняне законодавство на предмет визначення терміна "страхова послуга", то в жодному документі не подається його тлумачення. У "Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року" (додаток 10), яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 23 серпня 2005 p., зазначаються негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг, а до позитивних результатів розвитку страхового ринку віднесено реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування [14]. Але сутність аналізованих визначень не розкрито.
Для здійснення своєї діяльності страхова компанія отримує ліцензію на певний вид страхування. Маючи ліцензію, страховик залежно від конкретного виду страхування розробляє й реалізовує страхувальнику послугу щодо страхового захисту (страхову послугу).
Разом із тим, поняття "страхова послуга" є вужчим, ніж поняття "вид страхування". Наприклад, у межах таких видів страхування, як страхування майна, страхування від нещасних випадків або будь-якого іншого виду страхування, можуть реалізовуватись різні страхові послуги, які відрізняються особливими умовами надання страхового захисту. Більш детальне вивчення цього питання наведено у наступній темі.
Предметом дослідження у цьому навчальному посібнику будуть страхові послуги, які пропонують страхові компанії фізичним і юридичним особам. Дисципліна "Страхові послуги" належить до загально професійних дисциплін, яка дозволяє студентам поглибити та розширити як теоретичні знання, так і практичні навики страхової діяльності.
Знання головних засад сучасної страхової діяльності сприяє розумінню та формуванню культури страхування, яка так потрібна українському суспільству.
Види страхування та його класифікації
Класифікація страхування — це наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди, форми [15, с. 34]. З цього приводу слушно зауважують Т. А. Ротова, А. С. Руденко: без класифікаційної впорядкованості неможливо проводити ані теоретичні дослідження, ані практичну діяльність [15, с. 33]. Як світова, так і вітчизняна фінансова наука та законодавство вже тривалий час пропонують різні класифікації страхування. В "Енциклопедичному словнику" (автори Ф. А. Брокгауз, І. А. Єфрон, 1901 р.) виділені такі найголовніші види страхування [20, с. 738—782]:
· страхування від вогню;
· страхування від градобою;
· страхування тварин;
· транспортне страхування;
· страхування життя;
· страхування життя землевласників;
· страхування працюючих.
А. Манес розрізняв два головних види страхування [10, с. 16—17]:
1. Соціальне страхування (страхування працюючих, оскільки воно значною мірою поширюється на них), базується на турботі про суспільне благо і становить частину соціальної політики.
2. Приватне страхування, що класифікував на три групи:
· особисте страхування (страхування життя від хвороби, від старості, від нещасних випадків);
· страхування майна (страхування транспортне, від вогню, від градобою, від крадіжки, від падежу тварин);
· страхування інтересів (страхування від законної відповідальності, перестрахування).
Відомий теоретик К. Г. Воблий виділяв майнове та особисте страхування. На його думку, до майнового страхування належать ті види страхування, де об'єктом є майно та майнові інтереси. В особистому страхуванні об'єктом є людська сила (духовна чи фізична) — страхування від нещасних випадків, на випадок хвороби, інвалідності. Така класифікація, на думку теоретика, є доцільною і має важливе значення, оскільки страхові компанії майнового та особистого страхування суттєво відрізняються [4, с. 31—32].
Професор М. Туган-Барановський у праці "Основи політичної економії" виділив за об'єктами страхування такі види:
страхування майна;
страхування життя.
Страхування майна поділив на: страхування від вогню, від нещасних випадків на транспорті, страхування від градобою, від падежу худоби. Знаменитий професор уважав, що існує дуже багато видів страхування життя, але найпоширенішим є страхування у разі смерті.
Нині сучасна українська страхова наука, класифікуючи страхування за об'єктами, виокремлює галузі, підгалузі, види. Галузями є;
особисте страхування (об'єкти — життя, здоров'я і працездатність страхувальників чи застрахованих);
майнове страхування (об'єкти — майно, рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти тощо);
страхування відповідальності (об'єкти — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).
Своєю чергою підгалузями особистого страхування є:
страхування від нещасних випадків (видами є: страхування дорослих від нещасних випадків, колективне страхування від нещасних випадків, страхування дітей від нещасних випадків)
медичне страхування (видами є: страхування у разі хвороби, страхування здоров'я тощо);
страхування життя та пенсій (видами є: змішане страхування життя, страхування дітей, страхування пенсій тощо).
У майновому страхуванні такими підгалузями є:
страхування майна громадян (видами є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування домашніх тварин тощо);
страхування майна юридичних осіб (видами є: страхування наземного транспорту, страхування майна тощо).
Страхування відповідальності має комплексний характер через те, що значна більшість його полісів забезпечує одночасний страховий захист як життя та здоров'я третьої особи, так і її майна.
На думку деяких вітчизняних науковців, класифікація за об'єктами є визначальною і у навчальній літературі досить детально аналізується [5, с. 33—45]. Звернемо увагу на те, що історично почали виникати саме види страхування.
У зарубіжній практиці поділ страхування на галузі, підгалузі та види не використовується, а основою класифікації є клас страхування, тобто група страхових ризиків за однорідною ознакою. З огляду на це найбільш поширеною є така класифікація:
· страхування від вогню;
· страхування від нещасних випадків;
· інженерне страхування;
· страхування життя та пенсій;
· транспортне страхування;
· страхування цивільної відповідальності;
· морське та авіаційне страхування.
За іншою класифікаційною ознакою — формою здійснення — виділяють:
· обов'язкове страхування;
· добровільне страхування.
Як зазначав К. Г. Воблий, обов'язкове страхування є прекрасним засобом пропаганди страхових ідей серед широких мас [4, с. 35]. Об'єкти, механізм, яким забезпечується реалізація обов'язкового страхування, встановлюються законом. Форми типового договору, порядок проведення та особливі умови для ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. У ст. 7 Закону України "Про страхування" наведено перелік видів страхування, які є обов'язковими. Окремі, найголовніші види обов'язкового страхування проаналізовано у деяких темах цього навчального посібника.
Добровільне страхування здійснюється за бажанням страхувальника на основі укладання договору зі страховиком, де обумовлюються основні умови.
Отже, вже тривалий період часу вивчаються різні класифікації страхування. В їх основі лежать відмінності у страхових компаніях, об'єктах страхування, категоріях страхувальників, формах здійснення.