У чому ви вбачаєте взаємозв’язок і відмінні особливості виховання, самовиховання та перевиховання

Розкрийте поняття «перевиховання», назвіть основні етапи та прийоми перевиховання.

Перевиховання – виховний процес спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Етапи перевиховання: 1) підготовчий – детальне вивчення й аналіз позитивних і негативних якостей педагогічно занедбаного учня, умов, що спричинили їх виникнення; визначення шляхів нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості; формування завдань і змісту процесу перевиховання; 2) початковий – подолання психологічного бар’єра, перебудова самосвідомості й самооцінки, формування в учнів готовності до виправлення; 3) переломний – триває реалізація визнаної і прийнятої підлітком програми роботи. Учень добровільно виконує свої обов’язки, виявляє активність та самостійність, залучається до виконання доручень, участі в житті колективу; 4) завершальний – розширюється сфера самовиховання, нагромаджується досвід позитивної поведінки.

Прийоми перевиховання : приклад, переконання, навіювання, підбадьорювання, заохочення, примус, аналіз, зобов’язання.

У чому ви вбачаєте взаємозв’язок і відмінні особливості виховання, самовиховання та перевиховання.

Виховання – це процес, що веде до певних змін у духовному, фізичному, психічному станах особистості. Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення в себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. Перевиховання – виховний процес спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Відмінні риси: суб’єктом і об’єктом виховання та перевиховання виступають щонайменше 2 різні людини, об’єктом і суб’єктом самовиховання виступає одна людина. Виховання направлене на формування певних нових кращих якостей у людині, перевиховання і самовиховання мають на меті не тільки формування нових, а й виправлення старих. Виховання і перевиховання можуть застосовувати примус для втілення завдань у життя, самовиховання повністю базується на силі волі. Взаємозв’язок: самовиховання є основою процесів виховання і перевиховання, 2 останні неможливі, без самовиховання, найкращим вихованням і перевихованням вважається таке, яке веде до самовиховання. Таким чином, ці 3 процеси часто переплітаються і становлять єдність, яка є ефективною умовою соціалізації людини.

9. На основі аналізу праць Сухомлинського визначте умови успішного самовиховання школярів.

Проаналізувавши працю В.О. Сухомлинського «Виховання і самовиховання» можна визначити наступні умови успішного самовиховання школярів. 1. Пізнання самого себе, самовиховання починається з перемоги над собою. Дитину (від 7 до 11 років) потрібно навчити самоорганізації, дисципліні праці, правильному режиму дня, фізичному загартовуванню, зміцненню здоров’я, умінню примусити себе щось зробити. Наприклад, кожного дня робити ранкову зарядку, мити посуд, вчасно лягати спати. 2. Потрібно дати дитині можливість відчути задоволення від того, що їй удалося. Як тільки, вона відчує смак перемоги, вона почне ставитися до себе критично – саме з цього моменту почнеться її самопізнання і, як наслідок, шлях до самовиховання. 3.Самовиховання в праці – найкращий спосіб навчитися використовувати час з користю. Потрібно пояснити дитині, що час – дуже цінний і потрібно дорожити кожною вільною хвилиною. 4. «Без ідеалу немає стрижня людської особистості, а ідеальне відображено і втілено у книжках». Школяру потрібно показати шлях до справжнього читання, яке також є одним із аспектів самовиховання. Потрібно допомогти йому не загубитися у тернях книжкового світу, а вимогливо і суворо добирати книжки, і допомогти йому знайти у моральних скарбах людства взірець для себе. 5. Працю називають великим вихователем. Та вона стає могутньою силою лише за умови, коли людина утверджує в праці сама себе, пізнає свої сили, здібності, обдарування. Важливо, щоб кожний підліток мав щодня кілька годин вільного часу, аби знайти саме ту стежку, ідучи якою він знайде своє власне щастя. Почуття особистої гідності, честі, що є ніби духовним стрижнем особистості, виховується завдяки тому, що людина бачить сама себе – свою майстерність, творчість – у наслідках своєї праці. 6. Школяра потрібно навчити турбуватися про іншу людину, адже у цій турботі підліток віддає частину своєї праці, розуму, сили волі, знань, майстерності. Тільки тоді, коли підліток побачив в іншій людини частинку своєї духовної краси, він починає по-справжньому виховувати себе. Отроцтво і рання юність називають важким віком. В цей період бурхливого розвитку – фізичного, розумового, морального – перед вихователем постає багато труднощів. Подолати їх можна лише тоді, коли виховання зливається із самовихованням. Успішне самовиховання відбувається через: працю, виховання волі, турботу за інших, самоорганізацію, справжнє читання, самопізнання.

10. Основні закономірності виховання:єдність та взаємодія навчання, виховання і розвитку особистості; - зв'язок між діяльністю і спілкуванням особистості та результатами її розвитку; - єдність загальної мети виховання і конкретних виховних завдань; - єдність процесів виховання і самовиховання; - історично конкретний характер виховання, його залежність від матеріальних основ суспільства, особливостей виробничих відносин.; - зв'язок між можливостями особистості і характером педагогічних впливів на неї; - врахування потреб особистості, її інтересів і можливостей; вимогливе і шанобливе ставлення до неї; опора на позитивне, створення оптимістичних перспектив особистісного розвитку. Урахування закономірностей виховного процесу дозволяє вихователю вибирати найбільш ефективні способи виховного впливу на особистість.

11. Визначте принципи виховання та умови їх ефективної реалізації.

Принципи виховання – вихідні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, методів і організації виховного процесу.

Принцип національної спрямованості виховання передбачає формування у дітей та учнівської молоді національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, шанобливого ставлення до його культури; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися своєю приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

Принцип культуровідповідності. Базуючись на набутому впродовж історії морально-етичному досвіді людства, вихованець і педагог стикаються з проблемами розв’язання яких вимагає творчого підходу. Проблематизація моральної культури є джерелом особистісного розвитку дитини, умовою привласнення нею загальнокультурних надбань. Виховання здійснюється як культуротворчій процес, спрямований на формування базової культури особистості.

Принцип гуманізації виховного процесу означає, що вихователь зосереджує свою увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.

Принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Учасники виховного процесу виступають повноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об’єкта своїх впливів; рахується з його психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей; вдається до продуктивних виховних дій; виявляє професійну творчість та індивідуальність.

Принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на формування в неї цілісної картини світу; передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється в різних соціальних інститутах, у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь орієнтує виховний процес на найвищі морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця; створює умови для досягнення життєвого успіху особистості; розвитку її індивідуальних здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах - міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення все нових, соціально значущих задумів.

Принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; надає їй право почуватися індивідуальністю; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, відповідальної поведінки.

Принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань; здатності диференціювати спільне й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської.

12. Розкрийте принципи гуманізації та національного спрямування виховання, шляхи їх реалізації у поза навчальній виховній роботі.

Принцип гуманізації виховного процесу означає, що вихователь зосереджує свою увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.

гуманізацІя виховання- створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин між вихователями і вихованцями, постановка виховання в центр навчально-виховного процесу, повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної